Ухвала

від 13.03.2024 по справі 466/9889/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/9889/23

Провадження № 2/466/511/24

У Х В А Л А

13 березня 2024 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Донченка Ю.В.,

секретаря судового засідання Сирватка Н.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання сторони відповідача Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 до Львівської міської ради, Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця», з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівської обласної прокуратури, ОСОБА_3 , третьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору,на сторонівідповідача -Громадської організації«Асоціація інвалідівзахисників вітчизни»(адреса:79057,м.Львів,вул.Антоновича,122а,код ЄДРПОУ39417490) про визнання незаконним та скасування рішення Брюховицької селищної ради №2088 від 20 жовтня 2020 року «Про надання в користування земельної ділянки Підприємству Громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця», скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 3,4600 га з кадастровим номером 4610166300:05:004:0002 у Державному реєстрі речових прав, номер запису про інше речове право 38799260,

за участю представника позивача ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_5 ,

представника відповідача ОСОБА_6 ,

представника третьої особи, що не заявляє

самостійних вимог на предмет спору,

на стороні позивача ОСОБА_7

в с т а н о в и в :

У провадженні Шевченківського районного суду м.Львова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 до Львівської міської ради, Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівська обласна прокуратура, ОСОБА_3 , третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору,на сторонівідповідача -Громадська організація«Асоціація інвалідівзахисників вітчизни» про визнання незаконним та скасування рішення Брюховицької селищної ради №2088 від 20 жовтня 2020 року «Про надання в користування земельної ділянки Підприємству Громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця», скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 3,4600 га з кадастровим номером 4610166300:05:004:0002 у Державному реєстрі речових прав, номер запису про інше речове право 38799260.

11 жовтня 2023 року на адресу Шевченківського районного суду м.Львова надійшла заява Підприємства Громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» , інтереси якої представляє ОСОБА_6 , в якій просить провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає

розгляду у порядку цивільного судочинства, скасувати заходи забезпечення позову на підставі п.9 ст.158 ЦПК України.

В обґрунтування своїх вимог заявник мотивує тим, що суть спірних правовідносин полягає в оспорюванні правомірності ухвалених Брюховицькою селищною радою рішень, при цьому речового права або спору щодо такого права позивача на земельну ділянку немає. Виникнення спірних правовідносин зумовлено діями/рішеннями органів місцевого самоврядування під час вирішення питань, які за законодавчими приписами належать до їх виключної компетенції, а тому законність таких дій/рішень (бездіяльності) органу місцевого самоврядування підлягає перевірці адміністративним судом.

В судовому засіданні представник відповідача клопотання підтримала із підстав, зазначених у клопотанні.

В судовому засіданні представник позивача, представник відповідача, представник третьої особи заперечили щодо задоволення клопотання, вказуючи на те, що спір між сторонами виник виключно з цивільних правовідносин та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши доводи сторін, встановивши обставини та дослідивши докази щодо питання закриття провадження у цивільній справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За змістом ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних індивідуальних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, та, по-друге, те, що суб`єктний склад такого спору включає, як правило, фізичну особу, яка є стороною цивільних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Натомість згідно з п. 1 ч. 1 статті 19КАС України, юрисдикція адміністративних судів

поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового права та інтересу учасника.

Під часвирішення питаннящодо компетенціїсуду слідурахувати суб`єктнийсклад спірнихправовідносин,одним зяких єучасть суб`єктавладних повноважень,визначити характерправовідносин,з якихвиник спір,і кінцевумету пред`явленняпозову,про щозазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2020 року у справі № 587/2121/18.

У своєму рішенні від 12 січня 2022 року у справі № 341/362/20 Верховний Суд вказав, що визначальними ознаками приватно-правових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. Порівняльний аналіз указаних норм у сукупності дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір. У разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у користування або у власність подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне. При цьому оспорювання рішення органу місцевого самоврядування як суб`єкта владних повноважень поглинається спором про речове приватне право, яке могло належати особі до звернення до органу місцевого самоврядування або виникнути в результаті реалізації рішення органу місцевого самоврядування, але захист такого права відбувається у порядку цивільного судочинства.

Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Аналогічний правовий висновок зазначений у постановіКасаційного цивільного суду у складіВерховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 442/7672/19.

Згідно з позовною заявою ОСОБА_1 предметом позову в цій справі є оспорювання рішення, за наслідками якого Підприємство Громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» набуло речове право на земельну ділянку, законність надання у користування земельної ділянки рішенням Брюховицької селищної ради №2088 від 20 жовтня 2020 року.

Як вбачається зі змісту вказаної позовної заяви, на думку позивача, передання Брюховецькою селищною радою в постійне користування земельної ділянки, що межує із земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомості, власником якого він є, зачіпає його інтерес, як власника/користувача земельної ділянки, будівлі, що оточує місце будівництва.

Відповідно до положень ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом положень указаних норм вбачається, що суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та/або необгрунтованість заявлених вимог.

Оскільки оспорювання рішення органу місцевого самоврядування як суб`єкта владних повноважень поглинається спором про речове право, а позивач вважає, що прийнятим рішенням порушуються його індивідуальні права та законні інтереси як власника майна, що межує з оспорюванню земельною ділянкою, відтак, на переконання суду, захист такого права відбувається у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 255, 259 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

у задоволенні клопотання відповідача - Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 до Львівської міської ради, Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Львівська обласна прокуратура, ОСОБА_3 , Громадська організація «Асоціація інвалідів захисників вітчизни» про визнання незаконним та скасування рішення Брюховицької селищної ради №2088 від 20 жовтня 2020 року «Про надання в користування земельної ділянки Підприємству Громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця», скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, на підставі п.1 ч.1ст.255 ЦПК України- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Текст ухвали складено 13.03.2024.

Суддя: Ю. В. Донченко