Постанова

від 19.03.2024 по справі 640/19220/13-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«19» березня 2024 року

м. Харків

справа № 640/19220/13-ц

провадження № 22ц/818/445/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів МальованогоЮ.М.,Яцини В.Б.,

за участю секретаря Волобуєва О.О.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ», представник заявника Гринишин Є. В.,

заінтересовані особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2023року в складі судді Колесник С.А.

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернувся до суду з заявою про заміну сторони у справі шляхом заміни позивача його правонаступником по справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява мотивована тим, що заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 січня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-702/818/2008 від 03 квітня 2008 року в розмірі 6 213 053,05 грн, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір - 3 441,00 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28 січня 2016 року заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення від 29 січня 2014 року скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Київського районного суду від 25 жовтня 2017 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором №ML702/818/2008 від 03 квітня 2008 року в розмірі 6 213 053,05 грн; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму сплаченого судового збору у розмірі 3 441,00 грн.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 28 березня 2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - залишено без задоволення; апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково; рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2017 року - змінено; зменшено розмір пені стягнутої солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» з 4 814 658,20 грн до 2 000 000,00 грн та загальну суму стягнення з 6 213 053,05 грн до 3 398 394,85 грн; зменшено розмір стягнутого з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судового збору за подання позовної заяви з 3 441,00 грн до 945,33 грн з кожного; в іншій частині рішення залишено без змін; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 660,13 грн.

Постановою Верховного суду від 17 червня 2020 року касаційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково; постанову Апеляційного суду Харківської області від 28 березня 2018 року скасовано, направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Харківського апеляційного суду від 28 січня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково; рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення; позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-702/818/2008 від 03 квітня 2008 року у розмірі 107008,39 доларів США, з яких 88110,66 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 541,40 доларів США - проценти за користування кредитними коштами, 18356,33 доларів США пеня; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-702/818/2008 від 03 квітня 2008 року у розмірі 20222,44 доларів США заборгованості за тілом кредиту, 42717,54 доларів США процентів за користування кредитом, 133236,7 доларів США пені, а всього 196 176,68 доларів США; стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» по 2391,5 грн судового збору з кожного; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_1 6511,81 грн судового збору.

Постановою Верховного Суду від 04 квітня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду від 28 січня 2021 року залишено без змін.

Зазначив, що 16 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» укладено договір відступлення права за кредитним договором ML-702/818/2008 від 03 квітня 2008 року, згідно умов якого новим кредитором боржників стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ».

Вказав, що 20 квітня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, яку ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25 травня 2022 року задоволено, замінено стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «МАНІТУ» у виконавчому провадженні по цивільній справі № 640/19220/13-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ML702/818/2008 від 03 квітня 2008 року.

Однак, постановою Полтавського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року скасовано та у задоволенні заяви відмовлено. Підставою скасування ухвали Київського районного суду м. Харкова від 25 травня 2021 року стало те, що після ухвалення постанови Харківського апеляційного суду від 28 січня 2021 року, яким рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, виконавчі листи не видавались, відповідно і виконавче провадження не відкривалось, а тому сторона заміні не підлягає.

Вважав, що оскільки виконавчий лист не видавався та виконавче провадження щодо виконання постанови Харківського апеляційного суду від 28 січня 2021 року не відкривалось, а із висновків вказаних вище судових рішень вбачається, що сторону у справі можна замінити на будь-якій стадії, сторона позивача у справі підлягає заміні на правонаступника.

Просив замінити вибулого позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» у справі № 640/19220/13-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2023року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» про заміну сторони у справі шляхом заміни позивача його правонаступником у справі задоволено; замінено вибулого позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» у цивільній справі № 640/19220/13-ц за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На вказануухвалу суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, не звернув увагу на те, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи. Вказав, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення права вимоги на час або після укладення, тобто доказів які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну позивача у справі.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

До суду апеляційної інстанції учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися. 19 березня 2024 року до суду апеляційної інстанції від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки відкриттю виконавчого провадження передує видача виконавчих документів для примусового виконання судового рішення, звернення з виконавчим листом до Державної виконавчої служби чи приватного виконавця та його подальше виконання, тому підлягає заміні саме вибула сторона у справі, оскільки виконавчі листи у справі не видавалися, виконавче провадження не відкривалося.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML702/0818/2008, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав в якості кредиту грошові кошти в розмірі 130 000,00 доларів США строком до 03 квітня 2023 року та з відсотковою ставкою відповідно до умов кредитного договору (а.с.4-8 том 1).

03 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № SR-702/818/2008, відповідно до умов якого ОСОБА_2 поручилась за виконання боржником ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором № ML702/0818/2008 від 03 квітня 2008 року в повному обсязі (а.с.9 том 1).

20 липня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого новим кредитором боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 стало Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (а.с.14-20, 21, том 1).

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 січня 2014 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-702/818/2008 від 03 квітня 2008 року в розмірі 6 213 053,05 грн, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір в розмірі 3 441,00 грн (а.с.48-49 том 1).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28 січня 2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 січня 2014 року скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку (а.с.120-121 том 1).

Рішенням Київського районного суду від 25 жовтня 2017 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором № МL702/818/2008 від 03 квітня 2008 року в розмірі 6 213 053,05 грн; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму сплаченого судового збору у розмірі 3 441,00 грн (а.с.103-108 том 2).

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 28 березня 2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - залишено без задоволення; апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2017 року змінено; зменшено розмір пені стягнутої солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» з 4 814 658,20 грн до 2 000 000,00 грн та загальну суму стягнення з 6 213 053,05 грн до 3 398 394,85 грн; зменшено розмір стягнутого з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судового збору за подання позовної заяви з 3 441,00 грн до 945,33 грн з кожного; в іншій частині рішення залишено без змін; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 660,13 грн (а.с.223-226 том 2).

Постановою Верховного суду від 17 червня 2020 року касаційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково, постанову Апеляційного суду Харківської області від 28 березня 2018 року скасовано, направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.73-77 том 3).

Постановою Харківського апеляційного суду від 28 січня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково; рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення; позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-702/818/2008 від 03 квітня 2008 року у розмірі 107 008 доларів США 39 центів, з яких 88 110 доларів США 66 центів - заборгованість за тілом кредиту, 541 доларів США 40 центів - проценти за користування кредитними коштами, 18 356 доларів США 33 центи пеня; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-702/818/2008 від 03 квітня 2008 року у розмірі 20 222 доларів США 44 центи заборгованості за тілом кредиту, 42 717 доларів США 54 центи процентів за користування кредитом, 133 236 доларів США 7 (сім) центів пені, а всього 196 176 доларів США 68 центів; стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» по 2 391 гривні 5 (п`ять) копійок судового збору з кожного; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_1 6 511 гривень 81 копійку судового збору (а.с.144-150 том 3).

Постановою Верховного Суду від 04 квітня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду від 28 січня 2021 року - залишено без змін (а.с.112-118 том 4).

16 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» договір факторингу № 16-1/12/2020, за умовами якого клієнт передає, а фактор приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитним договором № ML-702/818/2008 від 03 квітня 2008 року укладеним з ОСОБА_1 в розмірі заборгованості за кредитним договором. За цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 цього договору ліміт фінансування складає 900000,00 грн без ПДВ. Фактор здійснює фінансування клієнта шляхом одноразового перерахування суми, що зазначена в пункті 6.1 цього договору на вказаний клієнтом рахунок протягом 2-х робочих днів з моменту підписання сторонами цього договору (а.с.181-185 том 3, а.с.246-248 том 4).

16 грудня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» складено акт приймання-передачі документації, а саме кредитного договору № ML-702/818/2008 від 03 квітня 2008 року та графіку повернення кредиту та відсотків (а.с.186 том 3, а.с.248 зворот том 4).

16 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки № РML-702/818/2008 від 03 квітня 2008 року, за умовами якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» переходять всі права первісного іпотекодержателя, як сторони за договором забезпечення в обсязі та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором та відповідно до норм чинного законодавства (а.с.187-188 том 3, а.с.249 том 4).

16 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» укладено договір відступлення права вимоги за договором поруки № SR-702/818/2008 від 03 квітня 2008 року, за умовами якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» переходять всі права первісного кредитора як сторони за договором забезпечення в обсягах та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором та відповідно до норм чинного законодавства (а.с.189-190 том 3,).

16 грудня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» складено акт приймання-передачі документації, а саме договору поруки № SR-702/818/2008 від 03 квітня 2008 року (а.с.191 том 3, а.с.250 том 4).

Також матеріали справи містять копію платіжного доручення № 194 від 16 грудня 2020 року про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 900000,00 грн, призначення платежу сплата за договором факторингу № 16-1/12/2020 від 16 грудня 2020 року без ПДВ (а.с.194 том 3, а.с.251 том 4).

20 квітня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, яку ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25 травня 2022 року задоволено, замінено стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «МАНІТУ» у виконавчому провадженні по цивільній справі № 640/19220/13-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ML702/818/2008 від 03 квітня 2008 року (а.с.232-233 том 3).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року задоволено, ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року скасовано; постановлено нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» про заміну сторони (стягувача) правонаступником відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 454,00 грн.

Задовольняючи вказану заяву та скасовуючи ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2023 року, Полтавський апеляційний суд зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що у квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» звернулося до районного суду із заявою, в якій, зокрема, просив суд замінити сторону (стягувача) Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» з виконання постанови Харківського апеляційного суду від 28 січня 2021 року у справі №640/19220/13-ц про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак Київським районним судом м. Харкова не звернено уваги на той факт, що виконавчі листи для примусового виконання рішення у справі не видавались, виконавче провадження не відкривалось, а тому відсутні підстави для заміни сторони у виконавчому провадженні (а.с.231-238 том 4).

У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій, визначених у Законі України «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону № 1404-VIII).

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України, зокрема у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Вирішувати питання про заміну сторони виконавчого провадження потрібно з урахуванням норм Закону № 1404-VIII.

Так, частиною п`ятою статті 15 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно з пунктом 13 розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі Інструкція), правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії цивільного процесу.

З аналізу наведеного, можна зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України.

Частиною п`ятою статті 442 ЦПК України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

З урахуванням наведеного, можна дійти висновку, що під час розгляду справи в суді до ухвалення судового рішення, а також після ухвалення судового рішення, набрання ним чинності, та до видачі виконавчого листа, можливо замінити сторону у справі її правонаступником з підстав, визначених статтею 55 ЦПК України.

Якщо виконавчий лист видано, але виконавче провадження не відкрито, то відповідно до частини п`ятої статті 442 ЦПК України здійснюється заміна боржника чи стягувача у виконавчому листі.

Якщо ж відкрито виконавче провадження, то, відповідно, здійснюється заміна сторони виконавчого провадження.

Тобто у випадку відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження її правонаступником є безпідставною, так само, як і заміна стягувача чи боржника у виконавчому листі, який судом не видавався.

Близьких за змістом висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/16/17 (провадження № 12-48гс20) та постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21).

Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження зазначила про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України). У цьому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України. У такому випадку зогляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 ГПК України (пункти 74 та 75 зазначеної вище постанови).

Саме такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 712/7086/12 (провадження № 61-8079св21).

Матеріали справи свідчать про те, що після ухвалення постанови Харківським апеляційним судом від 28 січня 2021 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором № ML-702/818/2008 від 03 квітня 2008 року у розмірі 107 008 доларів США 39 центів, з яких 88 110 доларів США 66 центів - заборгованість за тілом кредиту, 541 доларів США 40 центів - проценти за користування кредитними коштами, 18 356 доларів США 33 центів пеня; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-702/818/2008 від 03 квітня 2008 року у розмірі 20 222 доларів США 44 центів заборгованості за тілом кредиту, 42 717 доларів США 54 центів процентів за користування кредитом, 133 236 доларів США 7 (сім) центів пені, а всього 196 176 доларів США 68 центів; стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» по 2 391 гривні 5 (п`ять) копійок судового збору з кожного; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_1 6 511 гривень 81 копійку судового збору, виконавчі листи не видавались, відповідно, виконавче провадження не відривалось.

Вказане судове рішення у справі № 640/19220/13-ц набрало законної сили 28 січня 2021 року.

Звертаючись до суду з даною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» просив замінити вибулого позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» у справі № 640/19220/13-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На підставі договору факторингу № 16-1/12/2020 від 16 грудня 2020 року, договору відступлення права вимоги від 16 грудня 2020 року за договором іпотеки № РML-702/818/2008 від 03 квітня 2008 року, договору поруки № SR-702/818/2008 від 03 квітня 2008 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» право вимоги за кредитним договором ML-702/818/2008 від 03 квітня 2008 року набуло Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» (новий кредитор).

Ані первісний кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ані його правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ» до суду за видачею виконавчого листа не звертались.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про задоволення заяви та можливості заміни сторони у справі шляхом заміни позивача його правонаступником, оскільки у даній справі виконавчі листи не видавались, виконавче провадження не відкривалось, тому в даному випадку можливо замінити сторону у справі її правонаступником з підстав, визначених статтею 55 ЦПК України.

Отже, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достатності та взаємного зв`язку, суд першої інстанції, з яким висновком якого погоджується колегія суддів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Доводи ОСОБА_1 про те, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріали справи містять повернутий до суду першої інстанції конверт з судовою повісткою на 18 жовтня 2023 року з довідкою про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.274 том 4), що в розумінні статті 128 ЦПК України є належним повідомленням про розгляд справи.

Посилання ОСОБА_1 на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення права вимоги на час або після укладення, тобто доказів які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну позивача у справі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, а саме платіжним дорученням № 194 від 16 грудня 2020 року (а.с.194 том 3, а.с.251 том 4).

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився зхарактером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно достатті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 141 ЦПК Українита керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381, 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2023року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 20 березня 2024 року.