Ухвала

від 19.03.2024 по справі 927/59/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

19 березня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/59/24

Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., розглянув заяву фізичної особи - підприємця Лукіянчук Марини Вікторівни про відвід судді в справі

за позовом: Чернігівської обласної організації товариства сприяння обороні України,

вул. Реміснича, 49, м. Чернігів, 14000;

до відповідача: фізичної особи - підприємця Лукіянчук Марини Вікторівни,

АДРЕСА_1 ;

предмет спору: про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення

без виклику (повідомлення) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

09.01.2024, надійшов позов Чернігівської обласної організації товариства сприяння обороні України до фізичної особи - підприємця Лукіянчук Марини Вікторівни з проханням виселити фізичну особу - підприємця Лукіянчук Марину Вікторівну з нежитлового приміщення, загальною площею 117,6 кв. м, що розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Реміснича, 49.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне нежитлове приміщення, надане відповідачу в строкове оплатне користування для здійснення нею підприємницької діяльності на підставі договору оренди від 17.11.2021 № 7, що наразі припинив свою дію, в зв`язку із закінченням строку, на який був укладений сторонами, проте, до цього часу відповідач орендоване майно власнику не повернула.

Суд прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання в справі на 07.02.2024; установив учасникам справи процесуальні строки для подачі письмових заяв по суті спору в порядку статей 165 - 167 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (ухвала від 15.01.2024).

07.02.2024, у підготовче засідання повноважні представники сторін не прибули.

07.02.2024, суд, за письмовим клопотанням відповідачки, відклав підготовче засідання на 21.02.2024, для надання останній додаткового часу для підготовки відзиву на позов, про що сторони повідомлені в порядку статей 120, 121 ГПК України.

21.02.2024, відповідачка скористалась правом на подачу відзиву на позов.

Сторони повторно в підготовче засідання, відкладене на 21.02.2024, не прибули.

Суд відклав підготовче засідання на 06.03.2024, про що сторони повідомлені в порядку статей 120, 121 ГПК України.

06.03.2024, позивач, з порушенням установленого судом строку (перебіг якого закінчився 01.03.2024), скористався правом на подачу письмової відповіді на відзив. Одночасно подав письмову заяву про уточнення прохальної частини позову в частині порядку виконання немайнової вимоги щодо виселення відповідачки зі спірного нежитлового приміщення.

У підготовче засідання прибули повноважні представники позивача; відповідачка повторно (втретє) до суду не прибула, без пояснення причин; будь-яких заяв чи клопотань до суду не заявила. Ухвала - повідомлення від 21.02.2024 отримана відповідачкою за адресою її реєстрації 27.02.2024 (номер поштового відправлення 0600091146069), тобто завчасно була повідомлена про дату, час та місце проведення підготовчого засідання в справі.

Представники позивача в підготовчому засідання усно клопотали продовжити строк для подачі письмової відповіді на відзив, з огляду на значну поточну завантаженість та необхідність додаткового часу для підготовки документів, на спростування доводів відповідачки, наведених у відзиві на позов.

Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 119 ГПК України, суд, за заявою учасника справи, поновлює пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом установлена неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущений строк.

Суд, на стадії підготовчого провадження, з метою забезпечення прав позивача на судовий захист, дотримання принципів повного та всебічного розгляду спору, визнав поважними причини пропуску встановленого строку для подання відповіді на відзив, продовжив його перебіг, залучив відповідь на відзив до матеріалів справи (протокол судового засідання від 06.03.2024).

У підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви (п. 3 частини 2 статті 182 ГПК України).

Позивач письмово уточнив прохальну частину позову, зокрема, щодо порядку виконання немайнової вимоги щодо виселення відповідачки зі спірного нежитлового приміщення.

Заява від 05.03.2024 № 01-05/40 не містить підпису позивача, відтак залучена судом до матеріалів справи, без надання оцінки її правового змісту (протокол судового засідання від 06.03.2024).

З огляду на закінчення строку підготовчого провадження (14.03.2024), суд за власною ініціативою продовжив його перебіг, відповідно до частини 3 статті 177 ГПК України.

06.03.2024, за результатами підготовчого судового засідання, суд, за відсутності будь-яких заяв чи клопотань від відповідача, постановив закрити підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті на 20.03.2024, про що відповідачка повідомлена в порядку статей 120, 121 ГПК України (ухвала від 06.03.2024 направлена засобами поштового зв`язку за адресою реєстрації останньої).

Водночас, у відповідачки наявне право на подачу письмових заперечень на відповідь на відзив у строк, установлений ухвалою від 15.01.2024, у той час як поштове відправлення 1400058475523 (відповідь на відзив з доданими до неї документами), знаходиться в точці видачі за адресою реєстрації відповідачки з 08.03.2024 за даними офіційного сайту АТ «Укрпошта». Наразі письмові заперечення на відповідь на відзив від відповідачки на адресу суду не надійшли.

Натомість, 17.03.2024, від відповідачки надійшли дві тотожні за змістом заяви про відвід судді в справі, мотивовані тим, що 06.03.2024, суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд спору по суті, чим, начебто, позбавив її можливості скористатись правом на подачу письмових заперечень, у порядку статей 167, 184 ГПК України, в строк установлений судом при відкритті провадження в справі та надати письмові заперечення щодо уточнення прохальної частини позову, що на її думку, є збільшенням позовних вимог.

При цьому, за доводами відповідачки, про наведені обставини вона дізналась лише станом на 15.03.2024, після ознайомлення з матеріалами справи в судовій установі.

За частинами 1, 2 статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішене як до, так і після відкриття провадження в справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Заяви про відвід судді подані відповідачкою через Електронний суд 17.03.2024, надійшли до суду 18.03.2024, тобто за один робочий день до судового засідання, призначеного на 20.03.2024, відтак підлягають вирішенню судом, що розглядає справу.

За частинами 7, 8 та 11 статті 39 ГПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Керуючись наведеними нормами, суд, проаналізувавши доводи відповідачки в заяві від 17.03.2024, дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Інститут відводу (самовідводу) судді від участі в розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру в заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Запровадження законодавцем інституту відводу судді, унормованого в положеннях статей 35 - 40 ГПК України, мало на меті в першу чергу уникнення будь - яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) господарського судочинства, якими є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення в визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.

У зв`язку з цим був визначений перелік випадків, за наявності яких може виникати можливість порушення наведених принципів та гарантій, які унормовані в статті 35 ГПК України.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, суд, у межах своїх повноважень, має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини "Ветштайн проти Швейцарії").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2009 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

При вирішенні справи "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини в пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

За практикою Європейського Суду з прав людини, при вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумніватися в неупередженості конкретного судді позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду. Особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного.

При об`єктивному підході до встановлення наявності / відсутності упередженості суду (суддів) необхідно визначити, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді. Суб`єктивний критерій, у свою чергу, вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, й лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна було б кваліфікувати як прояв упередженості, можливо ставити під сумнів його безсторонність.

Відповідно до частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу в цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований в результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з частиною 4 статті 38 ГПК України встановлення обставин, указаних у пунктах 1 - 4 частини 1 статті 35, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Відвід повинен бути вмотивованим (частина 3 статті 38 ГПК України).

Звертаючись до суду із заявою про відвід судді Романенко А.В. від розгляду справи № 927/59/24, відповідачка зазначає про порушення її процесуальних прав як сторони в справі, а саме права на подачу письмових заперечень на відповідь на відзив, у порядку статей 167, 184 ГПК України, та письмових заперечень щодо уточнення (збільшення) позовних вимог, що на її думку, свідчить про упередженість головуючої судді.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Доводи відповідачки про обмеження її в праві на подачу до суду письмових заперечень не відповідають дійсності.

У підготовчому засідання 06.03.2024, суд, за усним клопотанням представника позивача, продовжив строк на подачу письмової відповіді на відзив, яку залучив до матеріалів справи, в той час як відповідачу, ухвалою від 15.01.2024, установлений строк на подачу письмових заперечень протягом 7 календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив; суд установив, що поштове відправлення 1400058475523 (відповідь на відзив з доданими до неї документами) знаходиться в точці видачі за адресою реєстрації відповідача з 08.03.2024 (за даними офіційного сайту АТ «Укрпошта»), проте наразі письмові заперечення на відповідь на відзив від відповідачки на адресу суду не надійшли.

Заява від 05.03.2024 № 01-05/40 щодо уточнення позовних вимог (подана на стадії підготовчого провадження), залучена судом до матеріалів справи без надання оцінки її правового змісту (протокол судового засідання від 06.03.2024); проте наразі будь-які письмові заперечення відповідачки на адресу суду щодо форми та змісту цієї заяви не надійшли; поштове відправлення 1400058475531 (заява вих. 01-05/40 від 05.03.2024) знаходиться в точці видачі за адресою реєстрації відповідача з 08.03.2024.

Відповідачка не довела існування дійсних обставин, які викликають сумнів в об`єктивності або неупередженості судді Романенко А.В. та можуть бути підставою для відводу, відповідно до статей 35, 36 ГПК України. Зазначене відповідачкою має виключно суб`єктивний характер, оскільки жодного прикладу чи факту вчинення дій, які б свідчили про упередженість чи ставили б під сумнів безсторонність судді, не наведено.

Призначення справи до розгляду по суті ніяким чином не обмежує права відповідачки на подачу до суду письмових заперечень в установлений судом строк, до моменту відкриття судового засідання та початку слухання прави по суті (частина 3 статті 201 ГПК України). При цьому, в порядку статті 207 ГПК України, суд під час слухання справи по суті з`ясовує чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, що не були заявлені з поважних причин у підготовчому засіданні або інший строк, визначений судом. Наразі будь-які клопотання або заяви від відповідачки, окрім заяви про відвід судді від розгляду справи, на адресу суду не надходили.

У контексті поданої заяви суд звертає увагу на приписи частини 4 статті 35 ГПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу, в даному випадку щодо призначення справи до розгляду по суті.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом (частина 3 статті 13 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Враховуючи наведене, доводи відповідачки в заяві від 17.03.2024 про відвід судді Романенко А.В. мають суб`єктивний характер, є незгодою з процесуальними рішеннями судді та не свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у неупередженості або об`єктивності судді. Кожна справа вирішується судом виключно на підставі наявних у матеріалах справи доказів, які не мають для суду заздалегідь установленої сили, а відтак заявлений відвід є необґрунтованим. Мотиви, викладені в заяві, є власними судженнями та суб`єктивними припущеннями сторони.

Зважаючи на викладене, підстави для задоволення заяви про відвід судді в справі № 927/59/24 відсутні.

Частиною 1 статті 40 ГПК України встановлено, що в разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу. Відповідно, в разі відмови в задоволенні заяви про відвід - розгляд справи здійснюється тим самим складом суду (суддею), який здійснював розгляд такої справи до подачі стороною такої заяви.

Керуючись статтями 35, 36, 38, 39, 234, 235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви фізичної особи - підприємця Лукіянчук М.В. від 17.03.2024 про відвід судді в справі № 927/59/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складений та підписаний 19.03.2024

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Суддя А.В. Романенко