Постанова

від 19.03.2024 по справі 711/1813/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 711/1813/20Провадження № 22-ц/821/348/24Категорія: 310000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

за участю секретаря: Ярошенка Б.М.

учасники справи:

позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 ,

представник ОСОБА_1 адвокат СкіцьСтаніслав Миколайович

відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом : ОСОБА_2 ,

представник ОСОБА_2 адвокат АрхипенкоОлександр Анатолійович

треті особи,які незаявляють самостійнихвимог напредмет спору: ТОВ «Раніон», ТОВ «ТД «Наші двері»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Коломійця Максима Олександровича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 жовтня 2023 року(ухваленого в приміщенні Придніпровського районногосуду м.Черкаси під головуванням судді Демчика Р.В.,повний текстрішення складено03листопада 2023року)у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ТОВ «Раніон», ТОВ «ТД «Наші двері», -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

06 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 23.08.2013 року між сторонами було укладено шлюб, позов про розірвання якого перебуває на розгляді Придніпровського районного суду м. Черкаси.

За час перебування у шлюбі спільними зусиллями та за спільні кошти сторонами було придбане майно та засноване господарське товариство: автомобіль NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , автомобіль HYNDAI HD65, реєстраційний номер НОМЕР_3 , квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку № НОМЕР_4 , площею 0,0937 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 7110136400:04:001:0057, ТОВ «Раніон».

Самостійно поділитивказана майно,яке булопридбане вінтересах сім`ї,сторони неможуть,у зв`язкуз чимі виникланеобхідність узверненні досуду ізвказаним позовом. ОСОБА_1 вважає за можливе поділити майно між подружжям наступним чином:

- визнати за ним право власності на автомобіль NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , стягнувши з нього на користь відповідача грошову компенсацію;

- визнати за ним право власності на автомобіль HYNDAI HD65, реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

- квартира за адресою: АДРЕСА_1 вже фактично поділена між сторонами і кожній із сторін належить на праві власності по її частки;

- визнати право власності на земельну ділянку № НОМЕР_4 , площею 0,0937 га, за ОСОБА_2 ;

- щодо ТОВ «Раніон» то відповідачем було створено статутний капітал у розмірі 50 000 грн, що є спільними коштами подружжя,тому, він має право на компенсування 1/2 вартості внеску, а саме: 25 000 грн.

Крім того, ТОВ «Раніон», відповідно і відповідач, має у власності громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 , що підтверджується Технічним паспортом, виготовленим КП «ЧООБТІ» від 11.12.2019 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.09.2018.

З усього комплексу належного майна ТОВ «Раніон», вважає за можливе визнати за ним право власності на наступні об`єкти: приміщення громадського будинку під літ. «Л», «Л1», загальною площею приміщень 348,2 кв.м., згідно технічного паспорта від 11.12.2019; склад (тимчасова будівля) під літ. «О», основна площа забудови 1882,2 кв.м., згідно технічного паспорта від 11.12.2019.

За ОСОБА_2 залишити право власності на наступні об`єкти з належного ТОВ «Раніон» майна: склад під літ. «Б-1», загальною площею 201 кв.м., гараж -майстерню з прибудовами літ. «Д-1», «д»,»д1», загальною площею 61,4 кв.м; гараж -майстерню з прибудовою літ. «Е-1», «е», загальною площею 119,9 кв.м; склад під літ. «3-1», загальною площею 197,9 кв.м; диспетчерську з прибудовою під літ. «И-1», «и», загальною площею 77кв.м; склад з прибудовою під літ. «К-1», «к», загальною площею 30,6 кв.м; вбиральню під літ. «В», загальною площею 172,9 кв.м.

На підставі наведеного, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на автомобіль NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , стягнувши з нього на користь відповідача грошову компенсацію;

визнати за ним право власності на автомобіль HYNDAI HD65, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; компенсувати йому половину вартості внеску 25 000 грн. в статутному капіталі ТОВ «Раніон»;

визнати за ним право власності на приміщення громадського будинку під літ. «Л», «Л1», загальною площею приміщень 348,2 кв.м., згідно технічного паспорта від 11.12.2019; склад (тимчасова будівля) під літ. «О», основна площа забудови 1882,2 кв.м., згідно технічного паспорта від 11.12.2019.

01 липня 2020 року ОСОБА_2 (відповідач за первісним позовом) звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

В обгрунтуваннязустрічної позовноїзаяви вказує,що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.03.2020 року розірвано шлюб, укладений сторонами 23.08.2013 року. Угоди про добровільний поділ майна між ними не досягнуто.

Зазначила, що в період шлюбу сторони заснували два товариства з обмеженою відповідальністю, такі як «Раніон» та ТОВ «ТД «НАШІ ДВЕРІ».

Статутний капітал ТОВ «Раніон» становить 50 000 грн та за вказаним товариством рахується нерухомість - громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що належить ТОВ «Раніон» та зареєстрований на неї, який розташований в АДРЕСА_3 .

Статутний капітал ТОВ «ТД «НАШІ ДВЕРІ» становить 1 500 грн. та за вказаним товариством, згідно бухгалтерського обліку поданого на початку 2020 року, за звітний період 2019 року рахується продукція товариства на суму близько 9 000 000 грн.

У вказаних товариствах сторони являються співзасновниками, із правом голосу 50% на 50%. Разом із тим, одноосібним директором зазначених товариств є ОСОБА_2 і вона здійснювала керівництво всією господарською діяльністю товариств.

Також, за час перебування у шлюбі, за спільні кошти подружжям придбано: квартиру, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку № НОМЕР_4 , кадастровий номер 7110136400:04:001, що знаходиться в садовому кооперативі «Черкаський»; автомобіль ISUZU NQR 71Р зареєстрований 29.03.2018 року; автомобіль ISUZU NQR 71Р зареєстрований 07.09.2017 року; автомобіль VOLKSWAGEN LT46 зареєстрований 14.08.2014 року; автомобіль NISSAN X-TRAIL д.н.з. НОМЕР_1 зареєстрований 10.09.2014 року; автомобіль HYUNDAI HD65 д.н.з. НОМЕР_5 зареєстрований 09.02.2014 року.

За такихобставин, ОСОБА_2 просила зустрічнийпозов задовольнити та компенсувати половину вартості внеску 25 000 грн., внесеного в статутний капітал ТОВ «Раніон»;

залишити за нею право власності на наступні об`єкти ТОВ «Раніон»: приміщення громадського будинку під літ. «Л», «Л1», загальною площею приміщень 348,2 кв.м.,склад (згідно технічного паспорта від 11.12.2019 (тимчасова будівля) під літ. «О», основна площа забудови 1882,2 кв.м. (згідно технічного паспорта від 11.12.2019 р);

компенсувати половину вартості внеску 1 500 грн.,внесеного в статутний капітал ТОВ «ТД «НАШІ ДВЕРІ»;

компенсувати 1/2 вартості вказаної продукції, а саме: 7 417203, 20 грн.;

визнати за нею право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_4 ;

залишити право власності на автомобілі NISSAN X-TRAIL д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіль HYUNDAI HD65 д.н.з. НОМЕР_5 за нею, з виплатою грошової компенсації на користь ОСОБА_1 ;

зобов`язати ОСОБА_1 сплатити їй грошову компенсацію з половини вартості автомобілів, що були придбані та відчужені в період шлюбу останнім, без будь-якого на те відома та погодження ОСОБА_2 , а саме з автомобілів, які були зареєстровані у період шлюбу за ОСОБА_1 : «ISUZU NQR 71Р», що був зареєстрований 29.03.2018; «ISUZU NQR 71Р», що був зареєстрований 07.09.2017 та «VOLKSWAGEN LT46», що був зареєстрований 14.08.2014, судові витратиза сплатусудового зборупокласти на ОСОБА_1 .

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2020 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та об`єднано їх в одне провадження.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 вересня 2022 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ТОВ «Раніон», ТОВ «ТД «Наші двері», в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо компенсування половини вартості внеску в сумі 25 000 грн в статутний капітал ТОВ «Раніон», та визнання за ним права власності на приміщення громадського будинку та складу, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 вересня 2022 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ТОВ «Раніон», ТОВ «ТД «Наші двері», в частині компенсування половини вартості внеску в розмірі 25 000.00 грн внесеного в статутний капітал ТОВ «РАНІОН» ОСОБА_2 ; залишення права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що належить ТОВ «Раніон» (м.Черкаси вул.Смілянська,164/7); компенсації половини вартості внеску в розмірі 1 500 грн, внесеного в статутний капітал ТОВ «ТД «Наші Двері» ОСОБА_2 , компенсування вартості вказаної продукції, а саме 7 417 203 грн 20 коп залишено без розгляду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 жовтня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовлено.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ТОВ «Раніон», ТОВ «ТД «Наші двері» задоволено частково.

Визнано автомобіль NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , автомобіль HYNDAI HD65, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_6 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

В порядку поділу майна подружжя залишено автомобіль NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , автомобіль HYNDAI HD65, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_6 у власності ОСОБА_2 , стягнувши з неї на користь ОСОБА_1 компенсацію за його частку у спільному майна в сумі 339 441,50 грн.

В задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки вказані транспортні засоби були придбані сторонами під час перебування в шлюбі, а тому є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому суд врахував, що під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 визнав повністю вимогу ОСОБА_2 про залишення за нею права власності на вказані автомобілі та погодився на сплату грошової компенсації за його частку, а також, що сторони погодили між собою, що вартість автомобіля NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 становить 507 120 грн, а вартість автомобіля HYNDAI HD65, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_6 становить 171 733 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про визнання автомобіля NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , автомобіля HYNDAI HD65, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_6 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та в порядку поділу майна подружжя залишив автомобіль NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , автомобіль HYNDAI HD65, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_6 у власності ОСОБА_2 , стягнувши з неї на користь ОСОБА_1 компенсацію за його часку у спільному майна в сумі 339 441,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні вимоги за зустрічним позовом про визнання за ОСОБА_2 права власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_4 , судвиходив із того, що спірна квартира є особистою власністю ОСОБА_1 як така, що придбана до шлюбу, тому не підлягає поділу. Крім того, оскільки з копії договору дарування частки в праві власності на квартиру від 29.05.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 , безоплатно передав у власність ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 прийняла в дар належну ОСОБА_1 частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_4 , то інша частка не входить до спільно нажитого майна подружжя та не підлягає поділу.

Відмовляючи в задоволенні вимоги за зустрічним позовом про стягнення компенсації ОСОБА_2 половини вартості автомобілів, що були відчужені ОСОБА_1 в період шлюбу, без згоди ОСОБА_2 , а саме автомобілів, які були зареєстровані у період шлюбу за ОСОБА_1 : «ISUZU NQR 71Р», «ISUZU NQR 71Р», та «VOLKSWAGEN LT46»,то суд першої інстанції виходив із того, що будь-яких доказів, які б свідчили про те, що вказані автомобілі були відчужені не в інтересах сім`ї, відповідачем не надано.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 01 січня 2024 року через систему Електронний суд, представник ОСОБА_2 -адвокат КоломієцьМ.О., вважаючи оскаржуване рішення суду таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 жовтня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги скаржника у повному обсязі.

Апеляційна скарга,зокрема,мотивована тим,що на момент розгляду справи по суті, до переліку майна, яке потребувало поділу, залишилося наступне майно: автомобіль NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , автомобіль HYNDAI HD65, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_6 та квартира АДРЕСА_4 .

Вказує, що відносно компенсації половини вартості автомобілів на користь ОСОБА_1 , сторони дійшли згоди, проте, ОСОБА_2 не погоджується із рішенням суду в частині відмови у задоволенні її позову в частині компенсації за відчуженими ОСОБА_1 без її згоди автомобілями.

Посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16, у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі №127/6926/13-ц, вважає, що оптимальним шляхом захисту порушених майнових прав одного з подружжя при продажу спільного майна іншим, є саме вимога сплати грошової компенсації.

Судом не було враховано, що на час відчуження ОСОБА_1 спірних автомобілів, в Придніпровському районному суді м. Черкаси було відкрито провадження у справі про розірвання шлюбу, що є доказом того, що вказані автомобілі були відчужені не в інтересах сім`ї, так як існував спір про розірвання шлюбу і сторони припинили шлюбні відносини.

Щодо квартири зазначає, що вона була придбана сторонами у період спільного проживання в громадянському шлюбі ще в 2010 році, тобто до укладення шлюбу з відповідачем.

Посилаючись на норми СК України вказує, що квартира є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах, тобто по кожному.

29.05.2019 ОСОБА_1 частки квартири згідно договору дарування подарував ОСОБА_2 .

Вказує, що ОСОБА_2 в порядку сумісної власності на квартиру в 2010 році набула частки, 29.05.2019 за договором дарування отримала у власність частини квартири, відтак, являється власником 100% частки квартири та має право на визнання за нею права власності на частки квартири, яка зареєстрована на даний час за ОСОБА_1 .

Відзив на апеляційну скаргу

15 січня 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 адвокатаСкіця С.М. надійшоввідзив наапеляційну скаргу,в якомувін,вважаючи доводиапеляційної скаргинеобґрунтованими,просив судапеляційної інстанціїапеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Коломійця М.О. залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

В обгрунтування відзиву зазначає, що зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_2 не погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні вимог її зустрічного позову в частині поділу автомобілів.

Вказує, що, заперечуючи проти заявлених ОСОБА_2 вимог зустрічного позову про поділ вантажних автомобілів, ОСОБА_1 зазначав, що вказані автомобілі були придбані ним за кошти від підприємницької діяльності, яку він здійснює з 2004 року, тобто як до укладення шлюбу, так і до знайомства з ОСОБА_2 .

Про факт здійснення підприємницької діяльності у вигляді ФОП ОСОБА_1 було повідомлено суд першої інстанції.

Підтвердженим фактом є те, що ОСОБА_1 за рахунок власних особистих коштів, виручених від здійснення ним підприємницької діяльності, придбав спірні автомобілі, а кошти від продажу вантажних автомобілів були витрачені на збереження сім`ї, в інтересах сім`ї, під час перебування сторін у шлюбі.

У зустрічному позові ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на частину квартири АДРЕСА_4 .

Відмовляючи в задоволенні цієї вимоги, суд першої інстанції правомірно виходив із того, що спірна квартира (частина квартири позивача) є його особистою приватною власністю як така, що придбана до шлюбу, тому не підлягає поділу.

29.05.2019 ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 частину вказаної квартири. Сторони стали власниками квартири по частини ( спільна часткова власність).

Вказує, що ОСОБА_2 є власником частини квартири на підставі договору дарування від 29.05.2019, при цьому її частка у праві власності не входить до спільно нажитого майна подружжя, оскільки майно набуто за договором дарування. Водночас, ОСОБА_1 є власником іншої частини квартири, яку він придбав у 2010 році до реєстрації шлюбу.

Таким чином, квартира за адресою АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю по 1/2 частині ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та не підлягає поділу як спільно набуте майно подружжя.

Вважає рішення суду першої інстанції про відмову в поділі квартири АДРЕСА_4 цілком законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду у цій частині.

Фактичні обставини справи

Як вбачаєтьсяз наявнихматеріалів справи, відповідно до копії свідоцтва про шлюб (повторне) серії НОМЕР_7 від 18.02.2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 23.08.2013 року, після чого ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_4 » (т.1 а.с. 6).

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.03.2020 розірвано шлюб, укладений сторонами 23.08.2013 року. Постановою Черкаського апеляційного суду від 21.05.2020 року рішення суду першої інстанції від 18.03.2020 року залишено без змін (т.1 а.с. 88-94).

Сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 23.08.2013 по 21.05.2020.

Згідно копії договору купівлі-продажу квартири від 10.11.2010 року, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в рівних частинах продали, а ОСОБА_1 купив трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 (т.1 а.с. 19).

Відповідно до договору дарування від 29.05.2019 ОСОБА_1 , безоплатно передав у власність ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 прийняла в дар належну ОСОБА_1 частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_4 (т.1 а.с. 20, 21).

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 (дата первинної реєстрації 10.09.2012 року) вбачається, що автомобіль NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_2 (т.1 а.24).

Як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 (дата первинної реєстрації 19.02.2014 року) автомобіль HYNDAI HD65, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_6 належить на праві власності ОСОБА_2 (т.1 а.25).

Судом встановлено, що сторони погодили між собою, що вартість автомобіля NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 становить 507120,00 грн, а вартість автомобіля HYNDAI HD65, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_6 становить 171733,00 грн.

З витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 13.04.2020 року вбачається, що за ОСОБА_1 були зареєстровані наступні транспортні засоби: автомобіль «ISUZU NQR 71Р», 2008 року випуску, дата державної реєстрації за особою - 29.03.2018 року, дата зняття з обліку чи перереєстрації на іншу особу -28.02.2020 року; автомобіль «ISUZU NQR 71Р», 2008 року випуску, дата державної реєстрації за особою 07.09.2017 року, дата зняття з обліку чи перереєстрації на іншу особу - 28.02.2020 року; автомобіль «VOLKSWAGEN LT46», дата державної реєстрації за особою 14.08.2014 року, дата зняття з обліку чи перереєстрації на іншу особу - 28.02.2020 року (т.1 а. с. 95).

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зіст. 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтаке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2ст. 367 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, а тому рішення суду першої інстанції в частині первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, судом апеляційної інстанції не перевіряється відповідно до частини першоїстатті 367 ЦПК України.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в повній мірі не відповідає.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі №761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, на яку є посилання в скарзі. Аналогічний висновок підтверджений упостанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21).

При цьому, конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частини перша, четверта статті 65 СК України).

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Згідно роз`яснень, наданих у п. 23Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60,69 СКч. Зст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3ст. 325 ЦКможуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючи зустрічний спір в частині визнання автомобілів NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , автомобіль HYNDAI HD65, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_6 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суд вірно виходив з того, що вказані автомобілі були придбані в період шлюбу та були зареєстровані за ОСОБА_2 та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При цьому, суд врахував, що ОСОБА_1 визнав в цій частині вимогу ОСОБА_2 про залишення за нею права власності на вказані автомобілі, погодився на сплату грошової компенсації і впорядку поділу майна подружжя залишив автомобіль NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , автомобіль HYNDAI HD65, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_6 у власності ОСОБА_2 , стягнувши з неї на користь ОСОБА_1 компенсацію за його частку у спільному майні в сумі 339 441,50 грн, яка була визначена, виходячи з дійсної вартості на час розгляду справи.

Сторонами рішення в частині стягнення компенсації у розмірі 339441,50 не оспорюється та визнається скаржником, тому в цій частині рішення суду не переглядається в апеляційному порядку.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо вирішення питання про поділ квартири АДРЕСА_5 , колегія суддів виходить із такого.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом ОСОБА_2 , зокрема, просила суд визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири, що розташовані за адресою: по АДРЕСА_1 .

У частині вирішення позовних вимог про поділ вказаної квартири, суд вказав, що квартира АДРЕСА_4 була придбана ОСОБА_1 10.11.2010 року, тобто до укладення шлюбу між сторонами, тому вона є особистою приватною власністю ОСОБА_1 та не підлягає поділу.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 10.11.2010 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 .

Шлюб між сторонами було укладено 23.08.2013 року.

Отже, із наведеного слідує, що квартира АДРЕСА_4 була придбана ОСОБА_1 до укладення шлюбу з ОСОБА_2 та є його особистою приватною власністю.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі, що квартира була придбана сторонами у період спільного проживання в громадянському шлюбі ще в 2010 році, тобто до укладення шлюбу з відповідачем, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували проживання сторін у цивільному шлюбі на час придбання ОСОБА_1 квартири в 2010 році, тому, у даному випадку, не можна вважати квартиру спільною сумісною власністю подружжя.

Крім того, як вірно зазначено судом, у період перебування у шлюбі, ОСОБА_2 набула права власності на частину спірної квартири на підставі договору дарування від 29.05.2019.

Так, згідно договору дарування від 29.05.2019 ОСОБА_1 безоплатно передав у власність ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 прийняла належну йому частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_4 , при цьому, її частка у праві власності не входить до спільно нажитого майна подружжя, оскільки набута за договором дарування.

Власником іншої частини квартири є ОСОБА_1 , який придбав квартиру у 2010 році до реєстрації шлюбу і його частка у квартирі не включається до обсягу спільного майна подружжя, оскільки придбана до реєстрації шлюбу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову в цій частині.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині вимоги зустрічного позову про компенсацію ОСОБА_2 половини вартості вантажних автомобілів, що були відчужені ОСОБА_1 в період шлюбу, без згоди ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає наступне.

Надаючи оцінку доводам відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , викладеним у відзиві на апеляційну скаргу про те, що спірні вантажні автомобілі є його особистою приватною власністю, оскільки останні придбані за кошти від здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 ще до укладення ним шлюбу, колегія суддів зауважує наступне.

Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України.

Так, згідно зі статтею 52 ЦК України фізична особа підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Використання зазначеного майна одним з подружжя для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано під час обрання способу поділу цього майна.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Одним із видів розпорядження власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 у справі № 1-8/2012 положення частини першої статті 61 СК України треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Водночас у пункті 2.1 мотивувальної частини цього Рішення зазначено, що власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Отже, статутний капітал та майно приватного підприємства може бути об`єктом права спільної сумісної власності подружжя не в усіх випадках, а лише за умови, що це майно не є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка (якщо воно отримане, наприклад, у спадок).

В абзаці п`ятому пункту 2.2 мотивувальної частини цього Рішення Конституційного Суду України вказано, що внесок до статутного капіталу та виділене зі спільної сумісної власності подружжя майно (кошти) передаються у власність приватного підприємства. Це твердження узгоджуватиметься з резолютивною частиною Рішення Конституційного Суду України, у якій вказано, що майно приватного підприємства це об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, якщо виходити з того, що в резолютивній частині мається на увазі приватне підприємство як єдиний майновий комплекс (про що також йдеться в зазначеному абзаці з посиланням на статтю 191 ЦК України), а не лише як юридична особа.

Отже, висновки, викладені в зазначеному Рішенні Конституційного Суду України, необхідно розуміти так: статутний капітал приватного підприємства юридичної особи або майно приватного підприємства єдиного майнового комплексу можуть бути об`єктами права спільної сумісної власності подружжя (якщо вони не є об`єктами права особистої власності одного з подружжя).

Іншими словами, пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України охоплює два різні випадки: перший коли майно передане у власність юридичної особи, зареєстрованої як приватне підприємство. Тоді частка в статутному капіталі такої юридичної особи (але не її майно) може належати на праві приватної спільної сумісної власності подружжю; другий коли йдеться про єдиний майновий комплекс, тобто про підприємство в розумінні статті 191 ЦК України, яке не передане як внесок юридичній особі, а використовується одним із подружжя без створення юридичної особи, зокрема як фізичною особою підприємцем. Тоді майно, яке входить до складу підприємства як єдиного майнового комплексу, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20).

Таким чином, системний аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2022 року у справі № 686/24549/15 (провадження № 61-5165св21).

Твердження представника ОСОБА_1 про те, що сукупний розмір його доходу від підприємницької діяльності до укладення шлюбу свідчить про те, що дані автомобілі були куплені на його власні кошти апеляційний суд не приймає, з огляду на те, що сам факт достатнього доходу для придбання спірних автомобілів не свідчить про те, що саме цей дохід було витрачено на їх придбання.

Враховуючи, що заява ОСОБА_1 про те, що спірні вантажні автомобілі куплені виключно за його власні кошти належним чином не підтверджена, тому презумпція права спільної сумісної власності подружжя не спростована.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Аналогічні положення містяться і в постанові Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 301/2231/17 (провадження № 61-5392св19).

Як встановлено судом та вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 13.04.2020, за ОСОБА_1 були зареєстровані наступні транспортні засоби: автомобіль «ISUZU NQR 71Р», 2008 року випуску, дата державної реєстрації за особою - 29.03.2018, дата зняття з обліку чи перереєстрації на іншу особу - 28.02.2020 у; автомобіль «ISUZU NQR 71Р», 2008 року випуску, дата державної реєстрації за особою 07.09.2017, дата зняття з обліку чи перереєстрації на іншу особу - 28.02.2020; автомобіль «VOLKSWAGEN LT46», дата державної реєстрації за особою 14.08.2014 року, дата зняття з обліку чи перереєстрації на іншу особу - 28.02.2020.

Враховуючи, що між сторонами шлюб було укладено 23.08.2013, а автомобілі придбані у період 2017-2020 роки, отже, вказані автомобілі були придбані ОСОБА_1 в період перебування сторін у шлюбі.

Також судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що вказані вантажні автомобілі були відчужені ОСОБА_1 в один день 28.02.2020 року.

Із позовом про розірвання шлюбу ОСОБА_2 звернулась до суду в листопаді 2019 року.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 березня 2020 року, яке залишене без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 21 травня 2020 року, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Із наведеного слідує, що вантажні автомобілі були відчужені в період перебування сторін у шлюбі. Тобто в даному випадку, визначальною обставиною, яку належить встановити суду є те, чи в інтересах сім`ї було вчинено таке відчуження.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №°129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

На переконання колегії суддів та виходячи із матеріалів справи, на час відчуження ОСОБА_1 спірних автомобілів, в Придніпровському районному суді м. Черкаси вже було відкрито провадження у справі про розірвання шлюбу за ініціативою ОСОБА_2 , що в свою чергу свідчить про те, що між сторонами вже існували неприязні сімейні відносини, а відтак однозначно стверджувати про те, що кошти були витрачені в інтересах чи на потреби сім`ї, підстав немає. Крім того, обгрунтовані, переконливі та достатні докази того, що кошти від відчуження спірних автомобілів були витрачені саме в інтересах сім`ї, матеріали справи не містять.

За такихобставин,судова колегіявважає,що спірніавтомобілі «ISUZUNQR71Р» 2008року випуску,«ISUZUNQR71Р» 2008 року випуску та «VOLKSWAGEN LT46» є спільним сумісним майном подружжя, які були відчужені в період шлюбу без згоди другого з подружжя, а відтак половина їх вартості підлягає компенсації.

Вирішуючи питання компенсації частини вартості вказаних автомобілів, апеляційний суд виходить з того, що в матеріалах справи наявні Довідки про вартість вантажних автомобілів, складені суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9 .

Так, згідно Довідки №А09-60 від 30.09.2020 року про вартість автомобіля «ISUZU NQR 71Р» 2008 року випуску з урахуванням нормативного пробігу та без урахування технічного стану і комплектації станом на 30.09.2020 року складає 265730,00 грн.(том 1, а.с. 137).

Згідно Довідки №А09-61 від 30.09.2020 року про вартість автомобіля «ISUZU NQR 71Р» 2008 року випуску з урахуванням нормативного пробігу та без урахування технічного стану і комплектації станом на 30.09.2020 року складає 265 730,00 грн. (том 1, а.с. 140).

Згідно Довідки №03-04 від 05.03.2021 року вартість автомобіля «VOLKSWAGEN LT46» 2002 року випуску з урахуванням нормативного пробігу та без урахування технічного стану і комплектації станом на 05.03.2021 року складає 230 380,00 грн. (том 2, а.с. 23).

Загальна вартість вказаних вище транспортних засобів складає 761840 грн. При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 така вартість не заперечується, що розцінюється судом як така, що визначена та погоджена сторонами.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 має право на компенсацію 1/2 вартості автомобілів «ISUZU NQR 71Р» 2008 року випуску, «ISUZU NQR 71Р» 2008 року випуску та «VOLKSWAGEN LT46» 2002 року випуску, які є спільним сумісним майном подружжя у розмірі 380920,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_2 адвоката Коломійця М.О. та скасування рішення суду першої інстанції в частині незадоволених вимог ОСОБА_2 по зустрічному позову в частині стягнення на її користь компенсації вартості автомобілів «ISUZU NQR 71Р» 2008 року випуску, «ISUZU NQR 71Р» 2008 року випуску та «VOLKSWAGEN LT46» 2002 року випуску.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те,що рішеннясуду першоїінстанції вчастині відмовиу компенсації вартостівантажних автомобілівпостановлене ізпорушенням нормпроцесуального права,при неповномуз`ясуванні обставин,що маютьзначення дляправильного вирішенняспору,колегія суддівприходить довисновку пронеобхідність частковогозадоволення апеляційноїскарги ОСОБА_2 ,скасування рішеннясуду першоїінстанції вцій частиніз ухваленнямнового прозадоволення позовнихвимог щодокомпенсації вартості автомобілів «ISUZU NQR 71Р» 2008 року випуску, «ISUZU NQR 71Р» 2008 року випуску та «VOLKSWAGEN LT46» 2002 року випуску, які є спільним сумісним майном подружжя у розмірі 380 920,00 грн.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що за результатами перегляду рішення суду від 24 жовтня 2023 року апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково, то витрати зі сплати судового збору у суді першої інстанції в сумі 3809,20 грн та в суді апеляційної інстанції в сумі 5713,80 грн слід стягнути з ОСОБА_1 пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Коломійця Максима Олександровича задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 жовтня 2023 рокускасувати в частині відмови у стягненні на користь ОСОБА_2 компенсації вартості вантажних автомобілів, та ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати об`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобілі «ISUZUNQR71Р»2008року випуску,зареєстрований 29.03.2018;«ISUZUNQR71Р»2008 року випуску, зареєстрований 07.09.2017 та «VOLKSWAGEN LT46» 2002 року випуску, зареєстрований 14.08.2014.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в порядку компенсації частини вартості автомобілів «ISUZU NQR 71Р» 2008 року випуску, «ISUZU NQR 71Р» 2008 року випуску та «VOLKSWAGEN LT46» 2002 року випуску грошову суму у розмірі 380 920,00 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 9523,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначенихЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді В.Г. Бородійчук

Л.І. Василенко

/повний текстпостанови судувиготовлений 20березня 2024року/