Постанова

від 07.03.2024 по справі 380/21952/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року Справа № 380/21952/23 пров. № А/857/21767/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Затолочного В.С., Мікули О.І.,

при секретарі судового засідання Гладкій С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 25 жовтня 2023 року (суддя Яворський С.Й., м.Львів), -

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в якій просив:

прийняти рішення, яким визнати виконавчий документ постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 08.02.2022 серії БАБ №550465 (далі Постанова) таким, що не підлягає виконанню (далі Заява).

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 25 жовтня 2023 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за Заявою ОСОБА_1 .

Не погодившись із постановленою ухвалою її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі, вказує, що суд в ухвалі не посилається на статтю 170 КАС, що є порушенням норм процесуального права.

Відповідачі відзиву на апеляційну скаргу не подали, в судове засідання не надіслали своїх представників, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий документи, з вимогою про визнання якого таким, що не підлягає виконанню, звернувся заявник виданий не судом, а іншим органом - Управлінням патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (далі УПП, ДПП відповідно).

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Згідно пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Частиною другою статті 171 КАС передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Статтею 170 КАС визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, в тому числі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За приписами статті 374 КАС суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

В розрізі спірних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставами позову є ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

В адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.

Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Цей принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

У даній справі предметом спору є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий документ Постанову, що видана Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (далі УПП).

Згідно статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

1-1) судові накази;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів, рішень Національного банку України, наказів Голови Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України або осіб, які виконують їхні обов`язки, що законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень;

10) рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами;

11) рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.

Так, частиною другою статті 2 КАС закріплено перелік критеріїв, на відповідність яким суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, що оскаржуються.

Статтею 5 КАС визначені способи захисту порушеного права у адміністративних правовідносинах, зокрема: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Зважаючи на викладене та встановлені обставини справи, апеляційний суд наголошує на тому, що за спірних правовідносин позивачем обрано неналежний спосіб захисту права визнання спірної Постанови такою, що не підлягає виконанню.

При цьому, з матеріалів справи видно, що позивач наполягав саме на такому способі захисту його прав.

В рамках даної адміністративної справи позивач не просить скасувати спірну Постанову, що виключає можливість надання судом правової оцінки рішенню суб`єкта владних повноважень та його діям під час винесення спірної Постанови відповідно до положень частини другої статті 2 КАС.

Поряд з цим, обрання позивачем неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови в позові. Такий висновок неодноразово робила Велика Палата Верховного Суду (постанова від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

Таким чином, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, що оскільки позивач просить визнати такою, що не підлягає виконанню Постанову УПП, а не виконавчий документ, виданий судом, то відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки за нормами діючого законодавства відсутня можливість визнати виконавчий документ, виданий іншим органом, таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, за спірних правовідносин позивачем обрано неналежний спосіб захисту права визнання спірної Постанови такою, що не підлягає виконанню і змінити обраний позивачем спосіб захисту права ні суд першої, ні суд апеляційної інстанцій можливості немає.

Вказані висновки апеляційного суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 16 січня 2023 у справі № 200/1158/21-а.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку про неможливість розгляду вказаної Заяви за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 312, 320, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 25 жовтня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді В. С. Затолочний О. І. Мікула Повне судове рішення складено 18 березня 2024 року.