Рішення

від 19.03.2024 по справі 297/4034/22

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/4034/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ІЛЬТЬО І. І.,

за участю секретаря Гарані О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берегове в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ТзОВ «ОПАЛ-04М» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог про стягнення з відповідача завданих, вилученням за рішенням суду земельної ділянки, збитків в розмірі 673243,34 грн. та судових витрат в сумі 69752,39 грн..

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05 грудня 2007 року згідно договору купівлі-продажу №1-6665, посвідченого державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори, ТзОВ «ОПАЛ-04М» придбав у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2926 га з кадастровим номером 2110200000:01:016:0064, що знаходиться на території АДРЕСА_1 . Продаж земельної ділянки було вчинено за 59515,00 грн. - за ринковою вартістю земельної ділянки.

04 вересня 2019 року зазначена земельна ділянка була вилучена за рішенням суду у позивача. Постановою Верховного Суду у складі Першої судової палатиКасаційного цивільного суду від 04.09.2019 року в справі №297/44/15-ц, позов Берегівського міжрайонного прокурора до Берегівської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у 3акарпатській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Опал 04М» про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, скасування їх державної реєстрації та визнання недійсним договору купівлі продажу задоволено частково. Витребувано у власність територіальної громади міста Берегово із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Опал-04М» земельну ділянку площею 0,2926 га з кадастровим номером 2110200000:01:016:0064, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог Берегівського міжрайонного прокурора відмовлено.

Верховний Суд встановив, що земельна ділянка вибула з володіння власника - громади м. Берегове через зловживання службовим становищем особами Берегівської міської ради та Берегівського міського відділу земельних ресурсів.

В подальшому, ТОВ «Опал-04М» звернувся в Господарський суд Закарпатської області з позовом про відшкодування збитків до Берегівської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області. Проте, Господарський суд, у рішенні від 20 серпня 2021 р.по справі№ 907/169/21, не погодився з твердженнями ТОВ «Опал -04М» стосовно того, що збитки були завдані йому внаслідок незаконних дій Берегівської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, оскільки дії їх службових осіб, в процесі безоплатної передачі земельної ділянки, яку придбав ТОВ «Опал -04М» безпосередньо не завдали жодних збитків ТОВ «Опал-04М». Ці збитки були завдані ТОВ «Опал -04М» внаслідок вилучення у нього за рішенням суду спірної земельної ділянки на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу майна. Рішення Господарського суду Закарпатської області було залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15 грудня 2021 року і набрало законної сили.

Позивач вказує, що за таких обставин його позбавлено як придбаного нерухомого майна, так і сплачених ним грошових коштів, а тому змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, посилаючись на те, що обставини з приводу спірної земельної ділянки встановлені рішенням суду, і вони є добросовісним набувачем, оскільки не знали і не могли знати про наявність цих обставин щодо спірного нерухомого майна, просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Опал -04М» завдані збитки в розмірі 673243,34 грн. та понесені судових витрат в сумі 69752,39 грн..

Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, однак подав заяву, згідно якої просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Мензак Ю. Ю. в судові засідання призначені на 11.01.2024, 05.02.2024 та 21.02.2024 року не з`явився. Згідно поданих заяв просив зменшити стягнення судових витрат на правову допомогу та застосувати строк позовної давності, посилаючись на підстави викладені у заявах.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч. 4, 5ст. 82 ЦПК України, яка визначає підстави звільнення від доказування, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судом встановлено, що 05 грудня 2007 року позивач, за договором купівлі-продажу від 05 грудня 2007 року №1-6665, посвідченого державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори, придбав у ОСОБА_1 (відповідача) земельну ділянку площею 0,2926 га з кадастровим номером 2110200000:01:016:0064, що знаходиться на території АДРЕСА_1 за ринковою вартістю (згідно висновку експертів про ринкову вартість земельної ділянки, виданого 20 листопада 2007 року) земельної ділянки в розмірі 59515,00 грн.(т.1 а.с. 10-11).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року по справі №297/44/15-ц витребувано у власність територіальної громади міста Берегово із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальність «Опал 04М» земельну ділянку площею 0,2926 га з кадастровим номером 2110200000:01:016:0064, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 19-38).

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20 серпня 2021 року по справі №907/169/21 за позовом ТОВ «Опал -04М» до Берегівської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про відшкодування збитків - відмовлено. Проте, господарський суд, у вказаному рішенні не погодився з твердженнями ТОВ «Опал -04М» стосовно того, що збитки були завдані йому внаслідок незаконних дій Берегівської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, оскільки дії їх службових осіб, в процесі безоплатної передачі земельної ділянки, яку придбав ТОВ «Опал -04М» безпосередньо не завдали жодних збитків ТОВ «Опал-04М». Ці збитки були завдані ТОВ «Опал -04М», саме внаслідок вилучення у нього за рішенням суду спірної земельної ділянки на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу майна. Існування обставин, визначених ч. 2 ст.660, ч. 1 ст.661 ЦК України, є імперативною підставою для відшкодування покупцеві завданих йому внаслідок вилучення майна збитків і таке відшкодування має бути здійснене саме продавцем Рішення Господарського суду Закарпатської області було залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15 грудня 2021 року і набрало законної сили (т.1 а.с.39-47).

Матеріали справи 297/4034/22 свідчать про те, що відчуження належної позивачу ТОВ «Опал-04М» земельної ділянки, хоча й на підставі договору, однак із порушенням встановленого законом порядку, не може вважатись таким, що відбулося за наявності його волі.

Між ОСОБА_2 та останнім набувачем спірного майна - ОСОБА_1 відсутні договірні правовідносини з приводу квартири, отже механізм захисту права, передбачений статтями387,388 ЦК України, відповідає природі правових відносин, що існують між цими учасниками спору.

Аналізуючи наведені норми права та обставини справи, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову ТОВ «Опал-04М».

При розгляді вказаної справи судом встановлено, що «ТОВ «Опал-04М» відповідає критерію «добросовісного набувача», оскільки в момент оформлення права власності на спірне майно не знав про його незаконне відчуження. Отже, обставини по справі у повній мірі відповідають законодавчо встановленому способу захисту позивачем свого порушеного права, яке не визнається відповідачем та фактичної наявності всіх складових елементів правової конструкції, передбаченоїст. 388 Цивільного кодексу України. При цьому, правова природа правочину, на підставі якого земельна ділянка опинилася у власності ТОВ «Опал-04М» не впливає на можливість застосування до спірних правовідносинст. 388 Цивільного кодексу України, при наявності вищевказаних фактичних даних».

Таким чином, обставини щодо витребування земельної ділянки від ОСОБА_6 у позивача встановлені судовим рішенням, не підлягають доказуванню у справі, яка розглядається, оскільки мають преюдиційне значення.

Згідно з п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен встановити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 627 ЦК Українисторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1ст. 638 ЦК України).

Як встановлено вище, ТОВ «Опал-04М» набуло у власність земельну ділянку площею 0,2926 га з кадастровим номером 2110200000:01:016:0064, що знаходиться на території АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05.12.2007 року (т.1 а.с. 10-11).

Відповідно до нотаріально завіреної заяви відповідач ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 05.12.2007 року отримав повний розрахунок та одержав від ТОВ «Опал-04М» грошові кошти в розмірі 59515,00 грн..

Статтею 655 ЦК Українипередбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст. 657 ЦК України).

У ч. 1ст. 22 ЦК Українивизначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно з п. 1 ч. 2ст. 22 ЦК Українизбитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно дост. 658 ЦК Україниправо продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно зст. 660 ЦК Україниякщо третя особа на підставах, що виникли до продажу товару, пред`явить до покупця позов про витребування товару, покупець повинен повідомити про це продавця та подати клопотання про залучення його до участі у справі. Продавець повинен вступити у справу на стороні покупця. Якщо покупець не повідомив продавця про пред`явлення третьою особою позову про витребування товару та не подав клопотання про залучення продавця до участі у справі, продавець не відповідає перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця. Якщо продавець був залучений до участі у справі, але ухилився від участі в її розгляді, він не має права доводити неправильність ведення справи покупцем.

Частина 1ст. 661 ЦК Українивстановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Виходячи зі змісту нормист. 661 ЦК Україниобов`язок продавця відшкодувати покупцеві збитки виникає за умови існування в сукупності наступних юридичних фактів: 1) існування підстав для вилучення речі, що є предметом договору купівлі-продажу, до моменту укладення такого договору; 2) вилучення в покупця предмета договору купівлі-продажу за рішенням суду; 3) покупець не знав і не міг знати про наявність підстав для вилучення речі, які виникли до укладення договору.

Тому підставою для відшкодування збитків заст. 661 ЦК Україниє виключно об`єктивні обставини, вичерпний перелік яких наведений у ч. 1 цієї статті, із сукупною наявністю яких закон пов`язує обов`язок продавця здійснити відшкодування покупцеві завданих збитків.

При цьому,ст. 661 ЦК Українислід розглядати в сукупності ізст. 660 ЦК України, яка знімає з продавця тягар відповідальності у разі, якщо продавець не брав участі в судовому процесі (щодо витребування майна з чужого незаконного володіння) та доведе, що взявши участь, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця.

Враховуючи наведене, існування обставин, визначених ч. 2 ст.660, ч. 1 ст.661 ЦК України, є імперативною підставою для відшкодування покупцеві завданих йому внаслідок вилучення майна збитків і таке відшкодування має бути здійснене саме продавцем.

Відповідальність продавця згідно зст. 661 ЦК Україниє імперативною нормою при наявності перерахованих вище об`єктивних обставин та не потребує доведення складу цивільного правопорушення, оскільки продавець залучається до розгляду справи про витребування майна і якщо не відверне витребування майна, тоді повинен відповідати за завдані збитки. Таким чином, спеціальна норма (ст. 661 ЦК України) має переважне застосування перед нормою загальною (ст. 614 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року в справі № 469/1044/17 зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду зауважує, що кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, в якого придбав майно, про відшкодування збитків на підставіст. 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Таку ж вимогу може заявити і проміжний набувач до первинного набувача. Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16.12.2015 року у справі № 6-2510цс15 (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 488/5027/14-ц (п. 93), від 29.05.2019 року у справі № 367/2022/15-ц (п. 63), від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц (п. 125.6.3))».

При цьому, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 приймав участь в розгляді цивільної справи за результатами розгляду якої було ухвалено рішення про витребування у ТОВ «Опал-04М» на користь держави земельної ділянки площею 0,2926 га з кадастровим номером 2110200000:01:016:0064, що знаходиться на території АДРЕСА_1 .

Таким чином, у цьому випадку продавець земельної ділянки за договором купівлі-продажу від 05.12.2007 року відповідач ОСОБА_1 був залучений до розгляду справи про витребування спірного нерухомого майна і не відвернув витребування такого майна, а відтак повинен відповідати за завдані збитки на підставіст. 661 ЦК України, яка у спірному випадку є імперативною нормою при наявності перерахованих вище об`єктивних обставин та не потребує доведення складу цивільного правопорушення.

В силу вимогст. 81 ЦПК Українипозивач повинен також обґрунтувати розмір збитків.

Відповідно до ч. 2ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

При цьому, вирішуючи питання про грошове стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суд має виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості (постанова Верховного Суду від 30.10.2019 року у справі № 640/14719/15-ц).

Розмір збитків спричинених позивачу від втрати спірної земельної ділянки, з урахуванням висновку експерта №1746-Е від 23.10.2023 за результатами проведеної судової оціночно-земельної експертизи № 1746-Е від 23.10.2023, згідно висновків якого середньо-ринкова вартість нерухомого майна земельної ділянки площею 0,2926 га з кадастровим номером 2110200000:01:016:0064 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 15.05.2023 року могла становити 673243 грн. 34 коп. без врахування ПДВ (т.1 а.с. 178-188).

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Опал-04М» 673243 грн. 34 коп. в рахунок відшкодування збитків, які виникли у зв`язку з вилученням за рішенням суду спірної земельної ділянки.

Що стосується заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд вважає таку безпідставною та необґрунтованою, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19),строки, визначені стст. 257, 258 (позовна давність), продовжено на строк дії карантину.

В зв`язку із задоволенням позовних вимог ТОВ «Опал-04М» у відповідності до вимог ч. 1ст. 141 ЦПК Українипідлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 10098 грн. 65 коп..

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачавитрат за проведення експертизи оцінки нерухомого майна, то суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1ст. 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з ч.3 ст.133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження понесених витрат, а саме витрат за проведення експертизи оцінки нерухомого майна, представником позивача надано Акт №2 здачі-приймання розрахунку вартості виконання висновку експерта №1746-Е від 23.10.2023 року на суму 11471,04 грн., здійснену позивачем.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача також і витрат за проведення експертизи нерухомого майна в розмірі 11471 ,04 грн..

Крім того, в підтвердження інших понесених судових витрат представником позивача надано та підтверджено: проїзд (Бровари-Берегове-Бровари) 830,26 грн., добові на відрядження 1500 грн. та витрати на канцелярію (копіювання, сканування, відправку поштової кореспонденції) в розмірі 500 грн..

Щодо додаткового гонорару«позитивного результату у справі що складає 5% від розміру суми присудженої судом до досягнення» в розмірі 33662,17 грн., то суд зазначає наступне.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як "гонорар успіху", проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року в справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Відтак, враховуючи дані позиції Великої Палати Верховного Суду, клієнт і адвокат, користуючись принципом свободи договору, можуть визначити додаткові витрати між собою у вигляді гонорару успіху, проте вказаний вид гонорару не підпадає під пряме визначення адвокатських послуг та, відповідно, не може переносить на іншу сторону (не сторону такого договору).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного суд зазначає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Адже вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.

Суд зазначає, що "гонорар успіху" визначено договором про надання правничої допомоги як гонорар, який не включається у вартість надання послуг з правничої допомоги та виплачується адвокату після ухвалення судового рішення виключно у випадку позитивного вирішення справи.

Така винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як "гонорар успіху", за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей632,903 ЦК Українита статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінністатті 137 ЦПК України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.

Тобто, "гонорар успіху" не є складовою витрат на професійну правничу допомогу.

А тому, суд вважає, що «гонорар успіху позитивного результату у справі що складає 5% від розміру суми присудженої судом до досягнення» не був необхідним в межах розгляду наведеної справи.

З огляду на викладене, враховуючи фактичний обсяг наданих позивачу ТОВ «ОПАЛ-04М» юридичних послуг, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), тривалість судових засідань, а також наявність обґрунтованого клопотання позивача про зменшення розміру судових витрат, суд вважає, що справедливим, розумно обґрунтованим та співмірним із вказаними вище обставинами є розмір судових витрат, які слід стягнути з відповідача на користь позивача ТОВ «ОПАЛ-04М» - 10 000 грн..

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.22,23,623, 660,661 ЦК України, ст. ст.10,12,13,76,89,137, 141,263-265,352,354 ЦПК Українисуд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПАЛ-04М» ( місто Київ, пр. Лобановського Валерія, буд 9/1, квартира 14, Код ЄДРПОУ 33202250) завдані, вилученням за рішенням суду земельної ділянки збитки в розмірі 673 234 (шістсот сімдесят три тисячі двісті тридцять чотири) гривні 34 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПАЛ-04М» судовий змір в розмірі 10 098 (десять тисяч дев`яносто вісім) гривень 65 копійок, витрати за проведення судової експертизи нерухомого майна в розмірі 11 471 ,04 грн., витрати пов`язані з розгляду справи 2830 (дві тисячі вісімсот тридцять) гривень 26 коп. та 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп. юридичних послуг наданих адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суддя Іван ІЛЬТЬО