Рішення

від 20.03.2024 по справі 904/5453/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2024м. ДніпроСправа № 904/5453/23Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Золотарьової Я.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:

За позовом Комунального підприємства "ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпро

до Комунального закладу "Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 389 978,81 грн

Без участі представників сторін

ПРОЦЕДУРА:

Комунальне підприємство "ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської обласної ради" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального закладу "Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури" Дніпропетровської обласної ради і просить суд стягнути заборгованість у розмірі 389 978,81 грн, з яких 378 495,49 грн - основна заборгованість, 7 698,37 грн - 3 % річних, 3 784,95 грн - інфляційні втрати та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання теплової енергії №259 від 20.01.2023 в частині порушення строків оплати вартості наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2023 позовну заяву залишено без руху.

07.11.2023 позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2023 продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.

14.11.2023 відповідач надав відзив на позов.

22.11.2023 позивач надав відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 призначено судове засідання на 18.01.2023.

18.01.2024 сторони з`явились в судове засідання.

Представник відповідача наголосив на тому, що у нього відсутня заборгованість, докази про що будуть надані після судового засідання. Позивач заперечив щодо тверджень відповідача та вказав, що акти взаємних розрахунків складені відповідно до загальної інформації, враховуючи і попередні роки, а не по конкретному договору. Тому неможливо визначити за який період відповідач сплачував, оскільки відповідач у призначенні платежу не зазначав жодної інформації.

22.01.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

23.01.2024 позивачем надано заперечення щодо долучених відповідачем документів.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Судова система не припиняє працювати, але значна кількість повітряних тривог, відключення електроенергії, відсутність фінансування на поштові відправлення, призводить до збільшення часу розгляду судових справ.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв рішення по справі у нарадчій кімнаті.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання теплової енергії №259 від 20.01.2023 в частині порушення строків оплати вартості наданих послуг.

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору позивач просить суд стягнути заборгованість у розмірі 389 978,81 грн, з яких 378 495,49 грн - основна заборгованість за січень 2023, 7 698,37 грн - 3 % річних, 3 784,95 грн - інфляційні втрати.

Позиція відповідача, викладена у відзиві

Відповідач посилається на Акт звірки взаєморозрахунків від 26.09.2023 року, у якому вказано, що станом на 01.01.2023 переплата відповідача склала 123 747,77 грн., за січень 2023 року нараховано 378 495,49 грн., а станом на 26.09.2023 дебетове сальдо КП «Дніпротеплоенерго» ДОР» склало 254 747,72 грн.

16.10.2023 року між сторонами був підписаний Акт здачі-приймання виконаних робіт №259/10 за період з 01.10.23р. по 16.10.23р. у відповідності до якого КП «Дніпротеплоенерго» ДОР» поставлено, а Споживачем - одержано теплову енергію на суму 254 747,72 грн. разом з ПДВ.

Відтак, у відповідності до Акту звірки взаєморозрахунків від 26.09.2023 року та Акту здачі-приймання виконаних робіт №259/10 від 16.10.2023 року борг Відповідача перед Позивачем станом на 16.10.2023 року склав 254 747,72 грн. разом з ПДВ.

Відповідач зазначає, що тільки після підписання Акту звірки взаєморозрахунків від 26.09.2023 року він дізнався про те, що Позивачем за січень 2023 року нараховано поставку теплової енергії на суму 378 495,49 грн. Як і підтвердив Позивач у своїй позовній заяві Відповідач сплатив за спожиту теплову енергію за лютий та березень 2023 року в повному обсязі. Крім платіжних інструкції з оплати за лютий та березень 2023 року Сторонами також підписані Акти здачі-приймання виконаних товарів/робіт/послуг: за лютий 2023 року №259/2/B, №259/2/T, №259/2/П від 15.03.2023; за березень 2023 року №259/3/В, №259/3/Т, №259/3/П від 12.04.2023.

Рахунок на оплату за січень 2023 року Відповідач отримав тільки під час підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт №259/10 від 16.10.23р. Згідно рахунку №259/10 борг Відповідача перед Позивачем станом на жовтень 2023 року склав 254 747,72 грн. разом з ПДВ.

Свій обов?язок з оплати за теплову енергію за рахунком №259/10 Відповідач - Споживач за Договором виконав в повному обсязі - оплатив 254 747,72 грн., в т.ч. ПДВ 42 457,95 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №848 (внутрішній номер 3030994436) від 30.10.2023 року, дата виконання 31.10.2023 року, а також актом звірки взаєморозрахунків станом на 15.01.2024.

Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив

Відповідач стверджує, що він сплатив заборгованість відповідно до платіжної інструкції № 848 від 30.10.2023, але в ній не зазначено, за який саме період надійшла оплата і оплата надійшла Позивачу 31.10.2023.

Позивач вказує, що в позовній заяві період, за який стягується заборгованість та штрафні санкції - з січня 2023 по вересень 2023, а не жовтень, в якому було сплачено грошові кошти в розмірі 254 747,72 грн.

Позивач вказує про те, що відповідачем було здійснено переплату за одним договором (№ 259 за 2022) рік), а за іншим договором № 259, який був укладений 20.01.2023 - заборгованість наявна у розмірі 378 495,49 грн.

Отже, з огляду на вищевикладене, зобов?язання Відповідача не є виконаними.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

20.01.2023 між позивачем та відповідачем було укладено Договір на постачання теплової енергії № 259 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник постачає Споживачу теплову енергію ДК 021:2015:09320000-8 - пара, гаряча вода та пов?язана продукція (теплова енергія) по об??єктах Споживача у 2023 році, а Споживач приймає та зобов?язується оплатити теплову енергію на умовах даного договору.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що теплова енергія постачається Споживачу в обсязі 239 гкал.

Згідно з п. 3.1. ціна Договору становить 1 359 489,36 грн в тому числі ПДВ 226 581,56 грн.

Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Постачальник протягом 5-ти днів з дня отримання від Споживача документів, передбачених пунктами 5.3, 5.5. цього договору, виставляє Споживачу рахунки на сплату фактично спожитої теплової енергії. Зазначені рахунки повинні бути сплачені споживачем, протягом 10-ти календарних днів.

Обов`язок по отриманню рахунків покладається на Споживача.

Сторони домовились, що при зарахуванні на рахунок Постачальника коштів Споживача в першу чергу йде погашення за постачання теплової енергії, в другу чергу - транспортування теплової енергії, третю чергу - виробництво теплової енергії.

Розрахунок за теплову енергію для потреб опалення та гарячого водопостачання, проводиться за фактично поставлену теплову енергію (пункти 4.5-4.9 договору).

Додатком 4 до Договору встановлений порядок розрахунків за теплову енергію та зазначено, що щомісячно споживачем здійснюється оплата фактично спожитої теплової енергії не пізніше 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим, при цьому:

в разі, якщо Споживач розраховується за показниками комерційних приладів обліку, йому пред`являється до сплати рахунок згідно обсягу теплової енергії наведеної в акті використання теплової енергії за поточний місяць.

Споживачам, що не мають комерційних приладів обліку:

- щомісячно виставляється до сплати обсяг теплової енергії згідно до договірного приєднаного теплового навантаження з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

- обсяг фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірного приєднаного. теплового навантаження з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача в розрахунковому періоді.

За січень 2023 року за рахунками № 259/1/Т, № 259/1/П, № 259/1/В позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 378 495,49 грн.

Відповідач надав до матеріалів справи підписаний між сторонами акт звірки взаєморозрахунків до договору №259 від 20.01.2023, у якому зазначено, що станом на наявна 01.01.2023 існує переплата відповідача у розмірі 123 747,77 грн.

Також відповідач надав до матеріалів справи платіжне доручення №848 від 30.10.2023, в призначенні платежу якого вказано: «...сплата за тепл.енерг.з 01/10/23-16/10/2023; акт №259/10 від 16.10.23; Дог.№259 від 20.01.23...»

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з купівлі-продажу теплової енергії

Щодо суми основного боргу

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати поставленого товару. Відповідно до пункту 4.5-4.6 договору та пункту 2 додатку 4 до договору, строк оплати поставленого теплової енергії є таким, що настав.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до Акту взаємних розрахунків від 26.09.2023 року станом на 01.01.2023 переплата Комунального закладу «Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури» Дніпропетровської обласної ради» склала 123 747, 77 грн., за січень 2023 року нараховано 378 495, 49 грн., а станом на 26.09.2023 дебетове сальдо КП «Дніпротеплоенерго» ДОР» склало 254 747,72 грн.

Відповідач заперечив проти позову та вказав, що він повністю сплатив свій борг перед позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №848 від 30.10.2023.

Так, відповідач вказує, що рахунок на оплату він отримав 16.10.2023 та, відповідно до, платіжної інструкції № 848 від 30.10.2023 сплатив залишкову заборгованість у розмірі 254 747,72 грн.

Позивач заперечив щодо оплати та вказав, що платіжне доручення №848 від 30.10.2023 не містить посилання на період, за який сплачується заборгованість.

Суд не погоджується з доводами позивача та зазначає таке.

Правовідносини між сторонами є сталими й триваючими (тривалий період співпраці, наявність декількох договорів, за якими здійснювалася поставка товару).

За таких обставин платежі підлягають віднесенню на погашення заборгованості в хронологічному порядку, починаючи з найдавнішого періоду.

Схожа за змістом позиція викладена у постановах від 07.09.2023 у справі № 905/1965/19, від 06.10.2021 у справі № 911/2731/20, від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18, де Верховний Суд наголосив, що в разі, коли у графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно з яким здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатися одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то за наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Позивач нарахував заборгованість за теплову енергію у розмірі 378 495, 49 грн. за січень 2023.

Враховуючи переплату відповідачем у розмірі 123 747, 77 грн, яка існувала станом на 01.01.2023, вона мала бути зарахована позивачем на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто за січень 2023 року.

Тому на момент пред`явлення цього позову основний борг відповідача за період січень 2023 склав 254 747,72 грн. Тому у задоволенні позову на суму 123 747,77 грн слід відмовити.

Також відповідачем 30.10.2023 сплачено заборгованість на суму 254 747,72 грн та у призначенні платежу вказано: «...сплата за тепл.енерг. з 01/10/23-16/10/2023; акт №259/10 від 16.10.23; Дог.№259 від 20.01.23...».

Суд уважає, що відповідач сплатив саме за договором №259, про що зазначено у призначенні платежу. Що стосується періоду, за який треба враховувати таку сплату, суд зазначає, що оскільки у відповідача по договору №259 існувала заборгованість тільки за січень місяць, відповідно й оплату слід враховувати за цей період.

Відтак, на момент вирішення спору у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за січень 2023 року за договором №259 від 20.01.2023.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на те, що на момент звернення позивача за захистом своїх прав існувала непогашена заборгованість відповідача у розмірі 254 747,72 грн, яку було сплачено під час розгляду спору, то провадження в цій частині слід закрити.

Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7 698, 37 грн за сукупний період з 16.02.2023 по 11.10.2023 та інфляційні втрати у розмірі 3 784, 95 грн за період з березня 2023 по серпень 2023.

Суд не погоджується з розрахунком позивача з огляду на таке.

Позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних на суму боргу, що склала 378 495, 49 грн.

Суд зазначає, що за відповідачем розраховувалась переплата на суму 123 747, 77 грн, яка перейшла до сплати боргу в хронологічному порядку, тому позивач мав розраховувати штрафні санкції відповідно до суми боргу у розмірі 254 747,72 грн.

Так, перевіривши позивача в частині нарахування 3% річних суд зазначає, що він є необґрунтованим з огляду на таке.

Здійснюючи нарахування 3% річних позивач нарахував 3% на суми заборгованості за лютий 2023 та березень 2023, коли спірним періодом у цій справі є січень 2023 року.

При цьому суд зазначає, що матеріали справи не містяться рахунки за лютий-березень 2023 року та жодних обґрунтувань у позові щодо стягнення заборгованості за цими періодами.

Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість нарахування 3% річних у розмірі 300, 84 грн за лютий-березень 2023. Тому, в цій частині слід відмовити.

Суд, здійснивши перерахунок за допомогою додатку «Ліга360» нарахування 3% річних на суму боргу 254 747, 72 грн встановив, що сума, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 4 983, 28 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою додатку «Законодавство» суд зазначає, що він також є неправильним з підстав, вказаних вище. Здійснивши перерахунок судом встановлено ,що розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача становить 2 489,59 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Позивачем при подачі позову сплачено 5 849, 69 грн судового збору.

Водночас, у зв`язку із закриття провадження в частині основного боргу, сума судового збору, що підлягає поверненню позивачу з Державного Бюджету України за його клопотанням становить 3 821, 22 грн.

Тому судовий збір позивача у розмірі 122, 09 грн слід покласти на відповідача.

Судовий збір у розмірі 1 905, 98 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі № 904/5456/23 в частині позовних вимог про стягнення з Комунального закладу "Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури" Дніпропетровської обласної ради на користь Комунального підприємства "ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської обласної ради" 254 747, 72 грн. основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу "Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури" Дніпропетровської обласної ради (пр. Дмитра Яворницького, буд. 47, Дніпро, 49044; ідентифікаційний код 02214490) на користь Комунального підприємства "ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської обласної ради" (вул. Феодосіївська, буд. 7, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49005; ідентифікаційний код 30982775) інфляційні втрати у розмірі 2 489,59 грн, 3% річних у розмірі 4 983, 28 грн та судовий збір у розмірі 122, 09 грн.

В задоволенні вимоги Комунального підприємства "ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської обласної ради" про стягнення з Комунального закладу "Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури" Дніпропетровської обласної ради 123 747, 77 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя Я.С. Золотарьова