Постанова

від 19.03.2024 по справі 585/1291/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року м.Суми

Справа №585/1291/21

Номер провадження 22-ц/816/284/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.

з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І.,

у присутності :

позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 та її представника адвоката Глущенка Віталія Вікторовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Роменського міськрайонногосудуСумськоїобласті від 04жовтня2023року у складі судді Євлах О.О., ухваленого в м. Ромни Сумської області, повний текст кого виготовлено 13 жовтня 2023 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Роменська міська рада Сумської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Приватне підприємство «Ромни-Проект», ОСОБА_6 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

12 травня 2021 року ОСОБА_7 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що їй направі спільноїчасткової власностіналежить 1/2 частка квартири за АДРЕСА_1 . Житловий будинок АДРЕСА_2 знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,0929 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5910700000:05:015:0129. ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка за кадастровим номером 5910700000:05:015:0100, за адресою: АДРЕСА_3 , що є суміжною із зазначеною земельною ділянкою.

Рішенням 60 сесії 7 скликання Роменської міської ради Сумської області їй та ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з метою подальшої приватизації за адресою АДРЕСА_2 . ПП «Ромни-Проект» було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), в АДРЕСА_2 на території Роменської міської ради Сумської області. Однак, ОСОБА_3 у 2005 році на належній їй земельній ділянці збудовано літню кухню, яка на даний час використовується в якості лазні, без відповідних дозвільних документів, отриманих від органу державного архітектурно-будівельного контролю та без проектної документації, а отже є самочинним будівництвом. При цьому, більша частина лазні розміщена на земельній ділянці з кадастровим номером 5910700000:05:015:0100, яка належить гр. ОСОБА_8 , а інша частина лазні (шириною близько 0,5 м) розміщена на земельній ділянці з кадастровим номером 5910700000:05:015:0129.

Посилаючись на викладене, просила суд зобов`язати ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5910700000:05:015:0129, привівши її у придатний для використання стан, шляхом звільнення від будівель і споруд.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що висновком експерта №1595/6 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, складеної 20 січня 2023 року встановлено зайняття відповідачем частини земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5910700000:05:015:0129, а саме подвір`ям з цегляним парканом площею: 6-7 кв.м., літньою кухнею, яка на даний час використовується в якості лазні, площею 1-2 кв.м.

Наголошує на тому, що рішення суду суперечить висновкам щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №910/12967/17, від 14 серпня 2018 року у справі 910/18461/17, від 20 лютого 2019 року у справі №157/330/16-ц, від 20 травня 2020 року у справі №344/4319/16-а, від 22 червня 2023 року у справі 592/16491/18, вимогам ст.ст. 152, 211, 212 ЗК України, ст. 376 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 2, 5, 263 ЦПК України.

Представником ОСОБА_3 адвокатом Глущенком В.В. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на те, що позивачем не було надано жодних доказів оформлення права власності чи права користування на земельну ділянку за кадастровим номером 5910700000:05:015:0129, не надано доказів щодо того, яка площа цієї земельної ділянки необхідна позивачу для забезпечення доступу до її квартири (проходу, проїзду тощо) та в чому саме полягає порушення прав позивача. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги відповідача та її представника, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 направі спільноїчасткової власностіналежить 1/2 частка квартири за АДРЕСА_1 (т.1, а.с.8).

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №254923924 від 29 квітня 2021 року підтверджується, що житловий будинок АДРЕСА_2 знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,0929 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5910700000:05:015:0129, право власності на частину якої належить ОСОБА_4 (т.1, а.с.9-10).

Рішенням Роменської міської ради Сумської області «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» від 22 травня 2019 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з метою подальшої приватизації за адресою АДРЕСА_2 (т.1, а.с.11).

ПП «Ромни-Проект» на замовлення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), в АДРЕСА_2 на території Роменської міської ради Сумської області (т.1, а.с.12-23).

Відповідно до довідки № 171 від 27 грудня 2019 року виданої КП «Роменське МРБТІ» кватира № 2 в будинку АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 1 / 2 ч., ОСОБА_5 1 /2 ч. (т.1, а.с.27).

ОСОБА_3 на прав власності належить земельна ділянка площею 0,0332 га, кадастровий номер 5910700000:05:015:0100, що розташована у межах згідно з планом за адресою АДРЕСА_4 . Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5916800732020 земельна ділянка за кадастровим номером 5910700000:05:015:0100 належить до земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ( т.1, а.с.63-68).

Згідно повідомлення Управління ДАБІ у Сумській області №40-1018/250-21 від 31 березня 2021 року, на підставі звернення від 25 березня 2019 року посадовою особою Управління у період з 24 квітня 2019 року по 26 квітня 2019 року проведено позапланову перевірку об`єкту містобудування: «Будівництво лазні на земельній ділянці з кадастровим номером 5910700000:05:015:0100, яка розміщена по АДРЕСА_3 та на земельній ділянці з кадастровим номером 5910700000:05:015:0129, яка розміщена по АДРЕСА_2 та зафіксовано, що гр. ОСОБА_3 у 2005 році за адресою АДРЕСА_3 збудовано літню кухню, яка на даний час використовується в якості лазні, без відповідних дозвільних документів. Більша частина лазні розміщена на земельній ділянці з кадастровим номером 5910700000:05:015:0100, яка відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 10 січня 2006 року серії ЯБ №726142 належить гр. ОСОБА_8 . Інша частина лазні (шириною близько 0,5 м) розміщена на земельній ділянці з кадастровим номером 5910700000:05:015:0129 (т.1, а.с.28).

Актом міжвідомчої комісії при виконавчому комітеті Роменської міської ради №2027 від 18 вересня 2020 року рекомендовано співвласникам ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та іншим співвласникам житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 звернутись до суду з клопотанням щодо захисту своїх прав відносно здійсненого самочинного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 5910700000:05:015:0129 (площа Гнідаша,6) (т.1, а.с.29-30).

Протоколом засідання комісії з розгляду земельних спорів від 29 жовтня 2020 року Роменської міської ради встановлено, що оскільки самочинно збудована будівля частково розміщена на земельній ділянці з кадастровим номером 5910700000:05:015:0129 (площа Гнідаша,6), до вирішення питання погодження меж земельної ділянки з кадастровим номером 5910700000:05:015:0129 (площа Гнідаша,6) доцільно проводити після вирішення питання щодо самочинної забудови, оскільки комісія вбачає, що при її здійсненні були порушені права співвласників житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , рекомендовано ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та іншим співвласникам житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 звернутись до суду з клопотанням щодо захисту своїх прав відносно здійсненого самочинного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 5910700000:05:015:0129 (площа Гнідаша,6).(т.1 а.с.31).

Згідно повідомлення Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області №03-26/3030 «Про усунення порушень ОСОБА_9 » від 11 грудня 2020 року рекомендовано ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за захистом своїх порушених прав внаслідок здійснення самочинної побудови звернутись до суду (а.с.32-33).

З акту №54 від 30 січня 2020 року складеного за результатами проведення (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності вбачається, що ОСОБА_3 на земельній ділянці за кадастровим номером 5910700000:05:015:0100, яка розміщена по АДРЕСА_4 , у період з 2004 по 2005 рік збудовано літню кухню, яка на даний час використовується в якості лазні без проектної документації та дозвільних документів від органу державного архітектурно-будівельного контролю на право виконання будівельних робіт, а отже самочинно. За результатами проведеної перевірки ОСОБА_3 видано припис про усунення порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм , стандартів і правил. Станом на 30 січня 2020 року, вимоги зазначеного припису ОСОБА_3 не виконано. Будівля в експлуатацію не введена, право власності на самочинно збудовану будівлю рішенням суду за нею не визнано ( т.1, а.с.84-89).

Відповідно заяви від 29 травня 2004 року ОСОБА_1 за адресою в АДРЕСА_5 не заперечувала проти будівництва ОСОБА_10 сараю та літньої кухні за адресою: АДРЕСА_6 (т.1, а.с.90).

Висновком експерта № 1595/6 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по цивільній справі № 585/1291/21, встановлено наступне:

Відповідно до даних топографо-геодезичного знімання, виконаного ТОВ «Сумський земельний кадастр», будівля ( літньої кухні, яка на даний час використовується в якості лазні), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером : 5910700000:05:015:0129, та на земельній ділянці з кадастровим номером 5910700000:05:015:0100, а саме :

- на земельній ділянці 5910700000:05:015:0129, площею 2 кв.м.;

- на земельній ділянці 5910700000:05:015:0100 встановити не видається за можливе в зв`язку з відсутністю даних;

Відповідно до даних топографо-геодезичного знімання, виконаного Сумською регіональною філією ДП «ЦДЗК», будівля (літньої кухні, яка на даний час використовується в якості лазні), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , знаходиться н земельній ділянці з кадастровим номером : 5910700000:05:015:0129, та на земельній ділянці з кадастровим номером : 5910700000:05:015:0100, а саме:

- на земельній ділянці 5910700000:05:015:0129 площа 1 кв.м.;

- на земельній ділянці 5910700000:05:015:0100 площа 67 кв.м.

Проведеним дослідженням, в межах наданих матеріалів, встановлено, що межі земельних ділянок з кадастровими номерами: 5910700000:05:015:0129 та 5910700000:05:015:0100, відповідно до даних Державного земельного кадастру, не перетинаються і не накладаються ( спільна межа тотожна).

Фактичне розташування спільної межі земельних ділянок домоволодінь АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , не відповідає межам, визначеним у Державному земельному кадастрі (т.2, а.с.34-82).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено порушення її прав, як власника частини квартири АДРЕСА_3 , а також те, що не має технічної можливості виконати перебудову нерухомого майна відповідно до будівельних норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами або неможливості виділити відповідачці у власність земельну ділянку із врахуванням відхилень при будівництві позивачкою літньої кухні, яка використовується як лазня, з огляду на те, що позивач ще не являється власником земельної ділянки та сама при будівництві приміщень зайняла частину земельної ділянки, належну на праві власності позивачці.

Крім того, суд першої інстанції вказував і на те, що позивач в своїй позовній заяві просить суд постановити рішення, яким зобов`язати ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5910700000:05:015:0129, привівши її у придатний для використання стан, шляхом звільнення від будівель і споруд. При цьому позивач не вказує, які саме будівлі(споруди), котрі знаходяться поза межами зазначеної нею земельної ділянки 5910700000:05:015:0129, необхідно прибрати відповідачу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. «Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 02 листопада 2004 року№ 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З огляду на зазначені приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Вказаний висновок повністю узгоджується із висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі № 233/3516/18-ц (провадження № 61-4805св20).

Предметом позову у цій справі є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером 5910700000:05:015:0129, на якій розміщений багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 , шляхом звільнення від будівель та споруд.

Згідно з вимогами ст. 376 ЦК України суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про знесення самочинного будівництва нерухомого майна.

Право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376, стаття 391 ЦК України).

За змістом статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

На вказаному судам наголошено у пункті 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» і до аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 17 липня 2019 року у справі № 462/469/14-ц (провадження № 61-23742св18); від 21 травня 2020 року у справі № 726/824/15-ц (провадження № 61-45216св18) та від 30 червня 2020 року у справі № 201/2886/15-ц (провадження № 61-4332св20).

Відповідно до п. г) та е) ч. 1 ст. 91 ЗК Українивласники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон. Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

За загальними правилами добросусідства, закріпленими законом устаттях 103-109 ЗК України, додержання правил добросусідства є обов`язком для власників та землекористувачів земельних ділянок, які мають обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам та землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдасться щонайменше незручностей.

Відповідно достатті 152 ЗК Українидержава забезпечує громадянам та фізичним особам рівні умови захисту права власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За загальним правилом власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою; захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьоюстатті 152 ЗК України, у тому числі, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідностідоположеньст.ст.77,79,80ЦПКУкраїни,належнимиєдокази,якімістятьінформацію щодопредметадоказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судом встановлено та не спростовується сторонами, що ОСОБА_11 у 2005 році за адресою; АДРЕСА_3 була збудована літня кухня, яка на даний час використовується як лазня, без відповідних дозвільних документів, а отже є самочинною забудовою. При цьому, незначна частина цієї будівлі знаходиться на суміжній земельній ділянці за кадастровим номером 5910700000:05:015:0129. Крім того, за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи було встановлено, фактична межа земельної ділянки № НОМЕР_1 (подвір`я з цегляним парканом) перетинає межу, що визначена у Державному земельному кадастрі на 6 кв.м, а фактична межа земельної ділянки № НОМЕР_2 (сарай) перетинає межу, що визначена у Державному земельному кадастрі на 5 кв.м.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не було доведено на доказах порушення її прав, як власника частини квартири АДРЕСА_1 , проведеним відповідачем самочинним будівництвом приміщення лазні.

Щодо доводів апеляційної скарги про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки за кадастровим номером 5910700000:05:015:0129, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Статтею 212 ЗК України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Як уже зазначалося, позивач є власником частини квартири АДРЕСА_1 , що розміщений на земельній ділянці за кадастровим номером 5910700000:05:015:0129. Право власності на частину цієї земельної ділянки, в установленому законом порядку за реєстровано за ОСОБА_4 , якою до суду першої інстанції було подано заяву, що її права, як суміжного землевласника, у зв`язку з проведеним відповідачем будівництвом лазні не порушуються.

Натомість позивачем, на час звернення до суду з позовом, лише розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 . Рішення органу місцевого самоврядування про затвердження цієї технічної документації та передання земельної ділянки у власність не приймалося. Порядок користування земельною ділянкою за кадастровим номером 5910700000:05:015:0129 між власниками квартир у вказаному будинку теж не визначався.

За змістом ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом д) частини 2 статті 92 ЗК України визначено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Проте, під час розгляду справи інстанційними судами, позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що цегляний паркан та приміщення лазі були побудовані відповідачем на земельній ділянці, що перебуває саме у її користуванні.

Власники інших квартир у будинку АДРЕСА_2 претензій до відповідача з приводу порушення їх прав на земельну ділянку не заявляли.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем не було доведено, що вона, як власник частини квартири у багатоквартирному будинку, у встановленому законом порядку, на час звернення до суду з цим позовом, набула право власності на зазначену земельну ділянку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 .

Встановлені під час проведення судової земельно-технічної експертизи перетинання фактичних земельних ділянок АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 не перешкоджає позивачу оформити право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5910700000:05:015:0129.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті б Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, вирішуючи спір суд першої інстанції з дотримання вимог статей 263-265, 382 ЦПК Україниповно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно встановив правовідносини, що склалися, дослідив і надав правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам і доводам сторін й правильно, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, ухвалив судове рішення.

Відповідно дост. 375 ЦПК Україниапеляційнийсуд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішень не впливають.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Роменського міськрайонногосудуСумськоїобласті від 04жовтня2023рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 20 березня 2024 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

В. Ю. Рунов