Постанова

від 12.03.2024 по справі 910/6412/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2024 р. Справа№ 910/6412/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Карасьов О.С., ордер АІ № 1522377 від 04.01.2024;

від відповідача: Маленко О.М., дов. від 05.08.2022;

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Сканія Кредіт Україна"

на рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2023

у справі № 910/6412/23 (суддя - Гулевець О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Фарм"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сканія Кредіт Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкобит Станіслав Олександрович

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Агросвіт Фарм" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Сканія Кредіт Україна" про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 890, вчинений 25.07.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом було порушено законодавчі вимоги, оскільки нотаріус повинен був перевірити оригінал договору, чи було його нотаріально посвідчено та те, чи дійсно відповідач направляв належним чином засвідчену копію рахунку, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення. За доводами позивача, документів, які б підтвердили направлення йому рахунку та/або повідомлення відповідачем не було надано і на адресу позивача вони не надходили. Окрім того, безспірність вимоги відповідача до позивача документально не підтверджувалась, а приватний нотаріус під час вчинення виконавчого напису надані відповідачем документи оцінив формально, не звернувши на вказані обставини належної уваги.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2023 позовні вимоги задоволено та визнано виконавчий напис № 890, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О. 25.07.2022 таким, що не підлягає виконанню. Також було стягнуто з ТОВ "Сканія Кредіт Україна" на користь ТОВ "Агросвіт Фарм" 2 684,00 грн судового збору за подання позову.

Мотивуючи рішення судом першої інстанції встановлено, що спірний виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням вимог законодавства, оскільки на момент звернення відповідача до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису заборгованість позивача за договором лізингу не була безспірна, при цьому нотаріус не пересвідчився в отриманні позивачем повідомлення про відмову від договору та рахунку на оплату платежів.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ТОВ "Сканія Кредіт Україна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Наводячи підстави скасування судового рішення, апелянт зазначав, що починаючи з січня 2022 року позивач перестав сплачувати лізингові платежі, тобто, на момент вчинення виконавчого напису прострочення позивача за договором лізингу складала вже більше 6-ти місяців. На переконання скаржника, посилання суду першої інстанції на правові висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 25.10.2022 у справі № 910/7013/20, не є релевантними з розглядуваною справою, адже даний позов не спрямований на досягнення реального відновлення порушеного права позивача. Відповідач зазначав, що безспірність заборгованості позивача перед відповідачем підтверджена рішенням господарського суду Київської області від 10.03.2023 у справі № 911/1421/22, як і розірвання договору фінансового лізингу, що в свою чергу підтверджує факт відсутності порушеного права позивача, у зв`язку з вчиненим виконавчим написом, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Також апелянт стверджував, що 10.06.2022 направляв позивачу повідомлення про відмову від договору лізингу, що підтверджується описом з трек-номером поштового відправлення; рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення; роздруківкою із офіційного сайту Укрпошти. Водночас, відповідно і до положень пункту 22.1.2 договору відповідач повідомляв позивача на погоджену та вказану ним електронну пошту у договорі.

Тож в сукупності наведених обставин, позивач був обізнаний про свою заборгованість, однак не вчиняв дій щодо її врегулювання; не наводив заперечень щодо її розміру, а тому і не спростував її безспірність, що не було враховано судом першої інстанції під час розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 06.02.2024.

12.01.2024 до апеляційного суду надійшов відзив позивача із запереченнями на апеляційну скаргу, з клопотанням про поновлення строку на його подання, яке обґрунтовано тим, що заявник не отримував апеляційної скарги, у зв`язку з чим відзив подано після ознайомлення представника з матеріалами справи.

05.02.2024 до апеляційного суду надійшла заява відповідача про залишення без розгляду відзиву позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу та залишено відзив без розгляду; відкладено розгляд справи на 12.03.2024.

Згідно статті 118 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 (а.с. 72-73 том 2) встановлено позивачу строк (протягом 15 днів з моменту отримання ухвали), зокрема, і на подання відзиву.

Вказану ухвалу позивач отримав 05.12.2023 (а.с. 74-75 том 2), а апеляційну скаргу - 16.11.2023 (а.с. 57, 103 том 2), однак відзив подано ним 12.01.2024, тобто з пропуском встановленого судом строку. Тож, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання, оскільки наведена заявником підстава в обґрунтування поновлення процесуального строку на подання відзиву спростовується матеріалами справи.

21.02.2024 до апеляційного суду надійшли письмові пояснення позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А., прийнято апеляційну скаргу до провадження.

В судовому засіданні, яке відбулось 12.03.2024, відповідач просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позову.

Позивач вказував на обґрунтованість судового рішення та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом... Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики ЄСПЛ критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші.

У судове засідання 12.03.2024 третя особа не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином (а.с. 131-134 том 2). Зважаючи на те, що явка учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи у судовому засіданні.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2019 між ТОВ "Агросвіт Фарм" (далі - лізингоодрежувач) та ТОВ "Сканія Кредіт Україна" (далі - лізингодавець) укладено договір фінансового лізингу № 89-02166 (далі - договір; а.с. 6-17 том 1), відповідно до умов якого лізингодавець зобов`язується за заявкою лізингоодержувача придбати у власність у продавця - ТОВ "Сканія Україна", обраного лізингоодержувачем, ТЗ відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та передати їх у користування лізингоодержувачу на строк і на умовах, викладених в цьому договорі, а лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу, сплачувати лізингові платежі і виконувати інші зобов`язання, передбачені цим договором.

За змістом пунктів 2.1, 2.2 договору ціна кожного ТЗ, що входить до предмету лізингу та загальна вартість зазначаються у "Базових умовах лізингу", доданих до цього договору в якості додатку № 1. Ціна кожного ТЗ, що входить до предмету лізингу, та загальна вартість предмету лізингу оцінені в українських гривнях, з еквівалентом такої суми євро, за яку лізингодавцем здійснюється придбання предмету лізингу у продавця (постачальника) та яка зазначається в додатку № 1 до цього договору.

Згідно пунктів 3.1, 3.2 договору строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу за цим договором встановлюється у "Базових умовах лізингу". Дія строку лізингу починається з дати передачі/поставки та закінчується в останню дату платежу, визначену відповідно до цього договору та "Графіку платежів", який додається до цього договору в якості додатку № 2. Строк лізингу закінчується також у випадку розірвання цього договору відповідно до положень статті 13 договору.

У базових умовах лізингу, які є додатком № 1 до договору (а.с. 18 том 1), сторонами погоджено предмет лізингу, а саме:

1) напівпричеп-самоскид/opper semi-trailer WIELTON, модель NW3, у кількості - 1, ціна за одиницю 1 298 655,12 грн, в т.ч ПДВ 216 442,52 грн, грошовий еквівалент ціни за одиницю у євро 46 800,00, в т.ч. ПДВ 7 800,00 грн;

2) сідельний тягач/truck G440 х2NA, у кількості - 1, ціна за одиницю 2 344 793,96 грн, в т.ч ПДВ 390 798,99 грн, грошовий еквівалент ціни за одиницю у євро 84 500,00, в т.ч. ПДВ 14 083,33 грн.

В додатку № 1 до договору наведено загальну вартість предмету лізингу, яка становила 3 643 449,08 грн, що є еквівалентом 131 300,00 євро.

Згідно п. 6.1 договору за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в порядку та розмірах, передбачених цим договором та графіком платежів (додаток № 2; а.с. 18 зворот том 1), а саме:

6.1.1 Періодичні лізингові платежі: періодичні (щомісячні) лізингові платежі складаються з:

а) суми, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу;

б) винагороди лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) інші комісії у складі лізингового платежу у межах цього договору.

6.1.2 додаткові лізингові платежі, до складу яких входять:

а) витрати лізингодавця, якщо лізингодавець сплачує будь який штраф, пеню чи інший платіж пов`язаний з використанням предмету лізингу, що накладено з вини лізингоодержувача (такі витрати лізингодавець зобов`язаний підтвердити документально);

б) оплата надання лізингодавцем лізингоодержувачу інших послуг, пов`язаних з фінансовим лізингом та виконанням цього договору, що були надані лізингодавцем;

в) оплата за надання лізингодавцем лізингоодержувачу реструктуризації в розмірі, що вказаний в додатку № 5 (а.с. 19 зворот том 1) до даного договору у тому випадку коли, лізингодавець надасть свою згоду на таку реструктуризацію.

Лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові та або інші платежі у гривнях за курсом перерахунку, встановленим Національним банком України на дати платежів визначені з урахуванням положень цього договору, на рахунок лізингодавця або на будь-які інші рахунки, які лізингодавець вважає відповідними та про які письмово повідомляє лізингоодержувача. Датою виконання платежу вважається дата надходження коштів перерахованих лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця зазначений у пункті 6.8 договору (пункти 6.8, 6.9 договору).

У період з 11.10.2019 та 22.02.2021 між лізингодавцем та лізингоодержувачем підписувались додаткові угоди, якими вносились зміни до додатку № 2 "Графік платежів" (а.с. 112-114 том 1).

Відповідно до графіку сплати лізингових платежів, що є додатком № 2 до договору, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 22.02.2021, лізингоодержувач зобов`язався сплачувати лізингові платежі до 30.09.2023 у загальному розмірі 3 455 422,14 грн, за відповідним графіком (а.с. 114 том 1).

Відповідач передав позивачу предмет лізингу відповідно до договору фінансового лізингу № 89-02166 від 02.09.2019, що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу від 11.10.2019 (а.с. 23 том 1).

У пункті 13.1 договору сторони погодили, що обставини, перелічені в цьому пункті, вважатимуться випадками невиконання зобов`язань з боку лізингоодержувача, зокрема, якщо лізингоодержувач не сплатив повністю або частково лізинговий платіж, або будь-який інший платіж за цим договором, і прострочення платежу становить більш ніж 30-ть календарних днів з дати платежу (пп 13.1.1).

Зі змісту пункту 13.2 договору вбачається, що в будь-який час після настання випадку невиконання лізингоодержувачем зобов`язань, лізингодавець на власний розсуд може (разом чи окремо):

а) направити письмове повідомлення лізингоодержувачу та вимагати усунення порушення протягом строку, визначеного лізингодавцем в такому повідомленні;

б) негайного вилучити предмет лізингу у лізингоодержувача; у випадку, якщо у лізингодавця є фізичний доступ до предмету лізингу, лізингодавець має право вилучити предмет лізингу самостійно, письмово повідомивши про це лізингоодержувача. Лізингоодержувач не повинен жодним чином перешкоджати такому вилученню предмету лізингу. У разі такого вилучення уповноваженими особами лізингодавця складається відповідний акт;

в) використовувати будь-які і всі інші наявні в таких обставинах засоби захисту лізингодавцем своїх прав, передбачені законодавством, що може бути застосоване;

г) при настанні будь-якого з випадків невиконання, передбачених пунктами 13.1.2-13.1.12, а також в інших випадках, передбачених договором, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача дострокової виплати всіх лізингових платежів, що залишилися відповідно до графіку платежів, а також будь-яких інших платежів, що мають бути сплачені за цим договором. Зазначені платежі мають бути сплачені лізингоодержувачем протягом 5-ти банківських днів з дати отримання ним відповідного письмового повідомлення від лізингодавця, після чого право власності на предмет лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача.

Відповідно до п. 13.3 договору у випадках, передбачених пунктами 13.1.1, 13.1.12, 14.2.2, а також у випадку невиконання лізингоодержувачем зобов`язання, передбаченого підпунктом г) пункту 13.2, лізингодавець має право відмовитись від цього договору, надіславши лізингоодержувачу відповідне письмове повідомлення ("повідомлення про припинення"). З моменту одержання лізингоодержувачем повідомлення про припинення цей договір вважається розірваним.

Пунктом 22.1 договору сторони погодили, що будь-яка інформація, прохання, вимога або інше повідомлення, що повинне бути надане або зроблене за даним договором лізингу, буде надсилатися лізингоодержувачу, зокрема, на e-mail: agrosvit2018@ukr.net (п. 22.1.2).

25.07.2022 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Легкобитом С.О., на підставі заяви відповідача (а.с. 91 том 1), вчинено виконавчий напис (а.с. 115 том 1), зареєстрований в реєстрі за № 890 про повернення майна від лізингоодержувача - ТОВ "Агросвіт фарм" на користь лізингодавця - ТОВ "Сканія Кредит Україна", об`єкт фінансового лізингу, а саме: WIELTON NW3 спеціалізований напівпричіп та SCANIA G440 спеціалізований сідловий тягач, які були передані в користування лізингоодержувачу на умовах договору про фінансовий лізинг № 89-02166 від 02.09.2019, за несплачені лізингові платежі та лізингову винагороду в період з 01.01.2022 по 25.05.2022, розмір яких станом на 25.05.2022 складав 428 926,00 грн.

На підставі вказаного виконавчого напису державним виконавцем Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Парапіром Артемом Дмитровичем, 02.08.2022 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 69547725 (а.с. 29 том 1), а 04.08.2022 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 30 том 1), з якої вбачається, що згідно акта державного виконавця від 04.08.2022 рішення виконано в повному обсязі та повернуто відповідачу ТЗ передані лізингоодержувачу за договором фінансового лізингу.

На переконання позивача, виконавчий напис вчинено в порушення законодавчих вимог і він має визнатися таким, що не підлягає виконанню, з наступних підстав: договір фінансового лізингу не було нотаріально посвідчено; виконавчий напис вчинено без перевірки направлення відповідачем позивачу копії рахунку, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення, а також без наявних доказів безспірності вимоги відповідача до позивача.

Задовольняючи позов господарським судом встановлено порушення законодавчих вимог під час вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

За приписами частини 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30-ти днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Сторона вважається повідомленою про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів (у разі якщо договором не передбачено більший строк) з дня, наступного за днем надсилання іншою стороною відповідного повідомлення на поштову адресу та/або адресу електронної пошти, зазначену в договорі, що розривається (ч. 5 ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення виконавчих написів регулюється Законом Україні "Про нотаріат". Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ).

Частиною 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з пунктами 3.1, 3.5 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, нотаріус вчиняє виконавчі написи:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 (далі - Перелік документів).

Відповідно до пункту 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При поверненні об`єкта лізингу, згідно з п. 8 вказаного Переліку для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал договору лізингу;

б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Враховуючи наведене, усупереч твердженням позивача, для вчинення виконавчого напису про повернення предмету лізингу за договором лізингу не потрібно надавати нотаріально посвідчений договір, оскільки такі вимоги стосуються вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів.

Матеріалами справи підтверджується, що звертаючись до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису щодо повернення предмету лізингу, відповідач додав до останньої (а.с. 91-122 том 1):

- оригінал договору фінансового лізингу № 89-02166 від 02.09.2019 з додатковими угодами та додатками до нього;

- лист-вимогу від 25.05.2022 щодо прострочення оплати лізингових платежів за договором від 30 до 180 днів, у сумі 13 684,60 євро, що є еквівалентом 428 926,00 грн; а також 23 147,86 грн заборгованості по штрафам ПДР та УТБ;

- повідомлення про відмову від договору та повернення предмету лізингу (з описом; рекомендованим повідомленням; трекінгом листа за його поштовим номером та врученням адресату);

- довідку про заборгованість лізингоодержувача станом на 25.05.2022, яка складала 13 684,60 євро, що є еквівалентом 428 926,00 грн, прострочення сплати лізингових платежів становить від 30 до 180 днів; заборгованість по штрафам ПДР та УТБ, яка складала 23 147,86 грн зі строком прострочення понад 100 календарних днів;

- довідку № 220665/0401-1 від 22.07.2022 акціонерного товариства "Сітібанк" про відсутність надходження коштів за період з 01.01.2022 по 21.07.2022;

- акт звірки розрахунків станом на 25.05.2022 з наявною заборгованістю лізингоодрежувача.

Стаття 88 Закону України "Про нотаріат" містить певну умову вчинення виконавчих написів. Так, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо, зокрема, подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 (пункти 44-46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17).

Таким чином, з наведених приписів вбачається, що нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити, чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку документів, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язання, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

Відтак, нотаріус не встановлює момент припинення дії договору лізингу, як помилково було зазначено судом першої інстанції, а лише перевіряє наявність необхідних документів для вчинення виконавчого напису.

Водночас, відповідачем при звернені до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису з повернення об`єкту лізингу було надано вичерпний перелік документів, передбачений законодавством, які необхідні для підтвердження безспірності заборгованості згідно з пунктом 8 Переліку та статтею 87 Закону України "Про нотаріат".

Разом з тим, необґрунтованими є доводи позивача щодо неповідомлення його відповідачем про відмову від договору лізингу, оскільки серед іншого умовами договору (пунктом 22.1) передбачено повідомлення лізингоодержувача на його електронну пошту - agrosvit2018@ukr.net, при цьому матеріали справи містять роздруківку з електронної скриньки позивача щодо направлення електронного листа про відмову від договору від 10.06.2022 на вказану адресу (а.с. 79 том 1).

Крім того, рішенням господарського суду Київської області від 10.03.2023 у справі № 911/1421/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109840923; набрало законної сили) за позовом ТОВ "Сканія кредіт Україна" до ОСОБА_1 , як поручителя, та ТОВ "Агросвіт фарм" позовні вимоги були задоволені частково та солідарно стягнуто з відповідачів 679 087,08 грн боргу (18 337,36 євро; за курсом станом на момент пред`явлення позову - 17.08.2022, що становив 37,033 грн до 1 євро) за договором фінансового лізингу № 89-02166 від 02.09.2019 за період з 01.01.2022 по 21.06.2022, 70 254,93 грн (1 897,09 євро) пені та 23 147,86 грн відшкодування інших додаткових лізингових платежів.

Таким чином, рішенням господарського суду Київської області від 10.03.2023 у справі № 911/1421/22 підтверджено, що заборгованість є безспірною і її нарахування було здійснено лізингодавцем у відповідності до умов договору фінансового лізингу.

У вказаному рішенні господарський суд також дійшов висновків про розірвання договору фінансового лізингу № 89-02166 від 02.09.2019 зазначивши, що предмет лізингу був фактично повернутий ТОВ "Сканія кредіт Україна" - 04.08.2022.

З урахуванням наведеного, не можуть братися до уваги посилання позивача на неотримання письмових вимог або повідомлень від відповідача, а також рахунків про сплату лізингових платежів, оскільки заборгованість позивача перед відповідачем на час вчинення виконавчого напису була безспірною, та нотаріус діяв у межах вимог чинного законодавства України.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем.

За приписами статей 15, 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, 22.03.2023 у справі № 509/5080/18.

Всупереч наведеним нормам, позивачем не доведено факту порушення відповідачем його прав, за захистом яких він звернувся до суду (21.04.2023) з даним позовом, оскільки його заборгованість, як і припинення договірних відносин за договором лізингу, встановлені судовим рішення господарського суду Київської області від 10.03.2023 у справі № 911/1421/22, яке набрало законної сили, при цьому виконавчий напис фактично було виконано в примусовому порядку і предмет лізингу повернуто лізингодавцю, а отже у задоволенні позовних вимог слід було відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Враховуючи встановлені обставини та те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і прийшов до хибних висновків щодо задоволення позову, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, у зв`язку з відмовою у позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сканія Кредіт Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/6412/23 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/6412/23 скасувати та прийняти нове рішення.

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Фарм" у задоволенні позову.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Фарм" (08472, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, село Світанок, вул. Київська, буд. 5/4; ідентифікаційний код 39217460) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сканія Кредіт Україна" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 14-а; ідентифікаційний код 33052443) 4 026 грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Матеріали справи № 910/6412/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.03.2024.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук