Постанова

від 19.03.2024 по справі 910/9811/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2024 р. Справа№ 910/9811/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Прокопенко О.В.

учасники справи 06.03.2024 не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" Структурний підрозділ "Енергозбут"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023

у справі №910/9811/23 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія-Сервіс"

про стягнення 482 369,36 грн

УСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія-Сервіс" про стягнення 482 369,36 грн за договором №1541009 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.10.2018.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі №910/9811/23 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія-Сервіс" на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" основний борг у розмірі 325 401 (триста двадцять п`ять тисяч чотириста один) грн 17 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 108 677 (сто вісім тисяч шістсот сімдесят сім) грн 96 коп., 3% річних у розмірі 14 457 (чотирнадцять тисяч чотириста п`ятдесят сім) грн 05 коп., та судовий збір у розмірі 6 728 (шість тисяч сімсот двадцять вісім) грн 04 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що відповідачем було порушено зобов`язання за договором №1541009 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.10.2018. При цьому відповідачем не доведено наявність обставин для звільнення від відповідальності у договірних відносинах, а тому позовна вимога про стягнення основного боргу у розмірі 325401,17 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Не погодившись з прийнятим рішення, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" Структурний підрозділ "Енергозбут" подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження; частково скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/9811/23, в частині нарахування пені та судового збору; в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (ідентифікаційний код 40538421) задовольнити повністю, а саме: стягнути з ТОВ "Українська будівельна компанія-сервіс" пеню у розмірі 33 833,18 грн судовий збір у розмірі 7 235,54 грн; в іншій частині рішення суду залишити без змін; судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на відповідача.

Апеляційна скарга зокрема обґрунтована тим, що місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 33 833,18 грн

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, у судове засідання свого представник не направив, хоча про час та місце розгляду справи сторони було повідомлені належним чином.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 призначено розгляд справи №910/9811/23 на 19.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 06.03.2024.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що 18.10.2018 між комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (енергопостачальна організація) та товариством з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія-Сервіс" (абонент) укладено договір №1541009 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

За вказаним Договором енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби опалення та вентиляції в період опалювального сезону та гарячого водопостачання протягом року, а абонент, зокрема, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2018, а також вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде припиненим за письмовою заявою однієї із сторін.

На підтвердження вчинення позивачем дій, спрямованих на виконання обов`язку по Договору щодо постачання теплової енергії, надано: акт №21/9-15 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи (на період з 2021-2022); корінець наряду №1741 від 18.11.2021 про включення; корінець наряду №6 від 27.02.2022 про відключення.

Додатком № 4 (порядок розрахунків за теплову енергію) до Договору передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового період, акт виконаних робіт.

Позивачем здійснювалось нарахування за поставлену теплову енергію відповідно до документів, що передбачені договором та додатками до нього. Вказані документи надані суду для обґрунтування суми, що підлягає стягненню за поставлену теплову енергію, а саме надано: акт №11/2021-1541009 приймання-передавання товарної продукції за листопад 2021 на суму 98 957,44 грн та облікову картку за листопад 2021 на суму 98 957,44 грн; акт №12/2021-1541009 приймання-передавання товарної продукції за грудень 2021 року на суму 91 788,90 грн та облікову картку за грудень 2021 на суму 91 788,90 грн; акт № 1/2022-1541009 приймання-передавання товарної продукції за січень 2022 року на суму 188 932,56 грн та облікову картку за січень 2022 на суму 188 932,56 грн; акт приймання-передавання товарної продукції за лютий 2022 року на суму 225 679,79 грн та облікову картку за лютий 2022 на суму 225 679,79 грн; акт № 3/2022-1541009 приймання-передавання товарної продукції за березень 2022 року на суму - 41 683,09 грн (перерахунок) та облікову картку за березень 2022 року на суму - 41 683,09 грн (з поверненням); акт № 12/2022-1541009 приймання-передавання товарної продукції за грудень 2022 року на суму - 98 274,43 грн (перерахунок) та облікову картку за грудень 2022 на суму - 98 274,43 (з поверненням).

Позивачем здійснювались коригування нарахувань за теплову енергію в бік зменшення за період з 01.11.2021 по 01.04.2023, що відображено в наданих довідках.

Для відображення розрахунків по договору №1541009 від 18.10.2018 надано довідку, з якої вбачається, що позивачем здійснено нарахування з листопада 2021 по березень 2023 за поставлену теплову енергію (фактичне постачання з листопада 2021 року по лютий 2022 року) у сумі 465 401,17 грн (з урахуванням перерахунку), а відповідачем здійснено часткову оплату у розмірі 140 000,00 грн

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що обставина виконання позивачем свого зобов`язання по договору №1541009 від 18.10.2018 в частині постачання теплової енергії у воді відповідачу на загальну суму 465401,17 грн є доведеною.

Договором передбачено, що абонент зобов`язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії та відповідно до п. 2.3.2 Договору виконувати умови та порядок оплати, в обсязі і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору.

Пунктом 2 Додатку №4 до Договору установлено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленою у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Матеріали справи не містять доказів оплати в повному обсязі відповідачем поставленої теплової енергії.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі положенням ст. 526 ЦК України, відповідно до якого зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не установлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 6.4 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання свої зобов`язань, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили. Строк виконання зобов`язань за цим Договором в такому разі відкладається на період існування таких обставин. У випадку існування обставин непереборної сили більше трьох місяців кожна з сторін може письмово повідомити іншу сторону про розірвання договору, з обов`язковим проведенням розрахунків за спожиту теплову енергію.

Сторона, для якої виконання зобов`язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили повинна письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії та про припинення дії таких обставин негайно, але не пізніше п`яти календарних днів (п. 6.4.2 Договору).

Згідно з ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні"910/14846/23 Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, установленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Під час розгляду справи у місцевому господарському суді відповідач зазначав, що тривале блокування його рахунків у банку у вигляді накладеного арешту повністю паралізувало його діяльність, позбавивши можливості виконувати грошові зобов`язання перед кредиторами.

Вказана обставина не підпадає під категорію обставин непереборної сили (форс-мажорних) та обставин для звільнення від відповідальності в розумінні цивільного законодавства.

Також не надано доказів щодо повідомлення відповідачем позивача щодо настання форс-мажорної обставини в порядку, передбаченому Договором та законом.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що відповідачем не доведено наявність обставин для звільнення його від відповідальності у договірних відносинах, а тому позовна вимога про стягнення основного боргу у розмірі 325 401,17 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За прострочення виконання зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 33 833,18 грн нараховану за період з 01.11.2021-01.04.2023.

Згідно зі ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", який є спеціальним законом у спірних правовідносинах, у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, установленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Однак, Додатком №4 до Договору передбачено, що абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України, а тому нарахування пені повинно здійснюватися з урахуванням Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 530-ІХ, що набрав чинності 17 березня 2020 року, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

На період нарахування штрафних санкцій на всій території України тривав карантин, який установлений згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 з 12.03.2020 та неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, постановою від 25.04.2023 № 383 до 30.06.2023.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що нарахування пені за період з 01.11.2021 по 01.04.2023 є необґрунтованим, а отже місцевим господарським судом прийняте обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 33 833,18 грн.

Щодо стягнення з відповідача інфляційної складової боргу у розмірі 108 677,96 грн та 3 % річних у розмірі 14 457,05 грн суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, зміст яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційної складової боргу у розмірі 108 677,96 грн та 3 % річних у розмірі 14 457,05 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів установила, що обставини, на які посилається скаржник - КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" Структурний підрозділ "Енергозбут", у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі №910/9811/23, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі №910/9811/23 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки під час ухвалення постанови 06.03.2024 були відсутні учасники справи, тому датою ухвалення цього судового рішення є дата його повного складення, зокрема 19.03.2024.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" Структурний підрозділ "Енергозбут" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі №910/9811/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі №910/9811/23 залишити без змін. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі №910/9811/23.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" Структурний підрозділ "Енергозбут".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов