Рішення

від 14.03.2024 по справі 574/6/24

БУРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 574/6/24

Провадження №2/574/83/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Гука Т.Р.,

з участю секретаря судового засідання Божок В.М.,

розглянувши в приміщенні Буринського районного суду Сумської області в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Буринської міської ради Конотопського району Сумської області про скасування рішення про передачу в приватну власність земельної ділянки та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася досуду зданим позовом,який мотивуєтим,що вона з 1972 року є власником будинку який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 13.07.2007 року видано свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно, а саме вищезазначений будинок, який належить на праві приватної власності їй. 09.08.2007 року право власності на будинок за нею зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно. В той же час рішенням 14 сесії 21 скликання Жуківської сільської Ради народних депутатів Буринського району Сумської області від 24.09.1993 передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,04 га для обслуговування житлового будинку. Вказана земельна ділянка розташована на території житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить саме їй та якій присвоєно кадастровий номер 5920983600:01:000:0214.

09.02.2008 року ОСОБА_3 на підставі вище зазначеного рішення видано державний акт на право власності на земельну ділянку для індивідуального житлового будівництва площею 0,994 га, кадастровий номер 5920983600:01:000:0214, серія ЯЕ №397794. Вище вказане, порушує її права та принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Жуківка Буринського (Конотопського) району Сумської області помер ОСОБА_3 , а спадкоємцем його майна стала ОСОБА_2 .

Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним та скасувати рішення 14 сесії 21 скликання Жуківської сільської Ради народних депутатів Буринського району Сумської області від 24.09.1993 «Про передачу громадянам земельних ділянок у приватну власність та користування» в частині передачі ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,04 га для обслуговування житлового будинку, розташованої по АДРЕСА_1 , а також визнати недійсним, виданий ОСОБА_3 , державний акт на право власності на вказану земельну ділянку та скасувати реєстрацію в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 19.01.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання. Витребувано у приватного нотаріуса Конотопського районного нотаріального округу Анохіна О.В. копію спадкової справи за номером у нотаріуса 252/2016 (номер у Спадковому реєстрі 59659329), заведеної 18.10.2016 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 19.02.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Від представник позивача - адвоката Спасьоненка О.В. до суду надійшла заява в якій він просив провести судове засідання у його відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримує в повністю.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подавши до суду заяву, в якій позовні визнала повністю та просила судовий розгляд провести у її відсутність.

Відповідач Буринська міська рада була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, однак її представник в судове засідання не з`явився та подав заяву про розгляд справи без його участі та відсутність заперечень за наявності підстав для задоволення позову, встановлених судом.

Повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено,щозгідно свідоцтва про одруження ОСОБА_3 , 1946 року народження та ОСОБА_4 , 1949 року народження, одружились 02.10.1971 року, про що було складено актовий запис №11, після реєстрації одруження присвоєно прізвища: чоловікові " ОСОБА_5 ", дружині " ОСОБА_5 " (а.с.43).

ОСОБА_1 13.07.2007 року виконавчим комітетом с. Жуківка, Буринський район, Сумська область видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , а саме на житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 75,9 кв.м., житловою площею 30,5 кв.м. (а.с.6).

Із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССЕ №217539 виданого 09.08.2007 року КП «Буринське бюро технічної інвентаризації» вбачається, що право власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 , реєстраційний номер 19861823 (а.с.7).

У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що власником вищевказаного будинку вона стала в 1972 році, тобто після укладення нею шлюбу із ОСОБА_3 .

Право власності на житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 також під час перебування у шлюбі.

Відповідно до статті 60 СК України (в редакції чинній на момент реєстрації за позивачкою права власності на житловий будинок) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від

того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1ст.57СК Українипередбачено,що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2)майно, набуте нею, ним за часшлюбу, алена підставідоговору даруванняабо впорядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте одним із подружжя під час перебування в шлюбі, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Жодних доказів які б спростовували презумпцію спільності майна подружжя щодо житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , позивачкою не надано.

Згідно Архівного витягу з рішенням 14 сесії 21 скликання Жуківської сільської Ради народних депутатів Буринського району Сумської області від 24.09.1993 року «Про передачу громадянам земельних ділянок у приватну власність та користування» ОСОБА_3 передано у приватну власність чи користування земельну ділянку площею 0,20 га, в тому числі для ведення особистого господарства 0,16 га та 0,04 га для обслуговування житлового будинку (а.с.8).

На підставівказаного рішеннясільської ради ОСОБА_3 було виданоДержавний актна правовласності наземельну ділянкусерії ЯЕ №397794від 09.02.2008року,зареєстрований вКнизі записівреєстрації державнихактів направо власностіна землюта направо постійногокористування землею,договорів орендиземлі за№010862700092,згідно якоговін є власником земельної ділянки площею 0,994 га, яка розташована в АДРЕСА_1 для індивідуального житлового будівництва (а.с.9).

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

У постанові від 12 жовтня 2016 року № 6-2225цс16 Верховний Суд України дійшов висновку, що норма статті 120 ЗК України і статті 377 ЦК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю та споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного й цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України в поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на ній об`єкти.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.

Якщо на земельній ділянці, яка є особистою приватною власністю одного із подружжя знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України,статті 377 ЦК України.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 343/2166/15-ц.

Відповідно до статей 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1, 2 ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст.126 ЗК України (у редакції, що діяла на час видачі оскаржуваного державного акту) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних з правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Вказаний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.12.2018 року у справі № 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18).

З матеріалів справи вбачається, що на момент прийняття Жуківською сільською радою оспорюваного рішення від 24.09.1993 року про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , право власності на житловий будинок, який знаходиться за вказаною адресою, за позивачкою зареєстровано не було, а тому вказаним рішенням її права та законні інтереси не порушувались.

В подальшому, чоловік позивачки ОСОБА_3 на підставі раніше прийнятого Жуківською сільською радою рішення від 24.09.1993 року отримав Державний актна правовласності наземельну ділянкусерії ЯЕ №397794,виданий 09.02.2008року,яким посвідчувалосьйого право власності на земельну ділянку, площею 0,994 га, яка розташована в АДРЕСА_1 для індивідуального житлового будівництва.

Таким чином, реєстрація за позивачкою ОСОБА_1 права власності на житловий будинок за вказаною адресою, не свідчать про незаконність прийняття зазначеного рішення сільської ради та виданого на його підставі державного акту, а тому підстави для визнання їх недійсними та скасування відсутні.

Разом з цим, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер в с. Жуківка, Буринський район, Сумська область, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.10).

Відповідно довідкиЖуківської сільськоїради Сумськоїобласті №438від 13.09.2016, яка містяться в матеріалах спадкової справи витребуваної судом у приватного нотаріуса Буринського районного нотаріального округу Сумської області Анохіна О.В., ОСОБА_3 дійсно був зареєстрований та постійно проживав в АДРЕСА_1 і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті разом з ОСОБА_3 була зареєстрована та постійно проживала дружина ОСОБА_1 . Заповіт від імені ОСОБА_3 сільська рада не посвідчувала (а.с.50).

Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла його дочка ОСОБА_6 шляхом подання заяви про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Буринського районного нотаріального округу Сумської області Анохіна О.В. та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 2,660 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Жуківської сільської ради Буринського району Сумської області, кадастровий номер: 5920983600:09:002:0150, що належала ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії РЗ №703613, виданого 02.08.2002 року Жуківською сільською радою Буринського району Сумської області, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №113, вбачається з заяви та свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.36, 63).

Спадкоємці першої черги, згідно ч.1 ст.1261 ЦК України, дружина спадкодавця ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_7 подали до органів нотаріату заяви, якими від спадщини відмовилася (а.с.44)

Таким чином, позивачка ОСОБА_1 мала можливість оформити право власності на частину, належної ОСОБА_3 , спірної земельної ділянки в порядку спадкування, однак від свого права відмовилась.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57),від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

З огляду на те, що ОСОБА_1 пред`явила вимоги про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради, а також визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування реєстрації в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту її прав є неефективним, оскільки не відновлює прав позивачки на спірну земельну ділянку та цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 23, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Буринської міської ради Конотопського району Сумської області про скасування рішення про передачу в приватну власність земельної ділянки та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач: Буринська міська рада Сумської області, місцезнаходження: 41700, Сумська область, Конотопський район, м. Буринь, вул. Першотравнева,1, код ЄДРПОУ: 04058025.

Повне судове рішення складено 20.03.2024 року.

Суддя Т.Р. Гук