Рішення

від 05.03.2024 по справі 463/11022/19

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/11022/19

Провадження № 2/463/36/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Нора Н.В.

за участю секретаря Заверуха О.Б.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку загальногопозовного провадженняв залісуду вм.Львові цивільнусправу запозовомАкціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Слава» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому з врахуванням уточнених позовних вимог просить ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №KF 47014 від 11.02.2008р. в розмірі 362778,96 дол.США, з яких 278343,36 дол.США заборгованість по тілу кредиту, 63217,17 дол.США заборгованість по відсотках, 21218,43 дол.США пеня на суму простроченої заборгованості за період з 19.11.2018р. по 18.11.2019р. та судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного кредитного договору від 11.02.2008р. №KF 47014 відповідач ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 900000,00 дол.США із терміном погашення не пізніше 10.02.2023 року та зобов`язувався погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом. Умови кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені строки не повернуті, у зв`язку з чим виникла заборгованість. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та відповідачами було укладено договори поруки, зокрема з відповідачем ОСОБА_4 - №KF 47014/S-8 від 11.10.2012р.; з відповідачем ОСОБА_5 - №РО 92563 від 11.02.2008р.; з відповідачем ОСОБА_6 - №РО92561 від 11.02.2008р.; з відповідачем ОСОБА_7 - №KF 47014/S-11 від 23.06.2014р.; з відповідачем ТзОВ «Рост-Слава» - № KF47014/S-12 від 23.06.2014р. Тому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по кредиту та судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задоволити в повному обсязі. Додатково зазначив, що поручитель відповідає перед кредитором в тому самому обсязі, що й боржник. Банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання має право пред`явити вимоги до поручителя. Оскільки банк 18.09.2019р. надіслав вимогу боржнику ОСОБА_3 та поручителю ОСОБА_6 за кредитним договором, а в суд з позовом звернувся 23.12.2019р., то шестимісячний строк пред`явлення вимоги до поручителя не пропущено, а відтак і порука не може вважатися припиненою.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, відзив на позовну заяву або клопотання про відкладення розгляду справи не подали. Враховуючи представлені докази, суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Янчак П.О., проти позову заперечив, подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_6 . Зазначив, що 11.02.2008р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 було укладено договір поруки №РО92561, який був підписаний сторонами. В подальшому між позивачем та позичальником ОСОБА_3 неодноразово укладено додаткові угоди до кредитного договору, якими змінювалися умови сплати позичальником кредиту та згоди на укладення яких відповідач ОСОБА_6 не надавав, оскільки не підписував таких. Кредитний договір викладався неодноразово в новій редакції, до кредитного договору вносилися зміни та доповнення, зокрема, щодо ліміту заборгованості, розміру процентів (зокрема плаваючої ставки), строку виконання зобов`язань за договором, величини суми, яку необхідно повернути одноразово за місяць тощо, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Про внесення цих змін та доповнень банк його не повідомляв, згоди на збільшення обсягу своєї відповідальності поручитель не надавав. Зміни були внесені до кредитного договору шляхом й укладення нового графіку платежів, що є зміною зобов`язання/договору в розумінні ст. 653 ЦК України, відповідно до якої у разі зміни або розірвання кредитного договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору та ст. 654 ЦК України, відповідно до якої зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо не встановлено інше. Проте, жодна додаткова угода, яка укладалася та якою змінено порядок кредитування, не була підписана ОСОБА_6 , що підтверджує, що зобов`язання ОСОБА_6 перед банком за договором поруки припинилися. А тому, підстав для солідарного стягнення з боржника та поручителя заборгованості за кредитним договором немає, оскільки порука є припиненою на підставі частини першої статті 559 ЦК України. Банком також не доведено належними та допустимими доказами наявність у позичальника заборгованості у заявленому до стягнення розмірі, такий розмір заборгованості не відповідає дійсності.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких мотивів.

У судовому засіданні встановлено, що 11.02.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Таскомбанк» укладено кредитний договір №KF 47014, згідно якого позивач надав відповідачу ОСОБА_3 кредит в сумі 900 000, 00дол.США із терміном погашення не пізніше 10.02.2023 року, а останній зобов`язався погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом згідно з умовами кредитного договору та графіку, встановленому додатками до договору.

Згідно з п.1.4 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом встановлювалась в розмірі 14,5% річних.

Частина 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини. Отже, вказаний вище договір породив певні права та зобов`язання сторін.

Стаття 526 ЦК України регламентує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Встановлено, що позивачем належно виконано умови договору, видано відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти, обумовлені в договорі, що підтверджується заявами на видачу готівки №38_144 та 38_39 від 28.02.2008р., які підписані ОСОБА_3 .

У відповідності з ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до вимог ст.1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів.

Таким чином, суд дійшов висновку про порушення відповідачем ОСОБА_3 умов кредитного договору, що призвело до невиконання взятих на себе зобов`язань.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальником ОСОБА_3 за вищевказаним кредитним договором, між позивачем та іншими відповідачами було укладено договори поруки, зокрема з відповідачем ОСОБА_4 - договір поруки №KF 47014/S-8 від 11.10.2012р.; з відповідачем ОСОБА_5 - договір поруки №РО 92563 від 11.02.2008р.; з відповідачем ОСОБА_6 - договір поруки №РО92561 від 11.02.2008р.; з відповідачем ОСОБА_7 - договір поруки №KF 47014/S-11 від 23.06.2014р.; з відповідачем ТзОВ «Рост-Слава» - договір поруки № KF47014/S-12 від 23.06.2014р.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Стаття 554 ЦК України передбачає, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом договорів поруки, наявних в матеріалах справи, поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобов`язань позичальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник.

Встановлено, що кожен з поручителів поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарний боржник. Також умовами договорів поруки передбачено право кредитора пред`явити свої вимоги безпосередньо поручителю.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, слід вважати встановленим, що за невиконання відповідачем ОСОБА_3 умов кредитного договору відповідальність за порушення зобов`язання лежить також на поручителях - відповідачах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ТзОВ «Рост-Слава».

Таким чином, суд дійшов висновку про підставність позову в частині позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №KF 47014 від 11.02.2008р. в розмірі 362778,96 дол.США з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ТзОВ «Рост-Слава» на користь позивача.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_6 , то суд вважає, що в задоволенні такої слід відмовити, виходячи з наступного.

Верховний Суд неодноразово наголошував (зокрема й у постанові від 26.07.2023 року, справа №757/2278/14-ц), що у розподілі тягаря доведення позову саме на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність заборгованості, яка підлягає стягненню з позичальника та поручителя на користь кредитора, а відповідачі мають довести, що у них немає такого обов`язку у зв`язку з відсутністю заборгованості, яка підлягає стягненню, або що розмір заборгованості не відповідає дійсності. Суд в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з кредитною установою. З урахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 року (Справа №759/14193/15-ц)

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_6 та його представник вказують, що банком не доведено належними та допустимими доказами наявність у позичальника заборгованості у заявленому до стягнення розмірі, такий розмір заборгованості не відповідає дійсності, оскільки на час пред`явлення позову до суду сума боргу позичальника становила 438 236,96 дол. США (станом на 19.11.2019 року), а згідно поданих уточнень, банк просить стягнути з відповідачів 362 778,96дол. США.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної судово-економічної експертизи (згідно висновку експерта №530/22 від 23.12.2022 року) встановлено, що розрахунок не відповідає графікам погашення платежів, які є додатками до угод в частині фактично застосованої відсоткової ставки. Зокрема, при арифметичній перевірці встановлено, що сума розрахованих експертом відсотків за березень 2016 року, лютий, квітень 2017 року, березень, травень 2018 року, січень, лютий 2019 року визначена на підставі банківських виписок, умов договору та відомостей з розрахунку в частині відсоткових ставок не відповідає сумі відсотків, нарахованій банком.

У постанові від 03.02.2016 року у справі №6-1599цс15 Верховний Суд України зробив правові висновки про те, що під час вирішення справи про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів суд повинен перевірити наявність правових підстав для такого стягнення з урахуванням вимог статті 559 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 року у справі №522/1528/15-ц (провадження №14-67цс20) зробила висновки про те, що якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника грошових коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору приведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача грошових коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (частина перша стаття 559 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Верховний Суд у постанові від 23.11.2022 року у справі №461/2992/15-ц (провадження №61-20352св21) звернув увагу на те, що висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам потрібно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання. Зазначення в договорі поруки про можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати не звільняє сторони основного зобов`язання від узгодження цих змін із поручителем, якщо договором не передбачено, що такі зміни проводяться без їх узгодження (додаткового повідомлення). Тож наявність у договорі поруки положень про згоду поручителя на забезпечення порукою всіх зобов`язань позичальника за кредитною угодою, у тому числі, з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому, не виключають обов`язку щодо узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

Вказану норма законодавства (частину першу стаття 559 ЦК України) необхідно застосувати виходячи з наступного.

Відповідно до умов кредитного договору №KF47014 від 11.02.2008 року сума кредитної лінії 900 000 дол. США, плата за користування кредитом становить 11,5% річних. За несвоєчасну сплату/несплату тіла або процентів сплачується пеня в розмірі подвійної ставки НБУ. Щомісячний платіж по тілу кредиту встановлено 5000 дол.США.

Згідно з матеріалами справи, між позивачем та позичальником ОСОБА_3 неодноразово укладалися додаткові угоди до кредитного договору №KF47014 від 11.02.2008 року, якими змінювалися умови сплати позичальником кредиту. Зокрема, додаткова угода №1 від 18.03.2009 до кредитного змінює відсотки: з 01.03.2009 по 31.03.2010р. - 10%, з 01.04.2010 11,5% + 10% за прострочення; додаткова угода №2 від 22.07.2009р. змінює умови сплати кредиту: з липня 2009 по 31.01.2010 щомісячно по 1000 дол. США, з 01.02.2010 не менше 5 178 дол. США щомісячно; додаткова угода №4 від 04.02.2010 року до кредитного договору змінює умови сплати кредиту: з 01.02.2010 по 31.07.2010 по 1553 дол. США, з 01.08.2010 по 5332 дол. США; додаткова угода від 27.09.2010р. до кредитного договору змінює розмір процентів: з вересня 2010 застосовується плаваюча ставка - 3М Libor+10% річних, кредит з серпня 2010 по січень 2011 по 1065 дол.США, з 01.02.2011 не менше 5499 дол.США; додаткова угода від 24.02.2011 до кредитного договору змінює умови сплати кредиту: з березня 2011 по 31.08.2011 по 1100 дол. США, з 01.09.2011 не менше 5730 дол.США; додаткова угода від 22.09.2011 року до кредитного договору змінює умови сплати кредиту: з жовтня 2011 по 31.03.2012 по 1719 дол. США, з 01.04.2012 не менше 5957 дол.США; додаткова угода від 17.04.2012 року до кредитного договору змінює умови сплати кредиту: з травня 2012 по 31.10.2012 по 1192 дол. США, з 01.12.2012р. не менше 6235 дол.США; додаткова угода від 11.10.2012 року до кредитного договору викладає нову редакцію п.2.1 кредитного договору щодо забезпечення зобов`язання кредитного договору. Такими змінами передбачає, що виконання зобов`язань позичальника забезпечується іпотекою майна по АДРЕСА_1 ; заставою майнових прав ОСОБА_8 , порукою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; додатковою угодою від 28.11.2012 року до кредитного договору викладає нову редакцію п.2.1кредитного договору щодо забезпечення зобов`язання кредитного договору. Такими змінами передбачає, що виконання зобов`язань позичальника забезпечується іпотекою майна по АДРЕСА_1 , земельної ділянки; заставою майнових прав ОСОБА_8 ,порукою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 . Крім того відбувається зміна умов сплати кредиту: з грудня 2012 по 30.11.2013 по 1247 дол.США, з 01.12.2013 по 6831 дол.США; додаткова угода No1 від 23.06.2014 до кредитного договору передбачає всі іпотеки і поруки включно з ОСОБА_12 . Відбувається зміна умов сплати кредиту: з 01.07.2014 по 30.12.2014 по 1367 дол.США, з 01.01.2015 по 7444 дол.США; додаткова угода No1 від 09.07.2014 до кредитного договору передбачала додаткові 3 іпотеки майна ОСОБА_13 ; додаткова угода №1 від 01.08.2014 до кредитного договору зобов`язала укласти договори іпотеки на квартири по АДРЕСА_1 ; додаткова угода No1 від 21.11.2014 до кредитного договору змінює умови сплати кредиту: у січні 2015 - 7444 дол. США, у лютому 2015 - 207444 дол. США, з 01.03.2015 по 5360 дол. США; додаткова угода No1 від 26.06.2015 до кредитного договору змінює умови сплати кредиту: у червні 2015 - 50000 дол США, у липні 2015 - 1072 дол.США, у серпні 2015 51072 дол.США, вересень-жовтень 2015 по 1072 дол.США, листопад 2015 - 101072 дол.США, з 01.12.2015 по 30.04.2016 по 1072 дол.США, травень 2016 100 072 дол. США, червень 2016 - 1072 дол.США, з 01.07.2016 по 5128 дол.США; додаткова угода No1 від 22.07.2015 до кредитного договору додатково зобов`язує внести у травні 2016 року 99000 дол.США; додаткова угода №1 від 23.07.2015 до кредитного договору викладено нову редакцію Базових умов кредитування з іпотекою і порукою; додаткова угода №1 від 31.07.2015 до кредитного договору викладено нову редакцію Базових умов кредитування з іпотекою і порукою; додаткова угода №1 від 28.10.2015 до кредитного договору викладено нову редакцію п.1.16 договору щодо внесення 99000 дол.США; додаткова угода від 07.07.2016 до кредитного договору змінює умови сплати кредиту: з 01.07.2016 по 31.11.2016 по 20000 дол.США, з 01.12.2016 по 5300 дол.США (Такі дані наведені в додатку №2 до кредитного договору графіки погашення); додаткова угода від 23.02.2017 до кредитного договору змінює умови сплати кредиту: з 01.03.2017 по 31.08.2017 по 2072 дол.США, з 01.09.2017 по 7347 дол.США (Такі дані наведені в додатку №2 до кредитного договору графіки погашення); додаткова угода від 28.04.2017 до кредитного договору змінює умови сплати кредиту: за квітень 2017 - 132996,61 дол.США, з 01.05.2017 по 31.08.2017 - 2072 дол.США, з 01.09.2017 - 7347 дол.США (Такі дані наведені в додатку No2 до кредитного договору графіки погашення); додаткова угода від 07.03.2018 до кредитного договору змінює умови сплати кредиту: з 01.03.2018 по 28.02.2019 по 1000 дол.США, з 01.03.2019 по 7204,21 дол. США.

Таким чином, кредитний договір викладався неодноразово в новій редакції, до кредитного договору вносилися зміни та доповнення, зокрема, щодо ліміту заборгованості, розміру процентів (зокрема плаваючої ставки), строку виконання зобов`язань за договором, величини суми, яку необхідно повернути одноразово за місяць тощо, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя ОСОБА_6 . Про внесення цих змін та доповнень позивач його не повідомляв, згоди на збільшення обсягу своєї відповідальності даний поручитель не надавав, що підтверджується поясненнями його представника у судовому засіданні та матеріалами справи.

Крім того, у висновку експертизи (у таблиці 1) наведений ряд прийнятих змін порядку нарахування плати за кредит та повернення заборгованості, внаслідок укладення додаткових угод, якими змінено порядок кредитування, зокрема в частині відсоткової ставки, черговості та строків повернення кредитної заборгованості. Зміни були внесені до кредитного договору шляхом й укладення нового графіку платежів, що є зміною зобов`язання/договору в розумінні ст.653 ЦКУ відповідно до якої у разі зміни або розірвання кредитного договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору та ст. 654 ЦКУ, відповідно до якої зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо не встановлено інше.

Як вбачається з вищенаведених додаткових угод до кредитного договору, які укладалися та якими змінено порядок кредитування, наявних в матеріалах справи, жодна з них не була підписана відповідачем ОСОБА_6 , що підтверджує, що зобов`язання останнього перед позивачем за договором поруки припинилися. Всі суттєві зміни супроводжувались укладенням додаткових угод до договорів поруки поручителями ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ТзОВ «Рост-слава». Відтак, згоду на зміну зобов`язань ОСОБА_6 не надавав, підтвердженням чого є відсутність його підпису на додаткових угодах, а також відсутність в договорі поруки умови про те, що подібні зміни можуть вноситися в кредитний договір без його згоди чи підпису.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що основне зобов`язання змінювалося та така зміна здійснена без згоди поручителя й призвела до збільшення обсягу його відповідальності, тому є підстави для застосування частини першої статті 559 ЦК України при вирішенні питання про стягнення заборгованості з поручителя. А тому, підстав для солідарного стягнення з боржника та поручителя ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором немає, оскільки порука є припиненою на підставі частини першої статті 559 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ТзОВ «Рост-Слава» суми заборгованості за кредитним договором №KF 47014 від 11.02.2008р. в розмірі 362778,96 дол.США, з яких 278343,36 дол.США заборгованість по тілу кредиту, 63217,17 дол.США заборгованість по відсотках, 21218,43 дол.США пеня на суму простроченої заборгованості за період з 19.11.2018р. по 18.11.2019р.

При цьому, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ТзОВ «Рост-Слава» на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 158667,05 грн. в рівних частках з кожного боржника.

З матеріалівсправи вбачається,що відповідач ОСОБА_6 користувався правовою допомогою адвоката Янчака Павла Олександровича.

Беручи до уваги Договір про надання правової допомоги №38-МВ від 03.02.2020р., акт виконаних робіт від 19.11.2023р. з детальним описом робіт (наданих послуг), що стосуються підготовки позову та розгляду справи в суді, час, витрачений адвокатом на надання послуг та обсяг таких послуг, враховуючи складність справи, а також значення справи для відповідача, з врахуванням такихзасад цивільногозаконодавства,як справедливість,добросовісність тарозумність, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 63600,00 грн. підлягає до задоволення, така сума співмірна з обсягом наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Керуючись ст.ст.2,81,258,259,263-265,268, 273 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Слава» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , с.Гостинцеве, Мостиський р-н, Львівська обл.), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Слава» (ЄДРПОУ 33286078, вул.Наукова, 11/33, м.Львів) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (ЄДРПОУ 09806443, вул.Симона Петлюри, 30, м.Київ) заборгованість за кредитним договором №KF 47014 від 11.02.2008 року в розмірі 362778,96 доларів США, з яких: 278343,36 доларів США заборгованість по тілу кредиту, 63217,17 доларів США заборгованість по відсотках, 21218,43 доларів США пеня на суму простроченої заборгованості.

В задоволенні частини позовних вимог до ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_5 ) - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ,с.Гостинцеве,Мостиський р-н,Львівська обл.), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ),Товариства зобмеженою відповідальністю«Рост Слава»(ЄДРПОУ 33286078, вул.Наукова, 11/33, м.Львів) в рівних частинах на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (ЄДРПОУ 09806443, вул.Симона Петлюри, 30, м.Київ) судовий збір в розмірі 158667,05 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Таскомбанк» (ЄДРПОУ 09806443, вул.Симона Петлюри, 30, м.Київ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_5 )63600,00грн.витрат напрофесійну правничудопомогу.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяповернення апеляційноїскарги,відмови увідкритті чизакриття апеляційногопровадження абоприйняття постановисуду апеляційноїінстанції занаслідками апеляційногоперегляду.

Повне рішення складено 15.03.2024 року.

Суддя Нор Н.В.