Ухвала

від 20.03.2024 по справі 816/4677/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 березня 2024 року

м. Київ

справа № 816/4677/15

адміністративне провадження № К/990/10369/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Пром» до Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа: Прокуратура Полтавської області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Квант Пром» у листопаді 2015 року звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, у якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 вересня 2015 року №0163551702, від 25 вересня 2015 року №0001172301, №0001152301, №0001142301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 5 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, позов задоволено.

Верховний Суд 23 грудня 2019 року прийняв постанову, якою касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнив частково, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 5 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року у справі скасував та направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року зазначені судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2023 року, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 25 вересня 2015 року №0001142301, від 25 вересня 2015 року №0001172301 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Пром" штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 517,60 грн, від 24 вересня 2015 року №0163551702 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати" загалом у розмірі 2237,87 грн, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року скасовано постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Пром» та Головного управління ДПС у Полтавській області залишено без задоволення; рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року по справі № 816/4677/15 залишено без змін.

18 березня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області, у якій скаржник просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року, та прийняти нове - яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач стверджує про відсутність правового висновку Верховного Суду. Вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального а саме: пункту 44.1, пункту 44.7 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (завищення витрат операційної діяльності при формуванні «Собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за рахунок непідтвердження їх первинними документами), підпункту 164.2.11 пункту 164.2 статті 164 підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, (не утримання податку на доходи фізичних осіб із сум, відшкодованих працівнику згідно авансових звітів та не підтверджених документально, а саме проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту) та процесуального права: статей 72, 90, 242 КАС України. Однак, подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв`язок наведених доводів контролюючого органу до зазначеної підстави.

Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги також встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник формально зазначає про наявність підстав касаційного оскарження судового рішення, оскільки спір розглянуто не в повному обсязі, що є порушенням повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи, що в своїй сукупності і обумовило неправильне вирішення справи. Скаржник зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази.

Водночас пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких, з огляду на наведене, у касаційній скарзі не викладено.

При цьому, скаржник конкретно не зазначає, які саме докази, які наявні в матеріалах справи, залишилися не дослідженими та яку саме обставину такі докази підтверджують. Доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним недослідженню таких доказів, неповному з`ясуванню судом обставин та/або встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу.

З огляду на зміст касаційної скарги, вона не містить, жодних нових обставин або доказів, про встановлення і дослідження яких відповідачем заявлялось би клопотання, відповідно, така підстава наведена формально без належного обґрунтування.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Крім того, касаційна скарга в цій справі відповідачем вже подавалась, проте ухвалою Верховного Суду від 7 березня 2024 року її повернуто як таку, що не містила підстав касаційного оскарження.

Суд враховує, що обґрунтування касаційної скарги є подібним до попередньо поданої скарги, у якій формально було зазначено підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань.

Однак, звертаючись повторно з касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належних підстав оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант Пром» до Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа: Прокуратура Полтавської області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська