Постанова

від 31.01.2024 по справі 916/3965/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2024 р. Справа№ 916/3965/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Заверюха В.О. (посвідчення адвоката № 003099 від 15.11.2017)

від відповідача: Орлова А.Ю. (керівник)

Комаха А.І. (посвідчення адвоката № 000217 від 18.06.2018)

вільний слухач: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл"

на рішення Господарського суду Київської області від 09.03.2023 (повний текст рішення складено 12.06.2023)

у справі № 916/3965/21 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Державного підприємства "Морський Торговельний порт "Південний"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл"

про стягнення штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Морський Торговельний порт "Южний" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" про стягнення штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані нарахуванням позивачем відповідачу штрафних санкцій за порушення строків виконання відповідачем зобов`язань за договором від 08.12.2020 № Т/БП-321/20, що укладений між сторонами.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2023 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" на користь Державного підприємства "Морський Торговельний порт "Южний" штрафні санкції за прострочення строків виконання зобов`язання за договором №Т/БП-321/20 від 08.12.2020, а саме: 3 669 142,68 грн - пеня у розмірі 0,5% вартості товару; 601 498,80 грн - штраф за прострочення строків виконання зобов`язання понад тридцять днів та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 64 059,62 грн.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.03.2023 у справі № 916/3965/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що судом першої інстанції помилково не було взято до уваги те, що:

- відповідач не міг виконати свої зобов`язання за договором № Т/БП-321/20 від 08.12.2020 згідно з поданою позивачем рознарядкою, оскільки вказана рознарядка не містила вказівки про місце виконання зобов`язання відповідачем, а саме місця поставки дизельного палива. Тобто вказана обставина, на переконання відповідача, виключає факт прострочення виконання ним зобов`язань за вищевказаним договором щодо строку поставки товару;

- опис вкладення поштового відправлення за № 6548106024100, яким позивач підтверджує надіслання постачальнику спірної рознарядки поштовим зв`язком є неналежним доказом, у зв`язку із тим, що із змісту вказаного документа неможливо встановити, які саме документи направлялись та чи направлялись взагалі на адресу відповідача.

Окрім вищевикладеного, на думку відповідача, доводи позивача, які прийняті судом першої інстанції, про те, що відповідач був обізнаний щодо місця поставки дизельного палива так, як між сторонами спору існували інші договірні відносини з аналогічними умовами, зокрема за договорами: від 08.12.2020 № Т/БП-320/20, від 15.10.2020 № Т/БП-222/20, від 27.11.2020 та які виконувались відповідачем є такими, що не стосуються даної справи та не спростовують доводів цієї апеляційної скарги.

Короткий зміст відзиву позивача на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення, є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

Зокрема, позивач зауважує на тому, що рознарядка на поставку палива дизельного, яка є об`єктом дослідження у даній справі, була направлена відповідачеві електронною поштою, а також засобами поштового зв`язку 24.12.2020 на адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення до цінного листа - номер відправлення 6548106024100.

В той же час, на думку позивача, відсутність у спірній рознарядці інформації про місце поставки, даних та копій документів, якими підтверджено повноваження підписантів рознарядки, відсутність печатки не може бути підставами для невиконання господарського зобов`язання постачальника щодо постачання палива, оскільки у загальному значенні істотними умовами договору є умови, без визначення яких виконання по ньому стає неможливим.

До вищевказаного висновку, за твердженням позивача, дійшов і Південно-західний апеляційний господарський суд у справі № 916/840/21, який на переконання позивача є преюдиційним для даної справи.

При цьому, позивач зауважує на тому, що в обґрунтування позовних вимог у справі № 916/840/21 Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" посилалося на ті ж самі обставини, що й у даній справі.

Зокрема, на не направлення позивачем належним чином рознарядки на поставку товару (тобто, не направлення такої рознарядки засобами поштового зв`язку) та на неналежне оформлення такої рознарядки (тобто, ненадання позивачем доказів на підтвердження повноважень підписантів рознарядка та не зазначення у рознарядці місця поставку товару).

За результатом розгляду справи № 916/840/21 Південно-західний апеляційний господарський суд 14.06.2022 ухвалив рішення про відмову у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" з підстав неналежного виконання останнім умов договору.

Окрім вищевикладеного, позивач зазначає, що спірний договір було укладено між сторонами за результатами проведення процедури публічних закупівель.

Так, при розміщенні оголошення про проведення відповідної закупівлі, позивачем на авторизованому майданчику проведення торгів, в розділі "Інформація про предмет закупівлі" було чітко зазначено наступне:

Місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг: 65481, Україна, Одеська область, місто Южне, вулиця Берегова, 13.

Надаючи свою тендерну пропозицію, відповідач повністю погодився з усіма умовами позивача, зокрема і з умовами щодо місця та порядку поставки.

При цьому, позивач зауважує на тому, що за умовами спірного договору місцем поставки товару є склад покупця.

Також, в розділі 10 договору чітко визначено місцезнаходження позивача - 65481, Україна, Одеська область, місто Южне, вулиця Берегова, 13.

Крім того, як стверджує позивач, відповідачем вже здійснювались поставки палива на адресу: Одеська область, місто Южне, вулиця Берегова, 13, за аналогічними договорами від 08.12.2020 № Т/БП-320/20, від 15.10.2020 № Т/БП-222/20, від 27.11.2020.

За таких підстав, позивач вважає, що відповідачу було відоме місце поставки товару.

Короткий зміст письмової відповіді відповідача на відзив та узагальнення її доводів

У письмовій відповіді на відзив, відповідач підтримуючи доводи апеляційної скарги наголошує на тому, що позивачем у рамках даної справи не направлялися рознарядка на поставку у кількості 200 т засобами поштового зв`язку, а також не було повідомлено про місце поставки та осіб уповноважених на отримання товару, тобто зобов`язання з поставки для відповідача не виникло, що в свою чергу виключає можливість застосування до останнього будь - яких заходів відповідальності.

Короткий зміст додаткових пояснень позивача та узагальнення їх доводів

Позивач у додаткових поясненнях повністю підтримуючи правову позицію викладену у відзиві на апеляційну скаргу, зауважує на тому, що в договорі сторони визначили, що рознарядки направленні електронною поштою породжують права та обов`язки для сторін і можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів.

Таким чином, позивач вважає, хибними твердження відповідача щодо невиникнення у нього договірного обов`язку з поставки товару.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 у справі № 916/3965/21 призначено повторний автоматизований розподіл, в зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 916/3965/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" у справі № 916/3695/21 залишено без руху.

До Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" на рішення Господарського суду Київської області від 09.03.2023 у справі № 916/3965/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 30.10.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду занесеною до протоколу судового засідання від 30.10.2023:

- змінено назву позивача - Державного підприємства "Морський Торговельний порт "Южний" на Державного підприємства "Морський Торговельний порт "Південний", у зв`язку з перейменуванням назви позивача;

- залишено без розгляду клопотання позивача, яке викладене у відзиві на апеляційну скаргу щодо постановлення окремої ухвали стосовно представника відповідача, оскільки у судовому засіданні представник відповідача не наполягав на розгляді вищевказаного клопотання;

- відмовлено у клопотанні відповідача, яке було подано разом з апеляційною скаргою про витребування у відповідача наступних доказів: копії договору позики чи іншого господарського договору за якими останній отримав нафтопродукти від ТОВ "ПЕЙД" у період з 01.12.2020 - по 31.12.2020; копії товарно-транспортних накладних; копії акцизних накладних та акти приймання-передачі товару, що були складені/підписані сторонами в рамках виконання вищезгаданого договору; копії договорів поставки за якими позивачем були придбанні нафтопродукти, повернення яких здійснювалося в рамках виконання зобов`язань перед ТОВ "ПЕЙД" за договором позики (іншим господарським договором), укладеним у грудні 2020, а саме: копії договорів поставки, копії видаткових накладних, копії товарно-транспортних накладних, копії акцизних накладних, копії актів приймання-передачі товару, копії платіжних доручень;

- оголошено перерву до 13.12.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 13.12.2023 розгляд справи № 916/3965/21 відкладено на 31.01.2024; зобов`язано:

- відповідача надати для огляду в судовому засіданні оригінал журналу вхідної кореспонденції за січень 2021 та відповідні листи, які було отримано від позивача (з додатками та з поштовим конвертом, в якому вказані листи надійшли);

- позивача надати для огляду в судовому засіданні оригінал журналу вихідної кореспонденції за період з грудня 2020 - по січень 2021 щодо направлення на адресу відповідача листів та додатків, які містилися в листах, а також оригінали опису вкладення по вказаним листам.

26.01.2024 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшла заява про долучення доказів сплати витрат на правову допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції.

В судове засідання, яке відбулося 31.01.2024, з`явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

В судовому засіданні колегією суддів оглянуто оригінал журналу реєстрації кореспонденції відповідача та листи за № 7855, 7974,7696.

Представником відповідача в судовому засіданні було заявлено усне клопотання про намір подати докази понесення них витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, після ухвалення постанови по даній справі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

08.12.2020 між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) за результатами відкритих торгів в системі електронних закупівель Prozorro (№UA-2020-10-30-005593-с) укладено договір № Т/БП-321/20 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язався поставити на склад покупця, а покупець - прийняти та оплатити паливо дизельне за цінами та у кількості, які вказані в додатку № 1 до даного договору, що є невід`ємною частиною даного договору.

За змістом п. 4.1. договору поставка палива здійснюється протягом 5 робочих днів з дати направлення покупцем письмової рознарядки (заявки) постачальнику на поставку товару.

Письмова рознарядка (заявка) може направлятися засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою з обов`язковим направленням оригіналу письмової рознарядки (заявки) поштовим відправленням (листом з описом вкладення).

Письмові рознарядки (заявки), відправлені факсом або електронною поштою, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів і не можуть спростовуватися сторонами договору.

Належним підтвердженням направлення письмової рознарядки (заявки) та її отримання стороною є звичайне технічне підтвердження покупця про відправлення документу: звіт факсимільного апарату, звіт серверу про відправлення електронного повідомлення тощо.

У позові позивач зазначив, що 16.12.2020 ним складено рознарядку за вих. №224-63/14 на поставку товару за договором від 08.12.2020 №Т/БП-321/20: паливо дизельне ULSD 10 РРМ (вміст сірки до 10 мг/кг), у кількості 200 тонн, ціна за одиницю без ПДВ 16 708,30 грн, загальна вартість без ПДВ 3 341 660,00 грн, загальна сума ПДВ 668 332,00 грн, загальна вартість з ПДВ 4 009 992,00 грн.

Дана рознарядка складена за підписом головного інженера Янішевського О.С. та начальника бази постачання Алексєєва В.В., та направлена на електронну адресу відповідача, яка зазначена у розділі 10 договору від 08.12.2020 №Т/БП-321/20 "Реквізити сторін".

При цьому, позивач вказав, що додатково рознарядка направлялась на електронну адресy: sofia_oil@ukr.net, яка була зазначена відповідачем при подачі тендерної пропозиції для участі у публічній закупівлі № UA-2020-10-30-005593-с, за результатами якої був укладений договір від 08.12.2020 № Т/БП-321/20.

Як стверджував позивач, 22.12.2020 на електронну пошту відповідача надіслано лист №7855/12/224/20 від 22.12.2020, в якому, з огляду на кінцевий строк поставки 23.12.2020, зазначено про необхідність терміново розпочати поставку дизельного палива згідно з умовами договору від 08.12.2020 №Т/БП-321/20 та відповідно до рознарядки.

Листом №146/23-12 від 23.12.2020 на лист №7855/12/224/20 від 22.12.2020 відповідач повідомив позивача про отримання на електронну адресу рознарядки за вих. № 224-63/14 від 16.12.2020 на поставку палива дизельного у кількості 200 тонн та зазначив, що постачальник позбавлений можливості належним чином виконати поставку палива, зокрема, з огляду на відсутність визначення у вказаній рознарядці місця поставки товару.

При цьому, позивач зазначив, що з огляду на умови договору від 08.12.2020 №Т/БП-321/20, оригінал вищенаведеної рознарядки був відправлений 24.12.2020 поштовим відправленням (листом з описом вкладення), за адресою, яка вказана у Розділі 10. договору "Реквізити сторін", номер поштового відправлення: 6548106024100.

Позивач стверджував, що при цьому, відстеження пересилання поштового відправлення за номером 6548106024100, надає змогу встановити інформацію про дату, час та місце виконання операцій (вручення адресату відповідного поштового відправлення), що є доказом фактичного надіслання постачальнику та отримання останнім рознарядки поштою.

Також позивач акцентував увагу на тому, що з огляду на первинне направлення рознарядки саме електронною поштою а також те, що пунктом 4.1. договору від 08.12.2020 №Т/БП-321/20 не передбачено період часу впродовж якого необхідно було направити поштовим відправленням оригінал письмової рознарядки, після її направлення електронною поштою, для початку відліку строку поставки палива, в даному випадку, має значення саме дата направлення рознарядки електронною поштою (факт отримання 16.12.2020 рознарядки електронною поштою підтверджено листом відповідача за вих. № 146/23-12 від 23.12.2020), а отже, відповідач був зобов`язаний здійснити поставку товару у строк до 23.12.2020.

Однак, не зважаючи на підтвердження постачальником факту отримання рознарядки та його обізнаність про обсяг та строки поставки товару, відповідачем так і не було поставлено позивачу товар, з посиланням, зокрема, на відсутність зазначення у даній рознарядці місця поставки товару, а також на оформлення рознарядки не на фірмовому бланку підприємства та відсутність печатки на рознарядці, що ставить під сумнів повноваження її підписантів.

При цьому, позивач наголошував, що попередньо відповідач виконував поставку палива за аналогічним договором № Т/БП-320/20 від 08.12.2020, за рознарядкою №224-63/ від 14.12.2020, яка була оформлена аналогічно до рознарядки № 224-63/14 від 16.12.2020 (про здійснення поставки дизельного палива свідчать видаткова накладна № 2775 від 15.12.2020; приймальний акт №924 від 15.12.2020; видаткова накладна № 2781 від 16.12.2020; приймальний акт №925 від 16.12.2020).

Таким чином, на переконання позивача, відповідачу було відоме місце поставки товару, зокрема, з огляду на те, що за аналогічним договором ним вже була здійснена поставка полива на склад покупця без жодних зауважень.

Пунктами 1.1., 7.1, 8.2 договору узгоджено постачальник зобов`язався поставити на склад покупця, а покупець - прийняти та оплатити паливо дизельне за цінами та у кількості, які вказані в додатку № 1 до даного договору, що є невід`ємною частиною даного договору.

Договір набуває чинності з моменту його укладання і діє до 31.12.2020, а в частині обов`язків, що виникли в період дії цього договору і відповідальності за їх невиконання - до повного їх виконання, проведеного належним чином і за вимогою кредитора про відшкодування нанесених збитків і сплати неустойки. Всі зміни та доповнення до договору оформлюються шляхом підписання додаткової угоди.

Позивач відзначив, що з урахуванням п. 7.1 договору, строк дії договору обумовлений не лише конкретною датою, а й вказівкою на дії сторін з повного виконання своїх зобов`язань.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що за порушення постачальником строку виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,5% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі п`ятнадцяти відсотків вказаної вартості.

На підставі п. 6.2. договору позивачем, за порушення строку виконання зобов`язання за договором нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3 669 142,68 грн, а також штраф у розмірі п`ятнадцяти відсотків вартості не поставленого палива дизельного, який дорівнює 601 498,80 грн (згідно з розрахунком: 400 9992,00 грн х 15% = 601 498,80 грн), що в свою чергу, і стало причиною виникнення даного спору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2023 позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" на користь Державного підприємства "Морський Торговельний порт "Южний" штрафні санкції за прострочення строків виконання зобов`язання за договором №Т/БП-321/20 від 08.12.2020, а саме: 3 669 142,68 грн - пеня у розмірі 0,5% вартості товару; 601 498,80 грн - штраф за прострочення строків виконання зобов`язання понад тридцять днів та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 64 059,62 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

У ст. 712 Цивільного кодексу України визначається, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 614 Цивільного кодексу України, особа яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

У частині 2 статті 231 Господарського кодексу України зазначається, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 629 Цивільного кодексу України визначається, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Також, в юриспруденції широко застосовується принцип «pacta sunt servanda» або у перекладі з латини - договорів необхідно дотримуватись. Так, наприклад, статтею 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів закріплено принцип pacta sunt servanda, відповідно до якого кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватися.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Підписаними договорами підтверджується, що при укладенні договору сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов, включаючи предмет, ціну, відповідальність сторін тощо.

Договір № Т/БП-321/20 від 08.12.2020 укладено за результатами проведення відкритих торгів у системі Prozorro.

В силу приписів п. 4.1 договору поставка палива здійснюється протягом 5 робочих днів з дати направлення покупцем письмової рознарядки (заявки) постачальнику на поставку товару. Письмова рознарядка (заявка) може направлятися засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою з обов`язковим направленням оригіналу письмової рознарядки (заявки) поштовим відправленням (листом з описом вкладення). Письмові рознарядки (заявки), відправлені факсом або електронною поштою, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів і не можуть спростовуватися сторонами договору. Належним підтвердженням направлення письмової рознарядки (заявки) та її отримання стороною є звичайне технічне підтвердження покупця про відправлення документу: звіт факсимільного апарату, звіт серверу про відправлення електронного повідомлення тощо.

Ці умови договору були обумовлені сторонами без заперечень та зауважень, договір укладено в добровільному порядку, належним чином.

Отже, з наведеного випливає, що саме з моменту направлення покупцем оригіналу рознарядки на поставку товару у письмовому вигляді поштовим відправленням з описом рекомендованого вкладення починає спливати п`ятиденний строк виконання зобов`язання постачальником за договором поставки.

Колегія суддів зауважує на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що спірний договір не містить умов переваги кожного із способів повідомлення, а містить конкретне посилання на те, що строк здійснення поставки починає свій відлік саме з направлення оригіналу письмової рознарядки в обов`язковому порядку поштовим відправленням (листом з описом вкладення), тобто з одночасним направленням рознарядки як електронною поштою, так і поштовим зв`язком (з описом вкладення), оскільки саме такі умови узгодили сторони між собою.

Також місцевим господарським судом не враховано того, що особа, яка включила ту або іншу умову в договорі, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови, тобто слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав - лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem.

Позивач є стороною, яка підготувала як проект договору, так і спірних умов договору. Така презумпція позивачем під час розгляду справи не спростована, а тому тлумачення повинно здійснюватися на користь відповідача.

Колегією суддів детально досліджено рішення Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 916/840/21 на підставі якого суд першої інстанції прийшов до висновку про направлення позивачем рознарядки № 224-63/14 від 16.12.2020 поштовим направленням за треком № 6548106024100 та встановив хибність даного висновку. Так в матеріалах справи наявне рішення Південно-західного апеляційного господарського суду у справі №916/840/21 та рішення Південно-західного апеляційного господарського суду у справі №916/842/21.

В рамках двох справ судами досліджувалось поштове направленням за треком № 6548106024100, яким позивач підтверджує направлення трьох рознарядок за двома договорами поставки.

При розгляді справи № 916/840/21 та справи № 916/842/21 судові колегії Південно-західного апеляційного господарського суду прийшли до протилежних висновків, у зв`язку із чим, колегія суддів критично оцінює доводи позивача щодо преюдиційності рішення Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 916/840/21 до цієї справи.

З огляду на вищевикладене, судовою колегією досліджено поштове направленням за треком № 6548106024100 та встановлено, що ані зазначений документ, ані інші матеріали справи не містять безумовних доказів, які б підтверджували факт направлення позивачем відповідачу саме оригіналу спірної рознарядки.

До того ж, враховуючи наявність між сторонами правовідносин поставки товару за декількома договорами та різними рознарядками, позивач не довів належними засобами доказування, які саме рознарядки, зокрема спірна, були направлені поштовим повідомленням за треком № 6548106024100.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до хибного висновку, що відповідно до п. 4.1 договору №Т/БП-321/20 від 08.12.2020 направлення та подальше отримання рознарядки електронною поштою породжує у постачальника обов`язок з поставки товару у встановлені строки.

Крім того, відповідно до п. 1.1 договору поставки відповідач зобов`язався поставити на склад позивача, а позивач прийняти та оплатити товар за цінами та у кількості, яка вказана у додатку № 1 до договору, що є його невід`ємною частиною.

Вказаний пункт договору адреси складу або місця поставки (виконання договору) не містить.

Пунктом 4.2 договору, на який посилається позивач, передбачено, що датою поставки товару вважається дата передачі палива на склад покупця, яка зазначається у товарно-транспортній накладній.

Тобто, п. 4.2 договору також не визначає місце виконання зобов`язання, складу тощо, а його умовами сторонами визначено порядок визначення дати поставки.

Відповідно до п. 4.1 договору поставка палива здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати направлення покупцем письмової рознарядки (заявки) постачальника на поставку товару.

Вказана рознарядка від 14.12.2020 №224-63 на поставку товару також не містить адреси поставки / складу позивача.

Отже, проаналізувавши зміст вищевказаного договору, колегія суддів зазначає, що вказаним договором не визначено місце його виконання, а у п.п. 1.1 та 4.2 договору зазначені лише умови виконання відповідачем одного з зобов`язань по договору - здійснення поставки на склад покупця без визначення адреси, за якою ця поставка має бути здійснена.

При цьому, колегія суддів вважає недоведеними твердження позивача про те, що місце розташування складу позивача співпадає з його місцезнаходженням (юридичною адресою), оскільки вказане не підтверджується ані договором, ані іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.

На переконання суду апеляційної інстанції, місцезнаходження позивача автоматично не визначає місце виконання будь-якого Договору, стороною якого є позивач.

Окрім цього, у відповідності до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Судова колегія констатує, що ані договором не передбачено, ані судом не встановлено особливості виконання відповідачем спірного зобов`язання з прив`язкою до певного та точно визначеного місця, зокрема у м. Одесі чи в Одеській області, місцезнаходженням або юридичною адресою позивача.

Посилання позивача на те, що відповідачем вже здійснювались поставки палива на адресу: Одеська область, місто Южне, вулиця Берегова, 13, за аналогічними договорами від 15.10.2020 № Т/БП-222/20, від 27.11.2020, що на переконання позивача, безумовно свідчить про те, що відповідачу було відоме місце поставки товару, колегія суддів оцінює критично, оскільки зміст, обсяг та реальне виконання зобов`язань сторін за вказаними вище договорами не відносяться до правовідносин сторін за договором поставки № Т/БП-321/20 від 08.12.2020, їх дослідження не входить до предмету доказування у даній справі, зобов`язання за іншими договорами, укладеними між сторонами спору, не можуть визначати об`єм зобов`язань сторін за договором № Т/БП-321/20 від 08.12.2020.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що саме позивачем не було дотримано вимог договору № Т/БП-321/20 від 08.12.2020 щодо направлення належним чином оформленої письмової рознарядки постачальнику (відповідачу) на поставку конкретної партії палива, з огляду на що в останнього не виникло обов`язку на таку поставку.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем не доведено порушення відповідачем строку виконання зобов`язання за договором в частині поставки палива за спірною рознарядкою, оскільки в останнього не виникло обов`язку з такої поставки, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій за порушення зобов`язання, передбаченого п. 6.2 договору.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судовою колегією до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам учасникам по справі та не здійснив аналіз вище наведених положень законодавства та умов спірного договору, внаслідок чого припустився помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

За встановлених апеляційним судом обставин справи рішення місцевого господарського суду, яке прийняте при невідповідності висновків суду обставинам справи, призвело до порушення норм матеріального права, внаслідок чого підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, наведені аргументи відповідачем у апеляційній скарзі та письмових поясненнях, колегія суддів вважає документально обґрунтованими та такими, що неналежним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових письмових поясненнях доводи спростовуються матеріалами справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того не з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 09.03.2023 у справі № 916/3965/21 - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Стягнути з Державного підприємства "Морський Торговельний порт "Південний" (65481, місто Южне, вулиця Берегова, 13; код ЄДРПОУ 04704790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Ойл" (08132, Київська область, Бучанський район, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок 6; код ЄДРПОУ 39440179) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 96 089,43 грн (дев`яносто шість тисяч вісімдесят дев`ять грн 43 коп.).

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 916/3965/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.03.2024.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Є.Ю. Шаптала