Постанова

від 29.02.2024 по справі 904/1103/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1103/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Верхогляд Т.А.

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення

у справі № 904/1103/23

за позовом ОСОБА_1

до відповідача-1 ОСОБА_2

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент Технолоджіз"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-Товариство з обмеженою відповідальністю "Матеріальні Активи-2"

про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів, витребування акцій, зобов`язання списати та зарахувати акції на рахунок у цінних паперах

ВСТАНОВИВ:

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2024 апеляційні скарги ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2023 у справі № 904/1103/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2023 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2023 у справі №904/1103/23 залишено без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на ОСОБА_2 .

Від ОСОБА_1 надійшла заява, згідно якої просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 31 000 грн.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

28.02.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповдіача-1 надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просить заяву залишити без задоволення.

В судовому засіданні 29.02.2024 приймали участь представники позивача та відповідача-1. Відповідач-2 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, у судове засідання не з`явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини відсутності суд не проінформували.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому у відповідності до ч. 4 ст. 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи наявні докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання для вирішення процесуального питання про розподіл судових витрат, зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України, приймаючи до уваги сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та її висловлення у поданих процесуальних документах, забезпечення їх права приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, яке здійснюється ними на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для вирішення питання про ухвалення/відмову в ухваленні додаткового рішення, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд відповідної заяви за наявними матеріалами та без участі представників відповідача-2 та третьої особи.

Представник позивача просив суд заяву задовольнити, ухвали додаткове рішення у справі, яким стягнути з відповідача-1 на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 31 000,00 грн.

Представник відповідача-1 заперечив проти задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат, в тому числі з підстав, наведених у запереченнях, наголошував на відсутності підстав для покладення витрат на ОСОБА_2 .

Апеляційний господарський суд, заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, зазначає, що розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

У разі, якщо судом не було прийнято рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат, суд за заявою учасників справи чи з власної ініціативи повинен ухвалити додаткове рішення (постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Варто зауважити, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18).

Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики, адвокату необхідно дотримуватись принципу розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Згідно ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Згідно ч.ч. 3-5 ст. 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз відповідних норм процесуального закону засвідчує, що реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в декілька основних етапів:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Апеляційний суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у ч. 4 ст. 129 ГПК України, у ч. 5 цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Такий правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

До того ж суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи засвідчується наступне.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судом апеляційної інстанції, у розмірі 35 000,00 грн, докази понесення яких будуть надані суду протягом 5 днів з дня ухвалення постанови.

12.01.2024 від представника ОСОБА_1 до господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 31 000 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу Позивач подав до заяви про ухвалення додаткового рішення: договори про надання правової допомоги, додаткову угоду № 1, додаткову угоду № 1.5, додаткову угоду № 2, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої (правової) допомоги, договір про надання правової допомоги, рахунок, акт про надання юридичної допомоги.

Зазначені вище докази подані позивачем в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

13.02.2023 між Адвокатським бюро "Ярослава Гулого" (далі виконавець) та ОСОБА_1 (далі клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № АБ-02/23 (далі договір № АБ-02/23).

Відповідно до п. 1.1 договору № АБ-02/23 клієнт доручає, а виконавець приймає на себе доручення Клієнта про надання обумовленої цим договором юридичної (правової) допомоги. Клієнт приймає на себе зобов`язання сплатити Виконавцю винагороду за надану правову допомогу та фактичні витрати, в обсязі, на умовах і в порядку, що визначені цим Договором.

За умовами п. 1.2 договору № АБ-02/23 Адвокатом, що надає правову допомогу Клієнту за цим Договором, є Адвокат Гулий Ярослав Олександрович.

Згідно п. 1.7 договору № АБ-02/23 зміст кожного конкретно визначеного доручення клієнта за цим договором та зміст і обсяг надання правничої (правової) допомоги у кожній конкретно визначеній справі Клієнту та/або особі, в інтересах та на користь якої укладено цей договір, визначаються додатковою угодою до цього договору, що є його невід`ємною частиною, і яка врегульовує у т.ч. й всі інші питання, які витікають із суті певного доручення клієнта або певної справи, в якій надається юридична (правова) допомога за цим договором, що є документом, який врегульовує виключно взаємовідносини клієнта та/або особи, в інтересах та на користь якої укладено цей договір, з адвокатом, у т.ч. й ті, які містять інформацію, що відноситься до адвокатської таємниці.

Відповідно до п. 4.1 договору № АБ-02/23 вартість наданих юридичних послуг виконавець визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги та виставляє Клієнту відповідний рахунок. Сторони можуть погодити вартість послуг та порядок розрахунків в окремому додатку до цього договору.

За умовами п. 4.2 Договору № АБ-02/23 оплата за цим договором здійснюється Клієнтом на підставі виставленого рахунку від Виконавця. Такий рахунок за вибором Виконавця може бути надіслано поштовою кореспонденцією та/або електронним листом на електронну поштову скриньку Клієнта. Рахунок вважається отриманим Клієнтом з моменту його надходження до поштового відділення, яке обслуговує адресу місця проживання (реєстрації) Клієнта та/або з моменту надходження електронного листа на електронну поштову скриньку Клієнта.

Згідно п. 4.5 Договору № АБ-02/23 за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Виконавцем юридичної допомоги та її вартість. Акт надсилається Клієнту факсимільним зв`язком або поштою. Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання Клієнтом, останній не надав Виконавцю письмові аргументовані заперечення на акт.

20.09.2023 між Адвокатським бюро "Ярослава Гулого" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1.5 до Договору про надання правової допомоги №АБ-02/23 від 13.02.2023.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надати Клієнту юридичні послуги, що полягають у наданні правової допомоги щодо розірвання у судовому порядку Договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-137/19 від 22.03.2019, укладеного між Позивачем, від імені якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Матеріальні активи-2", та Відповідачем-1, та витребування у Відповідача-1 на користь Позивача 98 438 шт простих бездокументарних іменних акцій емітента ПрАТ "Агенція Безпеки "Скорпіон" (код ЄДРПОУ 34059350), що мають міжнародний ідентифікаційний номер (код ISIN) UA4000104855, що включає:

- представництво інтересів Клієнта у суді апеляційної інстанції, підготовка та подача до суду апеляційної інстанції скарги або відзиву на апеляційну скаргу, підготовка і подача до суду клопотань/заяв/пояснень/, участь в судових засіданнях, надання інших послуг, необхідних для належного представництва інтересів Клієнта.

Пунктом 2 Додаткової угоди № 1.5 передбачено, що вартість послуг, що надаються Виконавцем, встановлюються у такому розмірі:

п. 2.1 за надання послуг згідно з п.п. 1.1 (окрім участі у судових засіданнях) у розмірі 3 000,00 грн. за одну годину витраченого часу;

п. 2.2 участь у одному судовому засіданні у розмірі 3 500,00 грн.

За умовами п. 3 Додаткової угоди № 1.5 оплата здійснюється не пізніше 60 днів з моменту отримання Клієнтом рахунку від Виконавця та Акту про надання юридичної допомоги.

Згідно п. 1.3 Договору № АБ-02/23 Виконавець може залучати до виконання цього Договору інших адвокатів на договірних засадах.

13.02.2023 між Адвокатським бюро "Ярослава Гулого" та Адвокатом Перевощиковою Тетяною Миколаївною укладено Договір про надання правової допомоги.

11.01.2024 між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро "Ярослава Гулого" підписано акт про надання юридичної допомоги, відповідно до якого сторони підтверджують, що послуги фактично надані в обсязі, вказаному в акті, а сума у розмірі 31 000,00 грн повністю покриває вартість послуг Виконавця з надання правової допомоги відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1.5.

Так, перелік наданих послуг позивачу:

- аналіз апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2023 у справі № 904/1103/23 та підготовка відзиву 5 год. (27.09.2023);

- аналіз апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2023 у справі № 904/1103/23 та підготовка відзиву 3 год. (27.09.2023);

- представництво інтересів Клієнта у судових засіданнях 23.11.2023, 11.01.2024 у справі № 904/1103/23.

Всього витрачено часу на правову допомогу 8 год., вартість послуг 24 000,00 грн. (8 год. * 3 000,00 грн.), участь у судових засіданнях 23.11.2023, 11.01.2024, вартість послуг 7000,00 грн. (3 500,00 грн. участь в одному судовому засіданні).

Пунктом 4 акту про надання юридичної допомоги від 28.07.2023 передбачено, що оплата наданих послуг здійснюється не пізніше 60 днів з моменту отримання Клієнтом рахунку від Виконавця та Акту про надання юридичної допомоги.

Адвокатським бюро "Ярослава Гулого" виставлено ОСОБА_1 рахунок на суму 31 000,00 грн.

28.02.2024 від представника ОСОБА_2 до господарського суду надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до яких він просить суд у задоволенні останньої відмовити.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач-1 вказує на те, що вартість послуг за прийняття участі в одному судовому засіданні та складання відзиву на апеляційну скаргу є занадто завищеними, вважає, що витрати повинні бути співмірними, а отже сума в 10 000,00 грн, на його думку, може бути задоволена судом апеляційної інстанції.

Зауважує на тому, що заяв була подана з пропуском встановленого ГПК країни строку.

Крім того, відповідач-1 наголошує на тому, що до заяви не було долучено доказів фактично понесених витрат клієнтом у зазначеній справі.

У сукупності, відповідач-1 просить суд відмовити заявнику у задоволенні його заяви про ухвалення додаткового рішення.

Посилання відповідача-1 про пропуск строку для подання заяви є безпідставним, оскільки за приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), а такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у додатковій постанові від 03.03.2021 у справі № 912/354/20 наголосив, що докази, які стосуються розміру судових витрат подаються у суворо визначені кодексом строки: до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Постанова Центрального апеляційного господарського суду за результатом розгляду апеляційних скарг ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2023 у справі № 904/1103/23 була прийнята 11.01.2024.

Заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення надійшла до Центрального апеляційного господарського суду 12.01.2024, тобто в межах встановленого процесуальним законом строку.

Заперечення відповідача-1 про відсутність доказів фактичного понесення витрат на правничу допомогу, а саме їх фактичної оплати, слід відхилити, враховуючи приписи ч. 2 ст. 126 ГПК України та висновки, наведені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19, згідно яких можуть бути розподілені як витрати, що вже фактично понесені (відшкодування), так і ті, що тільки належить сплатити, про що згадано вище по тексту постанови.

Як вже вказувалось вище, за умовами п. 3 Додаткової угоди № 1.5 від 20.02.2023 оплата здійснюється не пізніше 60 днів з моменту отримання Клієнтом рахунку від Виконавця та Акту про надання юридичної допомоги.

Таким чином, з огляду на вказані умови Додаткової угоди та документи, надані Позивачем, строк остаточної оплати вказаних послуг ще не наступив.

На час розгляду судом заяви про ухвалення додаткового рішення доказів оплати Позивачем послуг, наданих йому Адвокатами, не надано, що, втім, не перешкоджає суду здійснити їх розподіл.

Слід наголосити, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Суд також зауважує, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності й недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Отже, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Колегія суддів звертає увагу, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, а заявлена позивачем до стягнення сума витрат на оплату правничої допомоги становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу витрат.

Щодо тверджень відповідача-1 про неспівмірність розміру витрат, то варто зазначити, що самі лише посилання на неспівмірність та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат, без належних доказів та обґрунтувань.

В той же час, вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішенні від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

В даному випадку апеляційним судом враховується, що погоджена позивачем з адвокатом вартість послуг, що надавалися в суді першої інстанції, встановлювалася у такому розмірі: 2 500,00 грн. за одну годину витраченого часу, а за участь в одному судовому засіданні у розмірі 3 000,00 грн.

Натомість в суді апеляційної інстанції вартість таких послуг вже складала у розмірі 3 000,00 грн. за одну годину витраченого часу, а участь у одному судовому засіданні у розмірі 3 500,00 грн.

Тобто, має місце підвищення вартості послуг з професійної правничої допомоги, зокрема, з підготовки (складання) процесуальних документів та представництва інтересів в судових засіданнях, без обґрунтування причин істотної зміни ціни.

В свою чергу, сама кількість таких документів зменшилася до 2, обсяг затраченого часу на складання відзивів на апеляційні скарги є непропорційним складності справи, встановленим обставинам, які були відомі адвокату, що здійснював представництво інтересів клієнта на всіх етапах судового розгляду, зважаючи також й на незмінність правової позиції відповідача-1 (апелянта), а також є незначним й обсяг наданих послуг, серед яких - 2 судових засідання тривалістю трохи більше 10 хв та 18 хв відповідно, участь в яких приймав уповноважений представник позивача.

Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, не відповідає критеріям розумності та справедливості.

Відтак, наведеним спростовуються доводи заявника стосовно необхідності відшкодування витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Підсумовуючи усе вищевикладене, необхідно зауважити, що хоча обумовлення такого розміру судових витрат на правничу допомогу відповідає досягнутим домовленостям між позивачем та Адвокатським бюро "Ярослава Гулого" у договорі про надання професійної правничої допомоги та складеному на його виконання акті про надання юридичної допомоги, однак заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критеріям справедливості та розумної необхідності таких витрат, їх співмірності, а тому, приймаючи до уваги заперечення відповідача-1 щодо обґрунтованості розміру таких витрат на суму 10 000,00 грн, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для покладення на ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, відмовивши в решті вимог.

Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 244, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

В решті вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 20.03.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Т.А. Верхогляд