Постанова

від 20.03.2024 по справі 2-205/11

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №2-205/11

Провадження №22-з/812/18/24

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О. В.,

суддів: Коломієць В. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л. Д.,

без участі учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , яка подана через її представника Бартошук Валерію Олександрівну , про ухвалення додаткового судового рішення,

В С Т А Н О В И В:

02 листопада 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» (далі - ТОВ «ДЕБТ ФОРС») звернулося до суду із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні по примусовому виконанню виконавчого листа у справі №2-205/11.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2023 року заяву товариства було задоволено. Замінено сторону стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» на його правонаступника ТОВ «ДЕБТ ФОРС» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа у справі №2-205/2011.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні заяви ТОВ «ДЕБТ ФОРС» про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

З ТОВ «ДЕБТ ФОРС» на користь ОСОБА_1 стягнуто судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 605,60 грн.

28 лютого 2024 року ОСОБА_1 через свого представника Бартошук В. О. надіслала до Миколаївського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн, здійснених заявником у суді апеляційної інстанції.

ТОВ «ДЕБТ ФОРС» подало відзив на вказану заяву, у якому заперечувало проти її задоволення, посилаючись на безпідставність вимог ОСОБА_1 .

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок його обчислення, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Норми ст.246, 259, 270 ЦПК України передбачають, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, зазначила, що планує понести витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн. Станом на день подання апеляційної скарги витрати не оплачені. Докази їх понесення будуть надані суду у відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України.

28 лютого 2024 року після ухвалення судом апеляційної інстанції постанови по суті справи заявником було подано суду разом з заявою про розподіл судових витрат договір про надання правничої допомоги №5.01.24 від 26 січня 2024 року, доручення №1 про надання правничої допомоги від 26 січня 2024 року, акт виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 28 лютого 2024 року.

З зазначених доказів випливає, що адвокат Бартошук В. О. надавала заявнику професійну правничу допомогу від імені адвокатського бюро «Бартошук Євролекс». Вказана допомога складалася з дослідження доказів та формування правової позиції, надання консультацій щодо предмета спору та правового регулювання спору, підготовки апеляційної скарги, захист інтересів клієнта у Миколаївському апеляційному суді. Вартість вказаної допомоги становила 10 000 грн. Пункт 5.2 договору про надання правничої допомоги передбачає, що клієнт зобов`язаний оплатити надані послуги з правової допомоги протягом 30 календарних днів з дня підписання акту виконаних робіт або в інший строк, визначений сторонами в акті про надання правничої допомоги та/або додатковій угоді до даного договору.

Аналізуючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , складену її представником, на предмет складності, обсягу та часу, витраченого для її складання, обсяг виконаних робіт згідно з актом виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 28 лютого 2024 року, час витрачений представником у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт.

Враховуючи задоволення апеляційним судом апеляційної скарги ОСОБА_1 постановою від 28 лютого 2024 року, колегія суддів погоджується, що існують підстави для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, а саме стягнення їх з ТОВ ДЕБТ ФОРС» на користь ОСОБА_1 у сумі 10 000 грн.

Аргументи ТОВ ДЕБТ ФОРС» у запереченнях про те, що заявник безпідставно вимагає відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає хибними. Заявником були дотримані вимоги процесуального законодавства щодо звернення до суду з заявою про розподіл судових витрат. Заявник вказала про те, що збирається стягнути ці витрати, у змісті апеляційної скарги, докази понесення витрат вона подала у строки, визначені законодавством.

Доводи ТОВ ДЕБТ ФОРС» про те, що заявником не надано документів, підтверджуючих оплату послуг адвоката, відхиляються, оскільки, як уже зазначено вище, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Керуючись ст.270, 381 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 , яка подана через її представника Бартошук Валерію Олександрівну , про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді В. В. Коломієць

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 20 березня 2024 року.