Постанова

від 20.02.2024 по справі 191/2335/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2049/24 Справа № 191/2335/20 Головуючий упершій інстанції: Окладнікова О.І. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Попенко Ю.К.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро цивільнусправу заапеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 нарішення Синельниківськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 30жовтня 2023року посправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягненнязаборгованості таза зустрічнимпозовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ,третя особа- ОСОБА_4 ,про визнаннядоговору недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору 13.06.2019 року ОСОБА_3 отримав позику у вигляді грошових коштів розміром 50000,00 доларів США від позивача, про що було укладено договір позики між сторонами. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Розпискою було підтверджено факт отримання коштів відповідачем, тому позивач належним чином виконав свої зобов`язання. Дотримуючись пункту 2 договору, відповідач повинен був повернути борг трьома платежами: перший платіж - до 15.08.2019 повернути 10000,00 доларів США, другий платіж - до 01.02.2020 повернути 15000,00 доларів США, третій платіж - до 01.11.2020 повернути 25000,00 доларів США. Пунктом 3 договору зазначено відповідальність сторін за порушення умов договору, а саме відшкодування збитків та виплата неустойки у вигляді пені, що складає 0,5% за кожен день прострочки від залишку суми платежу позики. Порушивши умови договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. У зв`язку з зазначеними порушення договору позики, відповідач станом на 10.08.2020 року має заборгованість на суму 82150,00 доларів США, що еквівалентно станом на 10.08.2020 2271332,49 грн., яка складається з наступного: 50000 доларів США, що еквівалентно 1382430 грн. - заборгованість за договором позики, 32150,49 доларів США, що еквівалентно 888902,49 грн. - пеня за простроченими борговими платежами. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану заборгованість у загальному розмірі 82150,00 доларів США, що еквівалентно 2271332,49 грн.

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, обґрунтовуючи його тим, що за договором позики від 13.06.2019 він грошові кошти у борг не отримував. Оформлений 13.06.2019 у м. Синельникове від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначеного позикодавцем, а також ОСОБА_3 , зазначеного позичальником, є удаваним та в дійсності укладеним між ОСОБА_4 (батьком позивача ОСОБА_1 ) та ОСОБА_3 для приховання фактично укладеного між ними правочину купівлі-продажу з відстрочкою платежу комбайну зернозбирального, вчиненого без участі та присутності ОСОБА_1 . У червні 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була досягнута в усній формі домовленість щодо умов договору купівлі-продажу комбайну зернозбирального марки SAMPO SR 3065, 2008 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , на який видане свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_3 . Номінальним власником вказаного комбайну був ОСОБА_1 - син ОСОБА_4 . Між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була узгоджена вартість комбайну зернозбирального марки SAMPO SR 3065 у розмірі 50000,00 доларів США. При цьому ОСОБА_4 не було поінформовано покупця ОСОБА_3 про те, що комбайн має істотні технічні дефекти і не може без проведення значного і коштовного ремонту використовуватись за призначенням, що мало важливе значення для усвідомлення покупцем реальної вартості комбайну та його придатності для використання за призначенням, а отже й можливості або неможливості заробити на ньому грошові кошти для оплати за його придбання. 10.06.2019 року зазначений зернозбиральний комбайн марки SAMPO SR 3065, 2008 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , було фактично передано ОСОБА_3 і він разом з громадянином ОСОБА_5 перегнав його з території двору громадянина ОСОБА_6 , що в селі Шевченське Синельниківського району, де він до того перебував на зберіганні, в село Красне Синельниківського району з метою подальшого його використання для збирання зернових на власних земельних ділянках, а також ділянках інших громадян за грошову оплату та спрямовувати частину із зароблених таким чином грошових коштів на виплату вартості придбаного комбайна. 13.06.2019 у присутності та на вимогу ОСОБА_4 , у зв`язку з досягненням до цього між ним та ОСОБА_3 усної домовленості щодо умов договору купівлі продажу комбайну зернозбирального марки SAMPO SR 3065, був підписаний договір позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Крім зазначеного, ОСОБА_4 , скориставшись юридичною необізнаністю ОСОБА_3 , який до підписання договору та розписки поцікавився про причини з яких договір складено не від імені ОСОБА_4 , а від імені його сина ОСОБА_1 , а також не про купівлю-продаж з розстрочкою виплати, як це мало місце в дійсності, а про нібито позику та отримання грошей, які він в дійсності не отримував, переконав ОСОБА_3 у тому, що так краще і що ніяких загроз негативних наслідків для ОСОБА_3 такі дії не несуть. Договір позики і розписка про отримання грошей, на які посилається позивач ОСОБА_1 у своїй позовній заяві до ОСОБА_3 , були виготовлені в одному екземплярі в будівлі Синельниківської міської ради, де працює ОСОБА_4 співробітником Синельниківської міської ради, і там же були підписані ОСОБА_3 . Враховуючи те, що на момент складання та підписання договору обидві сторони усвідомлювали, що для того, щоб покупець комбайну зміг розрахуватись за його придбання, йому слід мати час для того, аби на цьому придбаному комбайні він зміг заробити необхідні для цього кошти, сторони передбачили поетапний порядок повернення грошових коштів за придбаний комбайн, замість якого у договорі було зазначено грошові кошти на суму 50000,00 тисяч доларів США: до 15.08.2019 - 10000 доларів США, до 01.02.2020 - 15000,00 доларів США, до 01.11.2020 - 25000,00 доларів США. Договір позики був наданий для підписання лише в одному примірнику і підписано лише ОСОБА_3 , після чого його разом із розпискою про нібито отримання позики в сумі 50000,00 доларів США ОСОБА_4 залишив у себе. Хто і коли вчинив підпис за позикодавця від імені ОСОБА_1 ОСОБА_3 невідомо. Але підписи ОСОБА_1 на його позовній заяві до ОСОБА_3 , а також в паспорті ОСОБА_1 , копію якого було ним надано ОСОБА_3 як відповідачу, і підпис від імені ОСОБА_1 на договорі позики від 13.06.2019 істотно відрізняються між собою, а тому є підстави вважати, що підпис на договорі позики від імені ОСОБА_1 було вчинено не ОСОБА_1 , а іншою особою, що має наслідком недійсність представленого суду договору. ОСОБА_3 особисто з ОСОБА_1 не знайомий і ніколи з ним особисто не бачився та ніяких угод з ним ніколи не укладав, у тому числі й договір позики від 13.06.2019 року на суму 50000,00 доларів США. Наміру брати позичку в іноземній валюті у такому великому розмірі у ОСОБА_3 в 2019 році не мав, бо ніяких коштовних придбань або значних грошових вкладень з того часу по теперішній не робив і не планував. Крім того, наявність такої значної суми грошей у 23-х річної особи ( ОСОБА_1 ), який на той час ніде не працював і можливість мати таку суму в іноземній валюті та розпоряджатися нею викликає обґрунтовані сумніви. Договір позики від 13.06.2019 року, укладений від імені ОСОБА_1 і ОСОБА_3 - є удаваним правочином, укладеним в дійсності між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з метою приховати фактично укладений між ними усний договір купівлі-продажу з розстроченням платежу комбайну зернозбирального марки SAMPO SR 3065, 2008 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , фактичним власником якого був ОСОБА_4 . Крім того, він був укладений без участі і без присутності ОСОБА_1 як позикодавця, бо від його імені діяв, без жодних на те повноважень, його батько ОСОБА_4 . ОСОБА_3 змушений був за власний кошт придбавати запасні частини та ремонтувати отриманий від ОСОБА_4 комбайн, але протягом 2019 року до кінця періоду збирання урожаю зернових йому так і не вдалося відремонтувати його. Позивач за зустрічним позовом знову звернувся до ОСОБА_4 з проханням прийняти від нього комбайн через неможливість його відремонтувати та повернути розписку про позику грошових коштів, але той відмовився і запропонував протягом зимово-весняного періоду завершити ремонт комбайна, а влітку 2020 року вже почати сплачувати гроші за нього. Однак, і до збирання урожаю зернових влітку 2020 року, незважаючи на значні грошові затрати та час, відремонтувати отриманий від ОСОБА_4 комбайн не вдалося. Тому ОСОБА_3 1 липня 2020 року знову звернувся до нього вже з вимогою прийняти назад комбайн, який виявився непридатним для використання за призначенням, та повернути розписку про буцім-то отримання 50000,00 тисяч доларів США, на що ОСОБА_4 дав свою згоду. Телефоном ОСОБА_3 та ОСОБА_4 погодили, що зранку 4 липня 2020 року ОСОБА_3 поверне належний ОСОБА_4 (за свідоцтвом про реєстрацію - ОСОБА_1 ) комбайн назад на подвір`я громадянина ОСОБА_6 в селі Шевченське Синельниківського району, куди має прибути й ОСОБА_4 з розпискою, яку він мав віддати ОСОБА_3 , після чого правочин купівлі-продажу мав вважатись анульованим, а сторони відмовлялись від будь-яких претензій одна до одної. 4 липня 2020 року у призначений час ОСОБА_3 разом з ОСОБА_5 і ОСОБА_7 доставили зазначений комбайн, як і було узгоджено з ОСОБА_4 , на подвір`я громадянина ОСОБА_6 в селі Шевченське Синельниківського району, однак ОСОБА_4 того дня в призначене місце не з`явився і розписку ОСОБА_3 не повернув, а по телефону пообіцяв йому, що розписку поверне пізніше, однак обіцянки своєї не виконав. Тому позивач за зустрічним позовом просив визнати недійсним договір позики, укладений 13 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 102-107 т.1).

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання договору позики удаваним правочином - задоволено. Визнано недійсним договір позики, укладений 13.06.2019 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення первісних позовних вимог про стягнення заборгованості, відмовивши в задоволенні зустрічного позову щодо визнання договору недійсним (а.с. 98-109 т.2).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 10.06.2019 року ОСОБА_3 був переданий комбайн зернозбиральний з реєстраційним номером НОМЕР_4 марки «Sampo SR 3065», 2008 року випуску. Дана обставина визнається як позивачем, так і відповідачем за первісним позовом та також підтверджується наявністю оригіналу свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_5 у ОСОБА_3 , який був наданий ним для огляду у судовому засіданні місцевого суду, та копія якого була долучена до зустрічної позовної заяви (а.с.111 т. 1).

Суду надано викладений у простій письмовій формі договір позики від 13 червня 2019 року, за умовами якого позикодавець ОСОБА_1 в порядку і на умовах, визначених цим договором, надає позичальнику ОСОБА_3 позику у сумі 50000,00 дол. США, а останній зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк (а.с. 54 т. 2).

Пунктом 2.1 вказаного вище договору погоджено, що підтвердженням отримання позики позичальником є розписка видана позикодавцю.

Згідно пункту 2.2 договору позики від 13.06.2019, повернення суми позики буде здійснюватись частинами: до 15.08.2019 року 10000,00 доларів США, до 01.02.2020 року 15000,00 тисяч доларів США, до 01.11.2020 року 25000,00 доларів США.

13.06.2019 року ОСОБА_3 склав розписку, відповідно до якої він отримав 50000,00 доларів США від ОСОБА_1 на виконання договору позики, укладеного між ними 13.06.2019 (а.с. 54 т. 2 зворот).

04.07.2020 року комбайн зернозбиральний з реєстраційним номером НОМЕР_4 марки «Sampo SR 3065», 2008 року випуску, був повернений позивачу за місцем його зберігання в с.Шевченко Синельниківського району, що підтверджується показами свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , а також факт одержання комбайну визнано позивачем за первісним позовом, однак він зазначає інший час.

08.11.2020 року позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , працюючи на посаді секретаря судового засідання (посада державної служби категорії В) у Дзержинському районному суді м.Харкова, подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, в якій міститься інформація про наявність у його власності двох земельних ділянок, вартість яких не вказана, автомобіля марки Toyota, моделі Corolla, 2008 року випуску, вартість якого не вказана (а.с.241-244 т.1). Також у цій декларації вказано про відсутність доходів, грошових активів, відкритих рахунків у банках та інших фінансових установах, фінансових зобов`язань, видатків та правочинів.

15.11.2020 року ОСОБА_1 подав виправлену щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, як державного службовця категорії В на посаді секретаря судового засідання у Дзержинському районному суді м. Харкова, в якій міститься інформація про наявність у його власності двох земельних ділянок та нежитлової будівлі, вартість яких не вказана, автомобіля марки Toyota, моделі Corolla, 2008 року випуску, та сільськогосподарської техніки марки Sampo SR3065, 2008 року випуску, вартість яких не вказана (а.с.245-250 т.1). Також у цій декларації вказано про відсутність доходів, грошових активів, відкритих рахунків у банках та інших фінансових установах, фінансових зобов`язань, видатків та правочинів.

09.12.2020 року ОСОБА_1 подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019рік (після звільнення), як державного службовця категорії В на посаді секретаря судового засідання у Дзержинському районному суді м. Харкова, в якій міститься інформація про наявність у його власності двох земельних ділянок та нежитлової будівлі, вартість яких не вказана, автомобіля марки Toyota, моделі Corolla, 2008 року випуску, та сільськогосподарської техніки марки Sampo SR3065, 2008 року випуску, вартість яких не вказана (а.с. 251-254 т.1). Також у цій декларації вказано про відсутність доходів, грошових активів, відкритих рахунків у банках та інших фінансових установах, фінансових зобов`язань, видатків та правочинів.

В судовому засіданні місцевого суду були допитані свідки. Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що ОСОБА_3 є його двоюрідним братом і раніше чув, що він збирається брати у розстрочку комбайн за 50 тис. дол. США. Про купівлю дізнався від ОСОБА_3 10.06.2019 року він з ОСОБА_3 поїхали з с.Красне Зайцівської громади у с.Шевченки, де забрали комбайн НОМЕР_6 , ніби-то, фінський. Коли забирали його, то він подивися двигун, який був у нормальному стані, а в середину не дивися. Готували його до роботи в полі: поміняли вали, транспортери, «наклонну» зробили, підшипники, грохот, варіатори на барабані. Тижня три ремонтували і тільки виїхали, а він зламався. Знову ремонтували і так постійно було. Жатка не працювала не було обмолоту. Мабуть, у 2019 році так і не збирали врожай ним, бо він кожного дня ремонтував його. Довго вони мучилися з комбайном і ОСОБА_3 вирішив зв`язатися з ОСОБА_4 , щоб повернути його. Повернули 04.07.2020 року. Він переганяв його туди, де й брали до ОСОБА_6 , який зустрів їх і показав куди ставити. При цьому ОСОБА_3 неодноразово телефонував ОСОБА_4 і питав про якийсь папірець. Також пояснив, що чув від ОСОБА_3 про розписку на 50 тис .дол. США за комбайн, але жодного разу не чув про позику.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_7 суду пояснив, що він 04.07.2020 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 збиралися переганяти комбайн «Сампо» з Красного в ОСОБА_8 . Він допомагав перетягувати жатку. ОСОБА_3 неодноразово телефонував комусь. Зі слів ОСОБА_3 знає, що він взяв комбайн у розстрочку, який у 2019 році з`явився і всю зиму у них стояв. Також знає, що комбайн був не робочий, бо вони так і не змогли працювати на ньому прийомна камера була з іншого комбайна, а не з « ОСОБА_9 ». Через це вони вирішили повернути його, бо купити нову прийомну камеру було дуже дорого половину вартості комбайна. Коли приїхали, то на місці був ОСОБА_10 . ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_11 , а той сказав, що не може приїхати. ОСОБА_3 спитав за розписку, а ОСОБА_11 сказав, що віддасть пізніше. Як він зрозумів зі слів ОСОБА_3 - розписка була гарантією за комбайн.

Допитаний ОСОБА_12 у якості свідка суду пояснив, що ОСОБА_3 являється його зятем. ОСОБА_1 він не знає. Відомо, що його зять брав комбайн «Ньюхоланд Сампо» у когось із ОСОБА_11 приблизно навесні 2020 року. Донька говорила, що брали під виплату той комбайн, але він був неякісний. Знає, що перед цим брав його якийсь фермер і повернув через те, що він не працював. Зять ремонтував, вкладав в нього кошти, але він не працював ламався постійно. Восени зять приїхав до нього та попросив позичити 20 тис. доларів, бо ОСОБА_11 вимагали гроші. Свідок сказав йому, щоб повернув комбайн, що він і зробив. Через два місяці почув, що ОСОБА_13 знову почав вимагати гроші у зятя, але потім все затихло. Потім суд був. Задля примирення свідок, ОСОБА_3 та ОСОБА_13 зустрілися на заправці. На питання ОСОБА_14 відповів, щоб він віддав йому гроші за комбайн. Хоча комбайн же повернув зять. Тим більше не зрозуміло для чого купувати комбайн та ще й брати гроші. Житло, що є у доньки та зятя купували разом він з дружиною та матір зятя. Свідок і так допомагав зятю: давав насіння, добрива і паливо. Його думка така, що зятю хотіли підсунути неробочий комбайн і якби перед його придбанням він звернувся до свідка за порадою, то він би йому сказав взагалі не зв`язуватися з Яковіними.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно частини другої статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Частиною 2 вказаної вище статті встановлено, що якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Договір позики є реальним, одностороннім договором (оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі щодо повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права).

Розписка про отримання в борг грошових коштів за своєю суттю є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Такі висновки викладені у правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13.

Пред`являючи зустрічний позов про визнання договору позики недійсним, ОСОБА_3 посилався на положення статей 203, 215, 235, 216 ЦК України. При цьому заявив, що в нього не було вільного волевиявлення на укладення договору позики і що коштів за договором позики він не отримував.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У статті 175 ЦПК України викладено загальні вимоги до позовної заяви, зокрема, у частині 1 встановлено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

За положеннями частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема: 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Такі висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 15 червня2021 року у справі №904/5726/19.

Крім того, неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (див. пункт 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18).

У зв`язку із цим суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх і застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (див. пункт 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч.ч. 2-5 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частини 1, 3 статті 215 ЦК України).

Статтею 638ЦК Українивизначено,що договірє укладеним,якщо сторонив належнійформі досяглизгоди зусіх істотнихумов договору. Істотнимиумовами договорує умовипро предметдоговору,умови,що визначенізаконом якістотні абоє необхіднимидля договорівданого виду,а такожусі тіумови,щодо якихза заявоюхоча боднієї ізсторін маєбути досягнутозгоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилами ч. 2 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини (ч. 2 ст. 1051 ЦКУ).

Згідно роз`яснень пунктів 4, 6 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику у справах про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , попри написання ним письмової розписки від 13.06.2019 року, не отримував грошових коштів в сумі 50000,00 дол. США за умовами договору позики від 13 червня 2019 року, оформленого між ним та ОСОБА_1 , як позикодавцем.

Згідно ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

До пункту першого частини першої статті 3 ЗУ «Про запобігання корупції» відносяться і державні службовці.

Декларація містить розділ 14 «Видатки та правочини суб`єкта декларування» і в цьому розділі декларуванню підлягають видатки, здійснені у звітному періоді виключно суб`єктом декларування за умови, що розмір разового видатку перевищує 50 ПМ. Зокрема, для декларації за 2019 рік це 96050,00 грн. (1921,00 грн. х 50). Декларувати потрібно правочини, на підставі яких у суб`єкта декларування виникає або припиняється право власності грошовими активами, розмір яких перевищує 96050, 00 грн. у 2019 році.

ОСОБА_1 , який у звязку з перебуванням на посаді секретаря судового засідання мав статус державного службовця, у трьох поданих ним за 2019 рік деклараціях зазначав про відсутність у нього готівкових коштів чи розміщених на рахунках у банках заощаджень у розмірі 50000,00 дол. США. У розділі 14 «Видатки та правочини суб`єкта декларування» не зазначив свої видатки, що пов`язані з договором позики від 13.06.2019 року і значно перевищують 50 прожиткових мінімумів.

Отже, згідно наведених вище декларацій позивача за первісним позовом, він, будучи державним службовцем, не мав обєктивної можливість у 2019 році надати позику у розмірі п`ятдесяти тисяч доларів США у звязку з відсутністю у нього вказаних грошових коштів.

Третя особа ОСОБА_4 працював у період оформлення оспорюваного договору першим заступникомміського головиз питаньдіяльності виконавчихорганів міськоїради Виконавчогокомітету Синельниківськоїміської ради, відповідно до поданих ним декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018, 2019 роки, які розміщені за посиланнями: public.nazk.gov.ua/documents/c5ddaf50-557d-4b63-9b98-9e9e528ab24a, public.nazk.gov.ua/documents/8c40f2be-2de6-41c6-b803-8a2b0cde55d4.

У зазначених вище деклараціях третьої особи його сином вказаний позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , який за 2019 рік отримав дохід у вигляді заробітної плати за основним місцем роботи у розмірі 35603,00 грн.

З урахуванням змісту викладених вище декларацій, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому на час складання письмової розписки від 13.06.2019 року виповнилося повних 23 роки, у 2019 році заощаджень, доходів, видатків на суму 50000,00дол.США немав,будь-якихдоговорів (зокрема,договору позики)на суму 50000,00 дол. США не укладав, тощо.

Доказів, які б стверджували неправильність відомостей у деклараціях позивача за первісним позовом, суду не надано.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; приймаючи до уваги обґрунтування зустрічного позову, у тому числі, безгрошовістю договору позики від 13.06.2019, - колегія дійшла висновку про доведеність відсутності у ОСОБА_1 станом на час оформлення оспорюваної угоди 50000,0 доларів США, доведеність тверджень ОСОБА_3 про неотримання від ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 50000,00 дол. США за умовами договору позики від 13 червня 2019 року. Тому наявні підстави для визнання оспорюваного договору недійсним на підставі частини 1 статті 1051 ЦК України, у зв`язку з його безгрошовістю.

У зв`язку з визнанням недійсним договору позики, укладеного 13 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ,відсутні підставидля задоволенняпервісного позовута стягненняз ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості у загальному розмірі 82150,00 доларів США (50000,00 дол. США позики та 32150,49 дол. США пені).

У пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/14890/16, провадження №14-498цс18 зазначено: «Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, правочин який насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним».

Згідно змістузустрічної позовноїзаяви,оспорюваний договірпозики приховуєукладений міжпродавцем третьоюособою ОСОБА_4 (батькомвідповідача зазустрічним позовом ОСОБА_1 )та ОСОБА_3 договіркупівлі-продажуз відстрочкою платежукомбайну зернозбирального.

Згідно ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Зі змісту положень ст. 48 ЦПК України вбачається, що відповідачем є особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси.

Враховуючи незалучення до участі у справі у якості відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 , - підстави для визнання недійсним оспорюваного договору позики, як удаваного правочину, який приховує договір купівлі-продажу між продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_3 - відсутні.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини справи не встановив, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення зустрічного позову, відмовивши у задоволенні первісних позовних вимог.

За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи часткове задоволення зустрічного позову, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого останнім судового збору при поданні зустрічного позову у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. (а.с. 113 т.1).

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення зустрічних позовних вимог та відмову в задоволенні первісного позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Синельниківського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від30жовтня 2023року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 простягнення заборгованості відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ,третя особа- ОСОБА_4 ,про визнаннядоговору недійсним задовольнити частково.

Визнати недійсним договір позики, укладений 13 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_8 ) судові витрати у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова