Рішення

від 18.03.2024 по справі 160/19793/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 рокуСправа №160/19793/23

Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, буд. 17, м. Київ, ЄДРПОУ 21708016) про стягнення коштів,

установив:

07 серпня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якій заявлено такі вимоги:

- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_2 (дані паспорта НОМЕР_2 виданий Жовтневим РВ у м. Дніпропетровську ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, дата видачі 09 жовтня 2015 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом (депозитом) за договором банківського вкладу №77486 від 11 лютого 2015 року у розмірі 155 000 (сто п`ятдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_2 (дані паспорта НОМЕР_2 виданий Жовтневим РВ у м. Дніпропетровську ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, дата видачі 09 жовтня 2015 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати, пов`язані з оплатою правничої (правової) допомоги адвоката у розмірі 15 000 грн. та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 550, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що враховуючи невиконання судового рішення, яке забезпечило відшкодування ОСОБА_1 як вкладнику ПАТ КБ Стандарт гарантованої суми за вкладом за рахунок коштів Фонду в розмірі 155000,00 грн, а також відмову Фонду, як спеціального суб`єкта, відповідального за забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та відшкодування кожному вкладнику банку гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а також недотримання Фондом, у тому числі його працівником - уповноваженою особою Фонду, вимог Закону та Положення, право позивачки на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом підлягає судовому захисту шляхом стягнення з ФГВФО на його користь гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом у сумі 155000,00 грн. Також звернуто увагу суду, що відповідальність за невиплату вкладнику гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, право на одержання якої має вкладник, та за шкоду, завдану вкладнику такої невиплатою, чинним законодавством покладено саме на Фонд, котрий в обґрунтування відсутності своєї вини у невиплаті гарантованої суми відшкодування не вправі посилатися на невчинення тих чи інших дій уповноваженою особою Фонду, котрий є працівником Фонду і діє від імені Фонду, підзвітній Фонду і відповідає перед Фондом, та за дії якого відповідає Фонд. Крім того, вказано, що станом на дату подання до суду позову ПАТ КБ Стандарт перебуває в стані припинення, тому ліквідація банку незавершена, а отже ФГВФО має усі підстави для виплати позивачці гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом у розмірі 155000,00 грн. Отже, на Фонд покладено обов`язок забезпечення виплати гарантованого відшкодування за вкладом шляхом вчинення дій, передбачених Законом №4452-VI та Положенням, з метою захисту прав вкладників. Невиконання Фондом, як установою, що виконує спеціальні функції, зокрема функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, та є юридичною особою публічного права, що має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, та котрий здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами, свого обов`язку виплатити гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, право на отримання якої підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили, свідчить про невиконання державою в особі уповноважених нею органів свого позитивного зобов`язання щодо забезпечення своїм громадянам конвенційного права на мирне володіння своїм майном та захист від позбавлення своєї власності, та про неефективність доступних засобів захисту таких прав, і, відповідно, про порушення державою в особі уповноважених нею органів принципу належного урядування. З урахуванням викладеного, позивач вважає необхідним відшкодування коштів за вкладом у розмірі суми вкладу, з метою відновлення її порушених прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

18 вересня 2023 року від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони просили відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що пунктом 5 розділу ІІІ Положення від 09.08.2012 року №14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Таким чином, після складення та затвердження Переліку вкладників та передачі уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду, уповноважена особа Фонду має право лише надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників. Як вказує представник відповідача, Уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ КБ Стандарт було надано до Фонду Перелік вкладників ПАТ КБ Стандарт, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому інформація стосовно ОСОБА_1 була відсутня. Під час дії ліквідації ПАТ КБ Стандарт уповноваженою особою зміни та доповнення стосовно включення ОСОБА_1 до Загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду не подавалися. Таким чином, на думку представника відповідача, у Фонду гарантування були відсутні правові підстави щодо відшкодування коштів позивачу. Так, представник відповідача зауважив, що відповідно до приписів Закону №4452-VI під час дії процедури ліквідації в ПАТ КБ Стандарт у Фонду гарантування не виникло обов`язку перед позивачем щодо відшкодування коштів, і тому права позивача не могли бути порушені Фондом гарантування. Відповідно до частини 7 статті 26 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи. Таким чином, у Фонду гарантування відсутні правові підстави для виплати гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом, в силу вимог ч. 7 ст. 26 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, у зв`язку із припиненням виплат гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами, внаслідок подачі документів державному реєстратору та внесення запису про припинення юридичної особи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 р. позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів залишено без руху та встановлено позивачу строк п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме: надати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 р. клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про поновлення строку для подачі відзиву на позовну заяву в адміністративній справі №160/19793/23 задоволено та поновлено строк для подачі відзиву на позов та прийняти до розгляду відзив на позов, поданий Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в адміністративній справі №160/19793/23.

На виконання ухвали суду від 08.01.2024 р., позивач 15.01.2024 р. надав заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 р. у задоволенні заяви представника позивача Чередник Ірини Олександрівни про розгляд справи за правилами загального провадження у справі №160/19793/23 відмовлено та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.

11 лютого 2015 року між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Стандарт було укладено договір банківського вкладу №77486 (надалі - Договір №77486).

Відповідно до пункту 1.1. Договору №77486 ОСОБА_1 внесла, а ПАТ КБ Стандарт прийняв на депозитний рахунок № НОМЕР_4 грошові кошти в сумі 155 000 (сто п`ятдесят п`ять тисяч гривень) 00 копійок. Внесення коштів у вказаному розмірі підтверджується платіжним дорученням №3395 від 11 лютого 2015 року.

Пунктом 1.2. Договору №77486 передбачено, що вклад вноситься на строк, що обчислюється з дати його зарахування на рахунок по дату повернення вкладу. Датою повернення вкладу за договором №77486 є 11 березня 2015 року.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.02.2015 №116 Про віднесення ПАТ КБ СТАНДАРТ до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 19.02.2015 №38 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ СТАНДАРТ, з 20.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ СТАНДАРТ, призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в банку.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 18.06.2015 № 385 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ СТАНДАРТ виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 19.06.2015 №120 Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ СТАНДАРТ та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ СТАНДАРТ та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ КБ СТАНДАРТ Ірклієнко Юрія Петровича.

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Стандарт Ірклієнка Юрія Петровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду №804/2844/17 від 06 червня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Стандарт Ірклієнка Юрія Петровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.09.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2017р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017р. скасовано.

Визнано протиправною бездіяльність та зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Стандарт внести доповнення та включити ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі Договору банківського вкладу №77486 від 11.02.2015р.

Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Стандарт подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами, що містяться на рахунку № НОМЕР_4 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

16.05.2019 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис №10711110032025385 про державну реєстрацію припинення ПАТ КБ Стандарт як юридичної особи.

03.06.2020 представником позивача направлено на адресу відповідача запит на отримання публічної інформації щодо виплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування за вкладом.

12.06.2020 Фонд листом №02-036-7688/20 повідомив позивача, що 16.05.2019 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис №10711110032025385 про державну реєстрацію припинення ПАТ КБ Стандарт як юридичної особи, а отже ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим. Таким чином, повноваження Фонду як ліквідатора ПАТ КБ СТАНДАРТ припинено.

15.09.2020 представником позивача направлено на адресу відповідача заяву про виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом.

23.09.2020 Фонд листом №02-036-12078/20 повідомив позивача, що 15.05.2019 подано документи до державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для державної реєстрації припинення банку як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фондом завершені виплати гарантованих сум відшкодування вкладникам ПАТ КБ Стандарт та відображено в обліку списання зобов?язань Фонду з виплати відшкодувань вкладникам ПАТ КБ Стандарт. Відповідно до статті 53 Закону, 16.05.2019 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10711110032025385 про державну реєстрацію припинення ПАТ КБ Стандарт як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим. Таким чином, повноваження Фонду як ліквідатора ПАТ КБ СТАНДАРТ припинено.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/15945/19 від 09.04.2020, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021, відмінено державну реєстрацію припинення юридичної особи ПАТ Комерційний банк Стандарт (код ЄДРПОУ 36335426) (запис від 16.05.2019 №10711110032025385).

Звертаючись до суду представник позивача зазначає, що право позивача на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, підтверджено постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.04.2019, у зв`язку з чим, представник відповідача вказує, що уповноваженою особою Фонду та Фондом не вжито всіх та достатніх заходів щодо виконання судового рішення у справі №804/2844/17 та не проведено відшкодування коштів в межах гарантованої суми вкладу, тобто фактично позивачу відмовлено у виплаті коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з такого.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон №4452-VI).

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Управління поточною діяльністю Фонду здійснює виконавча дирекція Фонду (частина перша статті 11 Закону № 4452-VI).

Повноваження виконавчої дирекції Фонду визначені в статті 12 Закону №4452-VI.

Зокрема, відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої цієї статті виконавча дирекція Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті Урядовий кур`єр або Голос України.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника).

Фонд не пізніше наступного дня після закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку розміщує на офіційному веб-сайті Фонду оголошення про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.

Відповідно до пунктів 4-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14, перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах суми граничного розміру відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації, така сума відшкодування включається до Переліку.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення №14 Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Тобто, процедурі виплати гарантованої суми вкладу передують наступні етапи:

1) формування Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

2) складання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб від 23.02.2012 №4452-VI Фонд гарантування завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до ЄДР запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

Встановлено, що 16.05.2019 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10711110032025385 про державну реєстрацію припинення ПАТ КБ Стандарт як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим, що підтверджується інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно зі ст. 53 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб рішення про передачу майна (активів та зобов`язань) неплатоспроможного банку спеціалізованій установі приймається виконавчою дирекцією Фонду не пізніше двох місяців до завершення строку ліквідації банку. Передача майна (активів та зобов`язань) спеціалізованій установі повинна бути завершена не пізніше строку ліквідації банку.

За результатами проведення ліквідації банку Фонд складає ліквідаційний баланс та звіт, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду.

Звіт складається відповідно до нормативно-правових актів Фонду і має містити, зокрема, відомості про реалізацію майна банку та задоволення вимог кредиторів та/або вичерпання можливостей здійснення заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів.

Ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повноваження Фонду як ліквідатора щодо такого банку припиняються і Фонд надсилає Національному банку України звіт про завершення ліквідації банку.

Не пізніше наступного робочого дня після внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про ліквідацію банку Фонд оприлюднює на офіційному веб-сайті Фонду інформацію про завершення процедури ліквідації банку та припинення банку як юридичної особи.

Право позивача на включення його до цього переліку встановлено постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.09.2019 у справі №804/2844/17.

Тобто статус позивача як вкладника вже встановлено у справі №804/2844/17 та вказана обставина не потребує доведення.

Судом встановлено, що незважаючи на звернення позивача до Фонду гарантування вкладів із заявами про виплату гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом у ПАТ КБ Стандарт за договором банківського вкладу (депозиту) №77486, відповідач станом на час подання позову кошти у сумі 155 000,00 грн позивачу не повернув.

Тобто предметом спору не є питання статусу позивача як вкладника та обов`язку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до відповідного реєстру.

Це питання вже було вирішено адміністративним судом. Предметом спору є бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом (депозитом) на виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.09.2019 у справі №804/2844/17.

Враховуючи зазначене, суд вважає безпідставними посилання відповідача на статтю ч. 7 ст. 26 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до якої Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи, оскільки відповідач не обґрунтував підстав невиплати коштів позивачу ані у період з 19.06.2015 (початок процедури ліквідації ПАТ КБ Стандарт) по 16.05.2019 (внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення державної реєстрації ПАТ КБ СТАНДАРТ, як юридичної особи), ані з 20.09.2019 (дата ухвалення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №804/2844/17).

Суд зауважує, що до припинення банку відповідач мав близько чотирьох років для виконання зобов`язань перед позивачем щодо виплати йому відшкодування коштів за вкладом, в тому числі час після винесення судового рішення, яким було визначено статус позивача як вкладника. Однак, зобов`язань не виконав.

Зважаючи на наведене, припинення банку як юридичної особи не може бути підставою для невиплати позивачу відшкодування, передбаченого законодавством та судовим рішенням.

Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.04.2021 у справі №200/14379/19-а.

Також суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/15945/19 від 09.04.2020, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021, відмінено державну реєстрацію припинення юридичної особи ПАТ Комерційний банк Стандарт (код ЄДРПОУ 36335426) (запис від 16.05.2019 №10711110032025385), що в свою чергу, свідчить про наявність додаткових підстав для стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 гарантованої суму відшкодування коштів за вкладом (депозитом) за договором банківського вкладу №77486 від 11.02.2015 у розмірі 155000,00 грн за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо невиплати позивачу гарантованої суми відшкодування за вкладом, тому з метою відновлення порушеного права позивача належить зобов`язати відповідача виплатити позивачу гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Стандарт» за договором банківського вкладу від 11.02.2015 №77486, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у цьому випадку є належним та необхідним для ефективного захисту порушеного права.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1550 грн.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір в сумі 1550 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 15 000 грн. суд зазначає таке.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

Приписами п.4 ч.1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону №5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до п. п. 6, 9 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі ст.30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 р. №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Системний аналіз наведених норм дозволяє дійти до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу є обставиною, яка підлягає доведенню та яку належить оцінити за формою та змістом.

За формальним критерієм, про що йдеться у ч. 3 ст. 134 КАС України, на сторону, яка заявляє про розподіл, покладається тягар надання відповідних первинних документів, які дають можливість зробити висновок про наявність договірних відносин між адвокатом та стороною у справі (1) з приводу надання останньому правничих послуг, які стосуються такої справи, (2) за результатом яких такі послуги були реально надані, а їх вартість сплачена.

Змістовий аналіз обставини понесення судових витрат полягає у наданні оцінки їх співмірності, при цьому, обов`язок доведення співмірності та неспівмірності покладається відповідно на сторону, яка заявляє про розподіл та яка заперечує щодо такого.

З наданих представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу доказів встановлено таке.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено з адвокатом Чередник І.О. договір про надання правової допомоги №07/20 від 11.02.2020 р.

Відповідно до п.1.1 цього Договору, Клієнт доручає Адвокату надання правничої (правової) допомоги у вигляді консультацій з правових питань, представництва та захисту прав та законних інтересів Клієнта у будь-яких органах, установах, поприємствах, організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкованості, органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державної реєстрації, у судах всіх інстанцій та підвідомчості у цивільних, господарських та адміністративних справах, з усіма правами, наданими КПК України, ЦПК України, ГПК України, КАС України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.4.1 цього Договору, вартість послуг Адвоката, в тому числі розмір та порядок обчислення гонорару, визначаються за домовленістю між Клієнтом та Адвокатом та оплачуються Клієнтом передоплатою (авансування) або по фактичному виконанню Адвокатом доручення Клієнта шляхом перерахування Клієнтом безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Адвоката або готівкою.

Відповідно до п.4.2 цього Договору Клієнт відшкодовує Адвокату всі понесені витрати Адвоката, пов`язані з виконанням доручення Клієнта. Витратами рахуються - оплата роботи спеціалістів, висновки яких запитуються Адвокатом, транспортні витрати, оплата перекладу та нотаріального засвідчення документів, оплата копіювальних, друкованих та інших технічних робіт, телефонних розмов тощо. Витрати Адвоката не включаються у склад гонорару. Витрати Адвоката за домовленістю між Клієнтом та Адвокатом оплачуються Клієнтом окремо у вигляді авансового перерахування Клієнтом грошових коштів на поточний рахунок Адвоката або у вигляді оплати по факту на підставі наданих відомостей про витрати при виконанні доручення. Надмірно оплачені витрати при авансовому перерахунку підлягають поверненню Клієнту.

Відповідно до додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №07/20 від 07.08.2023 року, сторони за цим договором домовились, що вартість наданих послуг (гонорар) адвоката за договором про надання правничої (правової) допомоги №07/20 від 11.02.2020 року складає 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок за 1 (одну) годину роботи адвоката. Оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом готівкою по фактичному виконанню адвокатом доручення, яким є день ухвалення у справі №160/19793/23 остаточного судового рішення або під час судового розгляду справи, у будь-який день усно узгоджений між сторонами. Даний додаток №1 є невід`ємною частиною Договору про надання правничої (правової) допомоги № 07/20 від 11.02.2020 року.

Відповідно до додатку №2 до договору про надання правничої допомоги №07/20 від 12.01.2024 року, адвокат на умовах даного договору у період з 07 серпня 2023 року по 12 січня 2024 року надала наступні послуги Клієнту:

- попереднє вивчення матеріалів, формування позиції та консультування 2год;

- опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, та вивчення судової практики 2год;

- складання позовної заяви - 4 год;

- складання заяви про усунення недоліків позовної заяви по справі №160/19793/23 та заяви про поновлення строку звернення до суду із позовом 2 год;

- складання клопотання про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу 3 год.

Відповідно до прибуткового касового ордеру №19 від 12 січня 2024 року, ОСОБА_1 сплатила адвокату Чередник І.О. суму 19500,00 грн. Підстава: договір про надання правничої (правової) допомоги №07/20 від 11 лютого 2020 року, додаток №1 до договору про надання правничої (правової) допомоги №07/20 від 11 лютого 2020 року, додаток №2 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 07/20 від 11 лютого 2020 року.

Крім того, в матеріалах справи міститься ордер на надання правничої (правової) допомоги від 12.01.2024 р. серії АЕ №1210952.

Зважаючи на наведене, позивач просить суд стягнути з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань останнього на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у сумі 19500,00 грн.

Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі №320/3271/19.

Суд зазначає, що відповідно договором про надання правничої допомоги № 07/20 від 11.02.2020 року, додатком №1 до договору про надання правничої допомоги №07/20 від 11.02.2020 року, додатком № 2 до договору про надання правничої допомоги № 07/20 від 11.02.2020 року, актом виконаних робіт (наданих послуг) за Договором про надання правничої (правової) допомоги №07/20 від 11.02.2020 року, складеним 12 січня 2024 року та прибутковим касовим ордером №19 від 12.01.2024 року, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги у розмірі 19 500,00грн.

Суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

До того ж, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №160/19793/23 в силу ч. 6 ст. 12 КАС України є справою незначної складності, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Проаналізувавши розрахунок витрат на надання правової допомоги та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу 19500,00 грн. є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 6000,00 грн. Стягнення витрат на правничу допомогу у вказаній сумі суд вважає цілком співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн. є обґрунтованим та співмірним, а такі витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, буд. 17, м. Київ, ЄДРПОУ 21708016) про стягнення коштів - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) гарантованої суми відшкодування за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Стандарт» за договором банківського вкладу від 11.02.2015 №77486.

Зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Стандарт» за договором банківського вкладу від 11.02.2015 №77486.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, буд. 17, м. Київ, ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1550,00 грн.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, буд. 17, м. Київ, ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

В іншій частині витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Савченко