Постанова

від 07.03.2024 по справі 521/3815/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1024/24

Справа № 521/3815/21

Головуючий у першій інстанції Леонов О. С.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія 57

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою адвоката Досковського Віталія Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зобов`язання демонтувати самочинне будівництво, стягнення збитків та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2021 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов`язання демонтувати самочинне будівництво, стягнення збитків та моральної шкоди. Позивач зазначив, що у висновку судової будівельно-технічної експертизи №647 від 03 грудня 2021 року, складеному судовим експертом Голєвим О.А. вказано, що станом на 05 листопада 2021 року «Будівля складу овочесховища за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у стані незакінченої будівництвом реконструкції. Фактично будинок повністю перебудований у межах колишньої площі забудови. Виходячи з візуального дослідження, з огороджувальних конструкцій будівлі, що існували раніше, збережені частина торцевої стіни з тильного боку, також як поздовжня огороджувальна конструкція, що праворуч (вид з боку в`їзду з АДРЕСА_2 ), як і раніше, використовується загальна, з суміжною будівлею аналогічного складу, стіна із залізобетонних блоків. Позивач зауважив, що з метою укріплення цієї конструкції, ОСОБА_3 без дозволу позивача на це, вмонтував металеві опори у стіну належної йому будівлі, пошкодивши її. Позивач вважає, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 будівлю позивача вже пошкоджено. Монтування опор під дах у стіну будівлі позивача вже сьогодні призводить до потрапляння вологи у приміщення: стіни вбирають вологу, намокають та руйнуються. Також той факт, що відповідач збудував стіну на відстані 15-20 см від будівлі ОСОБА_2 , по-перше, унеможливлює обслуговування позивачем стіни власної будівлі, по-друге, це створює умови для накопичення між будівлями опадів (дощу, снігу), що рано чи пізно матиме вкрай негативні наслідки, усунути які буде неможливо без демонтування конструктивних елементів. Внаслідок протиправних дій відповідача, наслідком яких стало пошкодження майна ОСОБА_2 , створення загрози його руйнування в майбутньому, позивачу завдано моральної шкоди, яка виражається в моральних стражданнях та переживаннях через порушення його прав на мирне та безпечне володіння та користування своїм майном, спричинення майнової шкоди, необхідність прикладати багато зусиль та грошей для відновлення своїх прав, потенційну загрозу подальшого істотного пошкодження або руйнування належного позивачеві майна, і як наслідок загрозу здійснення своєї господарської діяльності, порушення нормального ритму повсякденного життя через необхідність витрачати багато часу та нервових зусиль для врегулювання спірних питань (т. 1, а.с. 3-25).

31 жовтня 2022 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зобов`язання демонтувати самочинне будівництво, стягнення збитків та моральної шкоди, відмовлено у повному обсязі (т. 2, а.с. 79-90).

22 грудня 2022 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано апеляційну скаргу адвоката Досковського Віталія Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2022 року. Представник апелянта не погоджується із оскаржуваним рішенням, вважає його необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, в обґрунтування вимог апеляційної скарги представник апелянта зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права при вирішенні питання про відвід судового експерта, оскільки суд першої інстанції прийняв заяву про відвід судового експерта, подану представником відповідача, з істотним пропуском встановлених процесуальних строків та, відповідно, не застосував передбачені законом наслідки пропуску такого строку. Тому, представник апелянта вважає, що відвід експерта є незаконним та необґрунтованим, а виключення з числа доказів у справі висновку судової будівельно-технічної експертизи №647 від 03 грудня 2021 року є протиправним. Крім того, представник апелянта зауважує, що проведення робіт з реконструкції будівлі потребує отримання відповідних дозвільних документів, однак жодних дозвільних документів на реконструкцію об`єкта відповідач не отримував. Також представник апелянта вказує на те, що розмір, спричиненої позивачу матеріальної шкоди, який з огляду на положення ст.ст. 22, 1192 ЦК України визначається вартістю ремонтно-відновлювальних робіт, необхідних для усунення пошкоджень будівлі позивача, визначений у експертному висновку №647 від 03 грудня 2021 року та становить 181080 гривень. Відповідач на спростування зазначеного розміру шкоди чи необґрунтованості висновку експертизи, як зазначає представник апелянта, жодного доказу не надав. Тому, представник апелянта вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. З огляду на викладене в апеляційній скарзі, представник апелянта просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2022 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат (т. 2, а.с. 94-110).

06 лютого 2023 року ухвалою Одеського апеляційного скаргу (у складі колегії суддів: головуючого судді Чорної Т.Г., суддів Орловської Н.В., Пузанової Л.В.) відкрито апеляційне провадження (т. 2, а.с. 122-122 зворот).

На підставірішення Вищоїради правосуддя№55/0/15-23від 16.02.2023рокуОСОБА_4 звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2023 року головуючим у даній справі визначено суддю Базіль Л.В. (т. 2, а.с. 130-130 зворот).

22 березня 2023 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано відзив на апеляційну скаргу, в якому представник ОСОБА_5 адвокат Демчук Ярослав Вікторович просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін (т. 2, а.с. 131-143).

04 квітня 2023 року ухвалою Одеського апеляційного суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Базіль Л.В., суддів Орловської Н.В., Пузанової Л.В.) справу було призначено до розгляду (т. 2, а. с. 144-144 зворот).

На підставі рішення Вищої ради правосуддя №567/0/15-23 від 30.05.2023 року (зі змінами відповідно до рішення №572/0/15-23 від 31 травня 2023 року), з урахуванням п. 3.9. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затверджених рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018 року, достроково закінчено відрядження суддів Херсонського апеляційного суду до Одеського апеляційного суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2023 року, головуючим у даній цивільній справі визначено суддю Дришлюка А.І. (т. 2, а. с. 157-157 зворот).

21 червня 2023 року ухвалою Одеського апеляційного суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Сегеди С.М.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду (т. 2, а.с. 161-163).

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

У зв`язку із перебуванням судді Сегеди С.М. у період з 29 лютого 2024 року по 07 березня 2024 року на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями на підставі п. 3.8 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, його було замінено на резервного суддю Драгомерецького М.М.

У судовому засіданні 07 березня 2024 року представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції до суду не подавали. Від представника відповідача адвоката Стадніка Павла Олександровича надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку із тим, що представник відповідача на час проведення судового засідання у даній справі здійснюватиме представництво інтересів юридичної особи у справі, що знаходиться у провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області, на підтвердження чого надав роздруківку із офіційного сайту «Судова влада», розділ «Стан розгляду справ» та копію договору про надання правової допомоги. Разом з тим, надані представником відповідача докази щодо поважності причин неявки в судове засідання не є достовірними та достатніми в розумінні ст.ст. 79-80 ЦПК України, оскільки не містять інформації на підтвердження факту представництва інтересів юридичної особи саме адвокатом Стадніком Павлом Олександровичем у справі, що розглядається Овідіопольським районним судом Одеської області. При цьому, апеляційний суд зауважує, що 22 лютого 2024 року представник відповідача брав участь у судовому засіданні, проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Крім того, свою процесуальну позицію щодо справи представник відповідача виклав у відзиві на апеляційну скаргу. З огляду на це, клопотання представника відповідача щодо відкладення розгляду даної справи апеляційний суд відхиляє та вважає за можливе розглянути справу за фактичною явкою.

За ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що питання причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданою шкодою встановити неможливо, оскільки позивачем не надано до суду належних, допустимих, достовірних та у своїй сукупності достатніх доказів, як незаконності дій відповідача так і розміру завданих збитків, а тому відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (т. 2, а.с. 89).

Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, скасовує оскаржуване рішення та закриває провадження у справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За обставинами даної справи між сторонами виник спір щодо усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов`язання демонтувати самочинне будівництво, стягнення збитків та моральної шкоди. Сторони є власниками сусідніх нежитлових приміщень складу овочесховища (т. 1, а.с. 7, 10 зворот-11). Позивач вказує на те, що у зв`язку із незадовільним станом нежитлового приміщення складу овочесховища, що належить відповідачу, та під впливом природних факторів дана будівля була зруйнована, а на її місці відповідач розпочав будівництво нової (т.1,а.с.3). Як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі зазначено, що внаслідок протиправних дій відповідача (здійснення капітального будівництва нової будівлі на місці зруйнованої) будівля, що належить позивачеві, була пошкоджена, оскільки монтування опор під дах у стіну будівлі позивача призводить до потрапляння вологи у приміщення складу від чого руйнуються стіни. А тому, на думку позивача, з відповідача підлягає стягненню матеріальна шкода (т. 1, а.с. 3 зворот-5, 98 зворот).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Таким чином, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Схожі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 522/3454/16-ц (провадження № 14-6цс18).

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер. Так, згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Таким чином, критеріями розмежування судової юрисдикції (зокрема господарської та цивільної юрисдикції), тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 на праві власності належить нежитлове приміщення, а саме склад, загальною площею 214,1 кв.м, основною площею 214,1 кв.м, що склає будівлю складу-овочесховища, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 6-7). ОСОБА_3 є власником нежитлового приміщення складу овочесховища, загальною площею 415,8 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 10 зворот - 11). Апеляційним судом встановлено, що позивач та відповідач є суб`єктами господарювання. Так, згідно з відомостями, отриманими з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №480618 позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, види економічної діяльності: 96.09 надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; 63.99 надання інших інформаційний послуг, н.в.і.у.; 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний). Згідно з відповіддю №480626 відповідач є фізичною особою-підприємцем, види економічної діяльності: 01.63 після урожайна діяльність; 10.39 інші види перероблення та консервування фруктів і овочів (основний); 10.61 виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 82.92 пакування; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля. У судовому засіданні 22 лютого 2024 року представники сторін підтвердили, що позивач та відповідач є суб`єктами господарювання та використовують нежитлові склади-овочесховища у цілях ведення господарської діяльності.

За таких обставин, оскільки спір у даній справі виник між двома фізичними особами-підприємцями (суб`єктами госпорподарювання), а отже за своїм суб`єктним складом вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, провадження у справі необхідно закрити, оскільки цей спір має розглядатися в порядку господарського судочинства. На вказане суд першої інстанції увагу не звернув та дійшов помилкових висновків для наявності підстав розгляду справи та ухвалення рішення по суті спору.

За ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Пунктом 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що є обов`язковою підставою для скасування рішення, апеляційний суд на підставі ст. 377 ЦПК України, частково задовольняючи апеляційну скаргу, скасовує рішення суду першої інстанції, закриває провадження у справі та роз`яснює позивачеві його право на звернення до суду в порядку господарського судочинства. При цьому, апеляційний суд роз`яснює позивачеві, що відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Досковського Віталія Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2022 року скасувати, провадження у справі закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення до суду з відповідним позовом в порядку господарського судочинства.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішень

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький

Повний текст постанови складений 18 березня 2024 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк