Ухвала

від 11.04.2024 по справі 380/21952/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа №380/21952/23

адміністративне провадження №К/990/12693/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 25 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2024 року у справі № 380/21952/23 за заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із заявою в якій просив:

- прийняти рішення, яким визнати виконавчий документ - постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 08 лютого 2022 року серії БАБ №550465 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 25 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2024 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за заявою ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Перелік судових рішень суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду апеляційним судом, визначено частиною другою статті 328 КАС України, до якого віднесено ухвали: про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 КАС України (щодо повернення заяви позивачеві (заявникові), відмови у відкритті провадження у справі, залишення позову (заяви) без розгляду, закриття провадження у справі, відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження).

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Скаржник у своїй касаційній скарзі зазначає про фактичні обставини справи та зазначає, що оскаржувана постанова у цій справі є виконавчим документом.

Натомість, враховуючи те, що скаржник оскаржує постанову суду апеляційної інстанції після перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, зазначену в частині другій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судами норм процесуального права.

Так, скаржник належно не обґрунтовує помилковість висновку судів попередніх інстанцій щодо порушення норм процесуального права при відмові у відкритті провадження у справі.

При цьому, Суд зауважує, що суди попередніх інстанцій не надавали оцінку правильності застосування норм матеріального права по суті спору, а встановили порушення норм процесуального права, так як наслідок відмовили у відкритті провадження, вказавши, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту права - визнання спірної постанови такою, що не підлягає виконанню і змінити обраний позивачем спосіб захисту права ні суд першої, ні суд апеляційної інстанцій можливості немає.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судами попередніх інстанцій порушення конкретних норм процесуального права при їх ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 25 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2024 року у справі № 380/21952/23 за заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судами попередніх інстанцій порушення конкретних норм процесуального права при їх ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.

Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду