Рішення

від 07.03.2024 по справі 908/3467/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/261/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2024 Справа № 908/3467/23

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Публічного акціонерного товариства Автотранспортне підприємство 12362, 69035, м. Запоріжжя, вул. Фернсплавна, б. 1

до відповідача Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області, 70413, Запорізька область, Запорізький район, с. Ручаївка, вул. Берегова, буд. 16

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство Термінал, 69041, м. Запоріжжя, вул. Петра Ребра (кол. Анрі Барбюсса), буд. 3, кв. 1

про визнання протиправним та скасування рішення

за участю секретаря судового засідання Пікалова І.С.

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: ОСОБА_1 , директор ПП Термінал;

ОСОБА_2 , адвокат, ордер АР 1155397 від 28.12.2023;

суть спору

21.11.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Автотранспортне підприємство 12362 до відповідача Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання протиправним та скасування рішення дев`ятнадцятої сесії двадцять третього скликання Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області за № 10 від 28.12.2001.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023, справу № 908/3467/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 28.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3467/23, присвоєно справі номер провадження № 15/261/23, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання суду призначено на 28.12.2023 о/об 10:00 год. Крім того, залучено до участі у справі Приватне підприємство Термінал в якості в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

11.12.2023 від третьої особи надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

19.12.2023 від третьої особи надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 28.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження строком на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 18.01.2024 о/об 12:00 год.

16.01.2024 позивачем надіслано відповідь на відзив, та просив провести підготовче засідання без участі представників позивача.

18.01.2024 відкладено підготовче засідання на 06.02.2024, про що постановлено ухвалу.

05.02.2024 від представника позивача Войтович ЄМ. надійшло клопотання з проханням розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників позивача, позов задовольнити.

05.02.2024 з матеріалами справи ознайомився представник Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області Андрій Константінов.

06.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.03.2024.

У судовому засіданні здійснювався звукозапис судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».

Судом перевірені повноваження представників третьої особи. Відводів складу суду не заявлено.

07.03.2024 від представника позивача надійшло клопотання про підтримання позову в повному обсязі, розглянути справу без участі представника позивача.

Позов заявлено з тих підстав, що рішення Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Право продажу належить її власнику, однак земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 перебувала та перебуває в межах міста Запоріжжя. Земельна ділянка щодо якої видано спірне рішення віднесена до земель сільськогосподарського призначення. Відповідач не мав права розпоряджатися нею. Просить позов задовольнити.

Відповідач у засідання не з`явився, заяви по суті та докази в обґрунтування заперечень щодо позову не надавав.

Представники третьої особи щодо позову заперечили з тих підстав, що ПП «Термінал» придбало на прилюдних торгах частину майнового комплексу ВАТ «АТП 12362» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Братська 49-А. Враховуючи правила ст. ст. 377 ЦК України, 122 ЗК України, про єдність земельної ділянки з об`єктом нерухомості, розташованого на такі земельній ділянці, відповідач дозволив третій особі викупити земельну ділянку. Наявність права у відповідача розпоряджатися спірною земельною ділянкою досліджувалося судом під час вирішення пору в справі № 22/96-10/90/08. Просить у позові відмовити у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю, заявлених позовних вимог.

07.03.2024 оголошено вступну та резолютивну часини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд до спору зазначає наступне.

13.10.1995 Запорізьке автотранспортне підприємство 12362 перетворено у Відкрите акціонерне товариство на підставі наказу регіонально управління по Запорізькій області № 1342.

На підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.12.1996 № 566/75 ВАТ «Автотранспортне підприємство - 12362», правонаступником якого є позивач, було передано в постійне користування земельну ділянку площею 2,8324 га по вул. Братській у м. Запоріжжі, про що видано державний акт на право постійного користування землею І-ЗП № 000221.

Позивач посилається у позові на те, що 29.03.2016 позивач придбав у регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області будівлю трансформаторної підстанції інв. № 20015 літ. К площею 42,3 кв.м., яка розташована на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Братська буд. 49 А. Доказів на підтвердження даних обставин позивачем не надано.

08.01.2001 проведено прилюдні торги щодо частини майнового комплексу, яка складається з автозаправного приміщення, приміщення під охорону, забору, асфальтованого покриття (2244 м.кв.), ворота, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами проведення торгів складено протокол № 2, яким визначено переможцем торгів Приватне підприємство «Термінал».

12.01.2001 складено акт про проведення прилюдних торгів щодо вказаного нерухомого майна.

25.01.2001 Приватному підприємству «Термінал» видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно частину майнового комплексу ВАТ «АТП № 12362», розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Братська 49-А.

28.12.2001 Сонячною сільською радою Запорізького району Запорізької області прийнято рішення № 10 про: затвердження технічного звіту по експертно-грошовій оцінці земельної ділянки площею 0,28 га по вулиці Братській 49А на землях Сонячної сільської ради, яка була проведена ПП «Козацькі землі»; надання згоди на продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення по вулиці Братській 49А на землях Сонячної сільської ради загальною площею 2800 квадратних метрів Приватному Підприємству «Термінал»; затвердження ціни продажу земельної ділянки, зазначеної в п. 2 даного рішення 8589 гривень без урахування ПДВ; доручення сільському голові ОСОБА_3 укласти від імені сільської ради договір купівлі-продажу земельної ділянки, зазначеної в п. 2 даного рішення на затверджених умовах, а також оформити необхідні документи для вчинення цієї угоди.

29.12.2021 між Сонячною сільською радою Запорізького району Запорізької області та Приватним підприємством «Термінал» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (на умовах розстрочення платежу). Договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Карташовою Т.М. та зареєстровано в реєстрі за № 7404.

Відповідно до п. 1.1 даного договору, продавець на підставі рішення дев`ятнадцятої сесії двадцять третього скликання Сонячної сільської ради за № 10 від 28.12.2001 передає плату, а покупець приймає у власність і оплачує земельну ділянку з усіма обтяженнями, обмеженнями і сервітутами, розташовану на землях Сонячної сільської ради, Запорізького району Запорізької області, вул. Братська 49а, загальною площею 2800 кв.м., згідно із планом земельної ділянки, що додається.

29.12.2001 Приватному підприємству «Термінал» видано державний акт на право власності на землю загальною площею 0,28 га, розташовану на території Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області вул. Братська 49-А.

13.04.2021 Міськрайонним управлінням у Запорізькому районі та м. Запоріжжі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надано відповідь ПрАТ «АТП 123622» про те, що станом на 31.12.2012 за даними Державного реєстру земель м. Запоріжжя за ПрАТ «АТП-123622» зареєстровано право постійного користування землею по вул.. Братській площею 2,8624 га, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею № 1744 від 10.02.1997, серія І-ЗП 000221 для розташування підприємства.

14.05.2021 за Приватним підприємством «Термінал» зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2310100000:04:001:0174 площею 0,2800 га місце знаходження Запорізька область місто Запоріжжя, вул. Братська 49 А.

Позивач вважає, що спірне рішення підлягає скасуванню, оскільки відповідач не мав права розпоряджатися спірною земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених Законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наведені положення є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та ч. 2 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто, в контексті норми статті 4 Господарського процесуального кодексу України має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. При цьому, заінтересована особа вправі звертатись до суду за захистом не будь-якого, а виключно охоронюваного законом інтересу, законного інтересу (абз.3 п.3.5 мотивувальної частини Рішення КСУ №18-рп/2004 від 01.12.2004 року у справі про охоронюваний законом інтерес).

Таким чином, господарський суд зазначає, що перед тим як здійснювати аналіз правомірності та законності прийняття оскаржуваного рішення, в першу чергу слід з`ясувати чи порушуються прийняттям цього рішення права та інтереси позивача у справі. За відсутності порушень таких прав та інтересів, немає правових підстав для задоволення позову і доцільності у подальшому здійснювати аналіз правомірності та законності такого рішення. При цьому, в силу приписів ст.ст.33, 34 ГПК України порушення своїх прав чи охоронюваних законом інтересів прийнятим рішенням позивач повинен довести належними та допустимими доказами. Недоведеність позивачем такого інтересу має наслідком те, що його не можна вважати законним, відтак у позивача відсутнє право звертатися за його захистом до суду.

У ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 зазначеного Кодексу).

Разом і цим за змістом ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (правова позиція викладена у п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (правова позиція викладена у п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 р. у справі № 310/11024/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019у справі № 916/3156/17).

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (правова позиція викладена у п. 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Згідно із ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

За змістом ст. ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Глава 29 ЦК України в тому числі, регулює поняття негаторних і віндикаційних способі захисту.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В силу положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Вимога про визнання протиправним та скасування рішення Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення Сонячної сільської ради від 28.12.2001 № 10 без пред`явлення вимоги про визнання його протиправним та скасування, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на яке воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав".

Окремо необхідно зазначити, що 15.01.2008 Господарським судом Запорізької області ухвалено рішення у справі № 22/96-10/90/08 за позовом Запорізького міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Запорізької міської ради до відповідачів: Сонячної сільської ради, Приватного підприємства «Термінал», треті особи: Запорізька обласна рада, Державне підприємство «Запорізький інститут землеустрою», Запорізьке обласне управління земельних ресурсів про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.12.2001 укладеного між Сонячною сільською радою Запорізького району Запорізької області та Приватним підприємством Термінал. У позові відмовлено. Рішення набрало законної сили.

12.12.2023 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду визнано неповажними наведені скаржником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2008 у справі № 22/96-10/90/08 та відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження.

Відмовлено Публічному акціонерному товариству «Автотранспортне підприємство 12362» у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2008 у справі № 22/96-10/90/08.

Таким чином, якщо позивач вважає, що він є власником спірної земельної ділянки та вона незаконно вибула з його володіння, вправі витребувати належну йому земельну ділянку, від особи яка є її набувачем без оскарження рішення сільської ради, яка вже реалізоване та вичерпало свою силу. Саме по собі визнання протиправним та скасування спірного рішення сільської ради не призведе до поновлення можливих порушених прав позивача.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Витрати із сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

У позові відмовити повністю.

Витрати із сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 березня 2024 року.

Суддя І. С. Горохов