Постанова

від 19.03.2024 по справі 380/12727/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/12727/23 пров. № А/857/25220/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівДовгої О.І., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року (ухвалене головуючим суддею Клименко О.М. у м. Львові) у справі № 380/12727/23 за адміністративним позовом Львівського обласного центру зайнятості до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області щодо повернення Самбірському міськрайонному центру зайнятості наказу Господарського суду Львівської області від 27.10.2022 про примусове стягнення у справі № 914/3733/21, поданого на виконання заявою від 14.11.2022 № 06-1536/22, без виконання;

зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області прийняти до виконання наказ Господарського суду Львівської області від 27.10.2022 № 914/3733/21 про примусове стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь Самбірського міськрайонного центру зайнятості 31820, 91 грн виплаченої допомоги по безробіттю та 2270, 00 грн судового збору;

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що дії відповідача щодо повернення Самбірському МЦЗ наказу Господарського суду Львівської області 27.10.2022 про примусове стягнення у справі № 914/3733/21, поданого на виконання заявою від 14.11.2022 № 06-1536/22, без виконання позивач уважає протиправними, оскільки відповідно до вимог статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Позивач, покликаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21.07.2021 у справі № 910/6471/19, вказує, що визначальним для згаданого вище Закону є статус боржника. У разі, якщо боржником є державний орган (державне підприємство), то порядок стягнення коштів з державного органу (державного або місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) регулюється положеннями статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» з урахуванням положень статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області щодо повернення Самбірському міськрайонному центру зайнятості (правонаступник - Львівський обласний центр зайнятості) наказу Господарського суду Львівської області від 27.10.2022 про примусове виконання рішення у справі № 914/3733/21, поданого на виконання заявою від 14.11.2022 № 06-1536/22, без виконання. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області прийняти до виконання наказ Господарського суду Львівської області від 27.10.2022 про примусове виконання рішення у справі № 914/3733/21.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у межах спірних правовідносин поведінка відповідача є неправомірною, а тому заявлені позовні вимоги належить задовольнити повністю, оскільки судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач та третя особа скористалися своїм правом та подали відзиви на апеляційну скаргу в яких просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В свою чергу відповідач скористався своїм правом і надіслав до суду заперечення на відзив.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що рішенням Господарського суду Львівської області від 11.04.2022 у справі № 914/3733/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2022, вирішено стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь Самбірського міськрайонного центру зайнятості 31820,91 грн витрат на виплату допомоги по безробіттю та 2270,00 грн судового збору.

27.10.2022 Господарський суд Львівської області видав наказ про примусове виконання вищевказаного судового рішення. Стягувачем згідно з цим наказом є Самбірський міськрайонний центр зайнятості, а боржником - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Самбірський МЦЗ скерував до ГУ ДКС у Львівській області заяву від 14.11.2022 № 06-1536/22 про примусове виконання судового рішення у справі № 914/3733/21, до якої долучив рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2022 у справі № 914/3733/21 та наказ цього ж суду від 27.10.2022.

01.12.2022 (вх. № 2027/22) на адресу Самбірського МЦЗ надійшла відповідь ГУ ДКС у Львівській області від 28.11.2022 № 04-08-06/11694 про повернення наказу Господарського суду Львівської області від 27.10.2022 у справі № 914/3733/21 без виконання з тих підстав, що в ГУ ДКС у Львівській області боржнику відкрито лише рахунок із спеціальним режимом використання (рахунки групи 3556 «Рахунки для зарахування єдиного соціального внеску»), а дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюється на рішення суду, стягувачем за яким є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності (частина 2 статті 2 Закону).

01.12.2022 Самбірський МЦЗ скерував разом із заявою про відкриття виконавчого провадження № 06-1604/22 вищезгаданий наказ господарського суду для виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), однак отримав повідомлення від 08.12.2022 № 40589 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Також суд встановив, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.07.2023 у справі № 914/3733/21 задоволено заяву Львівського обласного центру зайнятості в особі Самбірської філії Львівського обласного центру зайнятості та замінено стягувача - Самбірський міськрайонний центр зайнятості на його правонаступника - Львівський обласний центр зайнятості.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо повернення наказу Господарського суду Львівської області від 27.10.2022 про примусове стягнення у справі № 914/3733/21, поданого на виконання заявою від 14.11.2022 № 06-1536/22, без виконання, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Державне казначейство України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232, Державне казначейство України (далі - Казначейство) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Основними завданнями Казначейства є, зокрема, управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються. Казначейство відповідно до покладених на нього завдань провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування. Казначейство для виконання покладених на нього завдань може за погодженням з Міністром фінансів утворювати територіальні органи у межах граничної чисельності працівників Казначейства.

Згідно з ст. 327 Господарського процесуального кодексу виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону № 1404-VIII судові накази віднесено до виконавчих документів.

Частиною 2 ст. 6 Закону №1404-VIII встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання встановлено Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 4901-VI).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Відповідно до ст. 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності (ч. 2 ст. 2 Закону № 4901-VI).

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за організаційно правовою формою Самбірський міськрайонний центр зайнятості, правонаступник - Львівський обласний центр зайнятості є державною організацією, тоді як відповідно до наведеної норми особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду не включають державні організації до кола стягувачів, за яким держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із доводами скаржника щодо непоширення дії Закону № 4901-VI на спірні правовідносини.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.11.2019 у справі № 200/4120/19-а.

Разом з цим, в будь-якому випадку у спірних правовідносинах Орган казначейства є встановленою Законом № 1404-VIIІ та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінетом Міністрів України від 03.08.2011 № 845, особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

Згідно з приписами п. 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Частиною 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України також унормовано, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Підпункт 1 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України передбачає, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що державні виконавці не мають законних підстав проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами в справах, де боржниками є державні органи. Дані повноваження належать виключно органам Казначейства.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №845) визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до п. 2 Порядку № 845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Пунктом 3 Порядку № 845 визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 845 органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів.

Згідно з пунктом 32 Порядку № 845 безспірне списання коштів з рахунків боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, здійснюється органом Казначейства з моменту відкриття відповідних асигнувань (надходження коштів на рахунок) на підставі розрахункового документа, оформленого відповідно до вимог законодавства.

Згідно із приписами підпункту 3 п. 9 Порядку № 845, орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Як встановлено судом першої інстанції, що 01.12.2022 року (вх. № 2027/22) на адресу Самбірського МЦЗ надійшла відповідь ГУ ДКС у Львівській області від 28.11.2022 № 04-08-06/11694 про повернення наказу Господарського суду Львівської області від 27.10.2022 у справі № 914/3733/21 без виконання з тих підстав, що в ГУ ДКС у Львівській області боржнику відкрито лише рахунок із спеціальним режимом використання (рахунки групи 3556 «Рахунки для зарахування єдиного соціального внеску»), а дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюється на рішення суду, стягувачем за яким є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності (частина 2 статті 2 Закону).

Однак суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач безпідставно застосував підпункт 3 п.9 Порядку № 845, повертаючи наказ Господарського суду Львівської області від 27.10.2022 у справі № 914/3733/21 без виконання, оскільки підпункт 3 п. 9 вказаного Порядку не надає органу Казначейства можливості повернути виконавчий документ стягувачу з підстав відсутності відкритих рахунків в органі Казначейства у випадку виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно і Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

У цьому випадку суд вірно врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/12226/16 від 03.07.2018 у справі № 910/13057/16, згідно з якими Законом № 4901 не передбачено такого винятку щодо поширення його дії на виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, боржником за яким є державний орган, як відсутність відкритих в органі Казначейства відповідних рахунків боржника.

Відтак, оскільки підстави для повернення виконавчого документа стягувачеві, передбачені пунктом 9 Порядку № 845, відсутні, то у відповідача наявний безальтернативний обов`язок вказане рішення господарського суду виконати.

Так, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №910/13057/16: «…Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не передбачено такого винятку щодо поширення його дії на виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, боржником за яким є державний орган, як відсутність відкритих в органі казначейства відповідних рахунків боржника. Не передбачено такого винятку й іншим чинним законодавством України.

У контексті зазначеного Суд бере до уваги, що відповідно до підпункту 2 пункту 4, підпунктів 2 і 7 пункту 5 Порядку органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку, і під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання, вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.

Тобто навіть відсутність нормативної регламентації порядку виконання судового рішення за фактичних обставин, що склалися між учасниками спору, зумовлює необхідність встановлення та вжиття заходів, необхідних для виконання судового рішення саме компетентним органом, адже ефективна і законодавчо, і практично організація системи виконання рішень є позитивним обов`язком держави.»

Отже, відповідач повинен вживати всіх заходів по виконанню вищевказаного рішення суду, встановлених Порядком № 845, тоді як у матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на вчинення скаржником комплексу дій, передбачених Порядком № 845, спрямованих на виконання зазначеного рішення суду.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що повертаючи позивачу наказ Господарського суду Волинської області про примусове виконання рішення без виконання відповідач дія всупереч законодавчо наданих повноважень, необґрунтовано, а тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі № 380/12727/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді О. І. Довга З. М. Матковська