Постанова

від 19.03.2024 по справі 240/20108/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/20108/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова О.Г.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

19 березня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівське автотранспортне підприємство-11837" до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівське автотранспортне підприємство-11837" звернулось до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті №356150 від 09.05.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.04.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено перевірку транспортного засобу щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом - транспортного засобу марки ПАЗ номерний знак НОМЕР_1 .

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення вимог затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 №959, а саме: на момент перевірки відсутній поліс обов`язкового страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті.

За результатами перевірки було складено акт №350230 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.04.2023. Водій із актом ознайомлений, однак надати пояснення про причини порушень відмовився.

На підставі даного акту перевірки, виконуючим обов`язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті Грибан М.М. складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.05.2023 за №356150, якою до позивача, відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив таку у досудовому порядку до Державної служби України з безпеки на транспорті, втім оскаржувану постанову першим заступником голови залишено без змін, а скарга позивача без задоволення, що слугувало зверненню позивача за судовим захистом із даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що діючими нормативно правовими документами, регулюючими роботу міських автобусних маршрутів загального користування не передбачено наявність будь якого затвердження чи погодження на аркушах, що містять поліс обов`язкового страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті.

Суд зазначив, що у даному випадку автобуси ТОВ "Бердичівське автотранспортне підприємство-11837" по маршрутах загального користування здійснюють перевезення пасажирів по міському маршруті, загальною протяжністю менше 50 км (в одному напрямку), а тому, положення постанови Кабінету Міністрів України №959 від 14.08.1996 не поширюють свою дію на спірні правовідносини.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, врегульовано Законом України "Про автомобільний транспорт"№2344-ІІІ (далі - Закон).

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону №2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ч.3 Закону №2344-ІІІ, державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Частиною 11 статті 6 зазначеного Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Відповідно до ч.12 ст. 6 Закону №2344-ІІІ, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Даний Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з п. 14 Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

- оснащення таксі справним таксометром;

- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до положень абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що:

- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка;

- регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень;

- нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.

Абзацом першим статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" закріплено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

- для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Отже, вимогами статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачений обов`язок водія, у разі здійснення регулярних пасажирських перевезень, мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Як з`ясовано судом, оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнято на підставі розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема оформленого акту №350230 від 03.04.2023.

За змістом вказаного акту, уповноваженими особами відповідача виявлено наступні порушення: здійснення регулярних спеціальних перевезень без оформлення документів передбачених ст.39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: "у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», абз.3 ч.1 на момент перевірки відсутній поліс обов`язкового страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті, чим порушив вимоги постанови Кабінету Міністрів України №959 від 14.08.1996".

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 №959 затверджено Положенням про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.

Зокрема, пунктом 1 Положення №959 визначено порядок здійснення обов`язкового страхування від нещасних випадків на транспорті пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного і електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані, а також працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях (далі - водії), а саме: водіїв автомобільного, електротранспорту: машиністів і помічників машиністів поїздів (електровозів, тепловозів, дизель-поїздів); машиністів поїздів метрополітену.

Обов`язкове особисте страхування не поширюється на пасажирів:

- морського і внутрішнього водного транспорту на прогулянкових лініях;

- внутрішнього водного транспорту внутрішньоміського сполучення і переправ;

- автомобільного і електротранспорту на міських маршрутах.

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що згідно наявного в матеріалах справи паспорту автомобільного маршруту встановлено, що автобус марки ПАЗ номерний знак НОМЕР_1 виконує перевезення пасажирів у режимі «регулярні спеціальні перевезення» на міському автобусному маршруті спеціальних перевезень «Бердичів-СП ТОВ «РІФ-1».

Разом з тим у даному випадку автобуси ТОВ "Бердичівське автотранспортне підприємство-11837" по маршрутах загального користування здійснюють перевезення пасажирів по міському маршруті, загальною протяжністю менше 50 км (в одному напрямку), а тому, положення постанови Кабінету Міністрів України №959 від 14.08.1996 не поширюють свою дію на спірні правовідносини.

Отже, діючими нормативно правовими документами, регулюючими роботу міських автобусних маршрутів загального користування не передбачено наявність будь якого затвердження чи погодження на аркушах, що містять поліс обов`язкового страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідачем протиправно винесено постанову №356150 про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.05.2023, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівське автотранспортне підприємство-11837" притягнуто до відповідальності у вигляді накладення адміністративно-господарського штрафу в сумі розміром 17000 грн, згідно з абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №356150 від 09.05.2023 прийнята відповідачем протиправно.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.