Постанова

від 29.05.2024 по справі 490/209/16-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

29.05.24

22-ц/812/762/24

Справа номер 490/209/16-ц Головуючий суду першої інстанції Гуденко О. А.

Провадження номер 22-ц/812/762/24 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів Самчишиної Н. В., Ямкової О. О.

із секретарем судового засідання Травкіною В. Р.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центральногорайонного судум. Миколаєва від15 березня 2024 року,ухвалене за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні2009року Закритеакціонерне товариство«Перший УкраїнськийМіжнародний банк»,яке наразімає назвуАкціонерне товариство«Перший УкраїнськийМіжнародний Банк»(далі ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк», ЗАТ «ПУМБ» або Банк), звернулося до суду з позовом, який у подальшому уточнювало, у якому просило стягнути солідарно з ТОВ «ПП-Союз» та ОСОБА_2 1 789658,15 грн заборгованості за кредитним договором №05-215-08 від 12 травня 2008 року, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 1 500 000 грн, заборгованості за відсотками у сумі 146695,89 грн та пені за порушення строків сплати процентів та пені за порушення строків сплати суми кредиту у сумі 142962,26 грн.

Стягнути з ТОВ «ПП-Союз» 15945,22 грн боргу за відсотками за користування кредитом за підвищеною відсотковою ставкою станом на 06 квітня 2009 року та 863,75 грн пені за порушення строків сплати відсотків.

У рахунок погашення боргу звернути стягнення на предмет іпотеки, належний ТОВ «Совови», а саме нежитлові приміщення підвалу літ. Апд, загальною площею 228,4 кв. м, що знаходяться у будинку АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Банк зазначав, що відповідно до кредитного договору №05-215/08 від 12 травня 2008 року та додаткової угоди №1 від 27 червня 2008 року ТОВ «ПП-Союз» отримало у кредит 1500000 грн, які зобов`язувалося повернути у строк до 11 листопада 2009 року та сплатити за його користування відсотки.

З метою забезпечення виконання ТОВ «ПП-Союз» умов кредитного договору Банк уклав з ОСОБА_2 12 травня 2008 року договір поруки №05-217/08, за умовами якого ОСОБА_2 поручився за належне виконання ТОВ «ПП-Союз» умов кредитного договору.

Крім того,27червня 2008року міжБанком таТОВ «Совові»укладено договіріпотеки,за якимтовариство передалов іпотекубанку нежитловіприміщення підвалуліт.Апд,загальною площею228,4кв.м, що знаходяться у будинку АДРЕСА_1 .

Позивач зазначав, що ТОВ «ПП-Союз» не виконав узятих на себе зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 06 квітня 2009 року утворився борг у розмірі 1806467,12 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, Банк просив задовольнити його позовні вимоги, виходячи з умов укладених сторонами договорів.

Позиція відповідача

ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що його порука припинилася на підставі ч.1 ст.559 ЦК України, у зв`язку із збільшенням основного зобов`язання без його згоди, внаслідок укладення між сторонами кредитного договору 27 червня 2008 року додаткової угоди.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2009 року позов було задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ТОВ «ПП-Союз» та ОСОБА_2 на користь ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» 1 789658,15 грн заборгованості за кредитним договором від 12 травня 2008 року.

Стягнуто з ТОВ «ПП-Союз» на користь ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» 16808,97 грн заборгованості за кредитним договором, з яких: 15945,22 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом, нарахованих за підвищеною відсотковою ставкою, та 869,75 грн пеня за порушеннястроків сплати відсотків, нарахованих за підвищеною відсотковою ставкою.

У рахунок погашення заборгованості ТОВ «ПП-Союз» перед ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» за кредитним договором в розмірі 1 789658,15 грн та 16808,97 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки нежитлові приміщення підвалу літ. Апд, загальною площею 228,4 кв. м у житловому будинку літ. А-5, що складає 1/1 частки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмета іпотеки ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» на прилюдних торгах.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2015 року заочне рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення в солідарному порядку з ТОВ «ПП-Союз» та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором було змінено та викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Стягнуто солідарно з ТОВ «ПП-Союз» та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Перший Український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором №05-215/08 від 12 травня 2008 року в загальному розмірі 1 789658,15 грн, яка утворилася станом на 06 квітня 2009 року та складається з: 1 500 000 грн заборгованості за основною сумою кредиту, 146695,89 грн заборгованості за відсотками, 142962,26 грн пені.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2009 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалюючи таке рішення, суд касаційної інстанції виходив із того, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не перевірили доводи відповідача ОСОБА_2 щодо порушення банком умов договору поруки при вирішенні питання про внесення змін до кредитного договору та наявності у зв`язку з цим підстав вважати договір поруки припиненим.

Також суд касаційної інстанції наголосив на тому, що суди попередніх інстанцій не перевірили питання предметної та суб`єктної юрисдикції щодо можливості одночасного розгляду позовних вимог Банку про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки, пред`явлених як до юридичних осіб так і до фізичної особи.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2016 року провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ «Перший Український міжнародний банк» до ТОВ «ПП-Союз» та ТОВ «Совові» про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно закрито у зв`язку з тим, що вимоги до юридичних осіб не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а мають розглядатися у порядку господарського судочинства. У цій же ухвалі було зазначено, що розгляд справи в частині позовних вимог Банку до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором поруки продовжується.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2021 року було закрито провадження у справі в частині позовних вимог Банку до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором поруки та кредитним договором, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з огляду на суб`єктний склад учасників основного зобов`язання.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2021 року скасовано, а справу передано до того ж суду для продовження розгляду.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2024 року, з урахуванням ухвали суду від 26 квітня 2024 року про виправлення описки, позов ПАТ «Перший Український міжнародний банк» задоволено.

З ОСОБА_2 на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором №05-215/08 від 12 травня 2008 року станом на 06 квітня 2009 року у сумі 1789658,15 грн, яка складається з: заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 1500000 грн, заборгованості за відсотками у сумі 146695,89 грн та пені у сумі 142962,26 грн.

Також з ОСОБА_2 на користь Банку стягнуто судовий збір у сумі 576,67 грн.

Задовольняючи позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив із того, що вони є доведеними належними доказами. ОСОБА_2 , будучи директором ТОВ «ПП-Союз» підписав кредитний договір, додаткову угоду до нього і договір поруки, поручившись за виконання товариством умов кредитного договору. Оскільки товариство не виконало своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, то ОСОБА_2 як поручитель повинен відшкодувати позивачу заборгованість за кредитним договором.

Суд першої інстанції не знайшов підстав для припинення поруки ОСОБА_2 , вказавши, що він як директор ТОВ «ПП-Союз» був обізнаний з умовами додаткової угоди до кредитного договору, а тому знав про збільшення своєї відповідальності як поручителя. Крім того, позовні вимоги ПАТ «Перший Український міжнародний банк» до нього не виходять за межі укладеного договору поруки і не враховують додаткову угоду до кредитного договору.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу

Не погодившисьрішення суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Банку.

ОСОБА_2 зазначав, що позов Банку був пред`явлений до боржника та поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором у солідарному порядку. Після закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «ПП-Союз» Банк не змінював предмет позову. Отже, суд з власної ініціативи змінив предмет позову, яким є солідарне стягнення заборгованості з позичальника та поручителя на нову вимогу про стягнення кредитної заборгованості виключно з поручителя.

Також ОСОБА_2 вказував на те, що суд першої інстанції помилково ототожнив його права як засновника й керівника юридичної особи з його особистими майновими правами фізичної особи, як поручителя у кредитному зобов`язанні. Зазначені в оскаржуваному рішенні підстави такого ототожнення не узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють правовідносини банківського кредиту.

Суд першої інстанції не виконав вимог касаційного суду про необхідність з`ясування обставин збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок укладення додаткової угоди №1 від 27 червня 2008 року до кредитного договору.

Доводи інших учасників справи

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Фактичні обставини

12 травня 2008 року між ЗАТ «Перший Український міжнародний банк», в особі керуючого філією в м.Миколаєві Крутських Л. А., та ТОВ «ПП-Союз», в особі директора ОСОБА_2 , укладено кредитний договір №05-215/08, за яким Банк надав відповідачу 1 500 000 грн зі сплатою 18,4 % річних строком до 11 листопада 2009 року, а у випадках, передбачених кредитним договором, зі сплатою підвищеної відсоткової ставки, розрахованої відповідно до умов кредитного договору.

У підпункті 7.2.1.1 пункту 7.2 статті 7 кредитного договору сторони передбачили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання/недотримання з будь-яких підстав (в. т.ч. форс-мажорного характеру) зобов`язань встановлених п.п. 10.3.6.1 та/або п.п. 10.3.6.2. та/або п.п.10.3.6.3 цього договору, відсотки за користування кредитом збільшуються, починаючи з першого дня такого невиконання чи неналежного виконання/недотримання зобов`язань, відсотки за користування кредитом збільшуються на 2% річних за кожен випадок невиконання чи неналежного виконання/недотримання і будуть нараховуватися Банком за такою підвищеною ставкою до тієї дати, коли зазначені зобов`язання будуть виконані/дотримані належним чином.

Положення цього пункту мають поновлювальний характер і можуть застосовуватися протягом всього строку дії цього договору.

Підвищення розміру відсоткової ставки у випадках, передбачених цим пунктом Договору, відбувається сумарно, тобто у випадку невиконання чи неналежного виконання декількох або усіх разом зобов`язань, передбачених п.п.10.3.6.1-10.3.6.3 цього договору, розрахунок кожного наступного збільшення відсоткової ставки здійснюється Банком на вже попередньо збільшений розмір відсоткової ставки.

У п. 13.1, 13.2 Кредитного договору зазначено, що його може бути змінено або доповнено за взаємною згодою сторін, які оформлюються у письмовій формі додатковими угодами до цього договору або шляхом викладання цього договору у новій редакції. Всі додаткові угоди щодо внесення змін та доповнень до цього договору складають його невід`ємну частину.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором у цей же день між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки №05-217/08, за яким останній зобов`язувався відповідати солідарно з боржником за виконання ним своїх зобов`язань за кредитним договором №05-215/08 від 12 травня 2008 року з усіма змінами та доповненнями до нього, а саме: повернути кредит у повному обсязі та щомісячно не пізніше одного банківського дня, наступного за 24 (двадцять четвертим) числом кожного місяця, сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 18,4% річних, а у випадках передбачених кредитним договором, сплачувати проценти за користування кредитом за підвищеною процентною ставкою, розрахованою відповідно до умов п.7.2 кредитного договору.

Також ОСОБА_2 зобов`язався сплатити адміністративну комісію; у разі порушення строків виконання будь-якого з боргових зобов`язань, що випливають з кредитного договору, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, яка розраховується на суму простроченого виконанням зобов`язання за весь час прострочення; у випадках передбачених кредитним договором, повернути кредит та здійснити плату за кредитом достроково або в інші строки, передбачені кредитним договором, а також здійснити інші платежі, передбачені кредитним договором.

Також сторони передбачили, що у разі внесення змін до договору, з якого випливає зобов`язання, що мають наслідком збільшення обсягу відповідальності поручителя, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов`язання в розрізі таких змін за умови, якщо поручитель письмово погодився із такими змінами у зобов`язанні (пункт 2.2. договору). У разі внесення змін до договору, з якого випливає зобов`язання, що мають наслідком збільшення обсягу відповідальності поручителя, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов`язання у розрізі таких змін за умови, якщо поручитель письмово погодився із такими змінами у зобов`язанні.

Будь-які інші зміни у зобов`язанні, які не пов`язані із збільшенням обсягу відповідальності поручителя за цим договором, жодним чином не впливають на обов`язки поручителя за цим договором і не потребують його згоди.

Згідно з пунктом 2.5 договору положення п.2.2 цього договору не стосуються змін, які можуть відбутись у зобов`язанні у випадках, які були прямо передбачені в тексті договору, з якого випливає зобов`язання (в тому числі тих, що тягнуть за собою збільшення обсягу відповідальності поручителя). Зважаючи на те, що поручитель до підписання цього договору ознайомився з усіма умовами договору, з якого випливає зобов`язання, такі зміни вважаються заздалегідь погодженими поручителем.

Регламентуючи порядок виконання зобов`язань поручителем, сторони передбачили, що у випадку порушення боржником зобов`язання за кредитним договором, кредитор направляє поручителю письмову вимогу виконати зобов`язання (або певну його частину). Зазначену вимогу ОСОБА_2 зобов`язувався виконати в повному обсязі в строк не пізніше трьох банківських днів з моменту її отримання.

У пункті 6.1 договору сторони визначили, що порука припиняється з припиненням зобов`язання.

27 червня 2008 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» та ТОВ «Совові» укладено іпотечний договір, за яким товариство передало в іпотеку Банку належні йому нежитлові приміщення підвалу літ. Апд, загальною площею 228,4 кв. м у житловому будинку літ. А-5, що складає 1/1 частки, які знаходяться по АДРЕСА_1 .

У зв`язку з укладанням іпотечного договору 27 червня 2008 року між Банком, в особі заступника керуючого філією в м.Миколаєві Запускалова С. Г., та позичальником, в особі директора ОСОБА_2 , укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, якою узгоджено зміни та доповнення до статті 3 кредитного договору «Умови надання кредиту», статті 7 «Плата за кредит» та статті 10 «Права та обов`язки сторін».

Зазначеною додатковою угодою підпункт 7.2.1.1 пункту 7.2 статті 7 кредитного договору викладено у новій редакції: «У випадку невиконання чи неналежного виконання/недотримання з будь-яких підстав (в.т.ч. форс-мажорного характеру) зобов`язань встановлених п.п. 10.3.6.1 та/або п.п. 10.3.6.2. та/або п.п.10.3.6.3 та/або п.п.10.3.6.4 цього договору, відсотки за користування кредитом збільшуються починаючи з першого дня такого невиконання чи неналежного виконання/недотримання зобов`язань, відсотки за користування кредитом збільшуються на 2% річних за кожен випадок невиконання чи неналежного виконання/недотримання і будуть нараховуватися Банком за такою підвищеною ставкою до тієї дати, коли зазначені зобов`язання будуть виконані/дотримані належним чином.

Положення цього пункту мають поновлювальний характер і можуть застосовуватися протягом всього строку дії цього договору.

Підвищення розміру відсоткової ставки у випадках, передбачених цим пунктом Договору, відбувається сумарно, тобто у випадку невиконання чи неналежного виконання декількох або усіх разом зобов`язань, передбачених п.п.10.3.6.1-10.3.6.4 цього договору, розрахунок кожного наступного збільшення відсоткової ставки здійснюється Банком на вже попередньо збільшений розмір відсоткової ставки».

Фактично зміст цього підпункту змінено тільки в частині додавання п.п.10.3.6.4 договору, який був доданий до кредитного договору 27 червня 2008 року та має такий зміст: «Протягом одного місяця з дня укладання угоди про забезпечення, передбаченого у п.3.1.4 цього договору, але не пізніше 27.07.2008 року застрахувати Предмет іпотеки від ризику втрати права власності, шляхом укладання договору страхування».

Згідно з розрахунком заборгованості від 07.04.2009 року у позичальника станом на 06 квітня 2009 року виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 1806467,12 грн, яка складається з 1500000 грн заборгованості за кредитом, 162641,11 грн заборгованості за відсотками та 143826,01 грн заборгованості за пенею. З 12 травня 2008 року по 26 липня 2008 року відсотки за договором становили 18,4% річних, а з 27 липня 2008 року 20,4% річних у зв`язку з невиконанням позичальником п.п.10.3.6.4 кредитного договору, який був доданий додатковою угодою від 27 червня 2008 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_2 як поручителя від 06.07.2009 року, яка утворилася на підставі кредитного договору від 12.05.2008 та договору поруки від 12.05.2008, станом на 06 квітня 2009 року він мав заборгованість перед ЗАТ «ПУМБ» у розмірі 1789658,15 грн, яка складала з: боргу за кредитом у сумі 1 500 000 грн, боргу за відсотками за користування кредитом у сумі 146695,89 грн, які були розраховані за відсотковою ставкою 18,4% річних, та пені у сумі 142962,26 грн.

23 лютого 2009 року ОСОБА_2 отримав вимогу ЗАТ «ПУМБ» про погашення невиконаних зобов`язань ТОВ «ПП-Союз» за кредитним договором №05-215/08, яка станом на 17 лютого 2009 року становила 1653011,20 грн та складалася з основної суми боргу у розмірі 1500000 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 27 жовтня 2008 року до 17 лютого 2009 року у сумі 121561,65 грн та пені у сумі 31449,55 грн.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610 ЦК України).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша та друга статті 553 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зміна договору це трансформація будь-якої або декількох умов, які складають зміст договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина друга статті 207 ЦК України).

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає у разі: підвищення розміру процентів; відстрочення, розстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов`язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки та періоду її нарахування, навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або за відсутності відповідної умови в договорі поруки не дає підстав для покладення на поручителя відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком.

Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №755/18438/16-ц (провадження №14-275цс19), а також у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі №489/6127/15-ц (провадження №61-16083св20).

Закон пов`язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких інших умов основного договору.

Згода поручителя може бути висловлена у будь-якій формі, зокрема, й письмового повідомлення, додаткової угоди тощо.

У разі якщо в договорі поруки передбачена, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору є результатом досягнення певної домовленості між сторонами (банком і поручителем), а отже, поручитель дав згоду на зміну у майбутньому основного зобов`язання.

Указане узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі №757/4111/13-ц (провадження №61-37688сво18).

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що ОСОБА_2 12 травня 2008 року поручився перед ЗАТ «ПУМБ» за виконання зобов`язань ТОВ «ПП-Союз» щодо повернення 1 500000 грн кредитних коштів, сплату щомісячних відсотків в розмірі 18,4% річних та у разі порушення строків виконання зобов`язання пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, яка розраховується на суму простроченого виконанням зобов`язання за весь час прострочення.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у сумі, яка була передбачена умовами договору поруки.

Ухвалюючи рішенняпро стягненняз ОСОБА_2 заборгованості закредитним договором, суд першої інстанції, вважав, що, оскільки позичальник не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, то ОСОБА_2 як поручитель повинен відшкодувати ці кошти позивачу, виходячи з умов договору поруки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, тому що він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

ТОВ «ПП-Союз», отримавши від ЗАТ «ПУМБ» кредитні кошти у сумі 1 500 000 грн, у належний строк їх не повернуло, а тому ОСОБА_2 повинен їх повернути, оскільки поручився перед кредитором за виконання боржником зобов`язання.

Сума, стягнута судом першої інстанції з ОСОБА_2 на користь позивача, відповідає умовам договору поруки та кредитному договору.

Посилання ОСОБА_2 на те, що суд першої інстанції з власної ініціативи змінив предмет позову, яким є солідарне стягнення заборгованості з позичальника та поручителя на нову вимогу про стягнення кредитної заборгованості виключно з поручителя, колегія суддів вважає безпідставним.

Матеріали справи свідчать, що на виконання вказівок суду касаційної інстанції 29 грудня 2016 року ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва провадження у справі було закрито в частині заявлених позовних вимог ЗАТ «ПУМБ» до юридичних осіб. Проте, в частині позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики провадження у справі було продовжено.

Вказана ухвала у апеляційному порядку ОСОБА_2 не оскаржувалася.

Оскільки щодо юридичних осіб провадження у справі було закрито, а щодо ОСОБА_2 продовжено, то цілком логічним є розгляд судом першої інстанції справи за поданим позивачем позовом щодо відповідача фізичної особи про стягнення боргу як з поручителя без солідарного стягнення заборгованості. Для цього не є необхідним подання позову у новій редакції.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування ч.1 ст. 559 ЦК України, оскільки досліджені докази не свідчать про те, що збільшився обсяг відповідальності поручителя.

Дійсно 27 червня 2008 року між Банком, в особі заступника керуючого філією в м.Миколаєві Запускалова С. Г., та позичальником, в особі директора ОСОБА_2 , було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, якою, серед іншого, було додано до кредитного договору п.п.10.3.6.4, який передбачав необхідність страхування предмета іпотеки, та змінено підпункт 7.2.1.1 пункту 7.2 статті 7 кредитного договору, до якого додано можливість збільшення процентної ставки на 2% річних за випадок невиконання вимог п.п.10.3.6.4.

Проте, зміни, вказані у додатковій угоді, не вплинули на збільшення відповідальності поручителя.

У договорі поруки ОСОБА_2 поручився перед ЗАТ «ПУМБ» за виконання зобов`язань ТОВ «ПП-Союз» щодо повернення 1 500 000 грн кредитних коштів, сплату щомісячних відсотків в розмірі 18,4% річних та у разі порушення строків виконання зобов`язання пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, яка розраховується на суму простроченого виконанням зобов`язання за весь час прострочення.

Якщо зобов`язання збільшувалося, то поручитель мав відповідати перед кредитором за виконання такого зобов`язання в розрізі таких змін за умови, якщо поручитель письмово погодився із такими змінами у зобов`язанні.

Банк, саме виходячи з умов договору поруки, пред`явив вимоги до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Збільшення Банком відсоткової ставки на 2% річних для боржника без погодження з ОСОБА_2 не вплинуло на його відповідальність, оскільки за умовами договору поруки він незалежно від збільшення відповідальності позичальника зобов`язувався повернути кредитору борг, виходячи з узгоджених умов договору поруки від 12 травня 2008 року.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги наведене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з вимогами статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Якщо сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення, то витрати стягуються за судовим рішенням у справі.

Ухвалою від 19 квітня 2024 року Миколаївський апеляційний суд відстрочив ОСОБА_2 сплату судового збору за подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення до ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 , то він повинен сплатити на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 865 грн.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Центральногорайонного судум. Миколаєва від15 березня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 865 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Н. В. Самчишина

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 29 травня 2024 року.