Постанова

від 10.12.2024 по справі 640/19220/13-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року

м. Харків

справа № 640/19220/13

провадження № 22-ц/818/3681/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участюсекретаря судовогозасідання Волобуєва О.О.

сторони справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту»,

заінтересовані особи: Київський ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2024 року у складі судді Зуба Г.А.,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати виконавчий лист №640/19220/13-ц, виданий Київським районним судом м. Харкова 23 листопада 2023 року про стягнення заборгованості за кредитним договором №ML - 702/818/2008 від 03 квітня 2008 року таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви посилається на те, що рішенням Київського районного суду від 25 жовтня 2017 року по цивільній справі №640/19220/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML702/818/2008 від 03 квітня 2008 року в розмірі 6 213 053,05 гривень та судовий збір у розмірі 3 441,00 гривень.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 28 березня 2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - залишено без задоволення; апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2017 року змінено; зменшено розмір пені стягнутої солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» з 4 814 658,20 грн. до 2 000 000,00 грн та загальну суму стягнення з 6 213 053,05 гривень до 3 398 394,85 грн.; зменшено розмір стягнутого з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судового збору за подання позову з 3 441,00 гривень до 945,33 гривень з кожного; в іншій частині рішення залишено без змін; стягнуто з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 660,13.

Постановою Верховного суду від 17 червня 2020 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково. Постанову апеляційного суду Харківської області від 28 березня 2018 року скасовано, направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Харківського апеляційного суду від 28 січня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», задоволені частково; рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення; позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №ML-702/818/2008 від 3 квітня 2008 року у розмірі 107 008 доларів США 39 центів, з яких 88 110 доларів США 66 центів - заборгованість за тілом кредиту, 541 долар США 40 центів - проценти за користування кредитними коштами, 18 356 доларів США 33 центи пеня; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №ML-702/818/2008 від 03 квітня 2008 року у розмірі 20 222 долари США 44 центи заборгованості за тілом кредиту, 42 717 доларів США 54 центи процентів за користування кредитом, 133 236 доларів США 7 центів пені, а всього 196 176 доларів США 68 центів; стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» по 2 391 гривні 5 копійок судового збору з кожного; стягнуто з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_1 6 511 гривень 81 копійку судового збору. Вказане рішення набрало законної сили 28 січня 2021 року.

Постановою Верховного суду від 04 квітня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду від 28 січня 2021 року залишено без змін.

16 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Маніту» було укладено договір відступлення прав за кредитним договором ML-702/818/2008 від 03 квітня 2008 року, згідно умов якого новим кредитором ОСОБА_1 , ОСОБА_2 стало ТОВ «ФК «Маніту .

З метою отримання виконавчого листа про стягнення заборгованості з боржників за вищевказаним рішенням суду, 05 вересня 2023 року новий кредитор звернувся до Київського районного суду м. Харкова із заявою про заміну сторони у справі його правонаступником.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2023 року у цивільній справі №640/19220/13, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року та постановою Харківського апеляційного суду від 19 березня 2024 року було замінено позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Маніту.

23 листопада 2023 року Київським районним судом м. Харкова ТОВ « МАНІТУ» був виданий виконавчий лист №640/19220/13-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором №ML - 702/818/2008 від 03 квітня 2008 року у розмірі 20 222 долари США 44 центи заборгованість за тілом кредиту, 42717 доларів США 54 центи процентів за користування кредитом, 133236 доларів США 7 центів пені, а всього 196176 доларів США 68 центів з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

10 січня 2024 року представник ТОВ «ФК «МАНІТУ» адвокат Гринишин Є.В. звернувся до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про примусове виконання виконавчого листа про стягнення заборгованості за Кредитним договором з ОСОБА_1 та постановою головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романом В.В. від 10 січня 2024 року було відкрито виконавче провадження №73781440 з примусового виконання Виконавчого листа про стягнення заборгованості за Кредитним договором з ОСОБА_1 .

Оскільки виконавчий лист було видано судом на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2023 року у цивільній справі №640/19220/13 про заміну позивача правонаступником, яка не набрала законної сили, заявник просить виданий судом виконавчий лист визнати таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що зазначені заявником підстави для визнання виконачого листа таким що не підлягає виконанню не знайшли свого підтвердження. Судом встановлено, що вказаний виконавчий лист видано на підставі постанови Харківського апеляційного суду від 28 січня 2021 року, яка набула законної сили з дня її прийняття, стягувачем у цьому виконавчому дисті зазначено ТОВ «ОТП Факторинг Україна», а не ТОВ « МАНІТУ».

Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив ухвалу скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити його заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на час звернення до суду із заявою про видачу виконавчого листа стягувач ТОВ «ФК «Маніту» не мав відповідних процесуальних повноважень на отримання взагалі будь-яких судових документів по цивільній справі 640/19220/13- ц, оскільки юридично не набув статусу позивача у ній.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідностатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи рішенням Київського районного суду від 25 жовтня 2017 року по цивільній справі № 640/19220/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за Кредитним договором № ML702/818/2008 від 03 квітня 2008 року в розмірі 6 213 053,05 гривень; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна суму сплаченого судового збору у розмірі 3 441,00 гривень.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 28 березня 2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» залишено без задоволення; апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2017 року змінено; зменшено розмір пені стягнутої солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» з 4 814 658,20 грн. до 2 000 000,00 грн. та загальну суму стягнення з 6 213 053,05 гривень до 3 398 394,85 грн.; зменшено розмір стягнутого з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судового збору за подання позовної заяви з 3 441,00 гривень до 945,33 гривень з кожного; в іншій частині рішення залишено без змін; стягнуто з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 660,13 грн.

Постановою Верховного Суду від 17 червня 2020 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частковою. Постанову апеляційного суду Харківської області від 28 березня 2018 року скасовано, направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Харківського апеляційного суду від 28 січня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», задоволені частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №ML-702/818/2008 від 3 квітня 2008 року у розмірі 107 008 доларів США 39 центів, з яких 88 110 доларів США 66 центів - заборгованість за тілом кредиту, 541 долар США 40 центів - проценти за користування кредитними коштами, 18 356 доларів США 33 центи пеня; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №ML-702/818/2008 від 03 квітня 2008 року у розмірі 20 222 долари США 44 центи заборгованості за тілом кредиту, 42 717 доларів США 54 центи процентів за користування кредитом, 133 236 доларів США 7 центів пені, а всього 196 176 доларів США 68 центів; стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» по 2 391 гривні 05 копійок судового збору з кожного; стягнуто з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_1 6 511 гривень 81 копійку судового збору.

Зазначене рішення набрало законної сили 28 січня 2021 року.

За договором про відступлення права вимоги від 16 грудня 2020 року, укладеним між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Маніту» до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за кредитним договором ML-702/818/2008 від 03 квітня 2008 року.

05 вересня 2023 року новий кредитор звернувся до Київського районного суду м. Харкова із заявою про заміну сторони у справі його правонаступником.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2023 року у цивільній справі №640/19220/13, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року та постановою Харківського апеляційного суду від 19 березня 2024 року було замінено позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Маніту.

23 листопада 2023 року Київським районним судом м. Харкова ТОВ « МАНІТУ» отримало виконавчий лист №640/19220/13-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором №ML - 702/818/2008 від 03 квітня 2008 року у розмірі 20 222 долари США 44 центи заборгованість за тілом кредиту, 42717 доларів США 54 центи процентів за користування кредитом, 133236 доларів США 7 центів пені, а всього 196176 доларів США 68 центів з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Постановою головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романом В.В. від 10 січня 2024 року було відкрито виконавче провадження № 73781440 з примусового виконання Виконавчого листа про стягнення заборгованості за Кредитним договором з ОСОБА_1

21 грудня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 824/2/22, провадження № 61-11769ав23 (ЄДРСРУ № 115860052) досліджував питання щодо підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та дійшов наступних висновків:

« Згідно з частинами першою, другою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуально-правовими підставамидля визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підставдля визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Разом з цим законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Отже,перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконаннюповністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України,не є вичерпними, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 та одночасно підтримав правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001 про те, що сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Судова колегія погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження відсутності у нього матеріального обов`язку перед ТОВ « МАНІТУ», які виникли після ухвалення судового рішення та видачу або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Досліджені судом матеріали справи містять докази переходу до ТОВ « МАНІТУ» права вимоги за кредитним договором №ML - 702/818/2008 від 03 квітня 2008 року на підставі договору від 16 грудня 2020 року.

Те, що станом на час видачі виконавчого листа від 23 листопада 2023 року за заявою ТОВ « МАНІТУ», ще остаточно не відбулася заміна сторони у процесуальних правовідносинах, оскільки ухвала Київського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2023 року у цивільній справі № 640/19220/13 про заміну сторони правонаступником була оскаржена ОСОБА_1 в апеляційному порядку, не свідчить про помилкову видачу цього виконавчого листа.

Оскільки на час звернення ТОВ « МАНІТУ» до суду з заявою про видачу виконавчого листа 02.06.2021 та видачу судом виконавчого листа 23.11.2023 у справі № 640/19220/13 заявник вже набув права вимоги у матеріально правових правовідносинах, що існували між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_1 за кредитним договором №ML - 702/818/2008 від 03 квітня 2008 року.

За змістом виконавчого листа від 23 листопада 2023 року стягувачем у ньому правильно зазначений ТОВ «ОТП Факторинг Україна», оскільки ТОВ « МАНІТУ» ще не був залучений до участі у цивільній справі № 640/19220/13 в якості правонаступника.

Вирішне ухвалою суду від 18 жовтня 2023 року питання про заміну сторони у процесуальних правовідносинах було схвалене судом апеляційної інстанції, тобто ТОВ « МАНІТУ», що свідчить про відсутність будь - якої помилки у визначені особи якій належить право вимоги за кредитним договором №ML - 702/818/2008 від 03 квітня 2008 року.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Європейський суд з прав людини вказав, щопункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно достатті 141 ЦПК УкраїнитаЗакону України «Про судовий збір»не вирішувалося.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбаченихстаттею 389 Цивільного процесуального кодексу Українибезпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 18 грудня 2024 року.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В.Маміна

Н.П.Пилипчук