Ухвала

від 20.03.2024 по справі 155/1954/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

20 березня 2024 рокуЛуцькСправа № 155/1954/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Горохівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Релігійна громада «Світло життя» церкви Євангельських Християн-Баптистів м. Горохів про визнання протиправною відмови, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Горохівської міської ради (далі - Горохівська міська рада, відповідач) про визнання протиправною відмови у встановленні права земельного сервітуту (право проходу, доїзду і проїзду) стосовно земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 0720810101:01:003:0019 по АДРЕСА_1 , скасувати рішення Горохівської міської ради від 20.10.2023 року № 34-148/2023 «Про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації» із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту та зобов`язати Горохівську міську раду розглянути питання щодо встановлення сервітуту по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 20.09.2023 звернувся з заявою до відповідача щодо надання йому дозволу на укладення безстрокового сервітуту для забезпечення проїзду на подвір`я житлового будинку. Рішенням тридцять четвертої сесії восьмого скликання Горохівської міської Ради №34-148/2023 від 20.10.2023 йому відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки з кадастровим номером 0720810101:01:003:0019, оскільки облаштування заїзду до приватного будинку є можливим з АДРЕСА_1 .

Зазначає, що таке твердження відповідача не відповідає земельно-технічним умовам та вимогам ДБН, а земельна комісія міської ради огляду земельної ділянки до ухвалення рішення не проводила і висновку щодо можливості встановлення сервітуту не надавала. Крім того, в існуючих межах неможливо облаштувати окремий заїзд на подвір`я без знесення існуючих будівель і споруд розташованих на земельній ділянці. Вважає, шо дане питання вирішується укладенням сервітуту за фактом його тривалого фактичного користування існуючим проїздом.

Своїми діями відповідач штучно обмежує його конституційне право на володіння та користування його приватним майном. З наведених підстав просив позов задовольнити (а.с.1-5).

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 26.12.2023 дану адміністративну справу передано на розгляд до Волинського окружного адміністративного суду (а.с.46-47).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 дану справу прийнято до провадження та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) (а.с.49).

15.02.2024 до суду від Горохівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з огляду на те, що оскаржуваним рішенням відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки з кадастровим номером 0720810101:01:003:0019, на яку поширюється право сервітуту, у зв`язку з тим, що облаштування заїзду до приватного будинку заявника є можливим з АДРЕСА_1 та рекомендовано заявнику надати до міської ради копії документів, що є підставою для виникнення прав сервітуту.

Крім того, рішенням Горохівської міської ради від 21.12.2023 року №35-137/2023 земельну ділянку площею 0,1473 га, що розташована у АДРЕСА_1 (ділянка, на частині якої позивач просить встановити земельний сервітут) кадастровий номер: 0720810101:01:003:0019 передано Релігійній громаді «Світло життя» церкви Євангельських Християн-Баптистів м. Горохів у постійне користування за рахунок земель житлової та громадської забудови населеного пункту м. Горохів не переданих у власність та не наданих у користування, за умови виконання вимог статті 96 Земельного кодексу України. З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.02.2024 Релігійна громада «Світло життя» церкви Євангельських Християн-Баптистів м. Горохів є правокористувачем вищевказаної земельної ділянки на праві постійного користування. Отже, дана релігійна організація станом на сьогоднішній час є користувачем земельної ділянки, на частині якої позивач просить встановити сервітут, їй належать правомочності володіння та користування землею, тому право земельного сервітуту може бути встановлене для позивача за умови згоди на це даної організації. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.54-56).

У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач своїм рішенням від 21.12.2023 року надав всю земельну ділянку площею 0,1473 га у постійне користування Релігійній громаді «Світло життя». Хоча, відповідно до закону, власником цієї земельної ділянки на весь час перебування її у користуванні іншої особи залишається відповідач. А тому не існує законних перешкод для укладення сервітуту між ним та власником земельної ділянки, Горохівською міською Радою і нинішнім користувачем. Вважає, що відповідно до ст. 119 Земельного кодексу України набув право власності на цей заїзд за давністю користування (а.с.71-74).

Представник відповідача 27.02.2024 скористався своїм правом та подав свої заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що позов та додатки жодним чином не підтверджують порушення будь-яких прав чи інтересів ОСОБА_1 , їх невизнання чи оспорення. Позивач не надав жодних доказів, що міська рада чи релігійна громада чинить йому перешкоди у доїзду до його земельної ділянки (а.с.80-81).

27.02.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до справи в якості третьої особи Релігійної громади «Світло життя», оскільки вказаній громаді з передано земельну ділянку кадастровий номер: 0720810101:01:003:0019 у постійне користування, та відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.02.2024 Релігійна громада є правокористувачем на праві постійного користування (а.с.90).

Ухвалою суду від 28.02.2024 залучено до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на щодо предмета спору на стороні відповідача Релігійну громаду «Світло життя» церкви Євангельських Християн-Баптистів м. Горохі (а.с.95-96).

Позивачем 08.03.2024 та 13.03.2024 до суду подані письмові пояснення (а.с.101-103, 107-108).

08.03.2024 до суду від третьої особи надійшов лист, в якому Релігійна громада «Світло життя» зазначає, шо з 23.12.2013 на праві приватної власності володіє будівлею колишньої друкарні, в зв`язку з чим земельну ділянку передано їй відповідачем в постійне користування, а отже заперечує про проїзд транспорту по даній території (а.с.105).

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Відповідно до частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відтак, справу розглянуто по суті відповідно до вимог частини першою статті 258 та частини другої статті 262 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, з наступних мотивів та підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Частиною 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно із частиною першоюстатті 21 ЦКсуд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, (…), якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно із частинами другою та третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 ЗК України.

Відповідно до витягу від 15.09.2023 №346731583 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 0720810101:01:003:0019, площею 0,1473 передана в оренду Релігійній громаді «Світло життя» церкви Євангельських Християн-Баптистів м. Горохів з 12.05.2023 терміном на два роки.

Рішенням Горохівської міської ради від 20.10.2023 року №34-148/2023 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки з кадастровим номером 0720810101:01:003:0019, на яку поширюється право сервітуту, у зв`язку з тим, що облаштування заїзду до приватного будинку заявника, є можливим з АДРЕСА_1 та рекомендовано заявнику надати до міської ради копії документів, що є підставою для виникнення прав сервітуту (а.с.25).

Крім того, рішенням Горохівської міської ради від 21.12.2023 року №35-137/2023 земельну ділянку площею 0,1473 га, що розташована у АДРЕСА_1 (ділянка, на частині якої позивач просить встановити земельний сервітут) кадастровий номер: 0720810101:01:003:0019 передано Релігійній громаді «Світло життя» церкви Євангельських Християн-Баптистів м. Горохів у постійне користування за рахунок земель житлової та громадської забудови населеного пункту м. Горохів не переданих у власність та не наданих у користування, за умови виконання вимог статті 96 Земельного кодексу України (а.с.66).

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.02.2024 Релігійна громада «Світло життя» церкви Євангельських Християн-Баптистів м. Горохів з 12.01.2024 є правокористувачем вищевказаної земельної ділянки на праві постійного користування (а.с.67).

Отже, дана релігійна організація станом на сьогоднішній час є користувачем земельної ділянки, на частині якої позивач просить встановити сервітут, і їй належать право володіння та користування спірною земельною ділянкою.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.02.2015року у справі №21-34а15, у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постанові від 27.02.2020 у справі №520/16647/16-а.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №712/10439/16-а зазначила, що між сторонами у справі виник спір про цивільне право і подальше оспорювання права оренди частини спірної земельної ділянки не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права оренди на земельну ділянку.У відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб`єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2023 у справі №500/3487/20.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправною відмови у встановленні права земельного сервітуту (право проходу, доїзду і проїзду) стосовно земельної ділянки кадастровий номер 0720810101:01:003:0019 по АДРЕСА_1 , скасування рішення Горохівської міської ради від 20.10.2023 року №34-148/2023 «Про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації» із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту та зобов`язання розглянути питання щодо встановлення сервітуту, не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки суть спірних правовідносин зводиться до встановлення позивачу сервітуту на земельну ділянку, яка передана відповідачем в постійне користування третій особі.

Таким чином, виник спір про право цивільне, і подальше оспорювання права користування спірною земельною ділянкою не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права користування земельною ділянкою.

З огляду на наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, та за суб`єктним складом та предметом спору має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Так відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 238 КАС Українивстановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням того, що даний спір належить вирішувати в порядку цивільного судочинства, провадження в адміністративній справі слід закрити.

Керуючись статтями 238,241,248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Горохівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Релігійна громада «Світло життя» церкви Євангельських Християн-Баптистів м. Горохів про визнання протиправною відмови, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, закрити.

Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження, не допускається.

Роз`яснити позивачу, що вирішення такого спору здійснюється за правилами цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський