Ухвала

від 18.03.2024 по справі 906/1159/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/1159/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023

(головуючий - Мельник О.В., судді Гудак А.В., Олексюк Г.Є.)

у справі №906/1159/22

за позовом ОСОБА_1

до Житомирського обласного осередку "Полісся" Всеукраїнської громадської організації "Кінологічна спілка України"

про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

23.12.2023 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі №906/1159/22 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотанням про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2024 витребувано з Господарського суду Житомирської області та Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи №906/1159/22 за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного осередку "Полісся" Всеукраїнської громадської організації "Кінологічна спілка України" про визнання недійсним рішення, відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження, повернення без розгляду касаційної скарги або залишення касаційної скарги без руху за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі №906/1159/22 до надходження матеріалів справи до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05.02.2024 поновлено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження, повернення без розгляду касаційної скарги або залишення касаційної скарги без руху за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі №906/1159/22; відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі №906/1159/22; визнано неповажними підстави, наведені ОСОБА_1 , у клопотанні про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження; касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі №906/1159/22 залишено без руху, встановлено скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме шляхом подання до Верховного Суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучити клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, у якому навести інші підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та докази, що підтверджують сплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 4 962,00 грн.

21.02.2024 скаржником до Верховного Суду, на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 05.02.2024 у справі №906/1159/22, подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій скаржник заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Перевіривши матеріали касаційної скарги та заяви про усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 , Верховний Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, скаржник, на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 05.02.2024 у справі №906/1159/22, надіслала заяву про усунення недоліків касаційної скарги в якій заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому наведено інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.

У вказаному клопотанні скаржник зазначає, що у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, яке подано разом з касаційною скаргою, скаржник не стверджувала, що здійснювала догляд за сином із першого дня його стаціонарного лікування, тобто з 21.09.2023. Так, справді скаржник була присутня в судовому засіданні в приміщенні Північно - західного апеляційного господарського суду, яке відбулося 03.10.2023, але це жодним чином не суперечить твердженням скаржника наведеним у клопотанні, що з 07.10.2023 скаржник перебувала в с. Дібрівка, Житомирського району Житомирської області та була вимушена здійснювати догляд за своїм сином. Крім того, твердження скаржника стосовно здійснення догляду за сином жодним чином не суперечить тому, що він періодично перебував на стаціонарному лікуванні (тобто перебування хворого у медичній установі, не дома), адже стаціонарне лікування сина носило періодичний характер, тобто з 07.10.2023 (день, коли скаржник приїхала до с. Дубрівка до сина) по 15.12.2023 (день, коли скаржник повернулася додому) він періодично проходив стаціонарне лікування, а періодично знаходився вдома. До того ж, навіть під час стаціонарного лікування, яке передбачає знаходження хворого в медичній установі, скаржник все одно здійснювала догляд, адже кожен день такого стаціонарного лікування майже зранку до вечора перебувала із ним у лікарні. До того ж, вказує, що судом не взято до уваги душевний стан скаржника, адже хвилювання за життя та здоров`я сина позбавили скаржника можливості займатися будь - якими іншими справами, крім намагання усіма силами допомогти та вийти із кризового стану. Окрім зазначеного вказує, що ознайомлювалася із практикою господарського судочинства і у зв`язку з цим була обізнана щодо обов`язковості сплати судового збору за подання касаційної скарги, адже жодного разу не бачила, що в порядку даного судочинства тим паче в разі касаційного оскарження особа звільнялася від сплати судового збору. Зазначає, що вказане навіть доводиться і прийнятим рішенням у даній справі, адже скаржнику відмовили у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, хоча з матеріалів справи вбачається, що скаржник з таким клопотанням зверталася і під час розгляду справи в суді першої інстанції, і під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи, що пенсія скаржника є єдиним доходом, а місячний розмір пенсії становить приблизно 4 000,00 грн, в той час як розмір судового збору за подання касаційної скарги у справі №906/1159/22, як зазначено в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2024, становить 4 962,00 грн, скаржник мала намір 2 000,00 грн взяти із своєї пенсії, а іншу частину позичити. Однак, по - перше, позичити кошти так і не вдалося, по - друге, кошти з пенсії скаржник також була вимушена витратити на ліки та догляд за сином. В подальшому, розуміючи безвихідність ситуації, яка склалася, факт того, що час проходить, а отже строк на касаційне оскарження постанови Північно - західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі №906/1159/22 також проходить, кошти у розмірі, необхідному для сплати судового збору так і не вдається зібрати або позичити, скаржником все ж таки було прийнято рішення звернутися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із клопотанням про звільнення її від сплати судового збору.

Розглянувши наведені скаржником у клопотанні про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження інші підстави на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів визнає такі причини пропуску неповажними, а заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі №906/1159/22 - такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13).

Із правового контексту норм статей 118, 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/15481/17).

Колегія суддів зазначає, що доводи ОСОБА_1 у поданому нею клопотанні значною частиною фактично дублюють раніше наведені нею, які вже визнавались Судом неповажними в ухвалі Верховного Суду від 05.02.2024 у справі №906/1159/22.

Окрім того, доводи скаржника щодо неможливості сплати судового збору за подання касаційної скарги, у розрізі розгляду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку на касаційне сокарження.

Звернення з касаційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження вказаного судового рішення.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 292 ГПК України, якщо наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи, що наведені підстави пропуску строку на касаційне оскарження суд визнав неповажними, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі №906/1159/22 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 ГПК України.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке заявлене у заяві про усунення недоліків касаційної скарги, не розглядається.

Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі №906/1159/22.

2.Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3.Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

Г.О. Вронська