Рішення

від 02.10.2023 по справі 160/18571/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року Справа № 160/18571/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМЕД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

25.07.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМЕД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, поданий через систему «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Григоренком Віктором Олександровичем, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21.03.2023 р. № 0051330709.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивачем з ТОВ «Az MedPlus» (Республіка Казахстан) укладений контракт від 27.03.2017 р. № 270317-01, умовами якого передбачається експорт певної медичної продукції (пристрої ортопедичні, пристрої для виправлення сколіозу, пояси лікувально-профілактичні, бандажі тощо). За перевірений період (з 27.03.2017 р. по 27.01.2023 р.) нашим підприємством відвантажено ТОВ «Az MedPlus» продукцію на загальну суму 754 008,41 доларів США, що підтверджено митними деклараціями типу ЕК 10 АА. Виручка за цей період склала 688 233,17 доларів США, що засвідчено виписками банка. Це також зазначається в Акті перевірки. Згідно Специфікацій від 02.02.2022 р. № 32 та № 33 нашим підприємством відвантажено ТОВ «Az MedPlus» продукцію на суму 56 663,51 та 5 420,0 доларів США. У зв`язку з неможливістю виконати зобов`язання за договором по оплаті отриманої від нас продукції ТОВ «Az MedPlus» надане Свідоцтво про настання обставин непереборної сили від 17.01.2023 р. № 06-11/22, видане TOO «Внешнеторговая палата Казахстана», яким засвідчена форс-мажорна обставина - пожежа.

Позивач вказує, що згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 р. № 2473-VIII встановлено, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту). Чинне законодавство передбачає, що пожежа відноситься до форсмажорних обставин. Таким чином, в силу вимог Закону України від 21.06.2018 р. № 2473-VIII для зупинення строків розрахунків повинно бути додержано кілька умов: - виникнення обставини непереборної сили, яка унеможливлює виконання зобов`язання за договором; - така обставина відноситься до форс-мажорних обставин; - факт настання форс-мажорних обставин та неможливості виконання зобов`язань повинен бути підтвердженим уповноваженою організацією. Всі зазначені умови дотримані. При цьому а ні Законом України від 21.06.2018 р. № 2473-VIII, а ні жодним іншим нормативно-правовим актом не передбачено, що суб`єктом господарювання потрібно доводити «причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями», як це вважає Відповідач. До того ж жодним нормативним документом податковим органам не надано право оцінювати в силу своїх міркувань факти, встановлені компетентним органом, який засвідчив факт форс-мажорних обставин.

Позивач звертає увагу, що сертифікатом № 1200-23-21724 від 08.05.2023 року Дніпропетровською ТТП засвідчений факт настання форс-мажорних обставин, що спричинило невчасне надходження коштів за контрактом від 27.03.2017 р. № 270317-01, укладеним з ТОВ «Az MedPlus» (Республіка Казахстан). Таким чином, в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 р. № 2473-VIII у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, факт настання яких засвідчений сертифікатом Дніпропетровської ТТП № 1200-23-21724 від 08.05.2023 року, Свідоцтвом про настання обставин непереборної сили від 17.01.2023 р. № 06-11/22, виданим Зовнішньоторговою палатою Казахстану, перебіг строку розрахунків, встановлений згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин. Тобто за операціями, здійсненими згідно Специфікацій від 02.02.2022 р. № 32 та № 33 до зовнішньоекономічного контракту від 27.03.2017 року № 270317-01, пеня не нараховується.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін в режимі відеоконференції; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано від відповідача для залучення до матеріалів справи додаткові докази та встановлено строк для їх подання до 30.08.2023; встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу - 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Згідно з даними КП «ДСС» одержувачу - Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» в його електронний кабінет надіслано копію адміністративного позову 25.07.2023 та копію ухвали про відкриття провадження одержувачам - адвокату Григоренку В.О. та Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області 03.08.2023, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву до 18.08.2023.

21.08.2023 через систему «Електронний суд» надійшла заява про стягнення судових витрат з відповідача у розмірі 7000,00 грн.

12.09.2023 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області засобами поштового зв`язку надійшов відзив на адміністративний позов (направлений до суду 07.09.2023), у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 27.03.2017 №270317-01 за період з 27.03.2017 по 27.01.2023, ПП «РЕМЕД» відвантажено на адресу нерезидента ТОВ «Az MedPlus» (Республіка Казахстан) товар (пристрої ортопедичні, пристрої для виправлення сколіозу, пояси лікувально-профілактичні, бандажі, пов`язки еластичні та інше) на загальну суму 754 008,41 дол.США (екв. 21 455 344,09 грн.), що підтверджено митними деклараціями типу ЕК 10 АА. Виручка у періоді з 27.03.2017 по 27.01.2023 в іноземній валюті, отримань від нерезидента при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту 27.03.2017 №270317-01, зарахована на поточні валютні рахунки ПП «РЕМЕД» на загальну суму 683 233,17 дол.США (екв. 19 994 355,02 грн.), що засвідчено виписками банку. Детальна інформація про виконання зовнішньоекономічного контракту від 27.03.2017 №270317-01 наведена у додатку №1 до акта перевірки.

Відповідач вказує, що виручка в іноземній валюті на загальну суму 85 525,00 дол.США надійшла від нерезидента ТОВ «Az MedPlus» (Республіка Казахстан) на валютний рахунок 1111 «РЕМЕД», при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 27.03.2017 №270317-01, з порушення граничний строків розрахунків у сфері ЗЕД, які передбачені до ч.2 ст.13 Закону від 21.06.2018 №2473-VIII, п.21 розділу II Постанови НБУ від 02.01.2019 №5, Постанови НБУ від 24.02.2022 №18, а саме: 19 488,31 дол.США - граничний термін надходження валютної виручки 03.10.2022; 5 420,00 дол.США - граничний термін надходження валютної виручки 03.10.2022; 46 524,69 дол.США - граничний термін надходження валютної виручки 12.10.2022; 14 092,00 дол.США - граничний термін надходження валютної виручки 12.10.2022. Станом на 27.01.2023, розрахунки за контрактом від 27.03.2017 №270317-01 незавершені, рахується непрострочена дебіторська заборгованість на загальну суму 70 775,24 дол.США, що відповідає даним бухгалтерського обліку по рахунку 362 «Розрахунки з покупцями в іноземній валюті».

До перевірки ПП «РЕМЕД» надано Свідоцтво про настання обставин непереборної сили від 17.01.2023 №06-11/22, виданий ТОО «Внешнеторговая палата Казахстана». Свідоцтвом про настання обставин непереборної сили від 17.01.2023 №06-11/22, виданого ТОО «Внешнеторговая палата Казахстана», засвідчено, що пожежа на складському приміщенні за адресою: м. Нур-Султан, район Алмати, ж.м. Залізнодорожний, пер.Кобда, 6, стала причиною неможливості виконання TOB «Az MedPlus» (Республіка Казахстан) умов контракту від 27.03.2017 №270317-01. На підставі вищевикладеного, ТОО «Внешнеторговая палата Казахстана» засвідчує про настання обставин непереборної сили (форс-мажора), через які TOB «Az MedPlus» (Республіка Казахстан) не мав можливості своєчасно та у повному обсязі виконати свої зобов`язання зі сплати товару відвантаженого у відповідності до специфікацій №32 та №33 від 02.02.2022 у зв`язку з пожежею, яка трапилась в орендованих ТОО «ДайЧин» складських приміщеннях, у яких зберігався експортований товар ПП «РЕМЕД». Товар відвантажений ПП «РЕМЕД» на адресу TOB «Az MedPlus» (Республіка Казахстан) опинився на орендованих ТОО «ДайЧин» складських приміщеннях за таких обставин: 03.05.2022 TOB «Az MedPlus» (Республіка Казахстан), в рамках укладеного договору поставки товару №1 від 19.08.2017 з ТОО «Алан-Текс», для подальшої реалізації товару, оплата за поставлений товар здійснюється не пізніше 3-х календарних днів від дня реалізації партії товару у відповідності з видатковими накладними. В подальшому ТОО «Алан-Текс» у відповідності з умовами Договору поставки товару №50 від 25.09.2017 передало товар ТОО «ДайЧин», який зобов`язався здійснити оплату за поставлений товар не пізніше 3-х календарних днів з дня реалізації партії товару у відповідності з видатковими накладними. У відповідності з накладною №1486 товар був поставлений на склад ТОО «ДайЧин» 20.07.2022. Для зберігання товару на складі ТОО «ДайЧин» укладено договір оренди нерухомого майна №324 від 01.10.2021 з ТОО «ГазСнаб НС». Складське опалювальне приміщення (склад №8) площею 120 кв.м. розташоване за адресою м.Нур-Султан, район Алмати, ж.м. Залізнодорожний, пер.Кобда, 6. Цільове призначення - зберігання ТМЦ. Строк оренди з 01.10.2021 по 30.09.2022. У зв яку з пожежею, яка сталася 25.07.2022 за адресою: м. Нур-Султан, район Алмати, ж.м. Залізнодорожний, пер.Кобда, 6 на території складу, вогнем було повністю знищено товар, поставлений TOB «Az MedPlus» (Республіка Казахстан) для реалізації ТОО «Алан-Текс». Тобто, Свідоцтвом про настання обставин непереборної сили від 17.01.2023 №06-11/22, виданого ТОО «Внешнеторговая палата Казахстана», не засвідчено настання обставин непереборної сили, що могли би вплинути на неможливість оплати товару відправленого ПП «РЕМЕД», на підставі оформлених МД типу ЕR 10 АА від 07.04.2022 №UA110130/2022/004786 (у графі 44 «Додаткова інформація/Подані документи/Сертифікати і дозволи», зазначено Специфікацію від 02.02.2022 №32), від 07.04.2022 №UA110130/2022/004787 (у графі 44 «Додаткова інформація/Подані документи/Сертифікати і дозволи» зазначено Специфікацію від 02.02.2022 №33), від 13.10.2021 №UA110130/2021/030184 (у графі 44 «Додаткова інформація/Подані документи/Сертифікати і дозволи» зазначено Специфікацію від 23.09.2021 №30), від 13.10.2021 №UA10130/2021/030185 (у графі 44 «Додаткова інформація/Подані документи/Сертифікати і дозволи» зазначено Специфікацію від 23.09.2021 №31). Проведеною перевіркою встановлено, що пожежа, яка трапилась в орендованих ТОО «ДайЧин» складських приміщеннях, у яких зберігався експортований товар ПП «РЕМЕД», не є обґрунтованою обставиною неможливості виконання зобов`язань нерезидентом ТОВ «Az MedPlus» (Республіка Казахстан), передбачених умовами договору. ПП «РЕМЕД» не доведено причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які ТОВ «Az MedPlus» (Республіка Казахстан) не може виконати, та обставиною (пожежою) та його результатом, на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання. У зв`язку із вищевикладеним, Свідоцтво про настання обставин непереборної сили від 17.01.2023 №06-11/22, виданого ТОО «Внешнеторговая палата Казахстана», наданого ПП «РЕМЕД» до перевірки, у відповідності з ч.6 ст.13 Закону від 21.06.2018 №2473-VIII не є підставою для зупинення строків нарахування пені за порушення розрахунків у сфері ЗЕД.

До відзиву відповідачем додані додаткові докази у справі.

27.09.2023 від представника позивача через систему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив, у якій підтримано заявлені позовні вимоги. Вказана відповідь на відзив доставлена до електронного кабінету ГУ ДПС у Дніпропетровській області 27.09.2023, тобто, строк на подання заперечень до 02.10.2023.

За правилами статті 262 КАС України розгляд справи мав відбутися до 29.09.2023, проте з метою забезпечення рівності прав сторін судом продовжено розгляд справи до спливу строку на подання заперечень.

Станом на 02.10.2023 відповідач правом на подання заперечень не скористався.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Приватне підприємство «РЕМЕД» (код ЄДРПОУ 37363941) зареєстроване як юридична особа 01.12.2010, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис від 27.01.2005 №14801020000048496. Види економічної діяльності за КВЕД: 32.50 Виробництво медичних і стоматологічних інструментів і матеріалів (основний); 13.92 Виробництво готових текстильних виробів, крім одягу; 13.99 Виробництво інших текстильних виробів, н.в.і.у.; 14.12 Виробництво робочого одягу; 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами; 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами; 32.99 Виробництво іншої продукції, н.в.і.у.; 82.92 Пакування; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «РЕМЕД» з метою перевірки дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 27.03.2017 року №270317-01 за період з 27.03.2017 по 27.01.2023, за результатами якої складено акт від 15.02.2023 № 553/04-36-07-09/37363941, у висновках якого встановлено порушення:

- ч.2 ст.13 Закону від 21.06.2018 №2473-VIII, при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 27.03.2017 №270317-01 за період з 27.03.2017 по 27.01.2023, в частині несвоєчасного надходження валютної виручки на поточні рахунки підприємства, за що на підставі ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено податкове повідомлення-рішення від 21.03.2023 №0051330709, яким на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII до ПП «РЕМЕД» застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «Пеня за порш.термінів розрах.у сфері ЗЕД, невик.зобов. та ШС за поруш.вимог валют.законод.» у сумі 217 076,63 грн.

Не погодившись з означеним податковим повідомленням-рішенням, позивач подав скаргу до ДПС України від 20.04.2023 №35-04 з доповненнями від 09.05.2023 №37-05.

Рішенням ДПС України від 21.06.2023 №16161/6-99-00-06-01-02-06 скаргу ПП «РЕМЕД» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 21.03.2023 №0051330709 - без змін.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 21.03.2023 №0051330709, позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, що проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно із пп.14.1.265 п.14.1 ст.14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп. 14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 21.06.2018 №2473-VIII "Про валюту і валютні операції", Положенням про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №5 (далі - Положення) та Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7 (далі - Інструкція).

Статтею 13 Закону № 2473, визначено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти належать зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Відповідно до пункту 21 Положення граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до приписів підпункту 1 пункту 7 Інструкції, банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати оформлення МД типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України належать митному оформленню), або підписання акту або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), -за операціями з експорту товарів. Банк для здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів самостійно визначає систему заходів (уключаючи фіксацію цих операцій з дотриманням принципів актуальності, достовірності та інформативності) (пункт 8 Інструкції).

Згідно з підпунктом 2 пункту 9 Інструкції, банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі експорту товару після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16-2 розділу IV цієї Інструкції.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону № 2473, порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Частиною третьою статті 3 Закону № 2473, визначено, що у разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовують положення цього Закону.

Частиною п`ятою статті 13 Закону № 2473, передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 % суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Тож, з наведеного слідує, що порушення резидентом строків розрахунків тягне нарахування пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті (ч. 8 ст. 13 Закону № 2473-VIII).

Частиною 6 статті 13 Закону № 2473-VIII передбачено, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Відповідно до вимог статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» № 671/97-ВР від 02.12.1997 торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Суд звертає увагу, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні скаржник, який посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинен довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Як вбачається із вищенаведеного, зокрема, пожежа та військова агресія Російської Федерації проти України, введення воєнного стану підпадають під визначення форс-мажорних обставин.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України було розміщено 28.02.2022 загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Отже, ТПП України підтверджено, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до ст. 112 ПК України:

112.1. Особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

112.2. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

112.7. У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Матеріали справи свідчать про те, що ПП «РЕМЕД» (Продавець) з ТОВ «Az MedPlus» (Республіка Казахстан; Покупець) укладений контракт від 27.03.2017 №270317-01, згідно з п.1.1 якого Продавець зобов`язується відвантажити Покупцю продукцію ТМ ReMED, далі по тексту - Товар, а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити вказаний Товар.

Продавець зобов`язується надати наступний Товар згідно Специфікацій (Додатків), які є невід`ємною частиною цього Контракту (п.2.1 Контракту).

Згідно з пунктом 8.1 Контракту контрагенти узгодили, шо у випадку виникнення обставин непереборної сили, а саме: війни, військових дій, блокади, ембарго, валютних обмежень, змін у законодавстві сторони, яка повинна виконати господарче зобов`язання, які унеможливлюють виконання стороною своїх зобов`язань щодо цього Контракту, пожеж, повеней, інших стихійних лих або природних явищ, й безпосередньої дії цих явищ на сторону, яка повинна виконати господарче зобов`язання, сторона звільняється від виконання своїх обов`язків на час дії вказаних обставин. У разі, коли дія вказаних обставин продовжується більше, ніж 90 днів, кожна із сторін мас право на розірвання цього Контракту і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить про це іншу сторону не пізніше, ніж за 30 днів до розірвання. Достатнім доказом дії таких обставин та тривалості дій є документ, виданий Торгівельно-промисловою палатою тієї країни, де мали місце вказані обставини.

У перевірений період (з 27.03.2017 по 27.01.2023) ПП «РЕМЕД» відвантажено ТОВ «Az MedPlus» продукцію на загальну суму 754 008,41 доларів США, що підтверджено митними деклараціями типу ЕК 10 АА. Виручка за цей період склала 688 233,17 доларів США, що засвідчено виписками банка. Означені обставини зазначаються в Акті перевірки.

Згідно Специфікацій від 02.02.2022 № 32 та № 33 ПП «РЕМЕД» відвантажено ТОВ «Az MedPlus» продукцію (шийні бандажі, коректори постави, пояси підтримуючі, пояси лікувально-профілактичні, корсети підтримуючі, бандажі, пов`язки еластичні в асортименті) на суму 56 663,51 та 5 420,0 доларів США.

Контролюючим органом встановлено та позивачем не заперечується, що виручка в іноземній валюті на загальну суму 85 525,00 дол.США надійшла від нерезидента ТОВ «Az MedPlus» (Республіка Казахстан) на валютний рахунок 1111 «РЕМЕД», при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 27.03.2017 №270317-01, з порушення граничний строків розрахунків у сфері ЗЕД, які передбачені до ч.2 ст.13 Закону від 21.06.2018 №2473-VIII, п.21 розділу II Постанови НБУ від 02.01.2019 №5, Постанови НБУ від 24.02.2022 №18, а саме:

- 19 488,31 дол.США - граничний термін надходження валютної виручки 03.10.2022;

- 5 420,00 дол.США - граничний термін надходження валютної виручки 03.10.2022;

- 46 524,69 дол.США - граничний термін надходження валютної виручки 12.10.2022;

- 14 092,00 дол.США - граничний термін надходження валютної виручки 12.10.2022.

Станом на 27.01.2023, розрахунки за контрактом від 27.03.2017 №270317-01 незавершені, рахується непрострочена дебіторська заборгованість на загальну суму 70 775,24 дол.США, що відповідає даним бухгалтерського обліку по рахунку 362 «Розрахунки з покупцями в іноземній валюті».

Водночас, у зв`язку з неможливістю виконати зобов`язання за договором по оплаті отриманої від нас продукції ТОВ «Az MedPlus» надане Свідоцтво про настання обставин непереборної сили від 17.01.2023 р. № 06-11/22, видане TOO «Внешнеторговая палата Казахстана», яким засвідчена форс-мажорна обставина - пожежа у іноземного Покупця товару (у ТОО «Az MedPlus» (Республіка Казахстан) після отримання ним від свого партнера (наступного покупця цього ж товару) - ТОО «Алан-Текс» (Республіка Казахстан) Свідоцтва від 15.12.2022 № 06-11/858 про ті ж самі форс-мажорні обставини, повідомлення про які вже він отримав теж від свого партнера - ТОО «Дай Чин» (наступного покупця цього ж самого товару, Республіка Казахстан) і які теж засвідчені Свідоцтвом від 10.11.2022 р. № 06-11/770 про ті ж самі форс-мажорні обставини, отриманим ним після звернення до ТОО «Зовнішньоторгова палата Казахстану» по факту пожежі, що відбулась у орендованому ним приміщенні, де безпосередньо й зберігався цей самий товар і орендодавцем якого є ТОО «ГазСнабНС» (Республіка Казахстан).

Крім того, позивач звернувся до Дніпропетровської торгово-промислової палати з метою отримання сертифіката про настання форс-мажорних обставин.

Дніпропетровської торгово-промислова палати 08.05.2023 видала ПП «РЕМЕД» сертифікат № 1200-23-2174 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), період дії яких з 25.07.2022 по 22.11.2022.

Позивач надав відповідачу копію сертифіката 1200-23-2174, подаючи доповнення до скарги на податкове повідомлення-рішення до ДПС України. Проте, розглянувши скаргу позивача ДПС України, зокрема, вказано, що ПП «Ремед» до перевірки надано копію свідоцтва ТОВ «Внешнеторговая палата Казахстана» від 17.01.2023 № 06-11/22 про настання обставин непереборної сили, яке видано уповноваженим органом Республіки Казахстан, складено російською мовою та засвідчено директором ПП «Ремед» Канівцем Олексієм . Зазначеним свідоцтвом засвідчено настання форс-мажорних обставин (пожежа, яка трапилась в орендованих складських приміщеннях, де зберігався товар) з 25.07.2022 (термін закінчення не визначено), що унеможливлюють виконання зобов`язань нерезидента «Az MedPlus», передбачених умовами зовнішньоекономічного контракту від 27.03.2017 №270317-01 зі сплати товару відвантаженого у відповідності до специфікацій від 02.02.2022 № 32, № 33. Проте, ПП «Ремед» надано копію свідоцтва ТОВ «Внешнеторговая палата Казахстана» від 17.01.2023 № 06-11/22 без дотримання вимог Конвенції та Закону № 2704 (без проставленого апостилю та перекладу на державну мову), а тому воно не може бути визнано дійсним в Україні. Також під час здійснення процедури адміністративного оскарження ПП «Ремед» додатково надано копію сертифікату Дніпропетровської торгово-промислової палати від 08.05.2023 № 395/08-15 (№ 1200-23-2174). яким засвідчено форс-мажорні обставини у період з 25.07.2022 до 22.11.2022 (пожежа) щодо обов`язку завершення операцій з експорту товарів, шляхом надходження на рахунок в банку оплати від нерезидента «Az MedPlus» за специфікацією від 02.02.2022 № 32 до зовнішньоекономічного контракту від 27.03.2017 № 270317-01, у термін до 03.10.2022. Разом з тим, відповідно до пункту 8.1 розділу 8 зовнішньоекономічного контракту від 27.03.2017 № 270317-01 достатнім доказом дії форс-мажорних обставин та тривалості дій є документ, виданий Торгово-промисловою палатою тієї країни, де мали місце вказані обставини. Таким чином, відповідно до вимог зовнішньоекономічного контракту від 27.03.2017 №270317-01 зазначений сертифікат Дніпропетровської торгово-промислової палати не являється доказом дії форс-мажорних обставин.

Суд зазначає, що відповідно до ст.1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961, до якої Україна приєдналася у 2002 році, ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Однак ця Конвенція не поширюється: a) на документи, складені дипломатичними або консульськими агентами; b) на адміністративні документи, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій.

Згідно ст.2 Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Відповідно до ст.3 Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

При цьому, суд звертає увагу, що в акті перевірки контролюючим органом жодних зауважень стосовно оформлення свідоцтва про настання обставин непереборної сили від 17.01.2023 р. № 06-11/22, виданого TOO «Внешнеторговая палата Казахстана», не містить. Такі зауваження були висловлені лише ДПС України у рішенні про результати розгляду скарги.

При цьому, посилання ДПС України у рішенні про результати розгляду скарги на п.8.1 п.8 зовнішньоекономічного контракту, згідно з яким достатнім доказом дії форс-мажорних обставин та тривалості дій є документ, виданий Торгово-промисловою палатою тією країни, де мали місце вказані обставини, у зв`язку з чим контролюючим органом не прийнято до уваги сертифікат Дніпропетровської ТПП, суд в силу вимог ч.6 ст. 13 Закону №2473-VIII вважає безпідставними. Більш того, вказаний пункт зовнішньоекономічного контракту не містить виключного переліку документів, які можуть підтверджувати форс-мажорні обставини.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що вищевказані сертифікат Дніпропетровської ТПП від 08.05.2023 № 1200-23-2174 у сукупності зі свідоцтвом про настання обставин непереборної сили від 17.01.2023 р. № 06-11/22, виданим TOO «Внешнеторговая палата Казахстана», підтверджує відсутність у позивача порушень внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Також суд звертає увагу на те, що п. 112.8 ст. 112 ПК України визначає обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такими обставинами, відповідно до пп.112.8.9. п.112.8 ст. 112 ПК України, зокрема є: вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).

Таким чином, наявність підтверджених форс-мажорних обставин, відповідно до пп.112.8.9. п.112.8 ст. 112 Податкового кодексу України та п. 6 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», звільняють ПП «РЕМЕД» від відповідальності за порушення вимог п.3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII та нарахування позивачу пені за ч.5 ст.13 зазначеного Закону.

Суд наголошує, що відповідачем у відзиві не наведено жодних обґрунтованих підстав та не надано жодних допустимих і належних доказів, які б свідчили про правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням вищенаведених норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини та обставин справи, встановлених судом, які відповідачем жодними належними та допустимими доказами не спростовані.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.03.2023 № 0051330709 та наявність підстав для його скасування.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд звертає увагу, що у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський Суд з прав людини наголосив, що «... Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 1.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001 року)».

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у загальному розмірі 2064,92 грн, сплачений позивачем при поданні до суду адміністративного позову відповідно до квитанції від 21.07.2023 №634, підлягає стягненню з Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Крім того, суд враховує, що позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

При цьому, суд звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (зокрема, постанови від 20 травня 2020 року у справі №240/3888/19, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 11 грудня 2019 року у справі №2040/6747/18, від 28 січня 2022 року у справі № 806/2504/17), що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката застосуванню підлягає частина п`ята статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20), від 5 березня 2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19), постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року (справа №922/445/19) сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Таке правозастосування випливає з нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу, імплементованої у КАС України з 15 грудня 2017 року, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки належить сплатити.

Наведений підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат за відсутності факту оплати випливає також із практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява №4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: «... хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin v. Ukraine), п. 97)».

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що 20.02.2023 між Адвокатом Григоренком Віктором Олександровичем (Адвокат) та ПП «РЕМЕД» (Клієнт) укладено Договір №3 про надання правових (юридичних) послуг, відповідно до п.1.1 та п.1.2 якого за цим Договором Виконавець приймає зобов`язання надати правові (юридичні) послуги Замовнику, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані правові (юридичні) послуги Виконавцем на умовах та в строки, що передбачено умовами цього Договору. Конкретний перелік, вид, строки надання, ціна і загальна вартість послуг узгоджують Сторонами в спільно підписаних Завданнях до цього Договору, які є його невід`ємними частинами.

Положеннями пунктів 4.1 та 4.2 Договору визначено, що вартість правових послуг, що надаються на умовах цього Договору, визначаються Сторонами і Завданнях відповідно до підпункту 1.2 цього Договору. Оплата правових послуг здійснюється Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця і національній валюті - гривня, у відповідності з порядком, визначеним у спільно підписань Сторонами Завданнях, та відповідно до виставленого Виконавцем рахунку.

Відповідно до замовлення №3/02/2023 на надання правових (юридичних) послуг від 12.07.2023 найменування та перелік правових послуг, що надаються Замовнику /Клієнту: Оскарження у судовому порядку ППР від 21.03.2023 №0051330709. Правовий аналіз документів. Підготовка позовної заяви. Супроводження розгляду позовної заяви у суді першої інстанції становить 7000,00 грн.

12.07.2023 Адвокатом виставлено ПП «РЕМЕД» рахунок на оплату №3/02/2023 на суму 7000,00 грн.

24.07.2023 Сторонами підписано Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №27072023/1 від 24 липня 2023 року про виконання Виконавцем правових (юридичних) послуг згідно п.1.1 Замовлення №3/02/2023 від 12.07.2023 до Договору №02/2023 від 20.02.2023 на суму 7000,00 грн.

Оплата позивачем адвокатських послуг підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжної інструкції від 01.08.2023 №659 на суму 7000,00 грн.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом із тим, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом встановлено, що визначені Договором дії були вчинені Адвокатом в інтересах позивача, проте суд враховує, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, справи щодо оскарження податкових повідомлень-рішень з питання нарахування штрафних санкцій за порушення розрахунків у сфері ЗЕД представлені множинною судовою практикою, наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Крім того, представник позивача не приймав участь судових засіданнях, а також «Правовий аналіз документів» в силу Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не є окремим видом адвокатської діяльності, у зв`язку з чим відокремлення останнього у окремий вид суд вважає безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу пропорційності та співмірності, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь ПП «РЕМЕД» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Вказана сума є співмірною з предметом спору, вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі, у зв`язку з чим у суду наявні підстави для стягнення сум судових витрат на правничу допомогу за нормою ст.143 КАС України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «РЕМЕД» (місцезнаходження: 49000, м.Дніпро, вул. Бажова, буд. 53-А; код ЄДРПОУ 37363941) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.03.2023 № 0051330709.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМЕД» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2064,92 грн. (дві тисячі шістдесят чотири гривні 92 копійки), та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно