Постанова

від 12.03.2024 по справі 909/694/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2024 р. Справа №909/694/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача) Бойко С.М.,

суддів Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка учасників справи:

від позивача: Захаріїв Б.Д.

від відповідача: Гоцанюк І.І., Лесюк Л.В.

від третьої особи: не з`явилися

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Винника Віктора Дмитровича б/н від 15.01.2024 (вх. № 01-05/203/24 від 16.01.2024) та доповнення до апеляційної скарги б/н від 16.01.2024 (вх. № 01-04/429/24 від 18.01.2024)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.12.2023 суддя: Скапровська І. М., м. Івано-Франківської, повний текст рішення складено 26.12.2023

за позовом фізичної особи-підприємця Винника Віктора Дмитровича, АДРЕСА_2

до відповідача Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, смт Солотвино, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки (зі змінами) від 03.11.2000 у запропонованій позивачем редакції,

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст позовних вимог

24.07.2023 фізична особа-підприємець Винник В.Д. звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки у запропонованій позивачем редакції на підстав ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки відповідач всупереч ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не надіслав позивачу письмових заперечень, щодо продовження договору оренди земельною ділянкою. Таким чином, позивач вважає, що спірний договір підлягає поновленню на той самий строк та на тих самих умовах.

Правовою підставою позову зазначено ст. 777 ЦК України та ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.12.2023 відмовлено в задоволенні позову.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що земельна ділянка, яка була предметом договору оренди від 03.11.2000, укладеного з позивачем, поділена на дві окремі із присвоєнням кадастрових номерів, внаслідок чого сформовано дві окремі земельні ділянки. Тобто земельна ділянка, щодо якої позивач укладав договір оренди земельної ділянки не існує як об`єкт цивільних прав.

Окрім того, відповідач в установленому законом порядку (шляхом прийняття рішення) відмовив в поновленні договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2620455500:01:002:0145 в зв`язку із закінченням строку договору оренди земельної ділянки; перед тим направив в установлений строк.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі та доповненні до апеляційної скарги позивач (ФОП Винник В.Д.) просить рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що:

-помилковими є висновки місцевого господарського суду про те, що спірна земельна ділянка площею 8 900 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1 не існує;

-судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що за наслідками розгляду заяви ФОП Винника В. Д. про продовження терміну дії договору оренди землі для облаштування товарно-речового ринку, Солотвинська селищна рада, вирішила передати Виннику В.Д., земельну ділянку площею 0,4760 га з кадастровим номером 2620455500:01:002:0144 із запропонованими змінами щодо істотної умови договору ставки орендної плати за землю в розмірі 12%;

-судом не враховано, що позивач набув права "правомірного очікування" щодо укладення договору оренди земельної ділянки площею 8 900 кв.м. на тих самих умовах що існували до закінчення терміну договору оренди.

Узагальнені заперечення відповідача

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

В обгрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу посилається на те, що земельну ділянку, яка була передана позивачу за договором оренди (договір від 03.11.2000) у 2008 році поділена на дві земельні ділянки та присвоєно кадастрові номери: 2620455500:01:002:0144 та 2620455500:01:002:0145. Зазначає, що позивач (апелянт) обізнаний, що земельної ділянки, площею 8900 кв.м. не існує, відповідно і не існує можливості поновити договір оренди землі на новий строк та на умовах, які не будуть змінені.

В частині розміру орендної плати зазначає, що рішенням сесії Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області №426/09/2021 від 08.07.2021 року «Про встановлення ставок орендної плати за землю» змінено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відповідно до вимог закону передбачено, що при укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені.

У судове засідання 28.02.2024 з`явився представник позивача та представники відповідача, представник третьої особи в судове засідання не з?явився, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції та довідкою Західного апеляційного господарського суду про доставку ухвали суду до електронного кабінету.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, беручи до уваги позицію представника позивача та представників відповідача про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи, а також зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась та враховуючи положення п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності третьої особи, що не з`явилася за наявними в справі доказами.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задоволити та скасувати рішення місцевого господарського суду.

Представники відповідача в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається

03.11.2000 Солотвинською селищною радою (орендодавець) та підприємцем Винником В.Д. (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - договір), за змістом якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне володіння та користування земельну ділянку в селищі Солотвин, вул. 1 Травня, Івано-Франківської області. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка площею 8 900 кв.м для облаштування товарно-речового ринку (п. 1.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 8 900 кв.м у травні 2008 року була поділена на дві земельні ділянки та цим ділянкам присвоєно кадастрові номери: ділянка № 1 - для облаштування товарно-речового ринку площею 0,4760 га - за кадастровим номером 2620455500:01:002:0144, ділянка № 2 - для облаштування товарно-речового ринку площею 0,4139 га - за кадастровим номером 2620455500:01:002:0145.

Наведене підтверджується довідкою Управління земельних ресурсів у Богородчанському районі за № 05-28/252 від 19.05.2008 за змістом якої земельним ділянкам загальною площею 0,89 га, які надані в оренду підприємцю Виннику В.Д. для облаштування товарно-речового ринку присвоєно кадастрові номери № 2620455500:01:002:0144 та № 2620455500:01:002:0145.

Таким чином, в оренді Винника В.Д. (орендаря) перебували дві земельні ділянки загальною площею 8 900 га (0,4760 га + 0,4139 га), якими він користувався на умовах договору оренди земельної ділянки від 03.11.2000, набув чинності 21.05.2008.

Судами встановлено, що на виконання умов договору сторонами підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди від 14.04.2008 (який є додатком № 2 до договору оренди земельної ділянки від 03.11.2000), за змістом якого зовнішні межі земельних ділянок встановлені та узгоджені в натурі, що підтверджується актами відновлення та узгодження зовнішніх меж від 14.04.2008.

Відповідно до актів відновлення та узгодження зовнішніх меж від 14.04.2008 уповноваженими особами Солотвинської селищної ради, оператором Богородчанського районного відділу Івано-Франківської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» та в присутності підприємця Винника В.Д. проведено відновлення в натурі меж земельних ділянок для облаштування товарно-речового ринку. Встановлено, що межі в натурі проходять від точки В до точки А - по огорожі, від точки А до точки В по землі, а також від точки А до точки А по землі. Межові точки закріплені стовпами огорожі та дерев`яними кілками.

Розміри та місцезнаходження землекористування, а також місця закладки межових знаків наведені на кадастрових планах, що є додатками до актів.

Таким чином позивач був обізнаний з тим, що земельна ділянка, яка згідно з договором оренди земельної ділянки була передана йому в оренду поділена на дві окремі земельні ділянки і цим ділянкам присвоєно кадастрові номери. Наведене підтверджується підписом позивача - Винника В.В. на актах відновлення та узгодження зовнішніх меж від 14.04.2008 (т. 1 а.с. 22, 24). Тобто земельна ділянка, як об`єкт цивільних прав щодо якої позивач укладав договір оренди землі, відсутня.

З огляду на викладене, спростовуються доводи апеляційної скарги в частині посилання апелянта щодо помилковості висновку місцевого господарського суду про відсутність сформованої земельної ділянки площею 8 900 кв.м. як об`єкту цивільних прав.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди земельної ділянки від 03.11.2000 зареєстровано 21.05.2008 в Богородчанському районному відділі ДЗК, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинений запис від 21.05.2008 за № 040824400007 та № 040824400008.

Відповідно до п. 2.2 договору, цей договір укладається терміном на 15 років, починаючи з дати його реєстрації, тобто з 21.05.2008 року. Таким чином, строк дії спірного договору закінчився 22.05.2023. Після закінчення терміну договору орендар має переважне права на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення. Умови цього договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття чинності договором, законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені договором.

Предметом позову є визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 03.11.2000 у запропонованій позивачем редакції, а саме: поновити (продовжити) строк дії договору оренди земельної ділянки (зі змінами) загальною площею 8 900 кв.м., яка знаходиться в селищі Солотвин, вул.1 Травня, Івано-Франківської області, укладеного 03.11.2000 між Солотвинською селищною радою Івано-Франківської області та підприємцем Винником Віктором Дмитровичем, посвідченого приватним нотаріусом Богородчанського нотаріального округу Максьом Г.І., 03.11.2000 за №449 та зареєстрованого в Богородчанському районному відділі ДЗК, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 21.05.2008 за №040824400007 та №040824400008, на той самий строк 15 років і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором оренди землі. Інші умови договору оренди земельної ділянки від 03.11.2000 (зі змінами) залишаються незмінними. Ця додаткова угода є невід"ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 03.11.2000 (зі змінами) та набуває чинності після державної реєстрації. Ця додаткова угода укладена в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря.

Підставою позову зазначає позивач є продовження користування земельною ділянкою і відсутність письмових заперечень орендодавця, щодо цього (письмових заперечень, які повинні були бути здійснені листом - повідомленням, протягом одного місяця після закінчення строку дії договору). Таким чином позивач вважає, що його порушене право підлягає захисту на підставі ч.6 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до абзацу четвертого розділу IX "Перехідні положення" Закону №161-XIV "...правила,визначені статтею126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення", отже в редакції закону, що діяла на момент укладення - реєстрації договору оренди земельної ділянки від 03.11.2000, тобто станом на 21.05.2008.

Зміни, передбачені Законом №340-IX, що набрали чинності 16.07.2020, застосовуються до договорів оренди землі, укладених після цієї дати. До орендних відносин, що виникли до 16.07.2020, застосовуються норми статті 33 Закону №161-XIV в редакції, що передувала змінам згідно із Законом №340-IX. Так, ст. 33 Закону №161-XIV встановлено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону №161-ХІ, можлива за умови: дотримання встановленої цією нормою (частини друга - п`ята статті 33 Закону №161-ХІ) процедури; наявності волевиявлення сторін. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №342/117/20 (провадження №61-20578св21).

Як встановлено судами волевиявлення відповідача на поновлення договору оренди землі стосувалося земельної ділянки за кадастровими номерами 2620455500:01:002:0144 та 2620455500:01:002:0145, проте із змінами істотних умов договору, без попереднього погодження з орендарем цих змін, оскільки такі докази в матеріалах справи відсутні.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором (у цій справі за два місяці до закінчення терміну дії договору), До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

Отже, стаття 33 Закону № 161-XIV прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проєкт додаткової угоди про таке поновлення.

Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар.

З матеріалів справи вбачається, що орендар (Винник В.Д.) не пізніше ніж за 2 місяці до спливу строку договору оренди землі, як передбачено в п. 2.2 укладеного між сторонами договору оренди землі, а саме 13.03.2023 (за 2 місяці до закінчення договору до 22.05.2023), скерував на адресу Солотвинської селищної ради лист-повідомлення про своє волевиявлення на поновлення (продовження) строку дії договору оренди земельної ділянки від 03.11.2000 (зі змінами) на той самий строк і на тих самих умовах (на новий термін) і вказав про те, що має намір поновити (продовжити) строк дії договору оренди спірної земельної ділянки загальною площею 8 900 кв.м.

Повідомлення підприємця Винника В.Д. було скероване з електронної адреси bogdanzakh@gmail.com. на адресу орендодавця.

Отже відповідно до частини другої статті 33 Закону №161-XIV орендар зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором.

Судами встановлено що позивач дотримав процедуру встановлену вимогами закону щодо його волевиявлення на поновлення договору оренди землі.

Таким чином, незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає у встановлений законом термін з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону № 161-XIV).

Отже, доведенню, за наведених обставин, підлягає факт дотримання відповідачем вимог вищевказаної норми, зокрема, направлення, протягом одного місяця після закінчення строку договору, листа-повідомлення, письмового заперечення.

Лист - повідомлення, в свою чергу, є видом листування, що несе в своєму змісті інформацію про деякі новини або факти, які можуть бути важливими і відправнику, і одержувачу. Лист (у сучасному розумінні) написаний чи надрукований на папері або електронний текст, що звернений до деякої фізичної або юридичної особи. Чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо способів направлення листа-повідомлення, письмового заперечення, не містить таких вказівок і договір, на який посилається позивач, як на підставу своїх вимог.

Органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами, є сільські, селищні, міські ради (ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідач, за наслідками отриманого повідомлення, в березні 2023, на адресу означену позивачем, у відповідь на отримане від позивача повідомлення, листом від 30.03.2023 за № 760/02-41 повідомив, що земельна ділянка площею 8 900 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1, відсутня (не існує). Одночасно зазначив, що відповідно до даних Державного земельного кадастру із спірної земельної ділянки площею 8 900 кв.м. сформовано дві земельні ділянки для облаштування товарно-речового ринку, а саме земельна ділянка-1 площею 0,4760 га з кадастровим номером 2620455500:01:002:0144 та земельна ділянка-2 площею 0, 4139 га з кадастровим номером 2620455500:01:002:0145.

Також, відповідач повідомив позивача, що питання про передачу в користування на умовах оренди сформованих земельних ділянок буде розглянуто на черговій сесії Солотвинської селищної ради.

Апеляційний господарський суд зазначає, що лист-повідомлення орендодавця про вирішення питання щодо поновлення договору оренди землі на сесії органу місцевого самоврядування, з врахуванням інших встановлених судом обставин, не можна розцінити як його «мовчазну згоду» на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше, при цьому відсутні підстави для кваліфікації цих правовідносин на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

30.05.2023, за наслідками розгляду заяви ФОП Винника В. Д. про продовження терміну дії договору оренди землі для облаштування товарно-речового ринку, Солотвинська селищна рада, вирішила передати Виннику В. Д., земельну ділянку площею 0,4760 га з кадастровим номером 2620455500:01:002:0144, на умовах оренди, терміном на 3 (три) роки для облаштування товарно-речового ринку із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Вирішила встановити річну орендну плату за користування даною земельною ділянкою 12% від нормативно грошової оцінки земель та припинити право оренди земельної ділянки, площею 0,4139 га, кадастровий номер 2620455500:01:002:0145, у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки від 03.11.2000, зареєстрованого 21.05.2008 за №040824400007 та №040824400008 (рішення №1245/25/2023; №1246/25/2023 від 30.05.2023, які розміщені на сайті селищної ради).

За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону № 161-XIV, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону № 161-XIV, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше, проте таких обставин судами не встановлено. Позивач заперечує отримання листа-повідомлення від орендодавця на електронну адресу, з якої відправляв лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, проте дані заперечення апеляційний суд оцінює критично і вони спростовані наявними доказами по справі, а саме листом від 30.03.2023 за № 760/02-41, за змістом якого відповідач повідомив, що земельна ділянка площею 8 900 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1, відсутня (не існує). Одночасно зазначив, що відповідно до даних Державного земельного кадастру із спірної земельної ділянки площею 8 900 кв.м. сформовано дві земельні ділянки для облаштування товарно-речового ринку, а саме земельна ділянка-1 площею 0,4760 га з кадастровим номером 2620455500:01:002:0144 та земельна ділянка-2 площею 0, 4139 га з кадастровим номером 2620455500:01:002:0145. Також, відповідач повідомив позивача, що питання про передачу в користування на умовах оренди сформованих земельних ділянок буде розглянуто на черговій сесії Солотвинської селищної ради.

З вищенаведеного кваліфікувати дії орендодавця як мовчазна згода, а звідси вважати договір поновленим на тих самих умовах, суд вважає безпідставним.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 Закону № 161-XIV) при умові досягнення згоди зі всіх істотних умов договору оренди землі.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій - восьмій, десятій статті 33 Закону № 161-XIV додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Солотвинської селищної ради від 30.05.2023 за № 1245/25/2023 за наслідками розгляду заяви ФОП Винника В.Д. про продовження терміну дії договору оренди землі для облаштування товарно-речового ринку, вирішено передати Виннику В.Д., земельну ділянку площею 0,4760 га з кадастровим номером 2620455500:01:002:0144, на умовах оренди, терміном на 3 (три) роки для облаштування товарно-речового ринку із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, відповідно до архівного витягу з протоколу № 6 засідання виконкому Солотвинської селищної ради народних депутатів від 08.05.1964 Солотвинському ССТ було виділено земельну ділянку під будівництво нафтолавки за рахунок фонду селищної ради площею 320 кв.м. (т. 1 а.с. 87).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.1999 Солотвинське кооперативно-торгове об`єднання (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу (т. 1 а.с. 83), за змістом якого продавець продав, а покупець купив приміщення нафтолавки, цегляне, площею 34,3 кв.м., позначений в плані літерою «А», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з матеріалами геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (т. 1 а.с. 116) приміщення нафтолавки (власником якого є ОСОБА_1 ) знаходиться на земельній ділянці площею 0,4139 га - за кадастровим номер 2620455500:01:002:0145.

Як вже зазначалося вище, позивач був обізнаний з тим, що земельна ділянка, яка згідно з договором оренди земельної ділянки була передана йому в оренду поділена на дві окремі земельні ділянки і цим ділянкам присвоєно кадастрові номери (підтверджується підписом позивача - ОСОБА_2 на актах відновлення та узгодження зовнішніх меж від 14.04.2008).

З матеріалів справи вбачається, що Винник В.Д. звертався з позовом до Солотвинського кооперативно-торгового об`єднання та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.08.1999.

Так, рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 07.08.2009 в справі № 2-74/2009 в задоволенні позову відмовлено, ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25.03.2010 рішення місцевого суду залишено без змін.

Наведене додатково підтверджує обізнаність позивача про розташування на земельній ділянці, що він орендує приміщення нафтолавки, яке належить іншому суб`єкту - ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до частини четвертої статті 33 Закону №161-XIV передбачено, що при укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, місцева рада має право запропонувати орендареві при поновленні договору змінити його істотні умови, наприклад, розмір орендної плати, строк оренди тощо. При цьому важливим є те, що запропонувати ці зміни місцева рада може у місячний строк, який передбачений частиною п`ятою статті 33 Закону №161-XIV для розгляду надісланого орендарем листа-повідомлення про поновлення договору оренди.

У висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеному в пункті 5.2. постанови від 16.09.2019 №908/2314/18, де зазначено, що відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 Закону №161-XIV умови договору оренди землі можуть бути змінені лише за згодою сторін, а у разі недосягнення такої домовленості щодо істотних умов переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється; недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає поновлення договору оренди землі з підстав переважного права (частина четверта статті 33 Закону №161-XIV).

Аналогічний правовий висновок зроблений у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 31.08.2021 р. у справі №917/605/20 (пункт 5.29) та постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18.05.2021 р. №911/2656/19 (пункті 5.7).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи власності на майно.

Перший протокол до Конвенції ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, Закону України "Про міжнародні договори України" застосовується національними судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу до цієї Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

ЄСПЛ, зокрема у справі "Меллахер та інші проти Австрії" (рішення від 19.12.1998) визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, «правомірні очікування»/«законні сподівання» особи.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності (користування). «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Відповідно, за усталеною практикою легітимні (правомірні) очікування існують за умови, якщо заявник має таке, що може бути доведеним, право майнового характеру, достатньою мірою встановлене у національному законодавстві.

Питання, яке необхідно досліджувати в справах, що стосуються статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зазвичай полягає в тому, чи надають заявнику обставини справи, взяті в сукупності, право на істотний інтерес, що знаходиться під охороною положень зазначеної статті.

У справах про скарги, які не стосуються майна, що вже не належить людині, ідея, що лежить в основі цієї вимоги, формулювалася в практиці Суду різними способами. Наприклад, у низці справ Суд розглядав питання про те, чи є у заявників «вимога, визнана в належному порядку, що уможливлював її виконання» 45, чи вдалося їм довести наявність «передбаченого національним законодавством права на соціальні блага, яке може бути доведено» 46, або чи відповідали одержувачі таких виплат «передбаченим законодавством країни юридичним критеріям призначення виплат в тій чи іншій конкретній формі»

Попри різноманітність формулювань, за допомогою яких у прецедентній практиці виражається вимога про наявність у майнового інтересу юридичних підстав у законодавстві країни, їх загальний тон можна описати наступним чином: для визнання майна в формі легітимного очікування у заявника повинно бути таке, що може бути доведене, право, яке має відповідати достатньо встановленому майновому інтересу за національним законодавством.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що позивач набув права "правомірного очікування" щодо укладення договору оренди земельної ділянки площею 8 900 кв.м. на тих самих умовах що існували до закінчення терміну договору оренди.

При визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Лише у випадку, передбаченому підпунктом 288.5.3. пункту 288.5 статті 288 ПК України орендна плата може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, - у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Однак у даному випадку така обставина відсутня.

При цьому мінімальна ставка орендної плати для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, визначена в розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, а для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Отже, при розгляді справи необхідно враховувати як можливість зміни умов договору щодо визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, так і розміру, ставки орендної плати щодо такої нормативної оцінки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі № 635/4233/19, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Відповідно до рішення Солотвинської селищної ради за № 462/09/2021 від 08.07.2021 встановлено ставки орендної плати за землю, зокрема для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури - 12 %, а тому відповідач і передбачив в процедурі поновлення договору оренди зз врахуванням зміни нормативно грошової оцінки землі .

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що позивач (апелянт) був обізнаний, що відсутня земельна ділянка площею 8900 кв.м. як об`єкт цивільних правовідносин, а також не існує можливості поновити договір оренди землі на новий строк та на умовах, які не будуть змінені, зокрема, в частині розміру орендної плати, розмір якої повинен відповідати вимогам рішення сесії Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області №426/09/2021 від 08.07.2021 року «Про встановлення ставок орендної плати за землю» та вимогам ПК України знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та враховуються апеляційним господарським судом.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

З огляду на наведене, аргументи, викладені відповідачем про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Винника Віктора Дмитровича б/н від 15.01.2024 (вх. № 01-05/203/24 від 16.01.2024) та доповнення до апеляційної скарги б/н від 16.01.2024 (вх. № 01-04/429/24 від 18.01.2024) підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пенсійного посвідчення за № 2410208991 від 05.05.2023 Винник Віктор Дмитрович є особою з інвалідністю ІІ групи.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відтак, апелянт звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Винника Віктора Дмитровича б/н від 15.01.2024 (вх. № 01-05/203/24 від 16.01.2024) та доповнення до апеляційної скарги б/н від 16.01.2024 (вх. № 01-04/429/24 від 18.01.2024) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.12.2023 у справі № 909/694/23 залишити без змін.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 12.03.2023