Постанова

від 20.03.2024 по справі 296/4617/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/4617/21 Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н. М.

Категорія 12 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Талько О.Б.

розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №296/4617/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Богуша Олександра Васильовича, ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Департамент реєстрації Житомирської міської ради про скасування державної реєстрації, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 24 травня 2023 року, постановлену під головуванням судді Анциборенко Н.М. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати рішення державного реєстратора Богуша О.В. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення, площею 92 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , індексний номер 50913762 від 31.01.2020

В обґрунтування позову зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_2 . Вказував, що колишній власник квартири АДРЕСА_3 ( ОСОБА_2 ) під час проживання в будинку АДРЕСА_1 прибудував до північної стіни будинку гараж. Зазначав, що вказана споруда є самовільною забудовою, на зведення якої ОСОБА_2 не отримував дозвільних документів та згоди інших співмешканців будинку. Вказує, що 29.01.2020 відповідачем була проведена державна реєстрація нежитлового приміщення площею 92 кв.м. (що ймовірно є гаражом), яка на його думку є незаконною. Враховуючи викладене просив задовольнити позов.

24 травня 2023 року ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив: - визнати недійсними договір дарування від 06 листопада 2020 року №92150, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; - визнати недійсним рішення від 06 листопада 2020 року №55000743 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення реєстраційний номер 2020359918101 за адресою: АДРЕСА_1 ; - знести самочинного збудовану прибудову до багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 нежитлове приміщення площею 92 кв.м. із відновленням становища, яке існувало до вчинення самочинного будівництва за рахунок відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В обґрунтування заяви про збільшення позовних вимог зазначав, що йому стало відомо, що між відповідачами було укладено договір відчуження нежитлового приміщення площею 92 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , а саме договір дарування від 06 листопада 2020 року №92150, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. Вказує, що нежитлове приміщення площею 92 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 не набуло ознак завершеного будівництва об`єкта нерухомого майна станом на 31 січня 2020 року, оскільки декларація про його готовність ніколи не була зареєстрована ДАБІ. Вважає, що державна реєстрація права власності ОСОБА_2 в січні 2020 року, укладання договору відчуження незаконно зареєстрованого майна - 06.11.2020 із реєстрацією 06.11.2020 права власності за ОСОБА_3 вчинено з порушенням вимог законодавства. Враховуючи викладене вважав доповнити вимоги своєї первинної позовної заяви додатковими вимогами про визнання недійсним договору дарування, рішення про державну реєстрацію права власності та знесення самочинного будівництва.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 24 травня 2023 року відмовлено у прийнятті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог від 24.05.2023 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Богуша О.В., ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Департамент реєстрації Житомирської міської ради про скасування державної реєстрації, повернувши її з додатками позивачу.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Вказує, що подана ним заява про збільшення позовних вимог не є зміною предмету і підстав позову. Зазначає, що ним було реалізовано процесуальне право на уточнення позовних вимог в їх повноті для захисту його порушених прав у зв`язку зі зміною фактичних обставин справи після подання первинної позовної заяви внаслідок появи у даній справі нових письмових доказів. Вказує, що прийняті судом першої інстанції вимоги в разі їх задоволення не вирішать спір, оскільки ОСОБА_3 так і залишиться власником нежитлового приміщення площею 92 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Звертає увагу на те, що скасування права власності ОСОБА_3 на самочинно зведену прибудову, яка руйнує належне йому житлове приміщення не є окремою вимогою у спорі щодо захисту права власника нерухомого майна. Враховуючи викладене просить скасувати ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 24 травня 2023 року.

15 березня 2024 року на адресу суду від представника ОСОБА_2 ОСОБА_7 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Зазначає, що зміна позивачем підстав і предмета позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Вказує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що правові підстави для прийняття заяви про збільшення позовних вимог з додатковими позовними вимогами відсутні, оскільки за такою заявою заявляються вимоги, які не є за своїм змістом збільшенням розміру позовних вимог, тобто є новими окремими та самостійними позовними вимогами, що суперечить положенням ст. 49 ЦПК України та не передбачено процесуальним законом. Зазначає, що такі додаткові позовні вимоги передбачають не тільки зміну предмету позову але й підстав, тобто обставин на яких ґрунтуються додаткові вимоги позивача. Стверджує, що такі додаткові вимоги не є уточненням і заявлені до іншого відповідача, тобто є по факту новими позовними вимогами.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Отже, реалізація права особи на судовий захист здійснюється в порядку, встановленому процесуальним законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У справі, що переглядається, встановлено, що предметом первісного позову є скасування рішення державного реєстратора Богуша О.В. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення, площею 92 кв.м. (що ймовірно є гаражом) за адресою: АДРЕСА_1 , індексний номер 50913762 від 31.01.2020. При цьому позивач вказував, що нежитлове приміщення є самовільною забудовою, на зведення якої ОСОБА_2 не отримував дозвільних документів та згоди інших співмешканців будинку, а тому проведена державна реєстрація є незаконною.

24 травня 2023 року ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив: - визнати недійсними договір дарування від 06 листопада 2020 року №92150, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; - визнати недійсним рішення від 06 листопада 2020 року №55000743 про державну реєстрацію ОСОБА_8 права власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення реєстраційний номер 2020359918101 за адресою: АДРЕСА_1 ; - знести самочинного збудовану прибудову - нежитлове приміщення площею 92 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 із відновленням становища, яке існувало до вчинення самочинного будівництва за рахунок відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При цьому позивач посилався на те, що йому стало відомо про укладення між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору дарування від 06 листопада 2020 року нежитлового приміщення реєстраційний номер 2020359918101 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: - спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; - якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; - виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; - зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; - правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц).

Цивільне процесуальне законодавство гарантує позивачу право на збільшення або зменшення розміру позовних вимог, змінити предмет або підстави позову. Водночас право на збільшення або зменшення розміру позовних вимог, зміну предмету або підстав позову не є абсолютним, подаючи такі письмові заяви заявник повинен дотримуватись вимог ЦПК України щодо їх подання.

Зміна предмета позову відбудеться тоді, коли в рамках конкретної позовної вимоги позивач замість одного способу захисту прав (який був заявлений раніше, при подачі позову) захоче скористатися іншим способом захисту, обґрунтовуючи свої позовні вимоги (предмет позову) тими самими обставинами, якими він обґрунтовував первісні вимоги.

Зміна підстав позову відбувається тоді, коли позивач в рамках конкретної позовної вимоги, в обґрунтування раніше заявлених позовних вимог (предмету позову) посилається на інші обставини якими він ці (перші) позовні вимоги, обґрунтовував.

Верховний Суд у постанові від 22 липня 2021 року у справі №910/18389/20 вказав, що зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Предмет позову кореспондується зі способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного способу захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

При цьому Верховний Суд зазначив про те, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Заяву позивача про зміну предмету або підстав позову, можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно в її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісно підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі №370/2201/15-ц звернув увагу на те, що доповнення позовних вимог новими вимогами та новими обставинами по своїй суті є новим позовом.

Таким чином, заяву про зміну предмета або підстав позову, можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно в її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісно підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 22.07.2021 у справі №910/18389/20.

За приписами частини шостої статті 185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.

Вбачається, що доповнюючи предмет позову новими вимогами про визнання недійсним договору дарування від 06 листопада 2020 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , рішення від 06 листопада 2020 року №55000743 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нежитлове приміщення реєстраційний номер 2020359918101 за адресою: АДРЕСА_1 та знесення самочинної прибудову до багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , позивач фактично пред`явив новий позов, оскільки доповнив позовні вимоги первісного позову іншими позовними вимогами, які у свою чергу обґрунтував іншими обставинами, ніж були вказані у первісній позовній заяві.

Крім того, колегія суддів підкреслює, що зміна позовних вимог іншими вимогами та/або доповнення позовних вимог новими вимогами, зокрема в разі, якщо позовні вимоги є вимогами немайнового характеру, відбувається шляхом зміни предмета позову, а не шляхом збільшення позовних вимог, оскільки, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог, необхідно розуміти, відповідно, збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський Суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їх справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Дія 97 проти України від 21.10.2010 року).

Подану у травні 2023 року заяву, ОСОБА_1 визначив саме як заяву про збільшення позовних вимог, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для прийняття вказаної заяви, оскільки зі змісту даної заяви про збільшення позовних вимог, вбачається, що позовні вимоги первісного позову ОСОБА_1 доповнюються іншими позовними вимогами немайнового характеру, обґрунтованими іншими обставинами ніж ті, за якими ухвалою суду першої інстанції від 26.08.2021 було прийнято до розгляду позов про скасування державної реєстрації. Фактично позивачем у поданій заяві про збільшення позовних вимог змінюється як предмет позову так і підстави позову.

Таким чином, повертаючи заяву про збільшення позовних вимог суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в поданій заяві позивач змінив і предмет і підставу позову, що є по суті пред`явленням нового позову, що в даному випадку не ґрунтується на законі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про повернення позивачу заяви про збільшення позовних вимог.

В свою чергу, колегія суддів зауважує, що після звернення до суду з новим позовом позивач не позбавлений права пред`явити клопотання про об`єднання справ та розгляд позовів в одному провадженні.

Таким чином, колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали та підстав для її скасування.

Відповідно до пункту 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права й підстав для її скасування, не вбачає.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 24 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді