Рішення
від 29.02.2024 по справі 922/2817/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2024м. ХарківСправа № 922/2817/18 (922/3822/23)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом 3 - ї особи, яка не Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Астер", м.Харків , заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», м. Київ , до 3 - ті особи, які не Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТОРГ 2017", м. Київ заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні Відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста Центр", м.Київ; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю ЕРЗ, м. Київ; 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "БЦ - Веста", м.Київ; 4)Товариство з обмеженою відповідальністю ПОЛЮСБУД, м.Київ; 5) Товариство з обмеженою відповідальністю БЦВ, м. Київ; 6) Товариство з обмеженою відповідальністю АВТОГРАД, м.Київ; 7) Товариство з обмеженою відповідальністю ЧИСТА ВОДА БУД МОНТАЖ, м.Київ; 8) Товариство з обмеженою відповідальністю БІЛД ПАУЕР КОМПАНІ, м. Київ; 9) Товариство з обмеженою відповідальністю НОВА ЛІГА, м.Київ; 10) Товариство з обмеженою відповідальністю МТ-МОНТАЖ ТЕХНОЛОГІЯ, м. Київ; 11) Фізична особа ОСОБА_1 , м.Київ; 12) Фізична особа ОСОБА_2 , м.Київ; 13) Фізична особа ОСОБА_3 , Київська область, Васильківський район, с. Мала Солтанівка; 14) Фізична особа ОСОБА_4 , м.Київ; 15) Фізична особа ОСОБА_5 , м. Київ; 16) Фізична особа ОСОБА_6 , м. Київ; 17) Фізична особа ОСОБА_7 , Чернігівська обл., с. Піски; 18) Фізична особа ОСОБА_8 , м. Київ про витребування майна та за позовом 3 - ї особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "БЦ - Веста", м. Київ про визнання права власностіза участю представників:

позивача - арбітражного керуючого Гусака Ю.М.

відповідача - Мірошник Р.С.

інші представники не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Астер" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Гусака Юрія Миколайовича (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 29 серпня 2023 року із позовною заявою про:

- Витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Євроторг 2017 (надалі - Відповідач):

1. Нежитлове приміщення № 0-1, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1256426080389;

2. Нежитлове приміщення № 0-2, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1256483980389;

3. Нежитлове приміщення № 0-3, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1256498980389;

4. Нежитлове приміщення № 1-1, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1256510180389;

5. Нежитлове приміщення № 1-2, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1256528180389;

6. Нежитлове приміщення № 1-3, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1256543080389;

7. Нежитлове приміщення № 2-1, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 2-1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1841701380000;

8. Нежитлове приміщення № 3-1, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 2-3 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1841682080000;

9. Нежитлове приміщення № 4-1, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 4-1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1841661780000;

10. Нежитлове приміщення № 5-1, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 5-1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1841716280000;

11. Нежитлове приміщення № 6-1, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 6-1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1841732880000;

12. Нежитлове приміщення № 7-1, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 7-1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1841748780000;

13. Нежитлове приміщення № 9-1, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 9-1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1853619180000;

14. Нежитлове приміщення № 2-2, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 2-2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846869980000;

15. Нежитлове приміщення № 3-2, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 3-2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846873380000;

16. Нежитлове приміщення № 4-2, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 4-2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846875680000;

17. Нежитлове приміщення № 5-2, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 5-2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846886180000;

18. Нежитлове приміщення № 6-2, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 6-2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846888280000;

19. Нежитлове приміщення № 7-2, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 7-2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846891180000;

20. Нежитлове приміщення № 8-2, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 8-2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846893580000. Підстави проведення державної реєстрації: висновок ТОВ КБФ Будпроект щодо технічної можливості поділу № 0301-193/2 від 18.02.2019;

21. Нежитлове приміщення № 2-3, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 2-2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1853411280000;

22. Нежитлове приміщення № 3-3, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 3-3 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1853426780000;

23. Нежитлове приміщення № 4-3, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 4-3 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1853440280000;

24. Нежитлове приміщення № 5-3, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 5-3 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1853452580000;

25. Нежитлове приміщення № 6-3, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 6-3 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1853555780000;

26. Нежитлове приміщення № 7-3, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 7-3 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1853567180000;

27. Нежитлове приміщення № 8-3, загальною площею 505 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 8-3 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1853583280000.

- Визнання права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Мега Астер» (61052, м.Харків, вул.В.Панасівська, буд.68, корп.А-2, 210, код ЄДРПОУ 35332267) на:

1. нежитлове приміщення № 0-1, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1256426080389;

2. нежитлове приміщення № 0-2, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1256483980389;

3. нежитлове приміщення № 0-3, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1256498980389;

4. нежитлове приміщення № 1-1, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1256510180389;

5. нежитлове приміщення № 1-2, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1256528180389;

6. нежитлове приміщення № 1-3, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1256543080389;

7. нежитлове приміщення № 2-1, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 2-1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1841701380000;

8. нежитлове приміщення № 3-1, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 2-3 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1841682080000;

9. нежитлове приміщення № 4-1, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 4-1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1841661780000;

10. нежитлове приміщення № 5-1, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 5-1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1841716280000;

11. нежитлове приміщення № 6-1, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 6-1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1841732880000;

12. нежитлове приміщення № 7-1, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 7-1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1841748780000;

13. нежитлове приміщення № 9-1, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 9-1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1853619180000;

14. нежитлове приміщення № 2-2, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 2-2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846869980000;

15. нежитлове приміщення № 3-2, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 3-2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846873380000;

16. нежитлове приміщення № 4-2, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 4-2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846875680000;

17. нежитлове приміщення № 5-2, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 5-2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846886180000;

18. нежитлове приміщення № 6-2, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 6-2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846888280000;

19. нежитлове приміщення № 7-2, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 7-2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846891180000;

20. нежитлове приміщення № 8-2, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 8-2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1846893580000. Підстави проведення державної реєстрації: висновок ТОВ КБФ Будпроект щодо технічної можливості поділу № 0301-193/2 від 18.02.2019;

21. нежитлове приміщення № 2-3, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 2-2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1853411280000;

22. нежитлове приміщення № 3-3, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 3-3 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1853426780000;

23. нежитлове приміщення № 4-3, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 4-3 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1853440280000;

24. нежитлове приміщення № 5-3, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 5-3 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1853452580000;

25. нежитлове приміщення № 6-3, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 6-3 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1853555780000;

26. нежитлове приміщення № 7-3, загальною площею 699 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 7-3 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1853567180000;

27. нежитлове приміщення № 8-3, загальною площею 505 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, приміщення 8-3 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1853583280000 .

- стягнення з Відповідача на користь Позивача судові витрати.

Відповідною ухвалою суду від 04.09.2023 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі №922/2817/18 (922/3822/23), розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначенням підготовчого засідання на 03 жовтня 2023 року о 11:45.

Ухвалою суду від 03.10.2023 було задоволено клопотання (вх. №26363 від 28.09.2023) про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача.

Задоволено клопотання про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 17 жовтня 2023 року о 11:00.

До Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява (вх. №28225 від 17.10.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ - Веста", відповідно до якої просить суд залучити до участі у справі, в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору та визнати право власності за ним на проінвестовану частину нерухомого майна, який знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 68, у розмірі 50,00 кв.м. Покласти на Відповідач судові витрати.

Суд своєю ухвалою від 23.10.2023 прийняв позовну заяву (вх. №28225 від 17.10.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ - Веста", в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору для спільного розгляду з первісним позовом та призначив розгляд позовної заяви (вх. №28225 від 17.10.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ - Веста", в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору для спільного розгляду з первісним позовом до розгляду у підготовчому засіданні на "02" листопада 2023 р. о 12:00.

Судом продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до "07" грудня 2023 р. та відкладено підготовче засідання на 23.11.2023 о 11:45, ухвалою від 02.11.2023.

Ухвалою від 23.11.2023 повідомлено учасників справи про наступне: - заяву (вх. № 30998 від 13.11.2023) ТОВ "БЦ-Веста" про залишення первісного позову без руху буде розглянуто у наступному засіданні; - відзив (вх. №31425 від 16.11.2023) арбітражного керуючого на позовну заяву ТОВ "БЦ-Веста" прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи; - підготовче засідання у справі відбудеться 07 грудня 2023 року о(б) 11:30.

Закриваючи підготовче провадження та призначаючи справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 21.12.2023 року о 11:30 судом постановлено ухвалу від 07 грудня 2023 року, де також було вирішено питання про відмову у задоволені, як заяви (вх. №30998 від 13.11.2023) про залишення первісного позову без руху так і у задоволенні клопотання (вх. №33120 від 04.12.2023) про відстрочення сплати судового збору про що у наступному була постановлена ухвала відповідно до норм ГПК України та ревалентної практики Верховного суду.

Ухвалою від 21.12.2023 повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі відбудеться 18 січня 2024 року о(б) 12:45 год. Ухвалою суду повідомлено, про наступне: - прийнято та долучено клопотання (вх. №403 від 08.01.2024) з додатком до матеріалів справи; - судове засідання у справі відбудеться 06 лютого 2024 року о(б) 10:30 год.

ТОВ "Фінансова Компанія Горизонт" звернулось до суду з позовною заява (вх. № 1443/24 від 17.01.2024), де просить: - визнати ТОВ "Фінансова Компанія Горизонт" (код ЄДРПОУ 39013897) третьою особою із самостійними вимогами вимог на предмет спору у справі №922/2817/18(922/3822/23); - визнати право власності за ТОВ "Фінансова Компанія Горизонт" (код ЄДРПОУ 39013897) на про інвестовану ним частину нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Проспект Повітрофлотський, будинок 68, у розмірі 100 кв.м.; - стягнути з Відповідача суму сплаченого судового збору; - розпочати розгляд справи №922/2817/18(922/3822/23) спочатку на підставах, передбачених п.4. ст. 49 ГПК України.

Проте, таку позовну заяву (вх. № 1443/24 від 17.01.2024) ТОВ "Фінансова Компанія Горизонт" було повернуто судом згідно зі ст. 49 ГПК України та ч.ч. 6, 7 ст. 180 ГПК України ухвалою від 19 січня 2024 року.

Ухвалою від 06.02.2024 зазначено про наступне: судове засідання у справі відбудеться 15 лютого 2024 року о(б) 13:00 год. Ухвалою від 15.02.2024 зазначено, що судове засідання у справі відбудеться 22 лютого 2024 року о(б) 12:30 год. Ухвалою від 22.02.2024 зазначено, що: - задоволено клопотання (вх. №4862, вх. №4845, вх. №4890 від 22.02.2024) від учасників справи про перенесення розгляду справи; - судове засідання у справі відбудеться 29 лютого 2024 року о(б) 12:55 год.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував заявлені позовні вимоги у повному обсязі, вважав їх обґрунтованими та доведеними, просив суд витребувати з чужого незаконного володіння об`єкт незавершеного будівництва - адміністративно-виставковий будинок з магазином та кафе, площею 2 250,00 кв.м. готовністю 18%, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 68, який розташований на земельній ділянці площею 0,3403 га, кадастровий номер земельної ділянки: 72:478:003 (надалі - Об`єкт).

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що 15.11.2018 року ухвалою Господарського суду Харківської області було порушено провадження у справі №922/2817/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Астер», код ЄДРПОУ 35332267, введено процедуру розпорядження майном боржника.

Постановою Господарського суду Харківської області від 27.11.2018 року у справі №925/1874/13 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега Астер» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бондаренко Василя Анатолійовича (свідоцтво №147 від 06.02.2013 року).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.08.2020 року у справі №922/2817/18 про банкрутство ТОВ «Мега Астер» ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гусака Юрія Миколайовича (свідоцтво №136 від 04.02.2013 року). 27.04.2015 року рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/6025/15-г позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Мега Астер» на користь ПАТ Європейський газовий банк 5 919 290,66 доларів США заборгованості за кредитом, 703 737,88 доларів США заборгованості за відсотками. 13.01.2016 року ДП Сетам проведено електронні торги, результат яких оформлено протоколом №139702.

Так, за результатом електронних торгів переможцем визнано ТОВ Веста Центр, з ціновою пропозицією 5911162,00 грн.

ТОВ Веста Центр, з метою вступу до складу учасників ТОВ ЕРЗ та збільшення своєї частки у його статутного капіталі, передало у власність ТОВ ЕРЗ Об`єкт, що підтверджується протоколом №7-ЕВ2 від 12.09.2016 загальних зборів учасників ТОВ Веста Центр, протоколом №7-ВЕ від 12.09.2016 загальних зборів учасників TOB ЕРЗ та актом прийому передачі - майна від 12.09.2016. Рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №31452890 від 19.09.2016.

На підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 26.05.2017 право власності на вказані нежитлові приміщення перейшло до Відповідача - ТОВ Євроторг 2017 (код ЄДРПОУ 41344385). Була проведена державна реєстрація вищевказаних приміщень.

Рішеннями судів у справі №922/2817/18 (910/1119/16) було визнано недійсним та скасовано протокол електронних торгів від 13.01.2016 № 139702. Визнано незаконним та скасовано акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 21.01.2016 №47696259/9. Визнано незаконним і скасовано свідоцтво, видане Немм О.В. - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстроване в реєстрі за № 50 від 21.01.2016.

Крім того, представник Позивача вважає, що ТОВ «Мега Астер» не втратило право власності на вищевказане майно, оскільки реальної волі Боржника на вибуття вказаного майна не було.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, зазначаючи, що позовна заява Позивача не обґрунтована та спростовується наявними матеріалами справи, серед яких було подано копії документів про право власності та інші технічні документи.

Крім того Відповідач надав до суду клопотання про долучення наявних в матеріалах справи доказів для поліпшення роботи з ними, оскільки останні розташовані не системно, а отже можуть бути залишені поза увагою.

Свої заперечення, з урахуванням поданого у відзиву (вх. № 26365 від 28.09.2023) з додатком, обґрунтовує тим, що придбаний ТОВ Веста Центр на торгах 13.01.2016 року Об`єкт був переданий 12.09.2016 року до статутного фонду ТОВ ЕРЗ як об`єкт незавершеного будівництва, при цьому на момент передачі жодних перешкод для цього не існувало, ТОВ Веста Центр було зареєстрованим власником цього об`єкту, тому вважає, що ТОВ ЕРЗ було добросовісним набувачем об`єкту.

Відповідач посилається на те, що ТОВ ЕРЗ демонтувало частину будівель та добудувало, в результаті чого спірний об`єкт у декілька разів збільшився, а отже це був зовсім інший об`єкт, який відрізняється від придбаного ТОВ Веста Центр Об`єкту на торгах 13.01.2016 року. Крім того, на підставі продажу ТОВ Євроторг 2017, останньому 26.05.2017 року перейшло право власності на вказані нежитлові приміщення на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі продажу.

ТОВ ЕРЗ було зареєстрованим власником цього об`єкту, ніхто його право власності не оспорював, право власника на розпорядження ним жодним чином обмежено не було.

Тому право власності перейшло до ТОВ Євроторг 2017 на підставі укладеної у суворій відповідності до вимог закону цивільно правової угоди, зареєстровано у передбаченому законом порядку, внаслідок чого ТОВ Євроторг 2017 є добросовісним набувачем об`єкту.

Відповідач посилається на те, що витребуване нерухоме майно за позовом ТОВ «Мега Астер» ні за назвою, ні за площею, ні за адресою об`єктів, ні за реєстраційним номером не співпадає з Об`єктом, будівельні матеріали , з якого він був побудований, належали ТОВ «Мега Астер» на праві власності до січня 2016 року.

Таким чином, на думку Відповідача Позивач до цієї нової речі жодного відношення не має, відсутні правові підстави для отримання ним у власність зовсім іншого, значно більшого, належного Відповідачу спірного об`єкта, а отже це є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "БЦ - Веста" у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

З наданих матеріалів вбачається, що свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі укладеного Інвестиційного договору №2201-БЦ-В від 22.01.2016 між ТОВ «БЦ - ВЕСТА» (код ЄДРПОУ 37423099) та ТОВ Веста Центр (код ЄДРПОУ 38020987), першим (3-я особа з самостійними вимогами) було проінвестовано будівництво Об`єкту на базі незавершеного будівництва. Зазначає, що у відповідності до Протоколу розподілу площ Об`єкта №01-2020-БЦ-В від 14.01.2020 року до Інвестиційного договору проінвестована площа частки Об`єкту між сторонами було визначено у розмірі 50 кв.м.

На підставі наявного позову щодо оспорення права власності ТОВ ЄВРОТОРГ на Об`єкт, відповідно і право власності ТОВ БЦ-ВЕСТА на проінвестовану ним частину Об`єкта, останній позбавляється можливості зареєструвати право власності на проінвестовану ним частину Об`єкта, а також права володіти, користуватися, розпоряджатися даним майном та вчиняти щодо нього будь які дії, які не суперечать закону.

Представник третьої особи - ТОВ Фінансова компанія Інвестохіллс Веста у судове засідання не з`явився, проте надав заяву (вх. № 5590) про відвід судді, обґрунтовуючи тим, що справа постійно відкладається, а також, що суддя не може брати участь у розгляді справи №922/2817/18(922/3822/23), оскільки рішення по справі № 922/2817/18 (910/1119/16) від 25.01.2022, яке було прийняте за участю судді Жигалкіна І.П. було скасоване постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2022, де предметом спору по справі № 922/2817/18 (910/1119/16) був той самий Об`єкт нерухомості, що і у справі №922/2817/18(922/3822/23).

Наведене, за переконанням ТОВ ФК Інвестохіллс Веста, свідчить про наявність обґрунтованих припущень вважати, що суддя є упередженим, а, отже, існують підстави для відводу згідно із п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України.

Суд звертає увагу, що при цьому, третя особа посилається на встановлені процесуальні строки для подання заяви про відвід судді, проте не вказує на пропуски строків подання такої заяви, і зазначає, що право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи.

Слід зазначити, що заява про відвід була сформована представником у підсистемі Електронний суд 29.02.2024.

Розглянувши заяву ТОВ ФК Інвестохіллс Веста про відвід судді від розгляду справи №922/2817/18 (922/3822/23), господарський суд дійшов наступного висновку.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з п. 5 ч. 1, ч. 4 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, пункт 48). Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, пункт 46).

Згідно з приписами ч. 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Частиною 7 ст. 39 ГПК України визначено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 6 Закону України „Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року N 1402-VIII судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Заява N 21722/11) від 09.01.2013р., яке 27.05.2013р. набуло статусу остаточного та яке відповідно до ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини 23 лютого 2006 року N 3477-IV (з наступними змінами і доповненнями) є для суду джерелом права при розгляді справ, було зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

З викладеного в заяві представником ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" Пінчуком Ю.А., вбачається, що представник не згодний із порядком проведення суддею судових засідань у даній справі.

Так, Пінчук Ю.А. вважає, що суд через постійні відкладення судових засідань, фактично розгляд даної справи триває вже майже шість місяців, що порушує процесуальні строки розгляду справи та враховуючи те, що дане майно витребовується у власність банкрута з врахуванням того що банкрут знаходиться в ліквідаційній процедурі, а зважаючи на те, що даний позов заявлено в межах справи №922/2817/18 про банкрутство ТОВ «Мега Астер» та суддя Жигалкін І.П. вже брав участь у розгляді справи №922/2817/18 (910/1119/16) предметом якої було визнання недійсним електронних торгів, що відбулися 13.01.2016 з продажу лоту № 116662 - , Об`єкта та належить ТОВ "Мега Астер" на праві власності, такими, що проведені з порушенням чинного законодавства. Визнано недійсним та скасовано протокол електронних торгів від 13.01.2016 №139702.

При цьому, представник вважає, що незгода з раніше прийнятим судом рішенням від 25.01.2022 може бути достатньою підставою для подання заяви про відвід.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність № 5076-VI від 05.07.2012 адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Господарський суд зазначає, що оскільки ОСОБА_9 має свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю, він має розуміти, що пред`явлення заяви про відвід з підстав незгоди із процесуальними рішеннями судді (порядком ведення судового процесу, мотивами прийняття тих або інших судових рішень) не відповідає вимогам процесуального закону.

Проте, подання представником ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про відвід судді безпосередньо перед призначеними судом засіданням з підстав незгоди із процесуальними рішеннями судді та порядком ведення судових засідань відповідно до вимог ГПК України свідчить про намагання представника вплинути на можливість суду проводити засідання, оскільки суд, в першу чергу, має розглянути заяву про відвід, що, відповідно, має наслідком неможливість розгляду справи та прийняття кінцевого процесуального рішення.

Таким чином, ухвалення судом рішення суду, для ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" не є достатнім для оцінки відповідності поданої 29.02.2024 заяви вимогам процесуального закону.

За результатами оцінки доводів, наведених представником ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" в обґрунтування заяви про відвід, суд дійшов висновку про незгоду ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" із процесуальним рішенням суду, що, згідно з ч. 5 ст. 35 ГПК України, не може бути підставою для відводу складу суду.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Згідно з ч. 1, п. 1-3 ч. 2 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1)подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого Відповідача (Відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це - роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010), і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення названого Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду. Таким чином, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи подання представником ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" заяви про відвід з підстав незгоди з процесуальними рішеннями суду, що свідчить про наявність у третьої особи наміру досягнути якісь сторонні цілі, які вочевидь не відповідають завданню господарського судочинства, приймаючи до уваги невідповідність поведінки представника принципу добросовісності, а посилання останнього на строки не знаходять свого підтвердження, оскільки починаючи з дати прийняття первісного позову, подання позову третьою особою - ТОВ "БЦ-Веста" учасникам справи надавався час для здійснення свого процесуального захисту у вигляді надання відповідних пояснень, доказів, у зв`язку з чим також було постановлено ухвалу 02.11.2023 про продовження строку проведення підготовчого провадження, де в подальшому було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті. Отже, господарський суд дійшов висновку, що подання ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" завідомо безпідставного відводу є зловживанням третьою особою процесуальними правами.

Положеннями ч. 3 ст. 43 ГПК України передбачено якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Враховуючи визнання поданої ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" заяви про відвід зловживанням процесуальними правами, господарський суд вважає за необхідне та правомірне залишити заяву про відвід без розгляду.

Як вже було зазначено судом, задля реалізації завдань правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд своєю ухвалою надав учасникам справи право на подання заперечень, пояснень, доказів, що було реалізовано учасниками справи на їх власний розсуд, таким чином суд приймає та долучає до матеріалів справи для усунення обставин недоведеності, недослідженості, не надання можливості захисти свої процесуальні права.

Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України). Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, зокрема в м. Харкові та Харківській області, а також особливого режиму роботи господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі Господарського суду Харківської області з міркувань безпеки, розгляд справи здійснювався судом у межах необхідного розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, оскільки судом вчинені всі необхідні визначені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення сторін, суд визнає, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи, як того вимагають приписи ст.ст. 6, 120, 242 ГПК України, однак не скористався своїми правами на подання пояснень, доказів, заперечень на позов та участь у судовому засіданні.

Суд констатує, що учасниками справи вчинені дії по пред`явленню до суду своїх позицій, які прийняті судом та враховуються під час прийняття рішення.

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, заперечення проти такого позову, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега Астер» у своєму позові зазначаючи у якості Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Євроторг 2017, а також третіх осіб, просить витребувати з чужого незаконного володіння Об`єкт, обґрунтовуючи це тим, що 15.11.2018 року було відкрито (порушено) ухвалою Господарського суду Харківської області у справі №922/2817/18 провадження про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Астер» (код ЄДРПОУ 35332267) та введено процедуру розпорядження майном боржника.

Як зазначено в позові, а також має підтвердження в матеріалах справи 922/2817/18 (910/1119/16), що неодноразово зазначалось судами, що 13.01.2012 між ПАТ „Європейський газовий банк" (банк) та ТОВ „Мега Астер" (позичальник) був укладений кредитний договір № 506-130112, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію.

28.09.2012 між ПАТ „Європейський газовий банк" та ТОВ „Мега Астер" був укладений договір іпотеки № 1048-280912/І в забезпечення кредитного договору №578-310512 від 31.05.2012, предметом якого є об`єкт незавершеного будівництва - адміністративно-виставковий будинок з магазином та кафе, площею 2250,00кв.м, готовністю 18%, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський,68.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2012 (рішення господарського суду міста Києва набрало законної сили 27.07.2012). Зазначений об`єкт розташований на земельній ділянці площею 0,3403 га, кадастровий номер земельної ділянки: 72:478:003.

За домовленістю сторін, станом на дату укладення даного договору загальна вартість предмету іпотеки складає 50 002 650, 00 грн; на строк дії даного договору предмет іпотеки залишається у володінні (користуванні) іпотекодавця (п. 1.4. договору).

У зв`язку з невиконанням ТОВ „Мега Астер" зобов`язань за кредитним договором №506-130112 ПАТ „Європейський газовий банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення грошових коштів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2015 у справі №910/6025/15-г позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ „Мега Астер" на користь ПАТ „Європейський газовий банк" 5 919 290,66 доларів США заборгованості за кредитом, 703 737,88 доларів США заборгованості за відсотками. Після набрання рішенням законної сили 15.05.2015 господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

Позивач вказує, що ТОВ "Мега Астер" рішення суду в самостійному порядку виконано не було, а тому в рамках виконавчого провадження, де 13.01.2016 ДП "Сетам" проведено електронні торги, результат яких оформлено протоколом №139702, що в подальшому визнано переможцем ТОВ "Веста Центр", з ціновою пропозицією 5 911 162 грн.

21.01.2016 реалізований Об`єкт незавершеного будівництва, зареєстровано на праві власності за переможцем торгів - ТОВ "Веста Центр", про що державним реєстратором - приватним нотаріусом Немм О.В. - внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Як вбачається зі встановлених судами обставин у справі №922/2817/18 (910/1119/16), та підтверджується наявними матеріалами, що у січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега Астер» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Веста Центр та Державного підприємства Сетам про визнання електронних торгів недійсними та визнання свідоцтва недійсним, відповідно до якої Позивач просив суд: 1) визнати недійсними електронні торги, що відбулися 13.01.2016 та оформлені протоколом електронних торгів №139702 від 13.01.2016 з продажу лоту №116662, а саме: об`єкту незавершеного будівництва адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе загальною площею 2250 кв.м, готовністю 18%, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 68 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Мега Астер» на праві власності; 2) визнати недійсним свідоцтво, видане Немм О.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстроване в реєстрі за № 50 від 21.01.2016.

26.02.2016 Позивачем подано до господарського суду міста Києва заяву про зміну предмета позову (т. 3 а.с. 32-37), відповідно до якої Позивач просив суд: 1) визнати електронні торги, що відбулися 13.01.2016 з продажу лоту №116662, а саме: Об`єкту незавершеного будівництва адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе загальною площею 2250 кв.м., готовністю 18%, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 68 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Мега Астер» на праві власності такими, що проведені з порушенням чинного законодавства; 2) визнати недійсним та скасувати протокол електронних торгів №139702 від 13.01.2016; 3) визнати незаконним та скасувати акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 21.01.2016 №47696259/9; 4) визнати незаконним і скасувати свідоцтво, видане Немм О.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстроване в реєстрі за №50 від 21.01.2016.

03.03.2016 до господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Веста Центр надійшла зустрічна позовна заява з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Астер» про усунення перешкод у користуванні майном, в якій Позивач за зустрічним позовом просив суд усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю Веста Центр у володінні та користуванні майном - Об`єктом.

Як зазначає сам Позивач та не оспорюється Відповідачем, у вересні 2016 року ТОВ Веста Центр, з метою вступу до складу учасників ТОВ ЕРЗ та збільшення своєї частки у його статутного капіталі, передало до статутного фонду ТОВ ЕРЗ Об`єкт, що підтверджується протоколом № 7-ЕВ2 від 12.09.2016 загальних зборів учасників ТОВ "Веста Центр", протоколом № 7-ВЕ від 12.09.2016 загальних зборів учасників ТОВ ЕРЗ та актом прийому передачі - майна від 12.09.2016. Рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 31452890 від 19.09.2016.

Після проведення реєстрації вказаний вище Об`єкт був поділений на 9 (дев`ять) самостійних нежитлових приміщень, кожне з яких було самостійно введено в експлуатацію, а в подальшому на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 26.05.2017 право власності на вказані нежитлові приміщення перейшло до Відповідача - ТОВ "Євроторг 2017" (код ЄДРПОУ 41344385) (т. 1 а.с. 78 95), зазначаючи їх нижче.

Згідно з договором від 26.05.2017 року, зареєстрованим за реєстровим номером 900 ТОВ ЕРЗ продало, а ТОВ Євроторг 2017 придбало нежитлові приміщення №0-1 загальною площею 699,0 кв.м. за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, 68. Розрахунки проведено повністю, недоліків немає. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 24.05.2017 року вищевказане приміщення належить ТОВ ЕРЗ, станом на 26.05.2017 року - ТОВ Євроторг 2017.

Згідно з договором від 26.05.2017 року, зареєстрованим за реєстровим номером 903 ТОВ ЕРЗ продало, а ТОВ Євроторг 2017 придбало нежитлові приміщення №0-2 загальною площею 699,0 кв.м. за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, 68. Розрахунки проведено повністю, недоліків немає. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 24.05.2017 року вищевказане приміщення належить ТОВ ЕРЗ, станом на 26.05.2017 року - ТОВ Євроторг 2017.

Відповідно до договору від 26.05.2017 року, зареєстрованим за реєстровим номером 906 ТОВ ЕРЗ продало, а ТОВ Євроторг 2017 придбало нежитлові приміщення №0-3 загальною площею 699,0 кв.м. за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, 68. Розрахунки проведено повністю, недоліків немає. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 24.05.2017 року вищевказане приміщення належить ТОВ ЕРЗ, станом на 26.05.2017 року - ТОВ Євроторг 2017.

Згідно з умовами договору від 26.05.2017 року, зареєстрованим за реєстровим номером 909 ТОВ ЕРЗ продало, а ТОВ Євроторг 2017 придбало нежитлові приміщення №1-1 загальною площею 699,0 кв.м. за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, 68. Розрахунки проведено повністю, недоліків немає. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 24.05.2017 року вищевказане приміщення належить ТОВ ЕРЗ, станом на 26.05.2017 року - ТОВ Євроторг 2017.

За договором від 26.05.2017 року, зареєстрованим за реєстровим номером 912 ТОВ ЕРЗ продало, а ТОВ Євроторг 2017 придбало нежитлові приміщення №1-2 загальною площею 699,0 кв.м. за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, 68. Розрахунки проведено повністю, недоліків немає. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 24.05.2017 року вищевказане приміщення належить ТОВ ЕРЗ, станом на 26.05.2017 року - ТОВ Євроторг 2017.

Відповідно до договору від 26.05.2017 року, зареєстрованим за реєстровим номером 915 ТОВ ЕРЗ продало, а ТОВ Євроторг 2017 придбало нежитлові приміщення №1-3 загальною площею 699,0 кв.м. за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, 68. Розрахунки проведено повністю, недоліків немає. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 24.05.2017 року вищевказане приміщення належить ТОВ ЕРЗ, станом на 26.05.2017 року - ТОВ Євроторг 2017.

Відповідно до договору від 26.05.2017 року, зареєстрованим за реєстровим номером 918 ТОВ ЕРЗ продало, а ТОВ Євроторг 2017 придбало нежитлові приміщення №2-1 загальною площею 699,0 кв.м. за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, 68. Розрахунки проведено повністю, недоліків немає. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 24.05.2017 року вищевказане приміщення належить ТОВ ЕРЗ, станом на 26.05.2017 року - ТОВ Євроторг 2017.

За договором від 26.05.2017 року, зареєстрованим за реєстровим номером 921 ТОВ ЕРЗ продало, а ТОВ Євроторг 2017 придбало нежитлові приміщення №2-2 загальною площею 699,0 кв.м. за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, 68. Розрахунки проведено повністю, недоліків немає. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 24.05.2017 року вищевказане приміщення належить ТОВ ЕРЗ, станом на 26.05.2017 року - ТОВ Євроторг 2017

Згідно з умовами договору від 26.05.2017 року, зареєстрованим за реєстровим номером 924 ТОВ ЕРЗ продало, а ТОВ Євроторг 2017 придбало нежитлові приміщення №2-3 загальною площею 699,0 кв.м. за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, 68. Розрахунки проведено повністю, недоліків немає. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 24.05.2017 року вищевказане приміщення належить ТОВ ЕРЗ, станом на 26.05.2017 року - ТОВ Євроторг 2017.

Як встановлено судом та не доведено зворотного, укладені вищезазначені договори купівлі продажу між ТОВ ЕРЗ та ТОВ Євроторг 2017, де останній зареєстрований власником спірного Об`єкту, оскаржені не були та у встановленому цивільним законодавством право власності не оспорюване.

Крім того, до суду не надано доказів стосовно оспорення права розпорядження ТОВ ЕРЗ майном, яке в подальшому перейшло у власність до ТОВ Євроторг 2017 на підставі укладених у відповідності до вимог закону цивільно правових угод, що посвідчено та зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В, тобто у передбаченому законом порядку.

Позивач вказує, що станом на 18.02.2019, згідно висновку ТОВ КБФ Будпроект №0301-192/1 за результатами проведення технічної інвентаризації нежитлових приміщень № 2-1 за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд.68 було встановлено збільшення загальної площі на 4194,0 кв.м., де встановлено, що площа нежитлових приміщень № 2-1, склала 4893,0 кв.м.

Збільшення загальної площі на 4194,0 кв.м. нежитлового приміщення № 2-2, що склала 4893,0 кв.м., згідно висновку ТОВ КБФ Будпроект № 0301-193/1 від 18.02.2019 за результатами проведення технічної інвентаризації.

А також збільшення загальної площі на 4699,0 кв.м. нежитлового приміщення № 2-3, що склала 4699,0 кв.м., згідно висновку ТОВ КБФ Будпроект № 0301-194/1 від 18.02.2019 за результатами проведення технічної інвентаризації.

На підставі висновку ТОВ КБФ Будпроект №0301-192/2 від 18.02.2019 щодо технічної можливості поділу нежитлових приміщень №2-1 за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд.68, загальною площею 4893,0 кв.м., яке належить на праві власності ТОВ Євроторг 2017 , нежитлове приміщення №2-1 було поділене на 7 (сім) окремих приміщень.

На підставі висновку ТОВ КБФ Будпроект №0301-193/2 від 18.02.2019 щодо технічної можливості поділу нежитлових приміщень №2-2 за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд.68, загальною площею 4893,0 кв.м, яке належить на праві власності ТОВ Євроторг 2017 , нежитлове приміщення № 2-2 було поділене на 7 (сім) окремих приміщень.

На підставі висновку ТОВ КБФ Будпроект №0301-194/2 від 18.02.2019 щодо технічної можливості поділу нежитлових приміщень №2-3 за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 68, загальною площею 4893,0 кв.м., яке належить на праві власності ТОВ Євроторг 2017, нежитлове приміщення №2-3 було поділене на 7 (сім) окремих приміщень.

Як вбачається з матеріалів справи було здійснено державну реєстрацію вищевказаних приміщень.

25.01.2022 рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/2817/18 (910/1119/16) було відмовлено у задоволенні позову ТОВ Мега Астер про визнання недійсними електронних торгів з реалізації нерухомого майна - предмета іпотеки, а також визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію права власності за переможцем торгів.

09.08.2022 року Постановою Східного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2022 скасовано. Прийнято нове рішення, яким задоволено позов ТОВ «Мега Астер». Визнано електронні торги, що відбулися 13.01.2016 з продажу лоту №116662, а саме: об`єкту незавершеного будівництва адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе загальною площею 2250 кв.м., готовністю 18%, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 68 та належить ТОВ «Мега Астер» на праві власності, такими, що проведені з порушенням чинного законодавства. Визнано недійсним та скасовано протокол електронних торгів від 13.01.2016 № 139702. Визнано незаконним та скасовано акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 21.01.2016 № 47696259/9. Визнано незаконним і скасовано свідоцтво, видане Немм О.В. - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстроване в реєстрі за № 50 від 21.01.2016.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.12.2022 у справі №922/2817/18 (910/1119/16) касаційні скарги ТОВ Веста Центр та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишені без задоволення. Постанова Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 у справі №922/2817/18 (910/1119/16) залишена без змін.

Надаючи оцінку доводам сторін та їх обґрунтування, оцінивши надані до матеріалів справи докази, суд дійшов наступного.

ТОВ Веста Центр придбало витребуване майно внаслідок проведення ДП Сетам електронних торгів 13.01.2016, результат яких оформлено протоколом №139702, реєстрації права власності державним реєстратором, приватним нотаріусом Немм О.В., відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Як встановлено Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 у справі №922/2817/18 (910/1119/16), на 19 аркуші останнього абзацу, яке залишено без змін Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.12.2022 у справі №922/2817/18 (910/1119/16), щодо наведеного у сукупності з наявних матеріалів справи, що на торгах, які відбулися 13.01.2016 з продажу лоту №116662 було продано саме Об`єкт незавершеного будівництва адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе ЗАГАЛЬНОЮ ПЛОЩЕЮ 2250 кв.м, готовністю 18%, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 68.

Крім того, під час розгляду справи №922/2817/18 (910/1119/16) Господарським судом Харківської області було встановлено та не скасовано судами вищих інстанції, щодо зазначеного факту оцінки мана, суб`єктом оціночної діяльності від 21.09.2015, обраним державним виконавцем за клопотанням ПАТ "Єврогазбанк" - ЗАТ Консалтингюрсервіс в особі Грицаєнко М.Ю., складений звіт про вартість належного боржникові нерухомого майна - об`єкту незавершеного будівництва - адміністративно-виставковий будинок з магазином та кафе, загальною площею 2250 кв.м., готовністю 18%, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 68, де у відповідності до рецензії Канзас Ріал Естейт 30.12.2015 визнаний таким, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Суд зазначає, що Позивач самостійно, посилається на підстави того, що цей Об`єкт піддавався певним змінам, внаслідок яких його площа декілька разів збільшувалась (на 4194,0 кв.м., потім на 4699,0 кв.м. і т.д.). Тобто, такі обставини визнаються Позивачем у позовній заяві, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Відповідач звільнений від обов`язку їх доказування на підставі частини 1 статті 75 ГПК України.

Тобто суд критично ставиться до посилань Позивача стосовно доказів та твердження щодо витребування спірних Об`єктів з чужого незаконного володіння у цій частині в призмі наявності документального підтвердження у вигляді існуючих технічних висновків.

Об`єкт незавершеного будівництва об`єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та він не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства (стаття 1 Закону України Про іпотеку).

Об`єкт незавершеного будівництво це специфічна нерухомість, адже саме до завершення будівництва (ст.331 ч.3 ЦК України) особа вважається тільки власником будівельних матеріалів і обладнання, які використовувалися в процесі будівництва.

Переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.(ст.332 ЦК України).

Нове будівництво (новостворене) (згідно п.3.11. Розділу 3 Терміни та визначення понять ДБН А.2.2-3-2014) будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об`єктів незавершеного будівництва.

Закінчене будівництво прямого визначення в ДБН немає, а лише міститься норма у п.1.6. Загальних положеннях в ДБН У ПРИЙНЯТТЯ В ЕКСПЛУАТАЦІЮ ЗАКІНЧЕНИХ БУДІВНИЦТВОМ ОБ`ЄКТІВ, де закінчені будівництвом об`єкти виробничого призначення можуть бути прийняті за умови їх готовності до експлуатації (укомплектовані кадрами, забезпечені ресурсами і сировиною), якщо на них ліквідовані недоробки і на установленому обладнанні розпочато випуск продукції (надання послуг).

Реконструкція перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності) (згідно п. 3.2.21. ДБН А.2.2-3-2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво. Зміна № 1).

Щодо вищезазначеного також викладено у висновках Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі№742/1756/17. Крім того Верховний Суд наголосив, що реконструкцією можуть вважатися будівельні роботи, у результаті яких здійснюється зміна основних техніко-економічних показників, забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. При цьому, зазначені зміни та удосконалення мають бути наслідком зміни геометричних розмірів та/або функціонального призначення об`єкта будівництва.

Річ можна визнати створеною, тобто об`єктом у розумінні ст. 179 ЦК України з моменту закінчення відповідної діяльності (виготовлення, збирання, переробки тощо).

Права власності на новостворене нерухоме майно згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України виникає з моменту прийняття його в експлуатацію (прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів регулюється Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461) та державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (систему органів державної реєстрації прав становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції України, які забезпечують реалізацію його повноважень та є органами державної реєстрації прав, - ст. 6 Закону № 1952-ІУ).

Положення ч. 2 ст. 331 ЦК слід розуміти у системному зв`язку із положенням ст.182 ЦК України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, усі об`єкти нерухомого майна в силу своєї специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону №1952-ІV права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з правовою позицією у подібних правовідносинах, яка викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 05 квітня 2016 року у справі №922/4709/15: «Суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що Позивач намагається витребувати майно, котре йому ніколи не належало і має при цьому інші відмінні характеристики від того майна яке належало йому на праві власності, адже, як встановлено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, доказів на підтвердження того, що спірне майно, яке належало Позивачу на праві власності, існує в натурі та саме на це майно зареєстроване право власності Відповідача … господарському суду не надано».

Нерухоме майно, яке за позовом ТОВ «Мега Астер» підлягає витребуванню ні за назвою, ні за площею, ні за реєстраційним номером не співпадає з Об`єктом незавершеного будівництва адміністративно-виставковий будинок з магазином та кафе, площею 2 250 кв.м., готовністю 18%, що знаходиться за адресою: м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, що був реалізований на електронних торгах та на цей момент належав ТОВ «Мега Астер» на праві власності до січня 2016 року.

Ставлячи питання про витребування цього Об`єкту від ТОВ Євроторг 2017 у власність ТОВ «Мега Астер» (Позивач) не наводить підстави отримання ним у власність Об`єкту нерухомості, який збудовано ТОВ Євроторг 2017 з використанням додаткових будівельних матеріалів та робочої сили із залученням коштів інвесторів, які є третіми особами у справі, і, який у декілька разів більший і, відповідно, має більшу вартість, ніж ті будівельні матеріали, які були надані ТОВ «Мега Астер» у забезпечення отриманого кредиту і у наступному придбані ТОВ Веста Центр як добросовісним набувачем за визнаними після спливу тривалого часу недійсними торгами.

Враховуючи наявні матеріалами справи, суд дійшов висновку, стосовно адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе, який знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, що станом на момент звернення з даний позовом Позивач не наводить доказів належності такого майна, оскільки станом на час проведення торгів 13.01.2016 року та на момент звернення з позовом 29.08.2023, зазначене майно - може вважатися новоствореною річчю інший Об`єкт нерухомого майна, право власності на який в установленому законом порядку зареєстровано за Відповідачем, згідно наданих доказів, як за добросовісним набувачем.

На думку суду Відповідачем доведено фактичний поділ та перетворення у нову річ та в подальшому поділ з відповідною реєстрацією.

З заявленого позову, його обґрунтування, вимог, посиланнях та поясненнях, вбачається, що Позивач не заперечує щодо встановленого збільшення загальної площі: нежитлових приміщень № 2-1 на 4194,0 кв.м., нежитлових приміщень № 2-2 на 4194,0 кв.м. та нежитлових приміщень № 2-3 на 4699,0 кв.м., які в подальшому були поділені та зареєстровані у встановленому законом порядку.

Отже, суд дійшов до висновку про відсутність формального поділу майна, тобто нерухомого майна, яке у своїй сукупності на момент реєстрації нових приміщень існувало на момент проведення електронних торгів, оскільки загальна площа становила 2250 м.кв., де в свою чергу відбулося у межах виконавчого провадження № 47696259 та складеного 11.06.2015 державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України акту опису та арешту майна № 4, відповідно до якого описано і накладено арешт на Об`єкт незавершеного будівництва - адміністративно-виставковий будинок з магазином та кафе, площею 2250 м.кв., готовністю 18%, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 68. Згідно проведених 13.01.2016 ДП "Сетам" електронних торгів, результат яких оформлено протоколом № 139702, переможцем визнано ТОВ "Веста Центр".

Даний факт, щодо загальної площі 2 250 кв.м, продаж якої відбувся на електронних торгах, на що посилається і сам Позивач, встановлено судами та підтверджується Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 залишеним без змін Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.12.2022, щодо скасування рішення Господарського суду Харківської області від 25.01.2022 з прийняттям нового рішення, яким задоволено позов ТОВ «Мега Астер». Визнано електронні торги, що відбулися 13.01.2016 з продажу лоту № 116662, а саме: Об`єкта незавершеного будівництва - адміністративно-виставкового будинку з магазином та кафе загальною площею 2 250 кв.м, готовністю 18%, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 68.

Так, суд вважає за доцільне послатися на Постанову ВП ВС від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, де встановлені та зазначені принципи змагальності, які забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Отже, беручи кожний доказ окремо, з урахуванням їх оцінки, а такої у сукупності наведених доводів, доказів наданих не тільки учасниками справи, а також встановлених фактів судами у справі № 922/1817/18 (910/1119/16), про що зазначалось вище.

Щодо обраного Позивачем відносно Відповідача способу захисту права, суд зазначає наступне.

Застосовуючи вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст. 387 і 388 ЦК України, а отже є неефективною. Такий висновок про застосування норм права викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 02.07.2019 у справі №48/340 (провадження № 12-14звг19), від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19)).

Велика Палата Верховного Суду доходила в постановах від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 у своїй постанові сформулювала наступні висновки, які суд вважає за доцільне викласти: «10.7. Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

10.8. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком Верховного Суду України, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У ТИХ ВИПАДКАХ, КОЛИ МАЄ БУТИ ЗАСТОСОВАНА ВИМОГА ПРО ВИТРЕБУВАННЯ МАЙНА З ЧУЖОГО НЕЗАКОННОГО ВОЛОДІННЯ, ВИМОГА ВЛАСНИКА ПРО ВИЗНАННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ЧИ ІНШІ ЙОГО ВИМОГИ, СПРЯМОВАНІ НА УНИКНЕННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИПИСІВ СТАТЕЙ 387 І 388 ЦК УКРАЇНИ, Є НЕЕФЕКТИВНИМИ.

10.9. Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

10.10. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах №911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17».

Зазначене, на думку суду, означає, що Позивачем в межах пред`явленого позову обрано два взаємовиключні способи захисту його права віндикацію та визнання права власності на Об`єкт. При цьому, суд нагадує, що віндикаційний позов, як спосіб захисту права власності, являє собою позов не володіючого власника до володіючого не власника. У разі обрання способу захисту права через призму віндикації, право власності на майно вже повинно бути належним Позивачеві.

Суд наголошує, в когнетивності обраних Позивачем способів захисту, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим: (а) застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; (б) обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; (в) застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; (г) застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.

Належним та ефективним способом захисту є лише той, який спрямований саме на ті правові наслідки, які захищають право.

Системний аналіз ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. 5 ГПК України дає підстави для висновку, що вимога про застосування судом ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного приватного права та інтересу, який не суперечить закону, має бути викладена у позовній заяві, а саме має бути відображена (конкретно сформульована) у змісті позовних вимог, саме це є первинною підставою для застосування судом матеріально-процесуального інструментарію закону. Інакше суд позбавляється процесуальної можливості застосувати його та визначити ефективний спосіб захисту порушеного, невизнаного або оспореного приватного права та інтересу, який не суперечить закону.

Практика ВС щодо способів захисту базується на двох основних взаємопов`язаних принципах: (а) спосіб захисту має бути належним та ефективним; (б) має дотримуватися принцип процесуальної економії.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (Постанови ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (п. 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (п. 6.13), від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (п. 98).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та п. 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі Афанасьєв проти України (заява № 38722/02), п. 8.40. Постанови ВП ВС від 25.01.2022 у справі № 143/591/20).

Підставою для застосування визначення судом ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного приватного права чи інтересу є обов`язкова умова, що предмет та підстави позову визначаються тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу. Адже неухильне дотримання одного з основних принципів господарського судочинства - принципу диспозитивності (п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України) при визначенні підстав та предмету позову є підставою для правильного визначення судом ефективного способу захисту порушеного приватного права чи інтересу. І саме принцип диспозитивності пов`язаний з ефективним способом захисту приватного права.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 17 квітня 2018 року висловила тези, у яких чітко розмежовує правомочності носіїв суб`єктивних прав та суду. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Однак встановлення належності відповідачів і обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (165 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/73469613).

Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на власний розсуд. Через цю норму закону, також, реалізується ще один з основних принципів цивільного права - принцип свободи вибору поведінки особи при реалізації свого права на захист.

Особа вільна у виборі механізму здійснення свого права на захист, а також у змозі відмовитися від реалізації цього права. Це свідчить про те, що особа вільна у застосуванні будь-яких способів захисту, які передбачені чинним законодавством. Однак перш ніж застосувати той чи інший спосіб захисту, особа, права якої порушено, не визнано чи оспорено, постає перед проблемою вибору того чи іншого способу захисту, який оптимально забезпечить відновлення її порушеного права.

У контексті визначення процесуальних ініціатив сторони процесу КГС у постанові від 19.06.2019 року вказав наступне. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, котрі не мають процесуальної дієздатності. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.06.2019 У справі № 910/19581/16-ц. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/82599569).

Оскільки окреслені питання в межах предмета спору є надто важливими в контексті визначення умов застосування процесуальних механізмів визначення судом ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного приватного права та інтересу варто проілюструвати таку судову справу.

На думку ВС у складі палати КГС, процесуально-правовий аспект захисту права включає в себе не лише правильність обрання передбаченого законом або договором способу захисту, але й необхідність належного правового обґрунтування вимог відповідними нормами права (Постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.09.2019 у справі №917/1739/19. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/84454017).

ВС в Ухвалі від 23 вересня 2019 року, обґрунтовуючи передачу справи до ВП ВС, зазначив, що встановлення способу захисту, а саме з`ясування позовних вимог, обґрунтування позову певними правовими нормами, як і посилання на фактичні обставини справи та визначення предмета спору, процесуальним законом покладено саме на позивача, у зв`язку з чим у відповідача у справі виникають певні правомірні очікування, оскільки реалізація його прав на захист проти позову перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з правовими вимогами та підставами, викладеними саме позивачем.

Керуючись з аксіомою цивільного судочинства jura novit curia (суд знає закон), при розгляді справи суд дійсно повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, яка, проте, не може бути застосована судом для вирішення спору по суті за відсутності відповідних позовних вимог позивача у справі, оскільки інший підхід суду порушив би принцип диспозитивності судового процесу та правомірні очікування як позивача (який звертається саме з певним чином обґрунтованою в правовому аспекті вимогою), так і відповідача (який, заперечуючи проти позову, наводить доводи саме щодо тих підстав та обґрунтувань, які наводяться позивачем у справі) (Постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.09.2019 у справі №917/1739/19. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/84454017).

ВП ВС у Постанові від 4 грудня 2019 року зазначила, що суди, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального й процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом слід керуватися під час вирішення спору.

ВП ВС зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти, встановлені під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не приводить до зміни предмета позову та/або вибраного позивачем способу захисту (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/19. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/86310237).

Щодо оцінки судом належності обґрунтованого позивачем способу захисту, тобто суди мають визначити, чи є такий спосіб ефективний.

Відповідно до правових висновків ВП ВС, висловлених у постанові від 12.12.2018, абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачав, що суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом (із 15.12.2017 цей абзац викладено в іншій редакції, згідно якою суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках). У разі якщо закон або договір не визначать ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 ЦПК у редакції, чинній на час розгляду справи ВП ВС). Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, суди мають визначити, чи є такий спосіб ефективним: вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та забезпечувати його поновлення, а у разі неможливості такого поновлення повинна гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (Постанова ВП ВС від 12.12.2018 року по справі № 339/142/16-ц).

З початком дії ч. 2 ст. 5 ГПК України остання зобов`язує суд займати активну позицію, тобто обирати між конкуруючими способами захисту, де привілеї у виборі тепер будуть мати самі ти способи захисту порушеного права чи інтересу особи, які відповідатимуть критерію ефективності.

Здійснення таких активних дій полягають у аналізі (перевірці, тестуванню) викладених у позові вимог на предмет їх ефективності в аспекті спірних правовідносин, відповідності змісту порушеного права та характеру його порушення.

Наведене цілком узгоджується з теорією судового розсуду або судової дискреції, які на нашу думку, можуть бути застосовані як орієнтири у підходах до розуміння судової ролі або ж з огляду на завдання господарського судочинства навіть можуть певною мірою розглядатися як обов`язок суду.

У випадку заявлення позивачем декількох позовних вимог суд у межах процесуального обов`язку здійснює пошук саме ефективного способу захисту буде обирати один із шляхів правомірної поведінки: зупинитися на застосованості у конкретній справі як ефективного способу захисту, передбаченого законом чи договором, або ж визначити ефективний спосіб захисту, порушеного приватного права чи інтересу, який не суперечить закону. Тобто, обираючи ефективний спосіб захисту суддя виходить із наявних у нього дискреційних повноважень.

Способи захисту цивільних прав та інтересів встановлено у ч. 2 ст. 16 ЦК. Законом N 2147-VIII було змінено абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК. Так, починаючи з 15.12.2017, суд вправі захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що буде встановлений судом у визначених законом випадках. У свою чергу КУ не містить положень, які б зводились до обмеження осіб у праві на судовий захист їхніх цивільних прав, свобод чи інтересів. Навпаки, у ч. 5 ст. 55 Основного Закону України міститься загальне правило про те, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави є основною метою при вирішенні судом господарських справ та виконанні завдань господарського судочинства.

Суд встановлює способи захисту цивільних прав або інтересів визначені цим же Законом № 2147-VIII, де ч. 2 ст. 5 ГПК доповнено новелою господарського судочинства відповідно визначення судом ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, а саме: у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зазначена новела у процесуальній нормі, є по суті спробою імплементації у національному процесуальному законодавстві усталеної практики ЄСПЛ, відповідно до якої конвенційні права мають бути практичними та ефективними, а справедливий судовий розгляд не закінчується ухваленням рішення, оскільки судове рішення також має бути виконане належним чином. Зазначена норма запроваджена законодавцем насамперед з метою ефективного захисту приватного права або інтересу, що визначається у спосіб, встановлений самим же судом, створює нові можливості для судового захисту.

Особливістю захисту суб`єктивних цивільних прав та інтересів є можливість вибору різних порядків визнання порушення прав та правового впливу на порушника, що не обмежується способами, встановленими ст. 16 ЦК України.

Вирізняють ознаки поняття способів захисту цивільних прав: 1) підставою їх застосування є закон чи договір; 2) реалізується суб`єктом у рамках матеріального правовідношення; 3) виникає із факту об`єктивно-протиправного діяння (порушення, невизнання чи оспорювання права) Наведене поняття способів захисту цивільних прав та його ознаки, на нашу думку, необхідно застосовувати також і до судових способів захисту приватних прав.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав - це закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. (Постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі N° 6-55Ц15. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43675421.).

Повертаючись до конвенційних провідників нової норми ст. 5 ГПК України, ст. 13 ЄСПЛ передбачено право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі конвенційних прав і свобод.

ЄСПЛ неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання ст. 13 СКПЛ, вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення у справі Гуренка проти України (Gurepka v.т Ukraine, №.61406/00, §59, 6.09.2005); ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоби його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey, №.21987/93, § 95, 18.12.1996); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення у справі Кудла проти Польші (Kudla v. Poland, №.30210/96, §158, 26.10.2000), рішення у справі Гарнага проти України (Garnaga v. Ukraine, №.20390/07, $29, 16.05.2013) - Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №339/142/16-ц. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79298376.

3 аналізу наведеної судової практики можна дійти висновку, що ЄСПЛ виділяє декілька конвенційних процесуальних вимог до ефективного національного засобу юридичного захисту: засіб є ефективним якщо він доступний і достатній: має бути достатнім не тільки в теорії, а й на практиці: повинен бути ефективним на практиці й по закону з урахуванням індивідуальних обставин справи. У той же час важливою ремаркою щодо змісту правової категорії ефективний спосіб судового захисту у приватному праві України правової категорії ефективний національний засіб юридичного захисту буде те, що його ефективність не залежить від впевненості в успішному результаті для заявника. У цьому випадку мета позитивного зобов`язання держави Україна за ст. 13 ЄСПЛ обмежується утворенням ефективного засобу юридичного захисту, що вступає у суперечність із головним завданням ефективного способу судового захисту для заявника - забезпечення реального результату. Тобто, ЄСПЛ не гарантує успішний результат для заявника, тому залишає широкий розсуд за національним судовим органом.

У справі N 339/142/16-ц, застосовуючи ч. 2 ст. 5 ЦПК (є тотожною за змістом ст. 5 ГПК України), ВП ВС висловила таку позицію. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, суди мають визначити, чи є такий спосіб ефективним: вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та забезпечувати його поновлення, а у разі неможливості такого поновлення повинна гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

На думку суду, зазначена позиція ВП ВС не лише ґрунтується на практиці ЄСПЛ, а й ураховує останні наукові/доктринальні дослідження критерію ефективності в контексті обрання позивачем належного (адекватного) способу захисту приватного права та інтересу як категорії процесуального права, що є першим визначенням наукової категорії ефективний спосіб захисту, який міститься у практиці найвищого суду у системі судоустрою України (Визначення судом ефективного способу захисту приватного права та інтересу, який не суперечить закону: монографія /А.В. Потапенко/ За науковою редакцією д.ю.н., проф, І.Е. Берестової. Київ: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва ім. ак. Ф.Г. Бурчака НАПрН України, 2022. 248 с.).

Таким чином, ефективний спосіб судового захисту - це пред`явлена до суду вимога (матеріально-правовий захід примусового характеру) про захист приватного права чи інтересу, що відповідає змісту порушеного права чи інтересу та забезпечує його реальне поновлення, а у разі неможливості такого поновлення повинна гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

В свою чергу, застосування (визначення) судом ефективного способу судового захисту може бути обережне (пасивне) або хоробре (активне). У разі відсутності ефективного способу захисту, на думку суду, він не вправі вийти за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 267 ГПК України). Це перше і основне легітимне обмеження суду у його праві визначати ефективний спосіб судового захисту.

Ефективний спосіб захисту не може бути сюрпризом для відповідача чи інших учасників процесу під час або після оголошення рішення суду.

Визначення (вибір) із альтернативних вимог можна розглядати як хоробре (активне) застосування судом процесуальної новели визначення судом ефективного способу захисту. Безумовно на суд буде впливати бюрократія процесу, але пасивна поведінка відповідача у процесі включає активність суду.

Спосіб захисту, який не суперечить закону - це пред`явлена до суду з метою ефективного захисту приватного права чи інтересу непоіменована вимога, яка не заборонена законом, ґрунтується на власному суб`єктивному уявленні позивача, що за технікою формулювання не вимагає дослівного відтворення тими словосполученнями, які застосовані у законі, однак йому не суперечить, відповідає змісту порушеного, невизнаного або оспорюваного приватного права чи інтересу та забезпечує його реальне поновлення.

У судовій практиці вже сформовано правові позиції застосовності новітніх норм щодо ефективного судового захисту до приватних прав чи інтересів різних галузей права.

Свого часу, змінюючи тенденції у судовій практиці ВС України виходив із того, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 КУ та Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, незаборонений законом.

Оскільки положення Конституції України а ЄСПЛ мають вищу юридичну силу, а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Обмежене тлумачення касаційним судом ст. 16 ЦК суперечить зазначеним положенням та призвело до неправомірної відмови позивачу в реалізації його права на судовий захист. (Постанова Верховного Суду України від 21.05.2012 у справі №6-20цс. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/24704776. Аналогічних правових висновків ВСУ дійшов у справах №6-18цс11, №6-69цс11, №6-110цс12, №6-32цс13 та ін.).

У судовій практиці було удосконалено правові висновки щодо реалізації суб`єктивних прав через обрання ефективного судового способу захисту.

Так, з урахуванням положень п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України, ч. 1, 2 ст. 11,ч. 1 ст. 15,ч. 1 ст. 16 ЦК України, уразі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування певного (конкретного) способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у межах захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань). Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин які існують між позивачем та відповідачем (Окрема думка судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду Погрібного С.О. у справі N753/7390/16-ц. URL:http://reyestr.court. gov.ua/Review/81772841).

Обмеженого (вичерпного) переліку способів захисту права та інтересів, які можуть бути застосовані в судовому порядку, чинне цивільне законодавство не містить.

Стаття 5 ГПК України не обмежує суд у виборі способу захисту, прямо передбаченого законом, а дозволяє, керуючись принципом верховенства права, визначити не тільки прямо передбачений в нормативному акті спосіб захисту порушеного права особи, а й спосіб захисту, який не передбачений законом, але не суперечить йому. В аспекті переваг застосування судами новели слід неодмінно підкреслити нарешті відшуканий шлях законодавчого вирішення питання відкриття переліку способів захисту, що дозволяє позивачу з метою ефективного захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного приватного права чи інтересу сформулювати власну вимогу. Чинна модель відкритого переліку способів захисту створює можливості для позивача бути по суті творцем закону і сформулювати той спосіб захисту, який не буде передбачений у законі або договорі, однак насамперед не суперечитиме закону. У свою чергу суд, погодившись із запропонованим у позові формулюванням, закріпить його у резолютивній частині рішення, й у разі набрання таким рішенням законної сили ефективний спосіб судового захисту приватного права або інтересу набуде форми нового непоіменованого способу захисту (Лесько .А О. Захист цивільних прав та інтересів судом. ЦЕНЗОР.НЕТ. URL:https://censor.net.ua/blogs/3038431/zahist_tsivlnih_prav_ta_nteresv_sudom№v_aspekt., PotapenkoA . Effective method of judicial defence of private right and interest: advantages and risks of application ofshort story. Ефективний спосіб судового захисту приватного права та інтересу: переваги і ризики застосування новели. Visegradjournal on human rights. 2019. №6 . P. 160).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (див. рішення у справах існування ефективного засобу правового захисту є гарантування Джорджевич проти Хорватії (Djordjevic v Croatia, №.41526/10, конвенційних прав у рамках національного правопорядку. §101, 24.07.2012; Ван Остервійк проти Бельгії (Van Oosterwijck Суди застосовують при розгляді справ ЄКПЛ та протоколи до неї, v Belgium, №.7654/76, $36-40, 6.11.1980).

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 ЄСПЛ, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення у справі проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, Гурепка проти України (Gurepka v. Ukraine, №.61406/00, § 123, 59, 6.09.2005).

Статтею 8 Загальної декларації прав людини, прийнятої та проголошеної у резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948, визначено, що кожна людина має право на ефективне відновлення у правах компетентними національними судами у випадках порушення його основних прав, наданих йому конституцією або законом.

Пунктом 3 ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 16.12.1966, установлено, що кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов`язується забезпечити всякій особі, права і свободи якої, визнані в цьому Пакті, порушено, ефективний засіб правового захисту, навіть коли це порушення було вчинене особами, що діяли як особи офіційні.

Міжнародним стандартом, що розкриває межі активності суду та надає відповідні рекомендації цивільним судам є висновок N 6 (2004) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо справедливого суду в розумний термін та ролі судді в судових процесах з урахуванням альтернативних засобів вирішення спорів. Коментуючи принцип з рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи, суд повинен (...) відігравати активну роль у забезпеченні швидкого ходу судового процесу при дотриманні прав сторін, у тому числі право на рівне ставлення. Зокрема, суд повинен мати повноваження proprio motu (з власної ініціативи) наказувати сторонам надавати такі пояснення, які є необхідними; наказувати сторонам з`являтися в суд особисто; піднімати питання права; вимагати надання доказів, принаймні в тих справах, де присутні інтереси не тільки сторін процесу; контролювати отримання доказів; виключати свідків, можливі свідчення яких не мають відношення до справи; обмежувати кількість свідків з певного факту там, де така кількість є надмірною (....). Такі повноваження мають здійснюватися в межах предмету судового провадження.

Тобто з наведеного переліку дій активної ролі суду, суд не вправі з власної ініціативи створювати нові ефективні способи захисту прав (зокрема, у цій справі, поєднувати взаємовиключні способи захисту права задля побудови нових правових конструкцій). Насамперед суд здійснює повноваження в межах предмету судового провадження, який за українською моделлю цивільного судочинства із зазначенням відповідного способу захисту права формує позивач у справі.

Відомий суддя, вчений Аарон Барак, визначаючи формальні джерела судового розсуду, зазначав, що суддя не може вирішити справу, поки не буде мати перед собою правову норму, відповідно до якої справа буде вирішуватися. Влада повинна визначати правову норму, відповідно до якої справа буде вирішуватися, а також межі застосування цієї правової норми. Зазначене визначення здійснюється для сторін, однак, керуючись принципом зобов`язального прецеденту, йому надається загальна нормативна сила у справах, у яких воно застосовується. Рішення стає актом правотворчості (Барак Аарон. Суддівський розсуд. Переклад з англійської., Видавництво HOPMA, 1999. C. 129.).

При цьому вимоги про застосування судом ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного приватного права чи інтересу, який не суперечить закону, насамперед будуть оцінюватися судом з точки зору відповідності його предмету і підставам позову.

У справі Ятрідіс проти Греції (latridis v. Greece, №. 31107/96, § 65, 25.03.1999) стосовно відмови органів державної влади повернути заявникам їхнє майно (кінотеатр), Суд встановив, що існує різниця в характері інтересів, захищених ст. 13 ЄСПЛ та ст. 1 П N 1: перша забезпечує процедурну гарантію, а саме право на ефективний засіб правового захисту, тоді як процедурна вимога, притаманна останній, є допоміжною для ширшої мети забезпечення поваги до права на мирне володіння майном. Проте поняття юридичного спору має тлумачитися широко, виходячи з підходу ЄСПЛ до тлумачення поняття спір про право (п. 1 ст. 6 ЄСПЛ). Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу ЄСПЛ поняття спору про право має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

3 початком дії ч. 2 ст. 5 ГПК зобов`язує суд займати активну позицію, тобто обирати між конкуруючими способами захисту, де привілеї у виборі тепер будуть мати саме ті способи захисту порушеного права чи інтересу особи, які відповідатимуть критерію ефективності.

Здійснення таких активних дій полягають у аналізі (перевірці, тестуванню) викладених у позові вимог на предмет їх ефективності в аспекті спірних правовідносин, відповідності змісту порушеного права та характеру його порушення.

Наступним елементом ланцюга алгоритму є визначення судом конкретного способу захисту цивільного права, адже право чи інтерес мають бути захищені судому конкретний спосіб захисту цивільного права, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

До подібних правових висновків ВП ВС дійшла у постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17, зазначивши, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, не визнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. (Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах ВП ВС від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019у справі №569/17272/15-Ц).

Водночас, розвиток судової практики не суперечить належному правозастосуванню, оскільки відсутність еволюційного та динамічного підходу попереджують будь-які зміни чи покрашення (Атанасовський проти Колишньої Югославської республіки Макелонія (Atanasouski v. The former Yugoslav Republic of Macedonia, №.36815/03, § 38, 14.01.2010).

Іншими словами відсутність відповідної судової практики із застосування певного способу захисту не означає, що такий спосіб захисту не буле відповідати критерію ефективності.

У справі що розглядається судовою практикою вже розроблені та напрацьовані через призму практичного застосування ефективні механізми способу захисту права цивільного. Проте Позивачем за цією справою було обрану іншу позицію з використанням іншого юридичного інструментарію щодо права яке підлягає захисту з його точки зору.

При цьому, суд вважає, що задля правильного розуміння і застосування у цій справі норм права стосовно заявлених Позивачем позовних вимог, щоб воно було очевидним і не викликало розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення у сторонньої особи, ми, як і власне суд, повинні звернутись до правової позиції ВП ВС, яка викладена у Постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17.

Так, ВП ВС зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, в яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду 15 червня 2021 року, Справа № 916/585/18 (916/1051/20), Провадження № 12-14гс21 -

9.36. У постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, на неврахування судами висновків у якій посилається Скаржник-1 (пункт 4.5), Велика Палата Верховного Суду погодилася з наведеним висновком Верховного Суду України, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у постанові від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Верховний суд у ревалентних цій справі випадках, як приклад, належними вважає такі способи захисту прав, застосування яких призводить до набуття позивачем володіння нерухомим майном: віндикаційний позов (стаття 387 ЦК України); позов про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України), позов про витребування нерухомої речі у продавця, який відмовився передати річ (частина друга статті 665, частина перша статті 620 ЦК України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання недійсного правочину, тобто нікчемного або визнаного судом недійсним оспорюваного правочину (абзац другий частини першої статті 216, частина перша, пункт 1 частини третьої статті 1212, частина перша статті 1213 ЦК України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання неукладеного правочину, чи в інших випадках набуття нерухомого майна без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (частина перша статті 1212, частина перша статті 1213 ЦК України). Зазначені способи захисту прав опосередковуються вимогами про витребування, повернення або стягнення нерухомого майна.

Відповідно до Постанові ОП КЦС ВС від 13.03.2023 в справі № 554/9126/20 тлумачення статті 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб`єкт: має можливість вибору типу поведінки реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим.

Водночас така свобода захисту на власний розсуд має і зворотну сторону обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту.

Додатково, щодо неефективного способу захисту, суд вважає за необхідне відзначити, що неодноразово наголошувалось у постановах Великої Палати Верховного суду, на яку посилається суд під час вирішення цієї справи та вважає за доцільне викласти такі висновки викладені, що зазначені у пунктах 98-102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадженням №12-140гс19): «98. Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі №910/3907/18 (провадження №12-46гс19). Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права Позивача без необхідності повторного звернення до суду.

99. Університет стверджує, що оскільки ТОВ "ТМО "Ліко-Холдінг" зареєструвало за собою збудоване нерухоме майно, тобто незаконно заволоділо ним, то Університет не має можливості зареєструвати таке право за собою.

100. Велика Палата Верховного Суду вчергове нагадує, що у разі незаконного заволодіння майном власника іншою особою належним способом захисту є віндикаційний позов (стаття 387 ЦК України). Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. ПРИ ЦЬОМУ В ТИХ ВИПАДКАХ, КОЛИ МАЄ БУТИ ЗАСТОСОВАНА ВИМОГА ПРО ВИТРЕБУВАННЯ МАЙНА ІЗ ЧУЖОГО НЕЗАКОННОГО ВОЛОДІННЯ, ВИМОГА ВЛАСНИКА ПРО ВИЗНАННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ЧИ ІНШІ ЙОГО ВИМОГИ, СПРЯМОВАНІ НА УНИКНЕННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИПИСІВ СТАТЕЙ 387 і 388 ЦК УКРАЇНИ, Є НЕЕФЕКТИВНИМИ (див. зокрема п.п. 85, 114, 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16 (провадженням №14-208цс18).

101. Отже, вимога Університету про визнання за ним права власності на спірне майно є неефективним способом захисту, бо Університет є тим суб`єктом, який набуває право власності на збудовані на відповідній ділянці об`єкти, а тому може заявити саме віндикаційний позов. З огляду на це зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає. Суди попередніх інстанцій хоча й дійшли правильних висновків про відмову в задоволенні позову в цій частині, проте з інших мотивів.

102. У разі якщо об`єкти нерухомого майна не можуть бути витребувані від особи, яка незаконно заволоділа ними, зокрема, якщо вони відчужені добросовісному набувачу, який набув право власності на нього (стаття 330 ЦК України), то колишній власник нерухомого майна вправі вимагати відшкодування його вартості (пункт 2 частини третьої статті 1212, частина друга статті 1213 ЦК України).».

Дослідивши наведені Позивачем правові позицій Верховного Суду викладені у відповідних постановах, здійснивши вищезазначений аналіз практики та наявних посилань у позові і вимог викладених у них, з урахуванням доказів, суд дійшов до висновку, що такі правові позиції не підлягають застосуванню внаслідок їх не ревалентності до спірних правовідносин з урахуванням обраного способу захисту.

Проте, суд зазначає, що крім всього вищезазначеного, матеріалами справи підтверджується наступна обставина.

Як вбачається з наданих Позивачем Відомостей з державного реєстру іпотек (т. 1 а.с. 72 - 73) у графі підстави обтяження визначено Договір іпотеки, 1608, 28.09.2012, Приватний нотаріус КМНО Шевченко І.Л., а об`єкт обтяження: об`єкт незавершеного будівництва, земельна ділянка, об`єкт не незавершеного будівництва - адміністративно-виставковий будинок з магазином та кафе, загальною площею 2250 кв.м., готовністю 18%, який знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 68, номер РПВН:37736772, кадастровий номер 72:478:003; власник: ТОВ «Мега Астер», код 35332267, 01054, м. Київ, вулиця Дмитрівська, буд. 13-а.

Крім того, що Об`єкт був перетворений, він став новою річчю, яка має свої зовсім інші індивідуальні ознаки: а) є єдиною у своєму роді; б) відрізняється від інших кількома ознаками; в) вирізнена із загальної маси речей цього роду (ст.184 ЦК України), в той час як при придбанні його на торгах він не був Об`єктом права власності нерухомим майном, а мав статус будівельних матеріалів, мав значно менший розмір, інші будівельні характеристики.

Суд зауважує, що поведінка Позивача (ТОВ «Мега Астер»), що був обізнаним про існування виконавчого провадження № 47696259 (адже був повідомлений про його існування державним виконавцем іще у травні 2015 року) і не міг не знати наслідки невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 у справі №910/6025/15-г (які зрештою призвели до відкриття виконавчого провадження та вчинення відповідних виконавчий дій) не подавав жодних скарг на дії державного виконавця у вказаному виконавчому провадженні, а також після проведення електронних торгів, протягом тривалого часу не вживав будь-яких заходів щодо зупинення подальшого відчуження, поліпшення, зміни оспорюваного майна, тобто щодо зміни Об`єкту незавершеного будівництва - адміністративно-виставковий будинок з магазином та кафе, загальною площею 2 250 м2, готовністю 18%, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 68, а також що впливає на фінансового становища набувача ТОВ ЄВРОТОРГ 2017, що після спливу значного проміжку часу подав позовні вимоги про витребування придбаного на прилюдних торгах нерухомого майна, визнання права власності.

Суд зазначає, що відсутні в матеріалах справи будь-які докази здійснення певних дій, які б довели до суду наявний факт збереження майна у стані, що був на момент проведення електронних торгів. Таке не бажання Позивача випливає з обраного варіанта «добросовісної» поведінки, де він повинен піклуватися про те, щоб його юридично значущі вчинки були економічно обґрунтованими, окрім позову про визнання недійсним та скасування протоколу електронних торгів (справа 922/2817/18 (910/1119/16)), а також через тривалий час подання 29.08.2023 нового позову (дана справа), яка подана без належних та обґрунтованих доказів, як це вже зазначалось, щодо підстав вчинення відповідних дій щодо захисту своїх прав.

Господарський суд Харківської області вважає також послатися на Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20, у якій зазначено, що тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт шостий статті 3 ЦК України). Національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, законодавство слід тлумачити у відповідності з розумними цілями регулювання. Тому під час тлумачення закону слід враховувати цілі його регулювання. Однією з цілей регулювання, встановленого ЦК України і Законом України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, є захист добросовісного набувача. Водночас регулювання має бути спрямованим виключно на захист того набувача, який є добросовісним, і не надавати захисту недобросовісному набувачу.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Астер» задоволенню не підлягають.

Крім того, суд звертає увагу на висновок, до якого дійшов Верховний Суд України у постанові від 15 травня 2017 року у справі № 461/13091/14-ц та Постанові від 03 жовтня 2011 року у справі № 3-98гс11, з яких вбачається, що майно підлягає повторному продажу з публічних торгів відповідно до порядку, встановленого для виконання судових рішень, оскільки задоволення позову про визнання торгів недійсними не скасовує рішення, зокрема і виконавчий напис, для примусового виконання якого такі торги були проведені.

Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ - Веста" стосовно визнання права власності за ним на проінвестовану частину нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м .Київ, просп. Повітрофлотський, 68, у розмірі 50,00 кв.м., суд зазначає наступне.

22.01.2016 року між ТОВ «БЦ - ВЕСТА» Сторона 2 та ТОВ Веста Центр Сторона 1 був укладений Інвестиційний договір №2201-БЦ-В. Предметом якого Сторони визначили права та зобов`язання Сторін по будівництву Об`єкту нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці (житлові будинки, будівлі, споруди тощо), будівництво якого буде здійснюватися у відповідності до умов цього Інвестиційного договору (далі інвестиційний Об`єкт) з метою отримання кожною із Сторін своєї частки в збудованому інвестиційному Об`єкті та/або іншого нерухомого майна в порядку та на умовах, визначених у Інвестиційному договорі.

Загальна кількість, площа інвестиційного Об`єкта буде визначена Проектною документацією. Розмір фактичної площі в інвестиційному Об`єкті буде визначений на підставі обмірів експертів органів технічної інвентаризації. Інвестиційний Об`єкт буде розташований за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 68 та буде створений на базі незавершеного будівництва.

Згідно Додаткової угоди №1 від 23.05.2016 року до Інвестиційного договору ТОВ «БЦ - ВЕСТА» проінвестував в будівництво інвестиційного Об`єкту кошти в сумі 201 612.00 гривень або 8000 доларів США.

03.10.2016 року було укладено Договір №01-БЦ-В про заміну сторони Інвестиційного договору, відповідно до якого відбулася заміна Сторони 1 за Інвестиційним договором з ТОВ Веста Центр на ТОВ ЕРЗ.

06.06.2017 року було укладено новий Договір №02-БЦ-В про заміну сторони Інвестиційного договору, відповідно до якого відбулася заміна Сторони 1 за Інвестиційним договором з ТОВ ЕРЗ на ТОВ ЄВРОТОРГ 2017.

Третя особа зазначає, що згідно з Протоколом розподілу площ Об`єкта №01-2020-БЦ-В від 14.01.2020 року до Інвестиційного договору площу проінвестованої ТОВ «БЦ - ВЕСТА» частки інвестиційного Об`єкту Сторони визначили у розмірі 50 кв.м., посилаючись на обставини в підтвердження наданими ТОВ «БЦ - ВЕСТА» копій договорів, додаткової угоди, протоколу розподілу площ.

З цього приводу, суд зазначає наступне. Згідно зі ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні й нематеріальні блага.

Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).

Згідно зі ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Верховний Суд України ще у постанові від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12 визначив, що майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ст. 331 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає, зокрема, з договорів та інших правочинів, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

На підставі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд, звертає увагу, що з боку ТОВ БЦ ВЕСТА не надано до суду жодного доказу в підтвердження виконання розділу 5 Інвестиційний договір №2201-БЦ-В від 22.01.2016 (т. 3 а.с. 66), де Сторони погодили порядок розподіл часток.

Крім того, Сторони самі погодили у п. 5.4. Інвестиційного договору підстави оформлення Сторонами прав власності на свої частки площ в Об`єкті здійснюється Сторонами за власний рахунок на підставі та цього порядку, передбаченому законодавством.

Тобто захист права здійснюється у порядку, визначеному договором, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Окрім цього, Верховний суд у своїй постанові від 21 грудня 2022 року у справі №569/5399/20 (провадження № 61-7682св21) зазначив, що у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Проте, судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що з боку ТОВ «БЦ - ВЕСТА» не доведено, що такі обставини настали, чи оспорюються з боку ТОВ ВЕСТА ЦЕНТР чи ТОВ ЕРЗ. Не надано жодного доказу звернення, що обставини, які виникли з умов договору настали, а інші учасники договору уникають його виконання.

Також, враховуючи, що у позові ТОВ «Мега Астер» відмовлено, то й підстав захисту чи впливу на права та обов`язки третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ТОВ «БЦ - Веста» у даному випадку не настали, а отже в позові слід відмовити.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).

Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.

На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).

Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах"

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд відмовив у задоволенні позову, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору покладаються на Прокурора.

З підстав викладеного та наявною загрозою, у зв`язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на працездатність, великий обсяг поданих документів та доказів, вивчення надвеликого об`єму практики на які посилалися учасники справи та які застосовані судом при виготовленні кінцевого документу, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст. 238 ГПК України, а тому повний текст рішення Господарського суду Харківської області від 29 лютого 2024 року у справі №922/2817/18 (922/3822/23) складено за межами ст. 238 цього Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Астер" про витребування майна та визнання права власності - відмовити повністю.

В позові (вх. №28225 від 17.10.2023) третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ - Веста"- відмовити.

Повне рішення складено "18" березня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін

Дата ухвалення рішення29.02.2024
Оприлюднено21.03.2024
Номер документу117754001
СудочинствоГосподарське
Сутьвизнання права власності

Судовий реєстр по справі —922/2817/18

Ухвала від 25.04.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Жигалкін І.П.

Ухвала від 04.04.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Жигалкін І.П.

Ухвала від 25.04.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Гребенюк Наталія Володимирівна

Ухвала від 22.04.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Гребенюк Наталія Володимирівна

Ухвала від 16.04.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Гребенюк Наталія Володимирівна

Ухвала від 04.04.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Гребенюк Наталія Володимирівна

Ухвала від 04.04.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Гребенюк Наталія Володимирівна

Ухвала від 04.04.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Гребенюк Наталія Володимирівна

Ухвала від 01.04.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Гребенюк Наталія Володимирівна

Ухвала від 26.03.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Гребенюк Наталія Володимирівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні