Рішення

від 30.01.2024 по справі 910/10365/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.01.2024Справа № 910/10365/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Златобанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дагмар-Інвест»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача

1. Національний банк України

2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М»

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від позивача Пиріг О.В., довіреність № 808/23 від 28.12.2023

від відповідача Спасибко А.В., ордер серії АІ № 1489988 від 06.11.2023

від третьої особи-1 Янголь О.О., довіреність № 18-0012/91525 від 12.12.2023

від третьої особи-2 Ярошенко А.С., довіреність № 60-15444/23 від 25.12.2023

від третьої особи-3 не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

21.04.2015 на розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дагмар-Інвест» про погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» за кредитним договором № 255/1/13-К.L від 23.09.2013 в розмірі 2.426.876,34 доларів США в рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки (договір іпотеки від 11.10.2013) шляхом продажу на прилюдних торгах нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Лісова (вул. Калініна), буд. 16 (один б), загальною площею 1836,6 кв. м (опис об`єкта: І А, - торгове приміщення, загальна площа 1539,4 кв. м.; а - підвальне приміщення, загальна площа 297,2 кв. м.) та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Дагмар-Інвест» право власності на яке зареєстроване державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.10.2013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 178113968105, номер запису про право власності: 2827087, на користь Публічного акціонерного товариства «Златобанк», визначивши початкову ціну продажу предмету іпотеки відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про іпотеку».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2015 порушено провадження у справі № 910/10365/15 та призначено справу до розгляду на 21.05.2015.

20.05.2015 позивачем на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить про погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» за кредитним договором № 255/1/13-К.L від 23.09.2013, що станом на 17.04.2015 становить 2.376.007,62 доларів США по основному боргу і процентах та 50.868,72 грн по сплаті пені, в рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Лісова (вул. Калініна), буд. 16 (один б), загальною площею 1836,6 кв. м. (опис об`єкта: І А, - торгове приміщення, загальна площа 1539,4 кв. м.; а - підвальне приміщення, загальна площа 297,2 кв. м.) та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Дагмар-Інвест» право власності на яке зареєстроване державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.10.2013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 178113968105, номер запису про право власності: 2827087, на користь Публічного акціонерного товариства «Златобанк», визначивши початкову ціну продажу предмету іпотеки відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про іпотеку».

20.05.2015 відповідачем до суду подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення спору у справі № 910/10907/15.

21.05.2025 позивач в судовому засіданні проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі заперечував.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дагмар-Інвест» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» про визнання договору іпотеки від 11.10.2013 припиненим та зобов`язання провести дії по зняттю заборони відчуження майна. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2015 було визнано подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду, в зв`язку з чим порушено провадження у справі № 910/10907/15 та призначено її до розгляду на 27.05.2015.

З огляду на викладене, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 зупинено провадження у справі № 910/10365/15 до вирішення спору по суті у справі Господарського суду міста Києва № 910/10907/15.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/10907/15 від 13.03.2023, яка набрала законної сили, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дагмар-Інвест» до Публічного акціонерного товариства «Златобанк», за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» та на стороні відповідача - Приватного нотаріуса КМНО Кирилюк Д.В. та Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Фактор плюс», Національного банку України про визнання договору іпотеки від 11.10.2013 припиненим та зобов`язання провести дії по зняттю заборони відчуження майна залишено без розгляду.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2023 поновлено провадження у справі № 910/10365/15; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 03.10.2023.

20.09.2023 відповідачем до суду подано клопотання про закриття провадження у справі № 910/10365/15 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

21.09.2023 від позивача до суду через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. 29.09.2023 представник позивача ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника позивача.

03.10.2023 позивачем подано до суду заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Національний банк України.

03.10.2023 позивачем подано до суду заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

03.10.2023 позивачем подано до суду заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М».

03.10.2023 позивачем на адресу електронної пошти суду подано заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю прийняти участь в судовому процесі та необхідністю підготовки заперечень на клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

03.10.2023 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 24.10.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/10365/15 від 24.10.2023 відкладено підготовче засідання на 07.11.2023; залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М».

02.11.2023 від третьої особи-1 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли пояснення по справі, в яких просить позовній вимоги позивача задовольнити.

03.11.2023 від третьої особи-2 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли пояснення по справі, в яких просить позовній вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

07.11.2023 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю направити повноважного представника.

07.11.2023 від третьої особи-2 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю направити повноважного представника.

07.11.2023 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/1-365/15 від 07.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 21.11.2023.

07.11.2023 відповідачем до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. 10.11.2023 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача.

21.11.2023 відповідачем до суду подано додаткові пояснення по справі.

21.11.2023 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі.

21.11.2023 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 28.11.2023.

28.11.2023 позивачем у підготовчому засіданні подано заяву про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 .

28.11.2023 позивачем у підготовчому засіданні подано заяву про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Грандвіс».

28.11.2023 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України про відмову в задоволенні клопотання позивача про залучення третіх осіб.

28.11.2023 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 05.12.2023.

05.12.2023 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі.

05.12.2023 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли пояснення по справі.

05.12.2023 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.01.2024.

Позивач в судовому засіданні 09.01.2024 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 09.01.2024 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Треті особи в судовому засідання 09.01.2024 вимоги позивача підтримали повністю.

09.01.2024 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 23.01.2024.

У зв`язку з оголошенням 23.01.2024 о 14:47 год. у місті Києві та Київській області повітряної тривоги, з метою збереження життя та здоров`я представників сторін, працівників апарату суду та суддів, суд дійшов висновку утриматись від розгляду справи у відкритому судовому засіданні, у зв`язку з чим судове засідання 23.01.2024 у справі № 910/10365/15 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/10365/15 від 23.01.2024 учасників справи викликано у судове засідання, що відбудеться 30.01.2024.

В судовому засіданні 30.01.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.09.2013 між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (Банк, кредитодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» (позичальник, боржник, третя особа-3) укладено кредитний договір № 255/1/13-KL (надалі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору в порядку та на умовах, встановлених цим кредитним договором та чинним законодавством України, кредитодавець надає позивальнику кредит, а позичальник зобов`язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у формі відкритої відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим кредитним договором. Кредит може надаватися траншами. Позичальник має право в будь-який час без повідомлення Банку здійснювати погашення поточної заборгованості по кредиту і за умови дотримання умов надання кредитних коштів, встановлених цим кредитним договором, може знову отримати кредит в межах максимального ліміту за кредитною лінією.

Пунктом 1.3 кредитного договору встановлено максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією, що становить 3.000.000,00 доларів США.

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору кінцева дата повернення кредиту: не пізніше 22.09.2015 включно.

За умовами п. 1.5 кредитного договору за користування кредитом позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки, розмір встановлюється у розмірі - 14,5% річних.

З наявної в матеріалах справи виписки по особовому рахунку (сформованої 17.04.2015 за період з 23.09.2013 по 16.04.2015) вбачається, що Банком надано позичальнику кредит у загальному розмірі 3.000.000,00 доларів США наступним чином: 27.09.2013 - 1.500.000,00 доларів США; 18.10.2013 - 500.000,00 доларів США; 19.11.2013 - 500.000,00 доларів США; 10.12.2013 - 228.166,26 доларів США; 11.12.2013 - 271.833,74 доларів США.

Приписами частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

11.10.2013 між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дагмар-Інвест» (іпотекодавець, відповідач) укладено договір іпотеки (далі - договір іпотеки), який 11.10.2013 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3747.

Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки він забезпечує виконання зобов`язань, що випливають з укладеного між боржником та іпотеко держателем кредитного договору № 255/1/13-KL від 23.09.2013 та додаткових угод до нього, які укладені та можуть бути укладені в майбутньому (далі - кредитний договір, основне зобов`язання), за умовами якого боржник зобов`язаний повернути іпотеко держателю кредитні кошти, надані у формі кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 3.000.000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення не пізніше 22.09.2015 включно, чи в інші строки, встановлені в кредитному договорі, сплатити нараховані проценти за користування кредитом в розмірі 14,5% річних, а також комісії, неустойки (пені, штрафи), всі без виключення інші платежі/суми, в розмірах, строки, у випадках та на умовах, передбачених основним зобов`язанням, відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки та витрати, що можуть виникнути у іпотекодержателя в зв`язку з укладенням, виконання основного зобов`язання та цього договору, в тому числі, але не виключно, витрати, пов`язані з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, його реалізацію, витрати на утримання і збереження предмета іпотеки, витрати на страхування предмета іпотеки, тощо, які забезпечуються іпотекою відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п. 1.2 договору іпотеки предметом іпотеки є наступне нерухоме майно: нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Лісова (вул. Калініна), буд. 1б (один б), загальна площе 1836,6 кв. м, опис об`єкта: І А, - торгове приміщення, загальна площа 1539,4 кв. м; а - підвальне приміщення, загальна площа 297,2 кв. м (далі - предмет іпотеки).

Відповідно до п. 3.4.1 договору іпотеки іпотекодержатель має право у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань за цим договором та/або позичальником за кредитним договором переважно перед іншими кредиторами та або позичальника задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, звернути стягнення на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину).

Згідно з п. 4.1 договору іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки (в цілому чи будь-якої його частини) у випадках невиконання та/або неналежного виконання основного зобов`язання та в інших випадках, передбачених основним зобов`язанням, а також у разі невиконання/неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що позичальником порушено зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за кредитним договором, а тому у позивача виникло право звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046 - 1053 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 7.6 кредитного договору він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з п. 3.1.4 кредитного договору кредитодавець має право відмовитись від подальшого кредитування позичальника за цим договором частково або у повному обсязі та/або вимагати повернення в повному обсязі наданих кредитних коштів (в тому числі дострокового повернення) сплатити проценти за весь строк користування кредитними коштами у разі наявності та/або існування хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у випадку одноразового порушення позичальником будь-якого з боргових зобов`язань, в будь-якій їх частині, наявності виникнення випадку невиконання умов.

У зв`язку з невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасної та повної сплати процентів у строки, передбачені умовами кредитного договору, позивачем було направлено позичальнику вимогу про дострокове виконання умов кредитного договору, яка останнім не виконана.

З огляду на викладене 27.08.2015 Публічне акціонерне товариство «Златобанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» Славінського Валерія Івановича звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013, а саме 2.492.118,43 доларів США заборгованість за основним боргом, процентами та 539.674,96 грн штрафу та пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/22361/15 від 14.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2018 та постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2018, провадження у справі № 910/22361/15 в частині стягнення 169.349,22 доларів США заборгованості по кредиту, 24.030,72 доларів США заборгованості по процентам, 22.999,79 грн пені та 5.000,00 грн штрафу припинено у зв`язку з відсутністю предмета спору; в іншій частині позову відмовлено.

Слід також зазначити, що раніше 15.04.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» про визнання припиненими його зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013 у частині боргу на загальну суму 2.136.850,78 доларів США.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 у справі № 910/9544/15, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2016, визнано припиненим з 12.02.2015 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» перед Публічним акціонерним товариством «Златобанк» за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013 в частині заборгованості за кредитом в розмірі 2.136.850,78 доларів США; визнано відсутнім у Публічного акціонерного товариства «Златобанк» права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» на загальну суму 2.136.850,78 доларів США за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013.

В свою чергу 10.07.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Златобанк» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» про визнання недійсним одностороннього правочину від 12.02.2015 (про зарахування зустрічних однорідних вимог) в тому числі щодо припинення зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 у справі № 910/17681/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2016, в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Златобанк» відмовлено повністю.

Також 15.07.2015 Публічне акціонерне товариство «Златобанк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» про визнання недійсним одностороннього правочину від 12.02.2015 про зарахування зустрічних однорідних вимог, в тому числі щодо припинення зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 у справі № 910/18215/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016, відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» про визнання недійсним одностороннього правочину від 12.02.2015.

Зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі № 910/22361/15 вбачається, що сума основного боргу в розмірі 2.492.118,43 доларів США складається з 2.306.200,00 доларів США заборгованості за кредитом та 185.918,43 доларів США заборгованості за процентами.

Даним рішенням, з урахування обставин, встановлених рішенням суду у справі № 910/9544/15 щодо припинення зобов`язання за кредитним договором з 12.02.2015 на суму 2.136.850,78 доларів США, встановлено, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду сума заборгованості позичальника за кредитом становила 169.349,22 доларів США (2.306.200,00 доларів США - 2.136.850,78 доларів США); обґрунтованим розміром відсотків за заявлений позивачем період (з 27.09.2013 по 19.08.2015) є 24.030,72 доларів США; обґрунтованим розміром пені є 22.999,79 грн та штрафу 5.000,00 грн.

Також рішенням у справі № 910/22361/15 від 14.12.2017 встановлено, що 23.05.2017 здійснено погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 169.349,11 доларів США (платіжне доручення № 1) та у розмірі 24.030,70 доларів США (платіжне доручення № 2); згідно платіжних доручень № 3 та № 4 від 23.05.2017 позичальником здійснено погашення пені на суму 22.999,79 грн та штрафу на суму 5.000,00 грн.

Предметом спору у даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки внаслідок невиконання зобов`язань за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013 у зв`язку з чим станом на 17.04.2015 виникла заборгованість у розмірі 2.376.007,62 доларів США, яка складається з 2.306.200,00 доларів США боргу по кредиту та 69.807,62 доларів США боргу по процентах. Також позивачем нараховані 45.868,72 грн пені та 5.000,00 грн штрафу.

Отже, під час розгляду справи № 910/22361/15 встановлено фактичний розмір заборгованості за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013, який включає заборгованість за період, що є предметом у даній справі, а також те, що він повністю погашений.

У даному випадку господарський суд виходить з того, що принцип юридичної визначеності є одним з основних елементів верховенства права, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, оскільки на момент розгляду даної справи набрали законної сили судові рішення у справах № 910/17691/15, № 910/18215/15, № 910/9544/15, № 910/22361/15, обставини, які були встановлені під час розгляду цих справ не підлягають доказуванню в межах даної справи.

Відповідно до ст. 575 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що іпотека - іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Приписами статті 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів,неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, юридичним наслідком виконання зобов`язання є припинення цього зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Таким чином, у зв`язку з припиненням (виконанням) основного зобов`язання за кредитним договором № 255/1/13-KL від 23.09.2013 іпотека за іпотечним договором від 11.10.2013 є також припиненою.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не є необґрунтованими, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність заборгованості за кредитним договором, а отже відсутні підстави для звернення її стягнення за рахунок предмету іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами до відповідача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Златобанк».

Суд розглянувши подане відповідачем клопотання про закриття провадження у справі відзначає наступне

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

За відсутності належних доказів, що свідчать про сплату заборгованості за кредитним договором у повному обсязі саме після звернення позивача з даним позовом до суду, у суду відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 18.03.2024.

СуддяВ.В. Сівакова