Постанова

від 19.03.2024 по справі 569/43/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/43/22

Провадження № 22-ц/4815/423/24

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Бучко Т.М.

Час, дата і місце постановлення ухвали

суду першої інстанції

(вступна та резолютивна частини):

о 10 год. 43 хв. 30 січня 2024 року в м. Рівне

Повний текст ухвали складено: 05 лютого 2024 року

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Гордійчук С.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Оспанова Романа Олеговича на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 30 січня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: Приватне підприємство "Колорит-Земсервіс", державний реєстратор Великоомелянської сільської ради Насанович Наталія Анатоліївна, Друга Рівненська державна нотаріальна контора в особі нотаріуса Костюкової Оксани Олексіївни; про визнання права власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

У січні 2022 року ОСОБА_2 пред`явила позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: Приватне підприємство "Колорит-Земсервіс" (далі ПП ""Колорит-Земсервіс"), державний реєстратор Великоомелянської сільської ради Насанович Н.А., Друга Рівненська державна нотаріальна контора в особі нотаріуса Костюкової О.О.; про визнання права власності на земельну ділянку площею 2,3901 га, кадастровий номер 5610100000:01:068:0373. Вимоги мотивовано тим, що спірна земельна ділянка була об`єктом приватної власності її покійного чоловіка - ОСОБА_4 , однак її неправомірно привласнили відповідачі. Так, земельна ділянка, що належала чоловіку, який був співзасновником (співучасником) ПП "Колорит-Земсервіс", була без волі власника та його спадкоємця розподілена між двома учасниками підприємства.

У січні 2024 року позивач клопотала про зупинення провадження у справі до вирішення цивільної справи № 569/23709/23 за її позовом до ОСОБА_5 , Виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про застосування наслідків нікчемного правочину, скасування запису державного реєстратора.

Клопотання вмотивоване тим, що 07 грудня 2023 року відкрито провадження в цивільній справі №569/23709/23, де з огляду на нікчемність біржової угоди позивач просить скасувати записи державного реєстратора, яким припинено право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, запис про право власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_5 , а також запису, на підставі якого надано право спільної часткової власності на земельну ділянку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Стверджувалось, що між справами існує матеріально-правовий взаємозв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, матимуть преюдиційне значення для іншої справи. При цьому, на думку позивача, у справі № 569/23709/23 розглядаються позовні вимоги, які є основними, а у справі № 569/43/22 розглядається позовна вимога, яка є похідною.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 30 січня 2024 року зупинено провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 569/23709/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , Виконавчого комітету Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про скасування запису державного реєстратора.

Постановляючи ухвалу, суд виходив з того, що у справі № 569/23709/23 позивач оспорює правомірність набуття ОСОБА_5 права власності на спірну земельну ділянку, право власності на яку надалі набули відповідачі у справі № 569/43/22. Це, на думку суду, унеможливлювало розгляд справи до вирішення цивільної справи № 569/23709/23, в якій заявлені вимоги про скасування записів державного реєстратора про припинення права власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку та про право власності ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на земельну ділянку.

На ухвалу представником ОСОБА_1 адвокатом Оспановим Р.О. подано апеляційну скаргу, де він покликався на незаконність і необґрунтованість судового рішення, які полягали в порушенні норм процесуального права.

На обґрунтування апеляційної скарги зазналось, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено причини неможливості розгляду цієї справи до розгляду справи №569/23709/23. На переконання автора апеляційної скарги, є хибними твердження суду про те, що позовні вимоги, які розглядаються у цивільній справі №569/23709/23, є основними, тоді як у справі №569/43/22 позовна вимога є похідною, адже вимога про визнання права власності на земельну ділянку має констатуючий характер. Навпаки, з огляду на п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" задоволення лише вимоги у справі про скасування запису державного реєстратора суперечить є неможливим, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно. Як зазначала Велика Палата Верховного Суду, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову. Такі ж твердження викладені і у пункті 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №466/8649/16-ц. Тому саме рішення суду у цивільній справі №569/43/22 про визнання права власності на земельну ділянку за позивачем встановлює ті обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі №569/23709/23 про скасування запису державного реєстратора. Крім того, у постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 роз`яснено, що зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

З наведених підстав просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до Рівненського міського суду для продовження розгляду.

У поданому відзиві позивач просила залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На переконання позивача, для розв`язання спірних правовідносин необхідно враховувати те, що право власності ОСОБА_5 було зареєстроване 02 грудня 2020 року, а право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстроване 23 липня 2021 року. Отже, в першу чергу необхідно дослідити у суді набуття права власності на дану земельну ділянку ОСОБА_5 , а тоді - набуття права власності на земельну ділянку відповідачами. Тобто першочергово необхідно розглянути у суді скасування запису державного реєстратора, яким право власності перейшло від ОСОБА_4 до ОСОБА_5 у справі №569/23709/23.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

Згідно з п.6 ч.1ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.

З роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, даними в п.33постанови "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12 червня 2009 року №2, вбачається, що визначаючи наявність передбаченихстаттею 201 ЦПКУкраїни (аналогічна норма міститься в ст. 251 ЦПК України в редакції 2017 року), за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Верховний Суд України у справі № 6-1957цс16 (постанова від 01 лютого 2017 року) вказував, що вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з`ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.

Визначаючи наявність підстав, передбачених п.6 ч.1ст. 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і встановити ці обставини у даній справі неможливо.

Між тим, міський суд дійшов хибного висновку про необхідність зупинення провадження в справі до розгляду іншої.

Звертається увага, що заявлена позовна вимога в цій справі та вимоги в цивільній справі №569/23709/23 разом із наведеними в справах обґрунтуваннями, підставами виникнення спірних правовідносин і обраними способами захисту прав та інтересів, доцільно розглядати разом, що спонукає для вирішення питання до їхнього об`єднання.

В розумінні законодавства саме вимога про визнання права власності є основною і достатньою навіть для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. При цьому суд має повноваження з власної ініціативи робити висновок про нікчемність правочину, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. В свою чергу, вимоги про застосування наслідків нікчемності правочину зазвичай пред`являються фактичним власником майна.

Тобто зміст спірних правовідносин і вимоги у двох позовах нівелюють як одночасний їхній розгляд не в межах одного судового провадження, так і зупинення розгляду будь-якої із справ до розгляду іншої.

Крім того, про доцільність розгляду позовів в одному провадженні апеляційний суд зауважував у постанові від 03 лютого 2023 року, прийнятій в цій справі за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу Рівненського міського суду від 02 серпня 2022 року, якою було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про прийняття до розгляду відповідних вимог.

Натомість суди дійшли такого висновку саме через встановлені процесуальним законодавством обмеження, але не унеможливили здійснення прав учасників справи на подання клопотання про об`єднання справ чи ухвалення судового рішення з цього приводу з власної ініціативи, щоб реалізувати ефективний судовий захист.

Так, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18); від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19); від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц (провадження № 14-354цс19); від 04 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19); від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19); від 15 вересня 2020 року справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).

У наведеному висновку закладено основний принцип: один спір має вирішуватися судами лише один раз, по одному спору має прийматися лише одне судове рішення. Умови для ефективного захисту права: - належний рівень правничої допомоги - чітке формулювання позовних вимог, задоволення яких призведе до реального поновлення порушеного права чи інтересу - можливість виконання ухваленого рішення

Також з огляду на це не менш важливо перед вирішенням питання щодо зупинення провадження в справі до розгляду іншої визначитись із характером спірних правовідносин, з`ясувати обставини, перевірити їх доказами, дійти обґрунтованих припущень, що позивачем дійсно обраний ефективний спосіб захисту своїх прав та інтересів і наведені ним обґрунтування спроможні на успіх, а також врахувати лише ймовірності того, що відповідна інформація в іншій справі підтвердиться і матиме істотне значення.

Разом з тим межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Очевидно, що зупинення провадження в цій справі, яке було відкрито у січні 2022 року і де призначено розгляд справи по суті, до набрання законної сили судовим рішенням в справі №569/23709/23, провадження в якій відкрито лише в грудні 2023 року, потягне за собою порушення принципу розумності строків розгляду справи судом.

Отже, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу та зупиняючи провадження у справі, на зазначені обставини уваги не звернув.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що ухвала суду попередньої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, заслуговують на увагу, адже зупинення провадження у справі суперечить принципу ефективності судового процесу, може призвести до зволікань під час розгляду справи й перешкоджатиме подальшому процесуальному перебігу.

Підставою для скасування оскаржуваної ухвали як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції в порядку ст. 379 ЦПК України, є порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення процесуального питання.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Оспанова Романа Олеговича задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 30 січня 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М. Ковальчук

С.О. Гордійчук