Ухвала

від 20.03.2024 по справі 129/1670/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 129/1670/21

Провадження №11-кп/801/320/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря ОСОБА_5

прокурора в режимі відеоконференції ОСОБА_6

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Вінниці кримінальне провадження № 12020110000000096, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 18.02.2020 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні прокурора Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 23 січня 2024 року про повернення прокурору для усунення недоліків обвинувального акту по обвинуваченню

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Приєкулє Лієпайськеого району Латвійської Республіки, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , директора ПП «Телерадіокомпанія «ВДВ», раніше не судимого,

у вчиненнікримінального правопорушення(злочину),передбаченого ч. 3 ст. 176КК України,

Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 23 січня 2024 року задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 та обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020110000000096, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 18.02.2020 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України повернуто прокурору для усунення недоліків.

Приймаючи рішення про повернення обвинувального акта суд зазначив, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки у ньому відсутня повна інформація щодо кваліфікуючих ознак злочину, що інкримінується обвинуваченому, час вчинення злочину, у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення не викладено мотивів вчинення злочину. Також на переконання суду не містить відомостей про потерпілу особу та не додано довідку про юридичну особу, стосовно якої здійснюється провадження.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що їх подали.

В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні прокурора Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_6 ставиться питання про скасування ухвали Гайсинського районного суду Вінницької області від 23 січня 2024 року через істотні порушення кримінального процесуального закону та призначення нового розгляду обвинувального акту в суді першої інстанції

Апеляційна скарга мотивована тим, що обвинувальний акт повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України, натомість суд вдався до оцінки доказів, що під час підготовчого провадження є неприпустимим.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_6 підтримала доводи апеляційної прокурора скарги з підстав, викладених в ній та просила задовольнити в повному об`ємі.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_8 будучи належним чином повідомленими про час та місце судового засідання не з`явились, при цьому захисником подано до суду письмову заяву про розгляд апеляційної скарг у відсутності обвинуваченого та захисника. У заяві також висловлено позицію сторони захисту щодо законності ухвали суду першої інстанції.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідача, виступ прокурора, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Зазначені вимоги кримінального процесуального закону судом не дотримані, натомість висновки про невідповідність обвинувального акту вимогам закону є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 4ст.110 КПК Україниобвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим устатті 291 КПК.

Відповідно до ч. 3 п. 3ст. 314 КПК Україниу підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогамКПК України.

Повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору, знехтував вказаними вимогами закону, оскільки, зробивши висновок про невідповідність обвинувального акта вимогамКПК, не навів конкретних і достатніх для цього підстав.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що обвинувальний акт, в свою чергу, містить всі відомості, які передбачені пунктами 1-9 ч. 2ст. 291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив, до нього даний реєстр матеріалів досудового розслідування, цивільний позов та розписки обвинуваченого, захисника про отримання копії обвинувального акта та вказаного вище реєстру.

Суд першої інстанції посилається на те, що таке процесуальне рішення прокурора не відповідає вимогам п. 5 ч. 2ст. 291 КПК України.

В той час, суд апеляційної інстанції, враховуючи як вимоги національного законодавства, так і положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно з п. 5 ч. 2ст. 291 КПК Україниобвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Верховний Суд України у своїй постанові по справі N 5-328 кс-16 від 24 листопада 2016 року, аналізуючи зазначену норму, вказує, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:

1) фактичних обставин кримінального правопорушення;

2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва "формула обвинувачення");

3) формулювання обвинувачення.

При цьому, в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

У ч. 1ст. 91 КПК Українивизначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

За змістом п.10постанови Пленуму ВСУ «про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (у справі "Абрамян проти Росії") більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (у справі "Камінські проти Австрії").

Врішенні у справі «Маттоціа проти Італії»: "обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п."b" ч.3 ст.6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення".

Крім того, Суд нагадує, що положення п. "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52; рішення у справі "І.Н. та інші проти Австрії", п.34).

Ознайомившись з обвинувальним актом та проаналізувавши його зміст, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що фактичні обставини кримінальних правопорушень викладено послідовно і зрозуміло. В обвинувальному акті розкрито події кримінального правопорушення, як їх встановив слідчий, з зазначенням як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони кримінальних правопорушень, кваліфікуючих ознак.

Дійсно, як пояснює прокурор в апеляційній скарзі, в обвинувальному акті зазначено час та в чому саме, як встановлено під час досудового розслідування, виразились дії обвинуваченого ОСОБА_7 на незаконне розповсюдження програм мовлення, що завдало матеріальної шкоди у особливо великому розмірі.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що зробити висновки про обґрунтованість та доведеність відповідних обставин, які прокурор вважає встановленими відповідно до обвинувального акта, можливо виключно за результатами розгляду його по суті, а критерій "конкретність" в обвинувальному акті стосується не абсолютно усіх обставин, які мають відношення до події правопорушень, а лише тих, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та впливають на кваліфікацію дій особи.

Суд вважає, що наведені в обвинувальному акті фактичні дані у своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складів кримінальних правопорушень, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Суд апеляційної інстанції встановив, що в обвинувальному акті зазначено правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність відповідно до означених фактичних обставин, точне формулювання конкретних кримінальних правопорушень.

Таким чином, під час апеляційного розгляду не встановлено таких недоліків обвинувального акта, які є суттєвим порушенням прав особи, а також не дозволяють суду визначити межі обвинувачення, в яких має бути розглянуто кримінальне провадження, тобто унеможливлюють призначення справи до розгляду.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що саме за результатами судового розгляду шляхом всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки відповідно до закону доказів, можливо буде зробити висновок про доведеність чи безпідставність висунутого обвинувачення, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне взяти уваги те, що обвинувачення як складова частина обвинувального акта, яке лише підлягатиме доведенню під час судового розгляду, не завжди може бути остаточним на момент надходження обвинувального акта до суду, оскільки відповідно до приписів ст. 338, 339, 340 КПК Українипід час або в результаті судового розгляду прокурор може як змінити обвинувачення чи висунути додаткове, так і відмовитись від підтримання державного обвинувачення.

Безпідставне повернення обвинувального акта прокурору призводить до порушення судом першої інстанції вимогст. 28 КПК України,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо розумних строків кримінального провадження.

Виходячи зі змісту та трактуванняст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, остання гарантує винесення судового рішення протягом розумного терміну, встановивши тим самим межу стану невизначеності, в якому знаходиться та чи інша особа через пред`явлення їй кримінального обвинувачування. Кінцевим моментом стану невизначеності є момент вступу вироку чи рішення у законну силу чи зняття обвинувачення (закриття кримінальної справи).

На думку суду апеляційної інстанції, за таких обставин саме розгляд даного кримінального провадження по суті обвинувачення судом першої інстанції та прийняття за результатами розгляду відповідного судового рішення сприятиме виконанню завдань кримінального провадження, якими, згідно зст. 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За таких обставин, висновки суду про невідповідність обвинувального акта вимогамКПК Українисуд апеляційної інстанції вважає помилковими, а прийняте судом першої інстанції рішення про повернення прокурору обвинувального акта в порядку, передбаченому п. 3 ч. 3ст. 314 КПК України, безпідставним.

Відповідност. 412 КПК Україниістотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимогКПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

У зв`язку з безпідставним поверненням прокурору обвинувального акта суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Оскільки наведених вище вимог не було дотримано, а в перелік підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбаченихст. 415 КПК України, не входять істотні порушення кримінального процесуального закону, які в даному випадку були допущені судом першої інстанції, тому суд апеляційної інстанції вважає, що, виходячи з загальних засад кримінального провадження ухвала суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого засідання.

Керуючись ст. 403, 404, 405, 407, 412, 419 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 23 січня 2024 року про повернення прокурору для усунення недоліків обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12020110000000096, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 18.02.2020 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України скасувати через істотні порушення кримінального процесуального закону.

Призначити новий розгляд обвинувального акту у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Судді: