Рішення

від 15.03.2024 по справі 490/209/16-ц

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/119/2024 Справа № 490/209/16-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Гуденко О.А., при секретарі - Красноноженко Л.О.,без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Публічне Акціонерне Товариство "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2009 року Закрите акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» (далі - ЗАТ «ПУМБ», Банк), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП - Союз» (далі - ТОВ «ПП - Союз»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Совові» (далі - ТОВ «Совові») про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов мотивовано тим, що 12 травня 2008 року між ЗАТ «ПУМБ» і ТОВ «ПП - Союз» було укладено кредитний договір за №05-215/08, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 1 500 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом та адміністративної комісії, з кінцевим терміном повернення до 11 листопада 2009 року. У той же день з метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 був укладений договір поруки №05-217/08, відповідно до якого поручитель взяв на себе зобов`язання відповідати перед банком за невиконання позичальником умов кредитного договору в повному обсязі, включаючи сплату підприємством основного боргу, відсотків і неустойки. 27 червня 2008 року ЗАТ «ПУМБ» та ТОВ «Совові» уклали, з дотриманням нотаріальної форми, між собою іпотечний договір, за яким товариство на забезпечення виконання ТОВ «ПП - Союз» взятих на себе за кредитним договором обов`язків передало в іпотеку банку нежитлові приміщення підвалу літ. Апд, загальною площею 228.4 кв.м в житловому будинку літ. А-5, що складає 1/1 частки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що Банк належним чином виконав свої зобов`язання, а ТОВ «ПП - Союз» своїх зобов`язань за кредитним договором не виконало, внаслідок чого станом на 06 квітня 2009 року утворилась заборгованість на загальну суму 1 806 467 грн. 12 коп., позивач просив стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ «ПП - Союз» в солідарному порядку вказану заборгованість за кредитним договором. Також просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення підвалу літ. Апд, загальною площею 228.4 кв.м в житловому будинку літ. А-5, що складає 1/1 частки, які знаходяться за вказаною адресою шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, з правом передачі предмета іпотеки в управління на період його реалізації.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги в частині розміру заборгованості за кредитним договором та остаточно просив стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ «ПП - Союз» в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 789 658 грн. 15 коп., у тому числі: - заборгованість за основною сумою кредиту - 1 500 000 грн. 00 коп.; - заборгованість по процентам за користування кредитними коштами - 146 695 грн. 89 коп.; - пеня за порушення строків сплати процентів та пеня за порушення строків сплати основної суми кредиту - 142 962 грн. 26 коп.

Крім того, позивач просив стягнути з ТОВ «ПП - Союз» заборгованість за відсотками за користування кредитом, нарахованих за підвищеною відсотковою ставкою, станом на 06 квітня 2009 року в розмірі 15 945 грн. 22 коп., заборгованість за пенею за порушення строків сплати відсотків, нарахованих за підвищеною відсотковою ставкою за користування ним в розмірі 863 грн. 75 коп. В іншій частині позовні вимоги залишив без змін.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2009 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «ПП Союз» та ОСОБА_1 у солідарному порядку на користь ЗАТ «Перший Український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором № 05-215/08 від 12 травня 2008 року у сумі 1789658 грн 15 коп.

Стягнуто з ТОВ «ПП - Союз» на користь ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором №05-215/08 від 12 травня 2008 року в сумі 16 808 грн. 97 коп., з яких: 15 945 грн. 22 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, нарахованих за підвищеною відсотковою ставкою та 869 грн. 75 коп. - пеня, за порушення строків сплати відсотків, нарахованих за підвищеною відсотковою ставкою.

В рахунок погашення заборгованості ТОВ «ПП - Союз» перед ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» за кредитним договором в розмірі 1 789 658 грн. 15 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення підвалу літ. Апд, загальною площею 228.4 кв.м. в житловому будинку літ. А-5, що складає 1/1 частки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Стягнуто з ТОВ «ПП - Союз», ОСОБА_1 і ТОВ «Совові» на користь ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» судові витрати по 576 грн. 67 коп. з кожного.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2015 р. заочне рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 27 липня 2009 р. в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення в солідарному порядку з ТОВ «ПП - Союз» та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором змінено, викладено резолютивну частину в наступній редакції. Стягнуто солідарно з ТОВ «ПП - Союз» та ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором №05-215/08 від 12 травня 2008 р. в загальному розмірі 1 789 658 грн. 15 коп., яка утворилась станом на 06 квітня 2009 р. та складається із: заборгованості за основною сумою кредиту - 1 500 000 грн., заборгованості за відсотками - 146 695 грн. 89 коп., а також пеня - 142 962 грн. 26 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2009 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

06.01.2016 року матеріали справи повернулись до канцелярії Центрального районного суду м. Миколаєва.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.12.2016 року закрито провадження по цивільній справі в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "ПП-Союз", товариства з обмеженою відповідальністю "Совові" про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на майно.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2017 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Чулупа О.С.

На підставі розпорядження керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва Мізюна Р.І. від 28.12.2020 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Черенкову Н.П.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.01.2021 року відведено суддю Черенкову Н.П. від розгляду вказаної справи.

На підставі розпорядження керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва Мізюна Р.І. від 20.01.2021 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Шолох Л.М.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Шолох Л.М. від 26.01.2021 року відведено суддю Шолох Л.М. від розгляду вказаної справи.

На підставі розпорядження керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва Мізюна Р.І. від 28.01.2021 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 23.04.2021 року провадження по справі закрито.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 17.08.2021 року апеляційну скаргу АТ "Перший Український Міжнародний Банк" задоволено, ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 23.04.2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Гуденко О.А.

Ухвалою судді Гуденко О.А. від 02.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження .Призначено підготовче судове засідання по справі.

Відзиву на позов не надходило.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження по справі за позовом Публічне Акціонерне Товариство "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу та призначено цивільну справу до розгляду по суті .

Позивач в особі свого представника адвоката Дядюренка М.П. просив розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач усудове засідання не з`явився, неодноразово належним чином був повідомлений, про що свідчать зворотні поштові повідомлення, наявні в матеріалах справи.

Судом ухвалено про розгляд справи у відсутності сторін, відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не проводиться.

Вивчивши доводи позову і матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачем первісно було заявлено вимоги до трьох осіб: позичальника за кредитним договором, яким є ТОВ «ПП - Союз», поручителя, яким виступила фізична особа ОСОБА_1 та іпотекодавця, яким є ТОВ «Совові».

Так, відповідно Кредитного договору №05-215/08 від 12 травня 2008 року , укладеного між ЗАТ «Перший Український міжнародний банк» ( на час розгляду справи АТ "Перший Український міжнародний банк» ) та позичальником ТОВ «ПП Союз», Банк надав кредит у сумі 1 500 000 грн зі сплатою процентів за ставкою у розмірі 18,4 % річних з терміном повернення кредиту по 11 листопада 2009 року. Статтею 12 договору передбачено, що у разі порушення позичальником строків виконання боргових зобов`язань останній порвинен сплатити на корсить Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Додатковою угодою № 1 від 27.06.2008 до кредитного договру змінено порядок нарахування відсотків за договром.Умовами додаткової угоди сторони узгодили та доповнили випадки відповідальності, які стосуються порушень у відносинах між кредитором та іпотекодавцем.Угода підписана від імені позичальника ТОВ "ПП-Союз" в особі директора ОСОБА_1 .

Наданими позивачем доказами підтверджується надання Банком позичальникуТОВ ПП Союз 1 500 000 грн кредитних коштів 12.05.2008 року, отже позивач виконав свої зобов`язання за кредитним догвором в повному обсязі.

В забезпечення виконання основного зобов`язання за Кредитним договором №05-215/08 від 12 травня 2008 року, між Бакном та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір поруки №05-217/08 від 12.05.2008 року.Як вбачається зі змісту статті 2 Договору поруки №05-217/08 від 12.05.2008 року, вказаний договір поруки між сторнами було укладено на забезпечення зобов`язань, що випливають з Кредитного договору №05-215/08 від 12 травня 2008 року, з усіма змінами та доповненнями до нього.

13.11.2008 року директору ТОВ ПП Союз Журавському О.А. Банком була направлена вимога відносно порушень зобов`язання за в вказаним кредитним догвором , в якій Банк вимагав дострокового повернення усієї суми заборгованості станом на 13.11.3008 року у розмірі 1 500 000 грн тіла кредиту, сплати заборгованості по відсотками у розмірі 26 827,40 грн та пеню в розмірі 316,62 грн в строк протягом 3 днів з моменту отримання вимоги .Посилався на положення п.5.1 Кредитного договру щодо права Банку вимагати повернення всієї суми кредиту в зв`язку з порушенням позичальнику боргових зобов`язань , що було допущено боржником.

18.02.2009 року поручителю ОСОБА_1 . Банком була направлена вимога відносно порушень зобов`язання за в вказаним кредитним догвором , в якій Банк вимагав дострокового повернення усієї суми заборгованості станом на 17.02.2009 року у розмірі 1 500 000 грн тіла кредиту, сплати заборгованості по відсотками у розмірі 121 561,65 грн та пеню в розмірі 31 449,55 грн в строк протягом 3 днів з моменту отримання вимоги .Посилався на положення п.5.1 Кредитного договру щодо права Банку вимагати повернення всієї суми кредиту в зв`язку з порушенням позичальнику боргових зобов`язань , що було допущено боржником.

Згідно зворотнього поштового повідомлення вказана вимога була отримана відповідачем особисто 23.02.2009 року.

Позичальником та поручителем свої зобов`язання за кредитним договром не виконані, в зв`язку з чим станом на 27 липня 2009 року заборгованість за вказаним кредитним договром поручителя (без врахування відсотків, нарахованих за підвищеною відсотковою ставкою) становить 1 500 000 грн за тілом кредитом, заборгованість по відсоткам 146 695,89 грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання - 142 962,26 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком., а в сього 1 789 658 грн 15 коп.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

За правилами ч.1 ст.1049 і ст.1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві кредит у строк та порядок, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Згідно вимог ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства й у строки передбачені цим договором.

Позивач належним чином виконав свої обов`язки за кредитним договором, але позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, у зв`язку із чим, відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 06 квітня 2009 року утворилася заборгованість.

ЦК України передбачає спеціальні способи, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання. Таке забезпечувальне зобов`язання має акцесорний, додатковий до основного зобов`язання характер і не може існувати саме по собі. Одним із видів акцесорного зобов`язання є порука.

Відповідно до частин першої та третьої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Згідно з частиною першою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За такого, відповідно до ст.ст.525,549-552,625,1048,1049,1054 ЦК України, умов кредитного договору та договорів поруки відповідач ОСОБА_1 повинен відповідати за неналежне виконання позичальником ТОВ «ПП - Союз» кредитного зобов`язання і нести негативні наслідки таких дій, а саме, сплатити заборговану та неповернуту частину кредиту, заборговані проценти за користування кредитом та пеню.

Як встановлено судом, предметом даного спору є стягнення з відповідача - ОСОБА_1 на користь позивача, коштів за Договором поруки №05-217/08 від 12.05.2008 року.

Доводи представника відповідача ОСОБА_1 ,, які були заявлені при попередньому розгляді справи, про припинення договору поруки суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права.

Так, згідно ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до змісту ст.ст.559,598 ЦК України припинення зобов`язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб`єктивне право і кореспондуючий йому обов`язок перестають існувати.

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

При цьому обсяг зобов`язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Як неодноразово викладено у правових позиціях Верховного Суду, що обсяг зобов`язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Разом з тим, якщо в договорі поруки передбачено, можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору є результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов`язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред`явлення позову про визнання договору поруки припиненим (п.22 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

Як передбачено ст. 13 договору кредиту, зміни і доповнення до нього оформлюються додатковою угодою в письмовій формі, підписуються сторонами, всі додаткові угоди складають його невід`ємну частину.

Згідно додаткової угоди від 27.06.2008 року , сторони передбачили збільшення відсоткової ставки на 2% в разі невиконання або неналежного виконання/недотримання з будь-яких підстав зобов`язань за кредитним договором. Так, п. 1.4 додаткової угоди до кредитного договору внесено зміни до кредитного договору у зв`язку із укладенням договору іпотеки та не з`ясував, чи збільшується обсяг відповідальності поручителя з урахуванням доповнення кредитного договору положенням про те, що у випадку невиконання чи неналежного виконання з будь-яких підстав, зокрема п. 10.3.6.4 договору кредиту, відсотки за користування кредитом збільшуються починаючи з першого дня такого невиконання чи неналежного виконання, відсотки за користування кредитом збільшуються на 2 % річних за кожний випадок і будуть нараховуватись банком за такою підвищеною ставкою до тієї дати, коли ці зобов`язання будуть виконані належним чином.

Згідно п. 2.2, 2.3 договору поруки встановлено, що у разі внесення змін до договору за основним зобов`язанням, що мають наслідком збільшення обсягу відповідальності поручителя, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов`язання в розрізі таких змін за умови, якщо поручитель письмово погодився з такими змінами у зобов`язанні.

З матеріалів справи слідує, що від імені ТОВ «ПП - Союз» додатковий договір підписаний особисто ОСОБА_1 як директором підприємства. Зазначена обставина сторонами не оспорювалась.

Велика палата ВС у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 визначила, що добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань.

Оскільки система приватного права України розвивається в контексті європейської правої системи, ми повинні застосовувати положення Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права (DCFR). Вони вказують, що будь-які дії юридичної чи фізичної особи мають бути добросовісними. Також відповідно до цих правил поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Естопель заборона стороні поводитися всупереч її попередній поведінці (заявам, твердженням, обіцянкам, фактичній поведінці і навіть бездіяльності) у тих випадках, коли така поведінка не пов`язує цю сторону і не примушує до послідовності з огляду на правочин чи інший формальноправовий ефект, але попередня поведінка сформувала в іншої сторони довіру і розумні очікування, і їх підрив (внаслідок непослідовності) призведе до явної несправедливості

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, механізмом застосування естопеля є те, що в разі порушення цього принципу суд повинен застосувати положення чч.2, 3 ст.13 ЦК, вбачаючи тут зловживання правом.

Особа, яка має якесь право, і своєю поведінкою створює в іншої особи відчуття, що вона цим правом користуватися не буде, а згодом всупереч колишній власній поведінці намагається скористатися своєю формальною правовою позицією, то за наявності низки ознак суд на підставі принципу естопель може відмовити у захисті такого права за ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України, вбачаючи зловживання правом.

Обов`язкові умови для застосування естопелю: (a) виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель; (b) виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони; (c) очевидна несправедливість підриву довіри (a) виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель.

Так, відповідач, підписавши додаткову угоду до кредитного договору, будучи директором позичальника, явно усвідомлюючи зміни та нслідки внесення таких змін до договру - обгрунтовано викликав у кредитора довіру добросовісної сторони як результат попередньої поведінки сторони позичальника, та виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони. Так, у Банку як добросовісної сторони дійсно виникли певні очікування щодо подальшої поведінки іншої особи - відповідача по справі як і поручителя. Отже, Банк мав розумні підстави для того, щоб покладатися на поведінку контрагента.

Як викладено у постанові ВП ВС у справі № 513/879/19 , головне завдання застосування принципу добросовісності полягає в тому, щоб перешкодити стороні отримати переваги та вигоду як наслідок своєї непослідовності у поведінці на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Одним із способів захисту добросовісної сторони є принцип естопелю: особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування своїх домагань, якщо його попередня поведінка свідчила про те, що вона дотримується протилежної позиції

В постанові КЦС від 12.01.2022 у справі № 520/13586/18 зазначено: якщо особа, яка має право на оспорення документа чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом.

У постанові Великої Палати ВС від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц щодо значення добросовісності при недійсності правочину за участю юридичної особи. Суд зазначив, що для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.

У національній як цивілістичній доктрині, так і судовій практиці майже аксіомою є те, що юридична особа і учасники такої юридичної особи є окремими суб`єктами, і відповідно не здійснюють виконання зобов`язання одне одного. Хоча, очевидно, що з урахуванням як світових тенденцій, зокрема, існування та застосування, доктрини пронизування корпоративної вуалі (piercing the veil of incorporation), і для охорони інтересів добросовісного кредитора юридичної особи, можуть існувати випадки, зокрема зловживання учасником конструкцією юридичної особи, недокапіталізація юридичної особи, «виведення» активів юридичної особи на користь учасника або іншої особи на шкоду кредитором, за яких саме на учасника юридичної особи має покладатися обов`язок виконувати зобов`язання юридичної особи.

В ЦК України не передбачено доктрини заборони суперечливої поведінки, хоча з урахуванням того, що вона є проявом добросовісності, то допустиме її застосування на підставі загальних засад приватного права (ст. 3 ЦК України)

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Як зазначено у Постанові КЦС ВС від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц, якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Отже , очевидним для суду є те, що відповідач , підписавши Додаткову угоду до кредитного договру як директор та уповноважена особа позичальника, він же є єдиним засновником (власником) Товариства, наразі намагається скористатися тим, що не підписував додаткову угоду до договору поруки або цю саму Додаткову угоду до кредитного договору, але вже як поручитель. При цьому, очевидним є також і те, що умовами надання кредиту була і особиста порука ОСОБА_1 , про що йому достовірно було відомо і на що він надав свою згоду. Звісно, що в такому випадку заперечення дії договру поруки та посилання на припинення своєї поруки суперечить його попередній поведінці і є недобросовісним.

Отже, відповідач ОСОБА_1 знав про зміни до кредитного договору та надав свою згоду на внесення таких змін до кредитного договору, який забезпечений порукою, і як засновник і керівник Товариства, так і за принципом заборони суперечливої поведінки- як поручитель надав згоду на збільшення обсягу його відповідальності

За такого, суд не може приняти до уваги заперечення представника відповідача про припинення поруки внаслідок зміни банком основного зобов`язання в односторонньому порядку без згоди поручителя ОСОБА_1 , внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, отже, підстави для припинення обов`язку поручителя за вказаних підстав на час розгляду вказаної справи відсутні.

Крім того, суд додатково враховує, що згідно розрахунку заборгованості , кредитором окремо нарахована позичальнику ТОВ «ПП - Союз» заборгованість за відсотками за користування кредитом, нарахованих за підвищеною відсотковою ставкою станом на 06 квітня 2009 рокута заборгованість за пенею за порушення строків сплати відсотків, нарахованих за підвищеною відсотковою ставкою за користування ним . Отже вказані зміни, передбачені Додатковою угодою, в будь-якому випадку не вплинули на обсяг відповідальності відповідача як поручителя за основним зобов`язанням.

За атакого, позховні вимоги, завлені до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту є обгрунтованими та підлягають до задволення..

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задволених позовних вимог..

Керуючись ст. ст. 18, 79-81, 141, 259, 263-265, 274, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов Публічне Акціонерне Товариство "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк»(код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитним договором №05-215/08 від 12 травня 2008 року в загальному розмірі 1 789 658 (один мільйон сімсот вісімдесят дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят вісім) грн. 15 коп., яка утворилась станом на 06 квітня 2009 року та складається із: заборгованості за основною сумою кредиту - 1 500 000 (один мільйон п`ятсот тисяч) грн. 00 коп., заборгованості за відсотками - 146 695 (сто сорок шість тисяч шістсот дев`яносто п`ять) грн. 89 коп., а також пеня - 142 962 (сто сорок дві тисячі дев`ятсот шістдесят два) грн. 26 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» судовий збір у розмірі 576 грн. 67 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО