Ухвала

від 25.04.2024 по справі 914/427/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/427/20

Суддя Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду Мачульський Г. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопленд Груп"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 18.03.2024)

за позовом заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова

до: 1) Львівської міської ради;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопленд Груп"

про визнання недійсними ухвал Львівської міської ради, договору про встановлення сервітуту та скасування державної реєстрації прав на землю,

ВСТАНОВИВ:

10.04.2024 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелопленд Груп" (далі - Товариство, скаржник) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 (повний текст постанови складено 18.03.2024) разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши доводи, що викладені Львівською обласною прокуратурою у запереченні проти відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку, що її подано з порушенням статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою визначено форму і зміст касаційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою касаційного оскарження заявник визначив пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки апеляційним господарським судом застосована норма права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.08.2022, яка прийнята в цій справі. Інших виключних випадків на оскарження судових рішень скаржником у касаційній скарзі не зазначено.

Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що подібність правовідносин свідчить не про ті ж самі правовідносини в межах однієї справи, а під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Тобто скаржник у касаційній скарзі повинен обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п.32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; п.38 постанови від 25.04.2018 №925/3/17, п.40 постанови від 16.05.2018 №910/24257/16).

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, скаржник зазначивши пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України як підставу звернення з касаційною скаргою, не навів норми права та формулювання висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо їх застосування, які не були враховані судом апеляційної інстанції при вирішенні цього спору.

Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

З огляду на викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху для надання скаржнику можливості належним чином обґрунтувати підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

При цьому слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 298 ГПК особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Разом з тим, за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржнику не надається право доповнити її іншими пунктами частини 2 статті 287 ГПК.

Частиною 3 статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Оскільки порядок усунення недоліків касаційної скарги чинним ГПК України не визначений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити на адресу Суду заяву про усунення недоліків, а іншим учасникам справи направити копії такої заяви і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу, та надати Суду докази такого направлення.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із положеннями частин 2 і 5 статті 292 та статті 174 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги. Якщо ухвала про залишення заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" (далі - Закон).

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону за подання касаційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті під час подання позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Предметом позову у даній справі є 4 вимоги немайнового характеру: про визнання недійсними п. 2 ухвали Львівської міської ради від 29.06.2017 № 2221, ухвали Львівської міської ради від 15.02.2018 № 3054, договору про встановлення сервітуту та скасування державної реєстрації прав на землю.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.08.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2023 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Скаржник просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 скасувати, а рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2023 залишити в силі.

За приписами підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На момент звернення з даним позовом до суду, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 01.01.2020 установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102,00 грн.

Враховуючи викладене, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання касаційної скарги у даній справі складає 16 816,00 грн (4 вимоги х 2 102,00 грн х 200 %).

Проте скаржником до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору в установлених порядку і розмірі, що підтверджується актом Верховного Суду від 15.04.2024 №32.1-13/222.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги, скаржнику необхідно надати до Суду докази сплати судового збору у розмірі 6 816,00 грн на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

- код банку отримувача (МФО): 899998

- рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007

- код класифікації доходів бюджету: 22030102 ?Судовий збір (Верховний Суд, 055?).

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації сплаченого судового збору є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується.

Відповідно до частини 5 статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (далі - ЄСІТС).

Частиною 6 статті 6 ГПК України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (далі - ЄСІТС) в обов`язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці) реєструють такі кабінети в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги, вона подана 10.04.2024 засобами поштового зв`язку в паперовій формі та підписана представником Товариства - адвокатом Герасимчуком Н. А. При цьому в касаційній скарзі відсутні відомості про реєстрацію адвокатом електронного кабінету в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), реєстрація в якому є для нього обов`язковою в силу частини 6 статті 6 ГПК та не зазначено реєстраційний номер його облікової картки платника податків, що унеможливлює здійснити перевірку наявності в нього електронного кабінету.

Згідно із частиною 2 статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга скаржника визнається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.

Відповідно до частини 4 статті 174 та частини 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у встановлений строк, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопленд Груп" залишити без руху.

2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Девелопленд Груп" строк усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3. У разі усунення недоліків документи подати через ?Електронний суд? або направити поштою на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 із наданням доказів про дату вручення даної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Г. М. Мачульський