Постанова

від 13.03.2024 по справі 758/6948/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 758/6948/23 Головуючий у суді І інстанції Ларіонова Н.М.

Провадження № 22-ц/824/1112/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Пауеренерджигруп» до ОСОБА_1 , третя особа - Територіальний сервісний центр МВС № 8048 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в місті Києві, про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним, витребування транспортного засобу та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У червні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Пауеренерджигруп» (далі - ТОВ «НВП «Пауеренерджигруп») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Територіальний сервісний центр МВС № 8048 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві, про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним, витребування транспортного засобу та зобов`язання вчинити дії.

Одночасно позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки «Changan», модель «CS 15», 2019 року випуску, білого кольору, VIN НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 .

На обґрунтування заяви зазначив, що даний автомобіль, який належав на праві власності позивачу відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 04 жовтня 2022 року, був незаконно відчужений ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 05 жовтня 2022 року, укладеним ОСОБА_2 , який діяв на підставі доручення від ТОВ «НВП «Пауеренерджигруп», яке не видавалося і не підписувалося директором цього товариства.

На даний час відповідач неправомірно володіє спірним транспортним засобом та після обізнаності з тим, що оспорюваний договір купівлі-продажу буде предметом судового розгляду може вчинити дії з відчуження та/або приховування зазначеного майна, що у свою чергу призведе до неможливості захисту порушених прав позивача та виконання рішення суду у майбутньому.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22 червня 2023 року заяву ТОВ «НВП «Пауеренерджигруп» про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на автомобіль марки «Changan», модель «CS 15», 2019 року випуску, білого кольору, VIN НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виходячи з пов`язаності заходів забезпечення позову з його предметом щодо визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним і витребування транспортного засобу та співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, а також ураховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити виконання рішення суду, наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний автомобіль.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права просить ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ним, як покупцем, допущено порушення норм чинного законодавства України під час набуття права власності на спірний автомобіль шляхом оформлення договору купівлі-продажу. Він на законних підставах придбав автомобіль, який після сплати його вартості продавцю був зареєстрований сервісним центром з видачею йому свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

У зв`язку з наведеним відповідач вважає, що забезпечення позову шляхом накладання арешту на транспортний засіб є безпідставним. Цей автомобіль на законних підставах належить йому на праві власності і необхідний для підробітку. Будучи пенсіонером, він користується ним більше року та ніяких порушень умов договору не допускав, а тому в суду першої інстанції не було достатніх підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Ясько І.В. просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи відповідача є безпідставними, оскільки суд першої інстанції, повно і всебічно з`ясувавши обставини спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку, що обраний позивачем вид забезпечення позову безпосередньо пов`язаний та узгоджується з позовними вимогами, є співмірним цим вимогам і таким, що забезпечить реальний захист прав позивача у випадку ухвалення рішення на його користь.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач підтримав аргументи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Позивач та третя особа явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача - адвокат Ясько І.В. подав заяву про розгляд справи за його відсутності, тому колегія суддів дійшла висновку, що неявка цих учасників справи відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення відповідача в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна (у тому числі грошових сум, цінних паперів, корпоративних прав тощо) чи підготовчі дії до його реалізації.

Згідно із частиною першою статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, пошкодити, знищити чи знецінити його.

Судом встановлено, що у червні 2023 року ТОВ «НВП «Пауеренерджигруп» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Територіальний сервісний центр МВС № 8048 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві, в якому просило:

1) визнати недійсним оспорюваний договір купівлі-продажу транспортного засобу від 05 жовтня 2022 року, укладений між ТОВ «НВП «Пауеренерджигруп» та ОСОБА_1 ;

2) застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - договору купівлі-продажу транспортного засобу від 05 жовтня 2022 року, укладеного між ТОВ «НВП «Пауеренерджигруп» та ОСОБА_1 ;

3) скасувати перереєстрацію транспортного засобу марки «Changan», модель «CS 15», 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , здійснену 05 жовтня 2022 року Територіальним сервісним центром МВС № 8048 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві за новим власником ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 05 жовтня 2022 року;

4) зобов`язати Територіальний сервісний центр МВС № 8048 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві поновити (здійснити) державну реєстрацію транспортного засобу марки«Changan», модель «CS 15», 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , за ТОВ «НВП «Пауеренерджигруп», видавши свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу на його ім`я.

Також позивач подав заяву, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний транспортний засіб, посилаючись на те, що цей автомобіль, який належав йому на праві власності, був незаконно відчужений відповідачу за договором купівлі-продажу від 05 жовтня 2022 року, укладеним ОСОБА_2 , який діяв на підставі доручення від ТОВ «НВП «Пауеренерджигруп», яке не видавалося і не підписувалося директором цього товариства. На даний час відповідач неправомірно володіє спірним транспортним засобом та після обізнаності з тим, що оспорюваний договір купівлі-продажу буде предметом судового розгляду може вчинити дії з відчуження та/або приховування зазначеного майна, що у свою чергу призведе до неможливості захисту порушених прав позивача та виконання рішення суду у майбутньому.

Так, при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При здійсненні судочинства суди таокж застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом, як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Також Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Аналогічні висновки викладені у постановах (ухвалах) Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 331/3944/18 (провадження № 61-11311св19), від 07 липня 2021 року в справі № 639/8124/20-ц (провадження № 61-10478ск21) та від 01 липня 2021 року в справі № 754/3144/21 (провадження № 61-10012ск21).

Як свідчать матеріали справи, предметом судового розгляду в межах даної справи є вимоги ТОВ «НВП «Пауеренерджигруп» до ОСОБА_1 щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, застосування наслідків недійсності правочину шляхом скасування перереєстрації транспортного засобута зобов`язання поновити державну реєстрацію транспортного засобу марки«Changan», модель «CS 15», 2019 року випуску, кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , який належить відповідачу.

Позивачем було надано належні та достатні докази на підтвердження того, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення зазначеного позову щодо повернення у власність рухомого майна у спосіб, який ТОВ «НВП «Пауеренерджигруп» вважає для себе прийнятним. Внаслідок ухвалення такого рішення позивач матиме можливість задовольнити свої вимоги, оскільки, як він вважає, право власності на автомобіль, що наразі належать відповідачу, перейде до нього відповідно заявлених позовних вимог.

З огляду на обставини спірних правовідносин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, логічними і обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що накладення арешту наспірне майно в межах пред`явлених позовних вимог є необхідним і співмірним заходом, який випливає з фактичних обставин, які свідчать про те, що протягом вирішення цього спору не виключається можливість приховування та відчуженнявідповідачем вказаного майна, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання в майбутньому рішення суду, а також забезпечити ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів позивача.

При цьому вказаний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1 , оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову у спорі про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та він отримає задоволення своїх вимог.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22звернуто увагу на те, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

У справі, яка переглядається, суду першої інстанції було наведено значимі факти того, що захист прав та інтересів ТОВ «НВП «Пауеренерджигруп» у зазначеній справі є неможливим без вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, яке є предметом спору між сторонами.

В оцінці інших доводів апеляційної скарги колегією суддів враховано, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Таким чином аргументи апеляційної скарги, на які посилається відповідач як на підставу для скасування ухвали суду першої інстанції та які зводяться до констатації обставин фактичних правовідносин, які, на його думку, склалися між сторонами, не мають значення для вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки ці обставини підлягають встановленню при вирішенні спору по суті заявлених позовних вимог.

Між тим, питання обґрунтованості позовних вимог перевіряються судом під час розгляду справи по суті і не мають розглядатися при забезпеченні позову, оскільки дана процесуальна дія є оперативним заходом, що вживається для забезпечення виконання рішення суду у разі його потенційного задоволення.

Колегія суддів відзначає, що у даному випадку вжиті районним судом заходи забезпечення позову не обмежують ОСОБА_1 в реалізації його права володіння рухомим майном та не перешкоджають у вільному користуванні транспортним засобам, а лише запроваджують тимчасові обмеження, існування яких сприятиме поновленню прав позивача у випадку задоволення його позовних вимог, і є дієвою та оптимальною процесуальною дією, яка не дозволить відповідачу на час вирішення спору розпорядитися спірним майном.

Таким чином, встановивши, що між сторонами виник спір щодо правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на спірний транспортний засіб, який, за посиланням ТОВ «НВП «Пауеренерджигруп», був незаконно відчужений відповідачу за договором купівлі-продажу від 05 жовтня 2022 року, укладеним ОСОБА_2 , який діяв на підставі доручення від ТОВ «НВП «Пауеренерджигруп», яке не видавалося і не підписувалося директором цього товариства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог позивача щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які позивач просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, районний суд обґрунтовано вважав за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову.

Наведений захід забезпечення позову у вигляді арешту спірного майна відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і породження нових спорів, що не відповідає завданню цивільного судочинства. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв`язку із вжиттям такого заходу.

Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги сторони відповідача.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, ухвала суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову у даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року про забезпечення позову у даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 березня 2024 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.А. Слюсар

Д.О. Таргоній