Постанова

від 20.03.2024 по справі 275/1203/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №275/1203/23 Головуючий у 1-й інст. Миколайчук П. В.

Категорія 77 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Трояновської Г.С., Талько О.Б.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Житомирі цивільну справу №275/1203/23 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Коростишівський завод «Реммашторф», товариства з обмеженою відповідальністю «Сешвілс Ектів» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 січня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Миколайчука П.В. в смт. Брусилів,

в с т а н о в и в :

У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом мотивуючи його тим, що з 14.02.2017 позивач виконував обов`язки директора Державного підприємства «Коростишівський завод «Реммашторф». Наказом керуючого припиненням підприємства ОСОБА_3 від 31.08.2023 № 2-к його звільнено з займаної посади з 31.08.2023 за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Виконання обов`язків директора Державного підприємства Коростишівський завод «Реммашторф» з 01.09.2023 покладено на керуючого припиненням (ліквідатора) Державного підприємства Коростишівський завод «Реммашторф» ОСОБА_3. Копію наказу позивачу було вручено 04.09.2023 року. В травні 2023 ДП «Коростишівський завод Реммашторф» було продано з аукціону ТОВ «Сешвілс Ектів». Відповідно до статуту підприємства, позивача було призначено на посаду органом управління - Фондом державного майна України і тому, відповідно до статуту, позивача може бути звільнено з посади в.о. директора лише Фондом державного майна України. Тому просив визнати наказ № 2 від 31.08.2023 щодо звільнення виконуючого обов`язки директора ДП Коростишівський завод «Реммашторф» ОСОБА_1 незаконним, скасувати його, поновити його на посаді та стягнути заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 січня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скаргу зазначає, що судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права та неправильним застосуванням норм процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов до висновку про те, що у зв`язку із продажом об`єкта приватизації, внесення запису про припинення ДП «Коростишівський завод «Реммашторф» та призначення керуючого припинення, до нього перейшли функції управління об`єктом припинення, в тому числі і функції суб`єкта управління підприємства, яким, до приватизації дійсно був Фонд державного майна України. В зв`язку зі зміною суб`єкта управління, до керуючого припинення ОСОБА_3 перейшли повноваження, передбачені п. 10.1.7 Статуту щодо зокрема, здійснення контролю за додержанням директором трудового законодавства, та відповідно, повноваження суб`єкта управління на звільнення директора. Відповідно до Статуту державного підприємства «Коростишівський завод «Реммашторф» суб`єкту управління підприємством Фонд державного майна України - належить повноваження призначення (обрання) та припинення повноважень директора підприємства. Зміни до Статуту державного підприємства не було внесено. Згідно інформації з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, керівником державного підприємства Коростишівський завод «Реммашторф» являється ОСОБА_1 , повноваження виконуючий обов`язки директора. Засновником юридичної особи є Фонд державного майна України. Суб`єктом управління ДП «Коростишівський завод «Реммашторф» залишається Фонд державного майна України, а не керуючий припиненням ОСОБА_3 Вказував, що у липні - серпні місяці 2023 року він перебував на робочому місці. ТОВ «Сешвілс Ектів» та представник ОСОБА_3 , не являється відносно позивача роботодавцем та не наділений повноваженнями щодо здійснення контролю за діяльністю керівника державного підприємства. ТОВ «Сешвілс Ектів» позивача на посаду в.о. директора підприємства не призначало. Його представник, як зазначено в акті за довіреністю ОСОБА_3 не має до в.о директора ніякого відношення. Також представник товариства не наділений повноваженнями контролювати роботу директора державного підприємства. Та відповідно складати акти. Власник ТОВ «Сешвілс Ектів», після придбання підприємства, ні разу не перебував на території державного підприємства. Представник ТОВ «Сешвілс Ектів» ОСОБА_3., який підписав від імені товариства акти не має ніякого відношення до державного підприємства та до Фонду державного майна України. Також судом при ухваленні рішення не взято до уваги і те, що між мною, як в.о директора підприємства та з ОСОБА_3 склалися неприязні відносини. Суд безпідставно та необґрунтовано дійшов до висновку про те, що керуючий припиненням наділений повноваженнями суб`єкта управління державним підприємством та має право звільнити з посади в.о. директора державного підприємства.

11 березня 2024 року на адресу Житомирського апеляційного суду від представника Державного підприємства «Коростишівський завод «Реммашторф», товариства з обмеженою відповідальністю «Сешвілс Ектів» - Налапка М.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 26.01.2024 залишити без змін. Вказує, якщо на думку позивача, звільнити його із займаної посади міг тільки Фонд державного майна України, то скасування наказу керуючого припиненням Державного підприємства «Коростишівський завод «Реммашторф» є неналежним способом захисту інтересів позивача. У позовній заяві позивачем не було надано жодного доказу та нічим не спростовано акти про його відсутність на робочому місці. У наказі про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади чітко зазначено причину - прогул без поважних причин.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що наказом в.о. голови Фонду державного майна України від 01.08.2022 № 816 ОСОБА_1 було поновлено на посаді виконуючого обов`язки директора ДП «Коростишівський завод Реммашторф» на підставі рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 20.09.2021 у справі № 275/404/21 та постанови Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 275/404/21.

Згідно договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП Коростишівський завод «Реммашторф» за результатами електронного аукціону з умовами від 18.05.2023 ТОВ «Сешвілс Ектів» передано у власність майновий комплекс ДП Коростишівський завод «Реммашторф».

З відкритих відомостей ЄДРЮО вбачається, що ДП «Коростишівський завод «Реммашторф» перебуває в стадії припинення з 01.08.2023, головою комісії з припинення або ліквідатором вказаний ОСОБА_3 , виконуючим обов`язки директора - ОСОБА_1 .

Згідно листа ТОВ «Сешвілс Ектів» від 22.06.2023 № 10/01-16 Фонд державного майна України повідомлено, що ТОВ «Сешвілс Ектів» є покупцем єдиного майнового комплексу Державного підприємства Коростишівський завод «Реммашторф». Згідно п. 6.4.2 Договору - не допускається звільнення працівників приватизованого підприємства з ініціативи покупця чи уповноваженого ним органу (за винятком вчинення працівником дій, за які передбачено звільнення на підставі пунктів 3,4,7 і 8 частини першої статті 40 та статті 41 Кодексу законів про працю України) протягом шести місяців згідно пункту 7 статті 26 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна». Відповідно до п.4 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Вказаним листом повідомлено, що виконуючим обов`язки директора ДП Коростишівський завод «Реммашторф» ОСОБА_1 вчинено неодноразовий прогул (тобто відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня), про що складені відповідні акти про відсутність працівника на робочому місці від 15 червня 2023 року, 16 червня 2023 року, 19 червня 2023 року, 21 червня 2023. На підставі викладеного просили звільнити ОСОБА_1 з займаної посади.

Згідно листа Фонд державного майна України № 10-52-18846 від 31.07.2023 ТОВ «Сешвілс Ектів» повідомлено, що після прийняття Фондом рішення про припинення юридичної особи - державного підприємства та призначення керуючого припиненням державного підприємства, керуючий припиненням наділений повноваженнями керівника державного підприємства, в тому числі стосовно розгляду питань та вжиття необхідних заходів щодо працівників, які порушили трудову дисципліну.

Відповідно до п. 2 наказу Фонду державного майна України від 30.07.2023 № 1356 «Про припинення юридичної особи - державного підприємства Коростишівський завод «Реммашторф» шляхом ліквідації» призначено керуючим припиненням (ліквідатором) ОСОБА_3., який і має повноваження вжиття необхідних заходів щодо працівників в межах чинного законодавства, які виникли через порушення трудової дисципліни.

Актами про відсутність працівника на робочому місці підтверджується відсутність виконуючого обов`язки директора державного підприємства «Коростишівський завод «Реммашторф» ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин в робочі дні з 03.07.2023 по 30.08.2023.

Наказом керуючого припиненням ДП «Коростишівський завод Реммашторф» від 31.08.2023 №2 виконуючого обов`язки директора державного підприємства «Коростишівський завод «Реммашторф» ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 31.08.2023 за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України, наказ погоджений директором ТОВ «Сешвілс Ектів».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не навів доказів відсутності у керуючого повноважень на винесення наказу про звільнення чи фіксування випадків прогулу, не довів поважність причин відсутності на роботі у згадані в наказі та відповідних актах робочі дні, тоді як відповідачами доведено законність винесеного наказу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 3 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У пунктах 22, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Відповідно п.п 10.17 Статуту ДП «Коростишівський завод «Реммашторф», директор зобов`язаний дотримуватися вимог статуту, внутрішніх документів підприємства та чинного законодавства України.

Статтею 147 КЗпП України, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

У статті 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Верховний Суду у постанові від 20.05.2020 у справі № 754/4355/17 зазначив, що невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

З актів ДП «Коростишівський завод «Реммашторф» вбачається, що ОСОБА_4 15 -16 червня 2023 року, 19 -21 червня 2023 року, 25 -28 липня 2023 року, 31 липня 2023 року, 01 - 03 серпня 2023 року був відсутній за місцем роботи. Вказані акти, зазначені в наказі про звільнення, складені за підписом бухгалтера підприємства Сліпковської Г.П. , керуючого ОСОБА_3. та охоронців підприємства.

Суд першої інстанції правильно вважав, що відповідні акти в достатній мірі фіксують відсутність позивача на місці роботи у конкретні дні.

Встановивши, що позивач був відсутній на робочому місці 15 -16 червня 2023 року, 19 -21 червня 2023 року, 25 -28 липня 2023 року, 31 липня 2023 року, 01 - 03 серпня 2023 року без поважних причин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у керуючого припиненням (ліквідатора) ОСОБА_3. законних підстав для звільнення позивача з роботи у відповідності до п.4 ч.1 статті 40 КЗпП України.

При цьому посилання позивача на його перебування на робочому місці в червні, липні та серпні 2023 року є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Щодо повноважень керуючого припиненням (ліквідатора) ОСОБА_3. на винесення наказу про звільнення.

Відповідно до п.п. 14, 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна"(далі - Закон), завершення приватизації - продаж об`єкта приватизації (усіх акцій, передбачених до продажу, єдиного майнового комплексу, іншого майна тощо) та перехід права власності на такий об`єкт покупцю, що оформлюється наказом відповідного органу приватизації. Приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.

Згідно ч. 2 ст. 10 Закону, приватизація об`єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації.

Відповідно до ч. 2, ч. 6, 7, 8 ст. 26 Закону, до договору купівлі-продажу включаються передбачені умовами аукціону, викупу зобов`язання сторін щодо, зокрема, забезпечення соціальних гарантій працівникам згідно з вимогами трудового законодавства. З моменту переходу права власності на об`єкт приватизації покупець, який придбав об`єкт приватизації, зобов`язаний виконувати всі умови договору купівлі-продажу об`єкта приватизації. Право власності на об`єкт приватизації переходить до покупця після укладення договору купівлі-продажу об`єкта приватизації та підписання акта приймання-передачі об`єкта приватизації, крім випадків переходу права власності на пакет акцій. Не допускається звільнення працівників приватизованого підприємства з ініціативи нового власника чи уповноваженого ним органу протягом шести місяців з дня переходу до нього права власності, крім випадків приватизації об`єктів шляхом продажу без умов. Укладення колективного договору між новим власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом, а також працевлаштування вивільнених працівників здійснюються відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст. 27 Закону визначено, що контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу, укладеного з переможцем аукціону, та викупу об`єктів приватизації здійснює орган приватизації.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону, особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2, ст. 23 Закону України «Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України» припинення за рішенням суб`єкта управління державних підприємств, майно яких було продано у процедурі приватизації як єдиний майновий комплекс, здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених статтею 23 цього Закону. Після укладення договору купівлі-продажу з переможцем аукціону з продажу єдиного майнового комплексу державного підприємства (далі - покупець) суб`єкт управління державного підприємства приймає рішення про ліквідацію цього державного підприємства або його реорганізацію шляхом приєднання до покупця за його пропозицією. У разі якщо покупець є фізичною особою або акціонерним товариством, суб`єкт управління державного підприємства приймає рішення про припинення державного підприємства шляхом його ліквідації. Керуючим припиненням такого державного підприємства може бути призначено представника покупця.

Положенням п. 9 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України» з моменту призначення до керуючого припиненням переходять функції щодо управління об`єктом припинення, а також права та обов`язки керівника об`єкта припинення, у тому числі право: 9) виконувати інші повноваження відповідно до закону.

Відповідно ч. ч. 3, 4 ст. 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Як вбачається з витягу з ЄДРЮО, ОСОБА_3 є керуючим припиненням (ліквідатором) ДП «Коростишівський завод «Реммашторф» з 30.07.2023. Вказане підтверджується змістом листа ФДМ України від 31.07.2023.

Відповідно, на підставі наведених вище положень ч. 3, 4 ст.105 ЦК України, п. 9 ч. 1 ст. 8 «Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України» з моменту призначення (тобто з 30.07.2023) до керуючого припиненням ОСОБА_3 перейшли функції щодо управління ДП «Коростишівський завод «Реммашторф», а також права та обов`язки керівника об`єкта припинення, у тому числі - право виконувати інші повноваження відповідно до закону.

Відповідно п. 6.4.2 Договору об`єкта приватизації від 18.05.2023, з моменту переходу права власності покупець зобов`язаний виконувати умови продажу об`єкта приватизації (передбачені умовами аукціону), а саме: недопущення звільнення працівників приватизованого підприємства з ініціативи покупця чи уповноваженого ним органу (за винятком вчинення працівником дій, за які передбачено звільнення на підставі пунктів 3,4,7 і 8 частини першої статті 40 та статті 41 КЗПП), протягом шести місяців згідно п. 7 ст. 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».

При цьому, вказаний пункт договору не містить обмеження у праві звільнення працівників ліквідатором у разі вчинення ними прогулу (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП).

Крім того, згідно положень п. 9 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України» з моменту призначення до керуючого припиненням переходять функції щодо управління об`єктом припинення.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що після продажу об`єкта приватизації, внесення запису про припинення ДП Коростишівський завод «Реммашторф» та призначення керуючого припиненням, до нього перейшли функції щодо управління об`єктом припинення, в тому числі - і функції суб`єкту управління підприємства, яким, до приватизації, дійсно був Фонд держмайна України (п.1.1 Статуту).

В зв`язку зі зміною суб`єкта управління, до керуючого припиненням ОСОБА_3 перейшли повноваження, передбачені п.10.7.7 Статуту щодо, зокрема, здійснення контролю за додержанням директором трудового законодавства та, відповідно, повноваження суб`єкта управління на звільнення директора (на підставі п.п.10.1, 10.6, 10.7.7 Статуту).

З наведеного вбачається наявність права у керуючого припиненням ( ліквідатора) ОСОБА_3. звільнити ОСОБА_1 з посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за порушення трудової дисципліни.

Відтак, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 21 березня 2024 року.

Головуючий

Судді