Постанова

від 18.03.2024 по справі 914/427/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2024 р. Справа №914/427/20

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіБонк Т.Б.

СуддівБойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Кострик К.,

представники сторін:

прокурор: Винницька Л.;

від відповідача-1: Поліщук О.С. представник;

від відповідача-2: Костур Р.В. адвокат;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника керівника обласної прокуратури від 08.09.2023 вих.№ 15/1-1146 вих.23 (вх. суду від 11.09.2023 №01-05/2879/23)

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2023

у справі № 914/427/20 (суддя Манюк П.Т.)

за позовом: Заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова, Львівська область, м. Львів

до відповідача-1: Львівської міської ради, Львівська область, м. Львів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопленд Груп", Львівська область, м. Львів;

про визнання недійсними ухвал Львівської міської ради, договору про встановлення сервітуту та скасування державної реєстрації прав на землю

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів попередніх інстанцій:

Заступник керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю Девелопленд Груп про визнання недійсними п. 2 ухвали Львівської міської ради від 29.06.2017 № 2221 «Про надання ТзОВ Девелопленд Груп дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. І. Чмоли, 1 та надання управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Стрийській - вул. Луганській» та ухвали від 15.02.2018 № 3054 «Про затвердження управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Стрийській - вул. Луганській», договору від 01.03.2018 № С-с-266 про встановлення земельного сервітуту (для реальних часток) та скасування державної реєстрації 05.03.2018 прав користування землею (сервітуту).

Рішенням від 22.12.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.04.2021, відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, аргументовано тим, що ухвалою Львівської міської ради від 29.06.2017 № 2221 правомірно надано дозвіл Управлінню земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0.8683 га на вул. Стрийській вул. Луганській для подальшої передачі її у сервітутне користування ТзОВ "Девелопленд Груп" для облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово-громадського центру, за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови та визначення замовником такого проекту Відповідача-2 як особи, яка зацікавлена в одержанні земельної ділянки в користування. Безпідставними є доводи прокурора про надання відповідачем-1 відповідачу-2 спірної земельної ділянки в сервітутне користування для цілей, які не передбачені чинним законодавством з огляду на те, що ст. 99 ЗК України та п.1.4. Положення про земельний сервітут та порядок визначення плати за землю при встановленні земельного сервітуту, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 26.07.2012 №1676 "Про затвердження Положення про земельний сервітут та порядок визначення плати за землю при встановленні земельного сервітуту, а також типових договорів про встановлення земельних сервітутів" встановлено види, а не цілі земельних сервітутів. Внаслідок укладення договору про встановлення земельного сервітуту спірна земельна ділянка не вибуває із розпорядження територіальної громади міста Львів, оскільки спірним договором не передана земельна ділянка, а передано лише обмежене речове право користування земельною ділянкою. Матеріалами справи спростовується наявність порушеного права територіальної громади м. Львова, оскільки місцевий бюджет отримав усі передбачені Договором та законодавством платежі за користування ТОВ "Девелопленд Груп" відповідним сервітутом.

Постановою від 13.07.2021 Верховний Суд задоволив скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури частково, скасував рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 та постановив передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова мотивована тим, що суди мали дослідити реальну потребу ТОВ "Девелопленд Груп" та встановити як вона співвідноситься із потребами, передбаченим приписи статті 404 ЦК України. З цією метою необхідно здійснити комплексний аналіз спірного договору та правовідносин, які виникли між відповідачами.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2022 у справі № 914/427/20, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення аргументовано тим, що:

- відповідач-2 є обмеженим у задоволенні своїх потреб іншим способом, ніж через обмеження земельної ділянки комунальної власності сервітутом, що підтверджується експертним висновком № 049/21;

- позивач не довів належними та допустимими доказами, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника та використовується відповідачем-2 не у спосіб, передбачений договором про встановлення сервітуту;

- укладений відповідачами договір не є удаваним правочином в розумінні ст. 235 ЦК України, оскільки відповідачі його виконують з дотриманням вимог чинного законодавства, підстави для визнання його недійсним відсутні;

- прийняття відповідачем-1 спірних рішень було спрямовано на недопущення порушення прав, як власника спірної земельної ділянки, так і землекористувача;

- в матеріалах справи відсутні докази, на підставі котрих суд міг би встановити можливість, доцільність та наявність, чи відсутність наміру органу місцевого самоврядування передати спірну ділянку в оренду на конкурсних засадах;

- чинним законодавством не передбачено обов`язку особи перевіряти правомірність дій органу щодо надання останнім земельної ділянки чи дотримання порядку розпорядження нею, тому у разі задоволення позову обов`язки органу влади чи місцевого самоврядування з дотримання законодавства при вирішенні земельних питань перекладаються на відповідача-2;

- задоволення позовних вимог у будь-якому випадку не відповідатиме принципу "пропорційності втручання в право на мирне володіння майном", оскільки покладатиме надмірний індивідуальний тягар на відповідача-2, який за сприяння органів влади добросовісно набув право сервітуту спірної земельної ділянки, а у випадку задоволення позову буде свого права позбавлений.

02.08.2022 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, прийнято постанову, якою постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 08.02.2022 у справі № 914/427/20 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

У вищевказаній постанові Верховний Суд зазначив про те, що суди попередніх інстанцій під час нового розгляду справи не виконали у повному обсязі вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 13.07.2021 у цій справі, щодо необхідності з`ясування питання реальної потреби ТОВ "Девелопленд Груп" у спірній земельній ділянці площею 0,8683 га кадастровий № 4610136800:01:008:0014 шляхом встановлення сервітуту та встановлення того, як вона співвідноситься із потребами, передбаченим приписи ст. 404 ЦК України. Також судами попередніх інстанцій не було надано змістовної оцінки доводам прокурора щодо неможливості ТОВ "Девелопленд Груп" задовольнити власні потреби у спірній земельній ділянці будь-яким іншим способом, зокрема шляхом отримання цієї земельної ділянки на умовах договору оренди, і внаслідок цього вимушеного укладення договору про встановлення сервітуту, не обґрунтовано посилання на висновок земельно-технічної експертизи та не досліджено можливість встановлення сервітуту щодо суміжної земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.08.2023 у справі № 914/427/20 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що на момент прийняття оспорюваних ухвал Львівської міської ради, не було наявних інших способів забезпечення благоустрою земельної ділянки для розміщення торгово-громадського центру, інакше ніж як через земельну ділянку кадастровий № 4610136800:01:008:0014, оскільки інші суміжні земельні ділянки (за винятком ділянки з кадастровим № 4610136800:01:008:0011) станом на момент прийняття оспорюваних ухвал у власності чи орендному користуванні відповідача 2 не перебували, що унеможливлювало влаштування транспортної інфраструктури, благоустрою та заїзду до торгово-громадського центру. Враховуючи вищенаведене ТОВ Девелопленд Груп не міг задовольнити власні потреби у користуванні спірною земельною ділянкою будь-яким іншим способом, зокрема шляхом отримання цієї земельної ділянки на умовах договору оренди, оскільки вона не може бути самостійним об`єктом, а є частиною проекту побудови комплексу ІТ парку.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з вказаними рішенням, Заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 08.09.2023 вих.№15/1-1146 вих.23 (вх. суду від 11.09.2023 №01-05/2879/23) у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2023 у справі №914/427/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі прокурор вказує, що договір від 01.03.2018 № С-с-266 про встановлення земельного сервітуту (для реальних часток) має ознаки удаваного правочину, оскільки сервітутом є право, насамперед, на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Також, діяльність з облаштування благоустрою території, будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок свідчить про постійне, повне використання земельної ділянки, що не відповідає обмеженому сервітутному користуванню, передбаченому ст. 99 Земельного кодексу України, упродовж строку, на який її надано, для проведення користувачем саме підприємницької та інших видів діяльності, чим позбавлено власника - територіальну громаду м. Львова права володіння та користування даною земельною ділянкою. Водночас, потреби ТОВ Девелопленд Груп у спірній земельній ділянці могли бути задоволені в повному обсязі шляхом надання її в оренду.

11.10.2023 від Львівської міської ради надійшов відзив б/н від 09.10.2023 (вх. № 01-04/6723/23) на апеляційну скаргу в якому відповідач-1 зазначає, що право власності та право користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності виникає лише за наявності рішення компетентних органів і тільки в межах вказаних в цих рішеннях і такі повноваження є виключною компетенцією місцевої ради. Тобто підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності, як і визначення умов такого користування є відповідне рішення ради.

В силу приписів ч.5 ст.403 ЦК України та 98 ЗК України сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном, а, відповідно до ст.100 ЗК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

11.10.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопленд Груп" надійшов відзив б/н від 09.10.2023 (вх. № 01-04/6724/23) на апеляційну скаргу в якому відповідач-1 зазначає, що за умови, шо спірна земельна ділянка є у власності територіальної громади, то відповідач 1, як представник останньої, уповноважений, серед іншого, вирішувати юридичну та фактичну долю такої ділянки, а в Земельному кодексі України відсутнє положення, яке позбавляє орган місцевого самоврядування права на встановлення відповідних сервітутів у договірному порядку на відміну від інших суб`єктів земельних відносин.

Також, відповідач 2 зазначає про безпідставність та недоведеність доводів прокурора про наявність при укладенні договору від 01.03.2018 № С-с-266 про встановлення земельного сервітуту (для реальних часток) ознак удаваного правочину. Предметом договору, а, відповідно, метою сторін під час укладення такого було встановлення сервітуту та сплати/отримання коштів за такий, що відповідає предмету договору, водночас, у договорі наявні ряд положень властивих саме встановленню земельного сервітуту та наявні посилання на відповідні положення Земельного кодексу України, які регулюють вказаний інститут. Відтак, прокурором не доведено спрямованість волі відповідачів 1 та 2 на укладення іншого правочину чи настання інших, аніж передбачено договором наслідків.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2023 справу №914/427/20 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 у справі № 914/427/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника обласної прокуратури на рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2023 у справі № 914/427/20.

Ухвалою суду від 01.10.2023 призначено розгляд справи на 24.10.2023.

24.10.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 21.11.2023.

Ухвалою суду від 21.11.2023 відкладено розгляд справи на 12.12.2023.

12.12.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 16.01.2024.

В судовому засіданні 16.01.2024 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просив апеляційну скаргу задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. Представник відповідача-2 та представник відповідача-1 заперечили доводи апеляційної скарги з підстав викладених у відзивах та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.12.2016 № 1292 Про розроблення детального плану території, обмеженої вул. Стрийською, вул. І.Чмоли, вул. Козельницькою, проектованою хордовою магістраллю загальноміського значення вирішено дозволити розроблення детального плану території, обмеженої вул. Стрийською, вул. І.Чмоли, вул. Козельницькою, проектованою хордовою магістраллю загальноміського значення відповідно до державних та будівельних норм, стандартів і правил, генерального плану м.Львова та положень затвердженої містобудівної документації, відповідальним за розроблення та фінансування детального плану територій визначено ПрАТ Агрокультура.

Державним інститутом проектування міст Містопроект на замовлення Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради виготовлено Детальний план території, обмеженої вул. Стрийською, вул. І.Чмоли, вул. Козельницькою, проектованою хордовою магістраллю загальноміського значення.

Ухвалою Львівської міської ради від 29.06.2017 № 2221 Про надання ТзОВ Девелопленд Груп дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. І.Чмоли, 1, та надання управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Стрийській - вул. Луганській вирішено надати Товариству з обмеженою відповідальністю Девелопленд Груп дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0213 га на вул. І.Чмоли, 1, для обслуговування нежитлової будівлі за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови; надати управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,8683 га на вул. Стрийській, вул. Луганській для подальшої передачі її у сервітутне користування Товариству з обмеженою відповідальністю Девелопленд Груп для облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово - громадського центру, за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови; визначити Товариство з обмеженою відповідальністю Девелопленд Груп замовником проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; Товариству з обмеженою відповідальністю Девелопленд Груп забезпечити через спеціалізовану землевпорядну організацію виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та подати міській раді на затвердження.

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.07.2017 № 635 вирішено затвердити містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на будівництво Товариством з обмеженою відповідальністю Девелопленд Груп торгово - громадського комплексу на вул. Стрийській - вул. І. Чмоли зі знесенням існуючих будівель. Додатком до вказаного рішення є Містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва на будівництво торгово - громадського комплексу на вул. Стрийській - вул. І. Чмоли зі знесенням існуючих будівель на нове будівництво на вул. Стрийській - вул. І. Чмоли на земельній ділянці із цільовим призначенням земельної ділянки - для будівництва та обслуговування торгово - промислового комплексу; категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Цільове та функціональне призначення земельної ділянки відповідає містобудівній документації на місцевому рівні. Згідно з планом зонування територій (зонінгу) Сихівського району (ухвала міської ради від 18.09.2014 №3840), детальним планом території, обмеженим вул. Стрийською, вул. І. Чмоли, вул. Козельницькою, проектованою хордовою магістраллю загальноміського значення (рішення виконавчого комітету від 29.12.2016 №1292), зона Г-6 - торгівельні зони.

17.10.2017 Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради видано Управлінню земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради Містобудівні обмеження та сервітути щодо користування земельною ділянкою № 2401-3249 щодо земельної ділянки за адресою: Львівська область, м.Львів, вул. Стрийська вул. Луганська, площею 0,8683 га., кадастровий №4610136800:01:008:0014; категорія земель: Землі житлової та громадської забудови; цільове призначення: 02.09. Для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки: для облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово - громадського центру.

Ухвалою Львівської міської ради від 21.12.2017 № 2804 Про затвердження ТзОВ Девелопленд Груп проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки на вул. І. Чмоли, 1 вирішено затвердити Товариству з обмеженою відповідальністю Девелопленд Груп проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати земельну ділянку площею 4,5393 га (кадастровий номер 4610136800:01:008:0011) на вул. І. Чмоли, 1 в оренду терміном на 25 років для будівництва та обслуговування громадського центру (офісних споруд, готелю з конференц - залом, торгового центру, навчального, наукового та дошкільного закладів та іншого житла) (код КВЦПЗ 03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель сільськогосподарського призначення; затвердити земельну ділянку площею 4,5393 га (кадастровий номер 4610136800:01:008:0011) на вул. І. Чмоли, 1, для продажу Товариству з обмеженою відповідальністю Девелопленд Груп для будівництва та обслуговування громадського центру (офісних споруд, готелю з конференц-залом, торгового центру, навчального, наукового та дошкільного закладів та іншого житла).

26.01.2018 Відділом у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, на підставі розробленого Приватним підприємством Леополіс-Клуб для Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово-громадського центру (КВЦПЗ 02.09) м. Львів, вул. Стрийська - вул. Луганська за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради зареєстровано право власності на земельну ділянку за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська - вул. Луганська площею 0,8683 га. кадастровий № 4610136800:01:008:0014; категорія земель: Землі житлової та громадської забудови; цільове призначення: 02.09. Для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки: для облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово - громадського центру.

31.01.2018 Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради видано відповідачу 2 Містобудівні обмеження та сервітути щодо користування земельною ділянкою № 2401-293 щодо земельної ділянки за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська - вул. Луганська площею 0,8683 га, кадастровий № 4610136800:01:008:0014; категорія земель: Землі житлової та громадської забудови; цільове призначення: 02.09. Для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки: для облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово - громадського центру.

Ухвалою Львівської міської ради від 15.02.2018 № 3054 Про затвердження управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Стрийській - вул. Луганській вирішено затвердити управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,8683 га (у тому числі площею 0,0953 га у межах червоних ліній) на вул. Стрийській - вул. Луганській (кадастровий номер 4610136800:01:008:0014); надати Товариству з обмеженою відповідальністю Девелопленд Груп земельну ділянку, площею 0,8683 га (у тому числі, площею 0,0953 га, у межах червоних ліній), без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень на вул. Стрийській - вул. Луганській (кадастровий номер 4610136800:01:008:0014) у сервітутне користування терміном на 25 років для облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово - громадського центру (код КВЦПЗ 02.09 - для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель сільськогосподарського призначення; Товариству з обмеженою відповідальністю Девелопленд Груп: укласти у тримісячний термін з Львівською міською радою договір строкового сервітутного користування та зареєструвати його відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; сплатити кошти щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва земельної ділянки у розмірі 61 524 грн; у встановленому порядку виготовити проект зняття та перенесення родючого шару ґрунту (ріллі); приступити до освоєння земельної ділянки після повної сплати відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, укладення та державної реєстрації договору строкового сервітутного користування та використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням; забезпечити цілодобовий доступ до існуючих на території ділянки інженерних мереж для їх ремонту та обслуговування, дотримуватись правил використання земель в охоронній зоні згідно з вимогами інженерних служб міста і не чинити перешкод при будівництві нових інженерних мереж; Департаменту містобудування забезпечити внесення відповідних змін у земельно - кадастрові дані.

01.03.2018 між відповідачем 1 (за договором - власник) та відповідачем 2 (за договором - землекористувач) укладено договір про встановлення земельного сервітуту (для реальних часток) № С-с-266, за умовами якого (п.1.1., 1.2. договору) власник на підставі ухвали Львівської міської ради від 26.07.2012 № 1676 Про затвердження Положення про земельний сервітут та порядок визначення плати за землю при встановленні земельного сервітуту, а також Типових договорів про встановлення земельного сервітуту, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України та ухвали Львівської міської ради від 15.02.2018 № 3054 Про затвердження управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Стрийській - вул. Луганській встановлює земельний сервітут (обмежене платне користування) на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська - вул. Луганська кадастровий № 4610136800:01:008:0014, площею 0,8683 га, (у тому числі площею 0,0953 га у межах червоних ліній) без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень для облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово - громадського центру.

Відповідно до п. 2.1. договору, земельний сервітут встановлюється на 25 років.

Договір про встановлення земельного сервітуту набирає чинності з дати реєстрації права користування (п. 2.2. договору).

Згідно з пунктом 2.3 договору після закінчення терміну дії договору землекористувач має переважне право на поновлення договору на новий термін, якщо інше не передбачено цим договором та ухвалою Львівської міської ради. У такому разі зацікавлена сторона повинна письмово повідомити другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше ніж за два місяці до його закінчення.

Розділом 3 договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 15 275 828, 24 грн.

Відповідно до п.3.1. договору за земельний сервітут землекористувач сплачує плату у грошовій формі.

Пунктом 3.2. договору, сторонами передбачено, що плата за землю при встановленні земельного сервітуту (плата за земельний сервітут) вносить землекористувач відповідно до 195 економіко-планувальної зони м. Львова, і складає 458 274,85 грн в рік, що становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок № 34222000003002 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014. ЄДРПОУ 34857384 одержувач: Департамент фінансової політики Львівської міської ради, код платежу 18010600 для юридичних осіб - до 30 числа місяця, наступного за звітним.

Розмір плати за земельний сервітут не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням щорічної індексації грошової оцінки земельної ділянки та внесенням змін на підставі вимог чинного законодавства України і інших нормативних документів (п.3.4. договору).

Відповідно до п.4.1. договору, земельний сервітут встановлюється для облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово - громадського центру. Цільове призначення земельної ділянки код КВІІПЗ 02.09 - для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови. Категорія земельної ділянки згідно ст. 19 ЗК України землі житлової та громадської забудови.

Пунктом 4.2. договору встановлено умови використання, зокрема землекористувач зобов`язаний використовувати земельну ділянку згідно з п.4.1.; дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлено земельний сервітут, до іншої особи; земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.

Пунктом п.4.3. договору визначено умови збереження якості землі, згідно яких землекористувач у відповідності до статті 162 ЗК України здійснює захист земельної ділянки від водної та вітрової ерозії, підтоплення, забруднення відходами виробництва та радіоактивними речовинами, від інших процесів руйнування; забезпечує знімання, використання і збереження родючого шару ґрунту при проведенні робіт, пов`язаних з порушенням земель; перед порушенням ґрунтового покриву земельної ділянки у зоні розміщення археологічних пам`яток забезпечує письмове повідомлення органів охорони культурної спадщини про заплановані роботи і сприяє проведенню археологічних досліджень.

Пунктом 10.1 договору роз`яснено Сторонам статті 98, 99, 101,102 ЗК України.

Вказаний договір підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору.

05.03.2018 о 15:16:54 год. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пелех О. З. зареєстровано за відповідачем-2 право користування (сервітут) на земельну ділянку площею 0,8683 га кадастровий № 4610136800:01:008:0014 за адресою: м. Львів, вул. Стрийська - вул. Луганська строком дії на 25 років.

05.03.2018 о 16:06:10 год. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пелех О. З. зареєстровано за відповідачем-2 право оренди земельної ділянки площею 1,4376 га кадастровий №4610136800:01:008:0012 за адресою: м. Львів, вул. І. Чмоли, 1; цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій. Категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання: для обслуговування громадського центру (офісних споруд, готелю з конференц-залом, торгового центру, навчального, наукового та дошкільного закладів та іншого житла), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 07.05.2020 № 208422798.

Листом від 05.02.2020, вих. №10-28-0.19-830/2-20, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру повідомила прокурора про прийняття відповідачем 1 ухвали від 29.06.2017 № 2221 Про надання ТзОВ Девелопленд Груп дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. І.Чмоли, 1 та надання Управлінню земельних ресурсів Департаменту містобудування дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Стрийській Луганській з порушенням вимог першого абзацу ч.2 ст.123 ЗК України, а обов`язок відповідача 2 сплатити кошти щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва та виготовлення проекту зняття та перенесення родючого шару ґрунту свідчить про удаваний правочин - передача в оренду земельної ділянки, без проведення земельних торгів.

З врахуванням наведеного, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру у вказаному листі зробила висновки про прийняття відповідачем 1 ухвали від 15.02.2018 № 3054 Про затвердження Управлінню земельних ресурсів Департаменту містобудування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Стрийській -Луганській з порушенням вимог статей 20, 79-1, 99, 123, 124, 134 ЗК України, ст. 401 ЦК України та Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1279, а відтак про здійснення розпорядження відповідачем-1 спірною земельною ділянкою здійснено з порушенням вимог земельного законодавства.

Листом від 12.05.2020 № 4-2201-13556, Управління адміністрування місцевих та залучення фінансів Департаменту фінансової політики Львівської міської ради повідомило Юридичний департамент Львівської міської ради про відсутність станом на 12.05.2020 заборгованості зі сплати за сервітут згідно договору від 01.03.2018 № С-с-266 про встановлення земельного сервітуту (для реальних часток).

05.10.2018 Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018140000000310 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Львівської міської ради, які, діючи в інтересах ТзОВ Девелопмент Груп, всупереч інтересам служби, передали йому в строкове платне користування без проведення земельних торгів, земельну ділянку, площею 0,8683 га, на вул. Стрийській - вул. Луганській, нормативна грошова оцінка якої становить 1 5275 828, 24 грн, чим заподіяно істотну шкоду інтересам територіальної громади м. Львова.

Листом від 27.10.2020 № К-184/Аз/16101-20 Слідче управління Головного управління Національної поліції у Львівській області повідомило відповідача 2 про те, що кримінальне провадження № 42018140000000310, яке розпочато 05.10.2018, закрите 14.07.2020 на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).

Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. З Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що прокурор дотримався визначеного законом порядку і правомірно захищає інтереси держави в суді в межах наданих йому повноважень.

Предметом позовних вимог у цій справі є визнання недійсними ухвал Львівської міської ради, договору про встановлення сервітуту та скасування державної реєстрації прав на землю.

Згідно з частиною першої статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право власності та право користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності виникає лише за наявності рішення компетентних органів і тільки в межах вказаних в цих рішеннях і такі повноваження є виключною компетенцією ради. Підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності, як і визначення умов такого користування є відповідне рішення ради.

Згідно з частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається незаконним у судовому порядку.

Стаття 13 Конституції України встановлює, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 124 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття радою оскаржуваного рішення) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними у ст. 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених ч. ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

У ч. 2 вказаної статті встановлено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, зокрема розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно положень статті 401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Таким чином, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у особи, у тому числі і у користувача земельною ділянкою, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужою земельною ділянкою - земельного сервітуту.

Статтею 404 Цивільного кодексу України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Таким чином, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом (частина 1 статті 401 Цивільного кодексу України).

Спеціальні норми стосовно такого об`єкта сервітуту, як земельна ділянка, передбачені Земельним кодексом України.

Згідно із пунктом 1 статті 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Статтею 99 Земельного кодексу України передбачено види права земельного сервітуту, зокрема і право проходу, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та інші земельні сервітути.

Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом. Він повинен звернутися до власника (користувача) суміжної ділянки за дозволом на обмежене постійне або тимчасове користування цією ділянкою в рамках конкретного земельного сервітуту.

Відповідно до статті 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Згідно зі статтею 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою його встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб (схожі висновки викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 325/329/19, від 29.01.2020 у справі № 304/873/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 539/1427/16-ц).

Отже, земельний сервітут встановлюється у виняткових випадках - коли в інший спосіб неможливо задоволити потреби особи, в інтересах якої встановлюється сервітут, при цьому встановлення земельного сервітуту не може призводити до позбавлення власника (землекористувача) земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, права володіння, користування та розпорядження нею (постанова Верховного Суду від 16.01.2024 у cправі № 918/86/22).

Разом з тим, Верховним Судом у даній справі зазначено, що юридична конструкція земельного сервітуту передбачає, що потреби, які можуть бути задоволені за рахунок користування чужим майном, повинні мати характер вимушених, зумовлювати неможливість або утруднення користування сусідньою або іншою земельною ділянкою.

В той же час, договір про встановлення земельного сервітуту від 01.03.2018 встановлює земельний сервітут на земельну ділянку для облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово-громадського центру, за цільовим призначенням за кодом КВЦПЗ 02.09. для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови.

Задоволення таких потреб не є вимушеними діями, також вони не зумовлюють неможливість або утруднення користування сусідньою або іншою земельною ділянкою.

Відповідачами не доведено неможливість задоволення потреб Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопленд Груп" в користуванні земельною ділянкою в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту.

Стосовно висновку проведеної земельно-технічної експертизи від 12.11.2021 № 049/21, відповідно до якого: "неможливо ТОВ "Девелопленд Груп" задовільнити потреби у влаштуванні транспортної інфраструктури (транспортно-пересадочні вузли, пішоходні зони, території зберігання транспортних засобів, благоустрою), заїзду до земельної ділянки, кадастровий номер якої 4610136800:01:008:0016, з подальшим на ній будівництвом торгово-громадського центру, будь-яким іншим способом, ніж через земельну ділянку, кадастровий номер якої 4610136800:01:008:0014", то суд зазначає таке.

Статтею 109 ГПК України встановлено, що висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.

Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Згідно зазначеного висновку (том 3, а. с. 218), поданого місцевому суду відповідачем 2, на вирішення експерта поставлено питання:

Чи можливо ТОВ «Девелопленд Груп» задовольнити потреби у влаштуванні транспортної інфраструктури (транспортно-пересадочні вузли, пішохідні зони, території зберігання транспортних засобів, благоустрою), заїзду до земельної ділянки, кадастровий номер якої 4610136800:01:008:0016 з подальшим на ній будівництвом торгово-громадського центру, будь яким іншим способом, ніж через земельну ділянку, кадастровий номер якої 4610136800:01:008:0014?

Об?єкти дослідження:

-земельна ділянка кад. номер 4160136800:01:008:0014;

-земельна ділянка кадастровий номер 4610136800:01:008:0016;

-копія Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна від 05.11.2021р.

Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки, кадастровий номер якої 4610136800:01:008:0016 від 05.11.2021р. (2арк.).

-копія Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна від 05.11.2021р.

Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки, кадастровий номер якої 4610136800:01:008:0014 від 05.11.2021р. (2арк.).

Однак, одночасно з прийняттям ухвали про надання спірної земельної ділянки в сервітутне користування, Львівською міською радою 15.02.2018 ухвалено ще два рішення, які не досліджувались експертом, а саме:

- № 3055 - про затвердження ТОВ «Девелопленд Груп» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0213 га кадастровий номер 4610136800:01:008:0013 та надання її в оренду;

- № 3056 - про затвердження ТОВ «Девелопленд Груп» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,4376 га кадастровий номер 4610136800:01:008:0012 та надання її в оренду.

Висновок експерта був складений за відсутності інформації щодо наявності у відповідача-2 двох земельних ділянок на праві оренди, суміжних до земельної ділянки, кадастровий номер якої 4610136800:01:008:0016.

Відтак, колегія суддів зазначає, що наведений вище висновок експерта не є належним доказом для підтвердження у відповідача 2 відсутності можливості задоволити потреби у влаштуванні транспортної інфраструктури заїзду до земельної ділянки, кадастровий номер якої 4610136800:01:008:0016 будь-яким іншим способом, ніж через земельну ділянку, кадастровий номер якої 4610136800:01:008:0014.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визначити, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення нікчемності правочину або про визнання його недійсним (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, від 26.06.2019 у справі № 910/12454/17, від 08.09.2021 у справі № 915/857/20, та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 466/6298/16-ц).

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, дійсним намірам сторін спору при укладенні оспорюваних договорів, встановити фактичні правовідносин, які склалися між сторонами, і застосувати до цих правовідносин відповідні норми матеріального права. Водночас невикористання при вчиненні певного правочину термінів, які визначають притаманні такому виду правочинів поняття, із закріпленням їх натомість у завуальований спосіб, а також викладення у різних документах взаємопов`язаних між собою прав і обов`язків сторін, що в сукупності складають зміст відповідних правовідносин, можуть бути засобами, які використовуються задля приховання суті правочину, укладення якого мають на меті сторони, шляхом оформлення "про людське око" (напоказ) іншого правочину. Тобто відсутність у спірних правочинах чіткого викладення усіх істотних умов, необхідних для договорів оренди не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування (схожі висновки сформульовано в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, від 07.07.2021 у справі № 03/601/20, від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 29.09.2022 у справі № 918/351/21(918/672/21), від 07.12.2022 у справі № 924/11/22).

Виходячи із змісту оспорюваного прокурором договору вбачається, що саме договору оренди притаманні умови, спосіб та цілі користування земельною ділянкою для облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово-громадського центру, за цільовим призначенням за кодом КВЦПЗ 02.09. для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок. Діяльність з облаштування благоустрою території, будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок свідчить про постійне, повне використання земельною ділянки.

При цьому, правова природа сервітуту не передбачає можливості сервітуарія здійснювати підприємницьку діяльність на території, якою він користується, а також отримувати доходи від користування землею. Натомість орендар вправі самостійно господарювати на земельній ділянці, проводячи підприємницьку діяльність.

Відтак, потреби Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопленд Груп" у спільній ділянці могли бути задоволені шляхом надання її в оренду, а передача земельної ділянки повинна була проводитись на умовах оренди в порядку, визначеному ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України та згідно положень Закону України "Про оренду землі".

Згідно ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької діяльності та інших видів діяльності.

Згідно статті 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою, четвертою статті 134 цього Кодексу.

В силу положень ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 наведеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Комплексний аналіз укладеного між відповідачами правочину дає підстави вважати, що договір про встановлення земельного сервітуту за своєю правовою природою є договорами оренди землі, що зумовлює застосування до нього положень законодавства, яке регулює саме правовідносини пов`язані із орендою земельних ділянок державної та комунальної форми власності.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

За умовами частини другої ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої ст. 134 цього Кодексу земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із матеріалами справи вбачається, що земельні торги відносно земельної ділянки не проводилися, тобто був порушений порядок надання права користування земельною ділянкою.

Колегією суддів не встановлено наявність правових підстав, передбачених частиною другою статті 134 Земельного кодексу України, які б виключали проведення земельних торгів у даному випадку.

Відтак відповідач-2 прийняв рішення та уклав з відповідачем-1 оспорюваний договір всупереч порядку, який передбачений наведеними нормами законодавства, чим порушив права та охоронювані законом інтереси територіальної громади.

За даних обставин, підлягають визнанню недійсними п. 2 ухвали Львівської міської ради № 2221 від 29.06.2017 «Про надання ТзОВ «Девелопленд Груп» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. І. Чмоли, 1 та надання управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Стрийській - вул. Луганській», ухвала Львівської міської ради № 3054 від 15.02.2018 «Про затвердження управлінню земельних ресурсів проекту землеустрою щодо вул. Стрийській - вул. Луганській», ухвала Львівської міської ради № 3054 від 15.02.2018 «Про затвердження управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Стрийській - вул. Луганській», а також договір про встановлення земельного сервітуту (для реальних часток) № C-c-266 від 01.03.2018.

Разом з тим, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу України). Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч.ч. 1, 4 ст. 182 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (чинною редакцією на час прийняття рішення місцевим судом), відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пп. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому пп. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З врахуванням наведеного, підлягає скасуванню державна реєстрація 05.03.2018 іншого речового права - права користування (сервітут) ТОВ «Девелопленд Груп» на земельну ділянку на вул. Стрийській - вул. Луганській у м. Львові кадастровий Nє 4610136800:01:008:0014 площею 0,8683 га (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1503249746101, запис про інше речове право 25179213 за рішенням індексний Nє40046146 від 07.03.2018 про державну реєстрацію (з відкриттям розділу) іншого речового права).

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що внаслідок нез`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Отже, рішення суду першої інстанції належить скасувати, та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги і повному обсязі.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Прокурором при поданні позову було сплачено за чотири позовні вимоги немайнового характеру судовий збір, загальною сумою 8 408,00 гривень.

В подальшому, рішення суду переглядалось судами апеляційної та касаційної інстанцій (апеляційні скарги Львівської обласної прокуратури від 19.01.2021, від 09.03.2022 та апеляційна скарга від 08.09.2023; касаційні скарги Львівської обласної прокуратури від 05.05.2021, від 13.06.2022).

Враховуючи, задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені прокуратурою у зв`язку з розглядом справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, належить покласти на відповідачів у рівних частинах..

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника обласної прокуратури від 08.09.2023 вих.№15/1-1146 вих.23 (вх. суду від 11.09.2023 №01-05/2879/23) задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2023 у справі №914/427/20 скасувати. Прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Визнати недійсним п. 2 ухвали Львівської міської ради від 29.06.2017р. № 2221 Про надання ТзОВ Девелопленд Груп дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. І. Чмоли, 1 та надання Управлінню земельних ресурсів Департаменту містобудування дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Стрийській-Луганській.

Визнати недійсною ухвалу Львівської міської ради від 15.02.2018р. № 3054 Про затвердження Управлінню земельних ресурсів Департаменту містобудування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Стрийській-Луганській.

Визнати недійсним укладений між Львівською міською радою та ТОВ Девелопленд Груп Договір від 01.03.2018р. № С-с-266 про встановлення земельного сервітуту (для реальних часток) на земельну ділянку кадастровий номер 4610136800:01:008:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1503249746101) площею 0,8683 га (у тому числі площею 0,0953 га у межах червоних ліній) без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська - вул. Луганська для облаштування благоустрою території, прилеглої до торгово-громадського центру.

Скасувати державну реєстрацію 05.03.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно іншого речового права - права користування (сервітут) ТОВ Девелопленд Груп на земельну ділянку кадастровий № 4610136800:01:008:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1503249746101) площею 0,8683 га на вул. Стрийська - вул. Луганська у м. Львові (запис про інше речове право 25179213 за рішенням індексний № 40046146 від 07.03.2018 про державну реєстрацію (з відкриттям розділу) іншого речового права).

3. Здійснити розподіл судових витрат.

Стягнути з Львівської міської ради (пл. Ринок, 1, м. Львів, 79008; код ЄДРПОУ: 04055896) на користь Львівської обласної прокуратури (пр-т. Шевченка, 17-19, м. Львів, 79005; код ЄДРПОУ: 02910031) судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції в сумі 4 204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири грн 00 коп.), 18 918,00 грн (вісімнадцять тисяч дев`ятсот вісімнадцять грн 00 коп.) за розгляд справи судом апеляційної інстанції, 16 816,00 грн (шістнадцять тисяч вісімсот шістнадцять грн 00 коп.) за розгляд справи судом касаційної інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопленд Груп» (вул. Гайдамацька,11 м. Львів, 79019; код ЄДРПОУ: 36118428) на користь Львівської обласної прокуратури (пр-т. Шевченка, 17-19, м. Львів, 79005; код ЄДРПОУ: 02910031) судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції в сумі 4 204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири грн 00 коп.), 18 918,00 грн (вісімнадцять тисяч дев`ятсот вісімнадцять грн 00 коп.) за розгляд справи судом апеляційної інстанції, 16 816,00 грн (шістнадцять тисяч вісімсот шістнадцять грн 00 коп.) за розгляд справи судом касаційної інстанції.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено та підписано 18.03.2024.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддяГ.Г. Якімець