Постанова

від 03.10.2024 по справі 463/11022/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/11022/19 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.

Провадження № 22-ц/811/1262/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м.Львів

Справа № 463/11022/19

Провадження № 22-ц/811/1262/24

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянув апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» - адвоката Грищенко Інни Віталіївни на рішення Личаківського районного суду міста Львова,ухвалене ум.Львові 5березня2024року у складі судді Нора Н.В., у справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Слава», про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

23 грудня 2019 року Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» (АТ «ТАСКОМБАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ТзОВ «Рост Слава», у якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №KF 47014 від 11 лютого 2008 року в розмірі 362 778,96 доларів США, з яких: 278 343,36 доларів США - заборгованість по тілу кредиту, 63 217,17 доларів США - заборгованість по відсотках, 21 218,43 доларів США - пеня на суму простроченої заборгованості за період з 19 листопада 2018 року по 18 листопада 2019 року та судові витрати. В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до цього договору ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 900 000 доларів США із терміном погашення не пізніше 10 лютого 2023 року та зобов`язувався погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом. Вказує, що умови кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені строки не повернуті, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Зазначає, що в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та відповідачами укладено договори поруки, зокрема з ОСОБА_4 - №KF 47014/S-8 від 11 жовтня 2012 року; з ОСОБА_5 - №РО 92563 від 11 лютого 2008 року; з ОСОБА_6 - №РО92561 від 11 лютого 2008 року; з ОСОБА_7 - №KF 47014/S-11 від 23 червня 2014 року; з ТзОВ «Рост-Слава» - № KF47014/S-12 від 23 червня 2014 року. Просить позов задовольнити.

Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 5 березня 2024 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ТОВ «Рост Слава» на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором №KF 47014 від 11 лютого 2008 року в розмірі 362 778,96 доларів США, з яких: 278 343,36 доларів США - заборгованість по тілу кредиту, 63 217,17 доларів США - заборгованість по відсотках, 21 218,43 доларів США - пеня на суму простроченої заборгованості. У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 відмовлено; проведено розподіл судових витрат.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 про стягнення солідарно з іншими відповідачами заборгованості за кредитним договором №КР 47014 від 11 лютого 2008 року в розмірі 362 778,96 доларів США оскаржила представник АТ «ТАСКОМБАНК» Грищенко І.В. Вказує, що 11 лютого 2008 року між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є АТ «ТАСКОМБАНК», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №КР 47014. ВАТ «Електрон Банк» надав позичальнику кредит у сумі 900000 доларів США із терміном погашення не пізніше 10 лютого 2023 року. Згідно з п.1.4 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 14,5% річних. Зазначає, що у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_6 укладено договір поруки № РО 92561 від 11 лютого 2008 року. Умовами п.2.2. договору поруки, передбачено обов`язок поручителя сплатити кредитору заборгованість по кредитному договору в межах суми 900000 доларів США. Вказує, що поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за порушення зобов`язань боржника ( ОСОБА_3 ), які випливають із кредитного договору. У випадку порушення боржником своїх зобов`язань перед кредитором за кредитним договором боржник і поручитель ( ОСОБА_6 ) відповідають перед кредитором як солідарні боржники. 24 березня 2009 року з поручителем ОСОБА_6 укладена додаткова угода № 1 до договору поруки відповідно до якої на період з 1 березня 2009 року по 31 жовтня 2010 року включно, процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 10% річних. З 1 квітня 2010 року базова ставка встановлюється в розмірі 11,5 % річних. З 1 червня 2009 року, у випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами, та/або недотримання боржником вимог щодо страхування майна на умовах та у порядку, визначених в кредитному договорі, процент за користування кредитом, збільшується на 10% річних від базової ставки. Після повного погашення простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами, виконання боржником вимог щодо страхування майна на умовах та у порядку, визначених у кредитному договорі, процентна ставка встановлюється в розмірі базової ставки (п. 1.4 додаткової угоди № 1). Стверджує, що умовами договору поруки, який був укладений з поручителем ОСОБА_6 , було визначено наступний обсяг відповідальності за кредитним договором: сума кредиту 900000 доларів США, строк кредиту -10 лютого 2023 року, розмір процентної ставки 11,5 %, яка може бути збільшена на 10 % річних від базової ставки. Вказує, що до кредитного договору вносились зміни, якими змінювались умови сплати кредиту та відсотки. Такими змінами до кредитного договору не передбачалося збільшення кредиту та строку за користування кредитом позичальника. Тобто, сума кредиту, яка підлягала поверненню, залишалася в межах 900000 доларів США, строк повернення кредиту також залишився незмінним. У зв`язку з цим відповідальність поручителя ОСОБА_6 не була збільшена відносно повернення суми кредиту в строк не пізніше 10 лютого 2023 року, оскільки умови такої відповідальності визначені п. 1.1 договору поруки. Вважає, що наведений банком у розрахунку заборгованості розмір процентної ставки не перевищує розмір процентної ставки, за який поручився ОСОБА_6 відповідно до п.п. 1.2, 1.4 додаткової угоди № 1 до договору поруки. У зв`язку з цим відповідальність ОСОБА_6 не була збільшена в результаті зміни процентної ставки по кредитному договору. Просить скасувати рішення Личаківського районного суду м.Львова в частині відмови у задоволенні вимог до ОСОБА_6 та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити, стягнути з нього солідарно з іншими відповідачами заборгованість за кредитним договором №КР 47014 від 11 лютого 2008 року у розмірі 362 778,96 доларів США.

15 травня 2024 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору щодо відповідача ОСОБА_6 . Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

З аслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Встановлено, що 11 лютого 2008 року між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є АТ «ТАСКОМБАНК», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №KF 47014, згідно якого позивач надав ОСОБА_3 кредит в розмірі 900000 доларів США із терміном погашення не пізніше 10 лютого 2023 року, а ОСОБА_3 зобов`язався погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом згідно з умовами кредитного договору та графіку, встановленому додатками до договору.

Згідно із з п.1.4 цього договору процентна ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 14,5% річних.

Позивач належно виконав умови договору та надав ОСОБА_3 кошти, обумовлені в договорі, що підтверджується заявами на видачу готівки №38_144 та 38_39 від 28 лютого 2008 року, які підписані ОСОБА_3 .

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та відповідачами укладено договори поруки, зокрема: з ОСОБА_4 - №KF 47014/S-8 від 11 жовтня 2012 року; з ОСОБА_5 - №РО 92563 від 11 лютого 2008 року; з ОСОБА_6 - №РО92561 від 11 лютого 2008 року; з ОСОБА_7 - №KF 47014/S-11 від 23 червня 2014 року; з ТзОВ «Рост-Слава» - № KF47014/S-12 від 23 червня 2014 року.

ОСОБА_3 не виконував належно умови кредитного договору та допустив заборгованість.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції мотивовано наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Отже, вказаний вище договір породив певні права та зобов`язання сторін.

Згідно із ст. 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст.1052 цього Кодексу у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики щодо забезпечення повернення позики, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до 554 цього Кодексу у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З договорів поруки вбачається, що поручителі поручаються перед кредитором за виконання усіх зобов`язань позичальника у їх повному обсязі як солідарні із позичальником боржники.

Встановлено, що кожен з поручителів поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарний боржник. Також умовами договорів поруки передбачено право кредитора пред`явити свої вимоги безпосередньо поручителю.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що невиконання належним чином зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_3 є порушенням умов цього договору.

За невиконання ОСОБА_3 умов кредитного договору відповідальність за порушення зобов`язань несуть поручителі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ТзОВ «Рост-Слава».

Суд першої інстанції прийшов до висновку про солідарне стягнення на користь позивача заборгованості за кредитним договором №KF 47014 від 11 лютого 2008 року в розмірі 362 778,96 доларів США з позичальника ОСОБА_3 та поручителів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ТзОВ «Рост-Слава».

Відповідно до постанови Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі №757/2278/14-ц та від 21 квітня 2021 року у справі №759/14193/15-ц тягар доведення позовних вимог покладено на позивача, який має довести належними та допустимими доказами наявність заборгованості, яка підлягає стягненню з позичальника та поручителя на користь кредитора. Відповідачі мають довести, що у них немає такого обов`язку у зв`язку з відсутністю заборгованості, яка підлягає стягненню, або що розмір заборгованості не відповідає дійсності. Суд в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з кредитною установою. З урахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Відповідач ОСОБА_6 та його представник зазначили, що банком не доведено належними та допустимими доказами наявність у позичальника заборгованості у заявленому до стягнення розмірі, такий розмір заборгованості не відповідає дійсності, оскільки на час пред`явлення позову до суду сума боргу позичальника становила 438 236,96 доларів США (станом на 19 листопада 2019 року), а згідно поданих уточнень, банк просив стягнути з відповідачів 362 778,96 доларів США.

Згідно висновку судово-економічної експертизи №530/22 від 23 грудня 2022 року розрахунок заборгованості не відповідає графікам погашення платежів, які є додатками до угод, в частині фактично застосованої відсоткової ставки. Зокрема, при арифметичній перевірці встановлено, що сума розрахованих експертом відсотків за березень 2016 року, лютий, квітень 2017 року, березень, травень 2018 року, січень, лютий 2019 року, визначена на підставі банківських виписок, умов договору та відомостей з розрахунку, в частині відсоткових ставок не відповідає сумі відсотків, нарахованій банком.

Встановлено, що відповідно до умов кредитного договору №KF47014 від 11 лютого 2008 року сума кредитної лінії 900 000 доларів США, плата за користування кредитом становить 11,5% річних. За несвоєчасну сплату/несплату тіла або процентів сплачується пеня в розмірі подвійної ставки НБУ. Щомісячний платіж по тілу кредиту встановлено 5 000 доларів США.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ОСОБА_3 неодноразово укладалися додаткові угоди до кредитного договору №KF47014 від 11 лютого 2008 року, якими змінювалися умови сплати позичальником кредиту.

Додаткова угода №1 від 18 березня 2009 року до кредитного договору змінює відсотки: з 1 березня 2009 року по 31 березня 2010 року - 10%, з 1 квітня 2010 року 11,5% + 10% за прострочення.

Додаткова угода №2 від 22 липня 2009 року змінює умови сплати кредиту: з липня 2009 року по 31 січня 2010 року щомісячно по 1 000 доларів США, з 1 лютого 2010 року - не менше 5 178 доларів США щомісячно.

Додаткова угода №4 від 4 лютого 2010 року до кредитного договору змінює умови сплати кредиту: з 1 лютого по 31 липня 2010 року - по 1 553 доларів США, з 1 серпня 2010 року - по 5332 доларів США.

Додаткова угода від 27 вересня 2010 року до кредитного договору змінює розмір процентів: з вересня 2010 року застосовується плаваюча ставка - 3М Libor+10% річних, з серпня 2010 року по січень 2011 року - по 1 065 доларів США, з 1 лютого 2011 року -не менше 5 499 доларів США.

Додаткова угода від 24 лютого 2011 року змінює умови сплати кредиту: з березня по 31 серпня 2011 року - по 1 100 доларів США, з 1 вересня 2011 року - не менше 5 730 доларів США.

Додаткова угода від 22 вересня 2011 року до кредитного договору змінює умови сплати кредиту: з жовтня 2011 року по 31 березня 2012 року - по 1 719 доларів США, з 1 квітня 2012 року - не менше 5 957 доларів США.

Додаткова угода від 17 квітня 2012 року змінює умови сплати кредиту: з травня по 31 жовтня 2012 року - по 1 192 долари США, з 1 грудня 2012 року - не менше 6 235 доларів США.

Додаткова угода від 11 жовтня 2012 року змінює редакцію п.2.1 кредитного договору щодо забезпечення зобов`язання кредитного договору. Згідно цих змін, виконання зобов`язань позичальника забезпечується іпотекою нерухомого майна та заставою майнових прав ОСОБА_5 , порукою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 .

У додатковій угоді від 28 листопада 2012 року наведено нову редакцію п.2.1 кредитного договору щодо забезпечення зобов`язання кредитного договору, де передбачено, що виконання зобов`язань позичальника забезпечується іпотекою нерухомого майна; заставою майнових прав ОСОБА_5 , порукою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 . Також змінено умови сплати кредиту: з грудня 2012 року по 30 листопада 2013 року - по 1 247 доларів США, з 1 грудня 2013 року - по 6 831 доларів США.

Додатковою угодою №1 від 23 червня 2014 року передбачено зміну умов сплати кредиту: з 1 липня по 30 грудня 2014 року - по 1 367 доларів США, з 1 січня 2015 року - по 7 444 доларів США.

Додаткова угода №1 від 9 липня 2014 року передбачала додаткові 3 іпотеки майна ОСОБА_7 ; додаткова угода №1 від 1 серпня 2014 року зобов`язала укласти договори іпотеки на квартири.

Додаткова угода №1 від 21 листопада 2014 року змінює умови сплати кредиту: у січні 2015 року - 7 444 долари США, у лютому 2015 року - 207 444 долари США, з 1 березня 2015 року - по 5 360 доларів США.

Додаткова угода №1 від 26 червня 2015 року змінює умови сплати кредиту: у червні 2015 року - 50 000 доларів США, у липні 2015 року - 1 072 долари США, у серпні 2015 року - 51 072 долари США, вересень-жовтень 2015 року - по 1 072 долари США, листопад 2015 року - 101 072 долари США, з 1 грудня 2015 року по 30 квітня 2016 року - по 1 072 долари США, травень 2016 року - 100 072 долари США, червень 2016 року - 1072 долари США, з 1 липня 2016 року - по 5 128 доларів США.

Додаткова угода №1 від 22 липня 2015 року додатково зобов`язує внести у травні 2016 року 99 000 доларів США.

У додаткових угодах до кредитного договору №1 від 23 та 31 липня 2015 року викладено нову редакцію Базових умов кредитування з іпотекою і порукою.

У додатковій угоді №1 від 28 жовтня 2015 року викладено нову редакцію п.1.16 договору щодо внесення 99 000 доларів США.

Додаткова угода від 7 липня 2016 року змінює умови сплати кредиту: з 1 липня по 31 листопада 2016 року - по 20 000 доларів США, з 1 грудня 2016 року - по 5 300 доларів США.

Додаткова угода від 23 лютого 2017 року змінює умови сплати кредиту: з 1 березня по 31 серпня 2017 року - по 2 072 долари США, з 1 вересня 2017 року - по 7347 доларів США.

Додаткова угода від 28 квітня 2017 року змінює умови сплати кредиту: за квітень 2017 - 132 996,61 доларів США, з 1 травня по 31 серпня 2017 року - 2 072 долари США, з 1 вересня 2017 року - 7 347 доларів США.

Додаткова угода від 7 березня 2018 року змінює умови сплати кредиту: з 1 березня 2018 року по 28 лютого 2019 року - по 1 000 доларів США, з 1 березня 2019 року - по 7 204,21 доларів США.

Судом встановлено, що редакції кредитного договору неодноразово змінювалися, до кредитного договору вносилися зміни та доповнення, зокрема, щодо ліміту заборгованості, розміру процентів (зокрема, плаваючої ставки), строку виконання зобов`язань за договором, величини коштів, які необхідно повернути одноразово за місяць тощо, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя ОСОБА_6 . Про внесення цих змін та доповнень позивач його не повідомляв, згоди на збільшення обсягу своєї відповідальності поручитель ОСОБА_6 не надавав, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У висновку експертизи (у таблиці 1) наведений ряд прийнятих змін порядку нарахування плати за кредит та повернення заборгованості, внаслідок укладення додаткових угод, якими змінено порядок кредитування, зокрема, в частині відсоткової ставки, черговості та строків повернення кредитної заборгованості. Зміни були внесені до кредитного договору шляхом укладення нового графіка платежів, що є зміною зобов`язання/договору в розумінні ст.653 ЦК України відповідно до якої у разі зміни або розірвання кредитного договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, та ст. 654 цього Кодексу, відповідно до якої зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо не встановлено інше.

Описані додаткові угоди, якими змінено порядок кредитування, не були підписані ОСОБА_6 , що підтверджує, що його зобов`язання перед позивачем за договором поруки припинилися. Всі суттєві зміни супроводжувались укладенням додаткових угод до договорів поруки поручителями ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ТзОВ «Рост-слава».

Встановлено, що ОСОБА_6 не надавав згоду на зміну зобов`язань, підтвердженням чого є відсутність його підпису у додаткових угодах, а також відсутність в договорі поруки умови про те, що подібні зміни можуть вноситися в кредитний договір без його згоди чи підпису.

Зміна основного зобов`язання без згоди поручителя призвела до збільшення обсягу його відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України (у редакції, яка діяла а час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з поручителя ОСОБА_6 солідарно з іншими відповідачами заборгованості за кредитним договором, оскільки порука цього поручителя є припиненою на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України.

У цій частині колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги. Підстави для скасування оскаржуваного рішення суду у цій частині не встановлені.

У частинізадоволених позовнихвимог оскаржуванерішення судупершої інстанціїмотивоване тим,що оскільки інші відповідачі добровільно не виконують у строк взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, з них належить стягнути солідарно заборгованість за кредитним договором.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитися із такими висновками суду першої істанції у цій частині з урахуванням наступного.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

За змістом стст.525 та 526 цього Кодексу зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою (ч.1 ст.546 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Згідно зі ст.554 ЦК (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі укладення кількох договорів поруки, які забезпечують виконання одного зобов`язання, виникає кілька самостійних зобов`язань, сторони яких (поручителі) перебувають у правовідносинах з одним боржником, проте не пов`язані правовідносинами між собою. У такому разі кожен поручитель відповідає перед кредитором боржника в обсязі та відповідно до умов договору поруки, стороною якого він є.

Порука кількох осіб може визначатися як спільна у разі укладення договору поруки кількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов`язання. Лише в такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).

Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов`язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.

Є встановленим, що з кожним із поручителів укладено окремі договори поруки.

У цій справі предметом спору є окремі договори поруки, за якими кожен з поручителів поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарні боржники за порушення умов одного й того ж кредитного договору.

З огляду на зазначене, з урахуванням відсутності положень про солідарну відповідальність поручителів у нормах чинного законодавства та в умовах договорів поруки, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами ч.3 ст.554 ЦК України, які не несуть солідарної відповідальності перед кредитором.

У такому випадку перед кредитором солідарну відповідальність несе кожен із поручителів з позичальником відповідно до укладеного з цим поручителем договору поруки, оскільки відсутність підстав для солідарного стягнення з поручителів заборгованості за окремими договорами поруки не зумовлює відмову в задоволенні позову про стягнення заборгованості з кожного поручителя окремо солідарно з боржником.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 1 грудня 2021 року (справа № 201/13782/14-ц).

Відтак, заборгованість належить стягнути солідарно з позичальника з кожним із поручителів окремо.

Суд першоїінстанції незвернувуваги на те, що з поручителями укладено самостійні договори поруки і прийшов до помилкового висновку про солідарне стягнення заборгованості з боржника та поручителів. З такими висновками погодитися не можна, оскільки поручителі не несуть солідарної відповідальності між собою з причин відсутності підстав вважати поруку їхньою спільною відповідальністю перед кредитором.

У постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року (справа № 2-701/2010, провадження № 61-4865св20) зазначено, зокрема, що кожен із поручителів несе окрему солідарну відповідальність з боржником перед кредитором відповідно до окремо укладених договорів поруки, такі поручителі не є солідарними боржниками між собою, а кожен з них несе окрему солідарну відповідальність з боржником.

За приписами частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права. Тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За вимогами ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Під час розгляду справи учасники процесу несуть певні витрати.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).

Види судових витрат, порядок їх оплати, розподілу, зменшення розміру тощо встановлено главою 8 ЦПК України.

Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За результатами розгляду справи відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої зазначеної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За частинами другою-п`ятою ст. 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, вирішуються шляхом постановлення ухвал. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядках закінчується прийняттям постанови.

Таким чином, розглядом справи по суті у суді першої інстанції є вирішення спору шляхом ухвалення судового рішення.

Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України.

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст.133 ЦПК України). Відповідно до статті 137 цього Кодексу зазначені витрати несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Встановлено, що з урахуванням ціни позову позивач сплатив при зверненні до суду довий збір у розмірі 158667,05 грн.

Оскільки позов майнового характеру підлягає задоволенню за рахунок ОСОБА_3 солідарно з поручителями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ТзОВ «Рост-Слава», то судові витрати розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що 23 грудня 2019 року Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» звернулося до суду з цим позовом, зокрема, до ОСОБА_6 .

Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 5 березня 2024 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ТОВ «Рост Слава» на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором №KF 47014 від 11 лютого 2008 року в розмірі 362 778,96 доларів США, з яких: 278 343,36 доларів США - заборгованість по тілу кредиту, 63 217,17 доларів США - заборгованість по відсотках, 21 218,43 доларів США - пеня на суму простроченої заборгованості. У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 .

При перегляді справи в апеляційному порядку колегія суддів прийшла до висновку про відмову в позові до ОСОБА_6 . Відтак, рішення ухвалюється в його користь, а отже, судові витрати на правничу допомогу, понесені ним, підлягають стягненню з позивача.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, яку надавав адвокат Янчак П.О., ОСОБА_6 надав договір про надання правової допомоги № 38/-МВ від 3 лютого 2020 року, акт виконаних робіт від 19 листопада 2023 року з детальним описом робіт (наданих послуг), що стосуються підготовки позову, участі в суді, часу, витраченого на надання цієї допомоги. З урахуванням тривалості розгляду справи, необхідності правничої допомоги, значення справи для відповідача ОСОБА_6 , з урахуванням засад цивільного судочинства (справедливості, добросовісності, розумності), колегія суддів прийшла до висновку, що ОСОБА_6 довів свої витрати на правничу допомогу у розмірі 63600 грн., які підлягають стягненню з позивача, який не навів належних підстав для зменшення розміру витрат ОСОБА_6 на правничу допомогу.

Керуючись: ст. 367, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» - адвоката Грищенко Інни Віталіївни задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 5 березня 2024 року скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно із ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (м.Київ, вул. С.Петлюри,30, Код ЄДРПОУ 09806443) заборгованість за кредитним договором №KF 47014 від 11 лютого 2008 року в розмірі 362 778,96 доларів США (триста шістдесят дві тисячі сімсот сімдесят вісім доларів США 96 центів).

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користьАкціонерного товариства«ТАСКОМБАНК» (м.Київ,вул.С.Петлюри,30,Код ЄДРПОУ09806443) заборгованістьза кредитнимдоговором №KF47014від 11лютого 2008року врозмірі 362778,96доларів США(тристашістдесят двітисячі сімсот сімдесятвісім доларівСША 96центів).

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_7 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користьАкціонерного товариства«ТАСКОМБАНК» (м.Київ,вул.С.Петлюри,30,Код ЄДРПОУ09806443) заборгованістьза кредитнимдоговором №KF47014від 11лютого 2008року врозмірі 362778,96доларів США(тристашістдесят двітисячі сімсот сімдесятвісім доларівСША 96центів).

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост Слава» (м.Львів, вул.Наукова,11/33, Код ЄДРПОУ 33286078 на користьАкціонерного товариства«ТАСКОМБАНК» (м.Київ,вул.С.Петлюри,30,Код ЄДРПОУ09806443) заборгованістьза кредитнимдоговором №KF47014від 11лютого 2008року врозмірі 362778,96доларів США(тристашістдесят двітисячі сімсот сімдесятвісім доларівСША 96центів).

У задоволенні позовних вимог про стягнення на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованості за кредитним договором №KF 47014 від 11 лютого 2008 року в розмірі 362 778,96 доларів США із ОСОБА_6 солідарно з іншими відповідачами відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (м.Київ, вул. С.Петлюри,30, Код ЄДРПОУ 09806443) 31733,41 грн. (тридцять одну тисячу сімсот тридцять три грн.41 коп.) судового збору.

Стягнути із ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (м.Київ, вул. С.Петлюри,30, Код ЄДРПОУ 09806443) 31733,41 грн. (тридцять одну тисячу сімсот тридцять три грн.41 коп.) судового збору.

Стягнути із ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (м.Київ, вул. С.Петлюри,30, Код ЄДРПОУ 09806443) 31733,41 грн. (тридцять одну тисячу сімсот тридцять три грн.41 коп.) судового збору.

Стягнути із ОСОБА_7 ( АДРЕСА_3 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (м.Київ, вул. С.Петлюри,30, Код ЄДРПОУ 09806443) 31733,41 грн. (тридцять одну тисячу сімсот тридцять три грн.41 коп.) судового збору.

Стягнути із Товариства зобмеженою відповідальністю«Рост Слава»(м.Львів,вул.Наукова,11/33,Код ЄДРПОУ33286078) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (м.Київ, вул. С.Петлюри,30, Код ЄДРПОУ 09806443) 31733,41 грн. (тридцять одну тисячу сімсот тридцять три грн.41 коп.) судового збору.

Стягнути із Акціонерноготовариства «ТАСКОМБАНК» (м.Львів, вул.Наукова,11/33, Код ЄДРПОУ 33286078) на користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_5 ) 63600(шістдесяттри тисячішістсот) грн. витрат на правничу допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 8 жовтня 2024 року.

Головуючий -

---

Т.І.Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р.В. Савуляк