Ухвала

від 28.02.2024 по справі 504/1354/23

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/1354/23

Номер провадження 2/504/678/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2024смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Вінської Н.В.,

секретаря Коцар А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача адвоката Рахильчук Олександра Вікторовича про забезпечення позову у справі за позовом ТОВ «Техагро» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи: приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Драгой Н.І. про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом в якому просить визнати договір купівлі-продажу, серії та номер 598, видавник: Приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Драгой Наталя Іллівна, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65793679 від 15.12.2022 року недійсним та застосувати реституцію до правовідносин, які виникли у наслідок укладення договору договір купівлі-продажу, серії та номер 598, видавник: Приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Драгой Наталя Іллівна, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65793679 від 15.12.2022 року.

27 лютого 2024 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову, у який він просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони: - ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0014 та Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0014.

Заява мотивована тим, що позивач вже звертався до суду із позовом про встановлення сервітуту відносно зазначеної земельної ділянки до відповідача ОСОБА_3 , в результаті чого Комінтернівським районним судом Одеської області, було відкрито провадження у справі №504/4850/21, однак в ході розгляду справи за два дні до першого підготовчого судового засідання, ОСОБА_3 відчужив земельну ділянку на користь ОСОБА_1 , який у подальшому відчужив земельну ділянку на користь ОСОБА_2 . Позивач вважає, що попередня поведінка власників спірної земельної ділянки свідчить про те, що до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 504/1354/23, ними можуть бути вчинені дії, спрямовані на подальше ускладнення та/або унеможливлення виконання рішення суду у цій справі. Просили застосувати зустрічне забезпечення у розмірі 10000,00 грн.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, подані докази, прийшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Нормами статті 80ЦПК встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК унормовано обов`язок доказування і подання доказів, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом судового оскарження у даній справі є недійсним договору та застосування наслідків його недійсності при цьому позивач не заявляє вимог щодо майна право на вільне користування та розпорядження просить обмежити відповідачеві, при цьому навіть вчинення відповідачем дій щащначених у заяві жодним чином не вплине на можливість виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Таким чином, враховуючи, що заявником не надано переконливих доводів на користь того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та не доведено належними доказами існування ризиків невиконання можливого рішення суду, доходжу висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд виходив з того, що у своїй заяві представник позивача посилається виключно на можливість відчуження відповідачем земельної ділянки на користь третіх осіб, як це зробив попередній власник земельної ділянки. Водночас, відомостей про реальні наміри ОСОБА_2 на відчуження земельної ділянки, а також доказів цих намірів матеріали заяви не містять. Матеріали справи також не містять жодних доказів того, що відповідачкою вживаються будь-які заходи щодо відчуження зазначеної земельної ділянки, а саме лише посилання в заяві на наявність у відповідачки зазначеної можливості, не є достатньою підставою для обмеження відповідача та покладення на неї будь яких обов`язків чи заборон.

При цьому сама земельна ділянка не є предметом спору в рамках цивільної справи 504/1354/23, позивачем не пред`являються вимоги майнового характеру забезпечення яких могло бути підставою для вжиття обмежувальних заходів на майно відповідача.

Згідно з ч. 7 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.149,151,152,153 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви представника ТОВ Компанія «Техагро» - адвоката Рахильчук Олександра Вікторовича про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів до Одеського апеляційного суду з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Вінська Н. В.