Рішення

від 11.03.2024 по справі 922/4918/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2024м. ХарківСправа № 922/4918/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Ломакіній О. В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (Україна, 03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код особи 40075815) в особі Філія "ЦЕНТР БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНИХ РОБІТ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (Україна, 03035, місто Київ, вулиця Льва Толстого, будинок 61, ідентифікаційний код особи 41149437) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАРУС» (Україна, 61004, Харківська область, місто Харків, Нетіченська набережна, будинок 14, офіс 7, ідентифікаційний код особи 39137548) про стягнення коштів за участю представників:

позивача Штирхун І. В.

відповідача Коваль О.Ю.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області звернулося АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі Філії "ЦЕНТР БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНИХ РОБІТ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАРУС» та просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та стягнути з ТОВ «СОЛАРУС» на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 41149437, 03035, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 61 (колишня назва вул. Льва Толстого, IBAN № НОМЕР_1 в ТВБВ № 10026/0159 в філії Головного Управління по м. Києву та Київській області АТ «ОЩАДБАНК», МФО 322669) заборгованість за договором оренди нерухомого майна № БМЕС-01/72ВУМ від 11.03.2021 р. у розмірі 1 160 207,68 грн. (один мільйон сто шістдесят тисяч гривень двісті сім грн. 68 коп.), у т.ч.:

- основного боргу - 811 285,23 грн. (вісімдесят одинадцять тисяч двісті вісімдесят п`ять гривень 23 коп.);

- пені - 264 942,78 грн. (двісті шістдесят чотири тисячі дев`ятсот сорок дві грн. 78 коп.);

- штрафу 24 338,56 грн. (двадцять чотири тисячі триста тридцять вісім грн. 56 коп.);

- інфляційних збитків 43 448,68 грн. (сорок три тисячі чотириста сорок вісім грн. 68 коп.);

- 3 % річних від суми заборгованості - 16 192,44 грн. (шістнадцять тисяч сто дев`яносто дві грн. 44 коп.).

2. Судовий збір у розмірі 17 403,11 грн. (сімнадцять тисяч чотириста три грн. 11 коп.) стягнути з Відповідача.

Ухвалою суду від 05.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 25.12.2023 о 09:45, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи. Засідання відкладалося з 25.12.2023 по 08.01.2024.

22.12.2023 за вх. 35328 відповідачем було надано відзив на позовну заяву.

28.12.2023 за вх. 35877 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 08.01.2024 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 12.02.2024 р. о 09:00.

09.01.2024 за вх. 540 до суду надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив.

16.01.2024 за вх. 1398 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

Засідання відкладалося з 12.02.2024 по 26.02.2024. В засіданні оголошувалася перерва з 26.02.2024 по 11.03.2024.

У призначеному на 11.03.2024 судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги. Представник відповідача підтримав доводи, викладені у заявах по суті справи та клопотання про зменшення здійснених позивачем нарахувань на основну заборгованість.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.

11 березня 2021 року між АТ «Укрзалізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт на експлуатації будівель і споруд» в якості Орендодавця був укладений договір оренди нерухомого майна № БМЕС-01/72 ВУМ (надалі Договір) із Орендарем ТОВ «СОЛАРУС», відповідно до п. 1.1. якого Орендарю за Актом приймання-передачі майна передано в строкове платне користування частину шляху підвищенного контейнерного майданчика 17 шляху (загальною площею 995,00 кв. м.) вантажного двору станції Харків-Балашовський за адресою: м. Харків. вул. Плеханівська, 114, загальною площею 1475,00 кв. м. (надалі Майно).

Відповідно до п. 11.1 Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженим представниками Сторін і скріплення їх підписів відбитками печаток Сторін (за наявності) і діє до 06.03.2024 р., та у будь-якому разі до повного виконання Сторонам своїх зобов`язань. Пунктом 3.9. Договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) цього Договору Орендар сплачує Орендну плату до дати фактичного повернення Майна за Актом приймання-передачі майна від Орендаря до Орендодавця включно. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Орендаря від обов`язку виконання перед Орендодавцем всіх грошових зобов`язань за цим Договором, враховуючи і відповідальність за порушення умов Договору. Майно вважається повернутим Орендодавцю з дати підписання уповноваженими представниками Сторін Акта приймання-передачі майна від Орендаря до Орендодавця та скріплення печатками (у разі наявності) згідно п. 2.5. Договору.

Факт передачі майна Орендарю у користування підтверджується Актом приймання-передачі майна від 11.03.2021 р. Відповідно до цього Акту, на виконання умов Договору № БМЕС-01/72-ВУМ від 11.03.2021 р. Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 995,00 кв.м., а саме: частину шляху підвищенного контейнерного майданчика 17 шляху вантажного двору станції Харків-Балашовський за адресою: м. Харків. вул. Плеханівська, 114, загальною площею 1475,00 кв. м.

Нарахування Орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування Майном (п. 3.5.-3.6. Договору).

Відповідно до п. 3.3.-3.4. Договору орендна плата нараховується починаючи з дати передачі Майна за Актом приймання-передачі Майна від Орендодавця до Орендаря та сплачується Орендарем щомісяця, шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок Орендодавця до 20 числа поточного місяця, за попередній місяць, за який здійснюється розрахунок. Невиставлення рахунку Орендодавцем не звільняє Орендаря від сплати Орендної плати за Договором. Орендна плата не включає вартість комунальних послуг (послуг з електропостачання, теплопостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення), експлуатаційних та інших витрат, що безпосередньо пов`язані з Майном.

Пунктом 3.9. Договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) цього Договору Орендар сплачує Орендну плату до дати фактичного повернення Майна за Актом приймання-передачі майна від Орендаря до Орендодавця включно.

За період з 30.06.2022 р. до 31.07.2023 р. Позивачем було виставлено 18 рахунків на суму 811 285,23 грн. за оренду частини шляху підвищеного контейнерного майданчика, які не були оплачені Відповідачем. Позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення Відповідачеві претензії від 29.03.2023 р. № БМЕСД-3-11/175 на суму основного боргу у розмірі 616 311,04 грн., проте заборгованість перед Позивачем не погашена.

З урахуванням положень про відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання обов`язків за Договором (п. 8.2., 8.4., 14.7 Договору) та приписів ст. 625 ЦК України позивачем було здійснено нарахування відповідачу пені 264 942,78 грн., штрафу 24 338,56 грн. інфляційних збитків 43 448,68 грн., 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання 16 192,43 грн.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач вказував, що Харківська міська територіальна громада відноситься до територій, на яких ведуться бойові дії з 24.02.2022. У зв`язку з цим, внаслідок зазначених обставин Відповідач був вимушений фактично припинити свою господарську діяльність за вказаною орендованою адресою. Відповідач посилався на неможливість використання орендованих приміщень, зазначаючи, що єдиним видом господарської діяльності Відповідача є оптова торгівля сіллю. Єдиними постачальниками солі на користь Відповідача були лише два підприємства - ТОВ «Слов`янська сіль» (смт. Райгородок) та ТОВ «Бахмут Сіль» (м. Бахмут). Господарська діяльність відповідача полягала в отриманні від постачальників солі вагонами по залізниці та розвантаження на орендованій у залізниці ділянці, після чого сіль завантажувалась на вантажні автомобілі кінцевих покупців. Обидва постачальника знаходяться на території Донецької області та з 24.02.2022 припинили постачання товару, а тому Відповідач припинив використання об`єкту оренди.

Окрім того, відповідач зазначав, що Торгово-промислова палата України Листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчила форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Окремим доводом відповідача було твердження щодо застосування що до спірних правовідносин Постанови КМУ від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», за приписами якої на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022 р., за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на території Харківської області.

Також, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат на 100%, яке відповідач обґрунтовував тим, що розмір заявлених Позивачем нарахувань на основну суму боргу (санкцій) становить 348 922 грн. 45 коп., або 43 % від суми основного боргу, встановлення такого значного розміру санкцій, несумісне з принципом розумності, справедливості, та носить некомпенсаційний характер, а є додатковим надходженням для Позивача, які б він не отримав, за умови належного виконання Відповідачем зобов`язань за договором.

Позивач, відповідаючи на заперечення відповідача зазначав, що введення воєнного стану в Україні та неможливість використання Відповідачем орендованого майна згідно з умовами договору не можуть однозначно засвідчувати неможливість використання такого майна відповідно до мети договору, крім того, орендоване майно частина шляху підвищеного контейнерного майданчика 17 шляху вантажного двору станції Харків-Балашовський до цього часу Відповідач не повернув. Позивач не отримував жодних листів чи підтверджуючих документів від Відповідача стосовно неможливості використання орендарем орендованих приміщень, крім того, не звертався з пропозицією внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № БМЕС-01/72-ВУМ від 11.03.2021р. чи розірвання цього Договору. Форс-мажорні обставини обставини регулюються розділом 10 Договору. Згідно п. 10.2 Договору сторони у п`ятиденний термін (строк) повинні сповістити одна одну про початок вказаних обставин, що в подальшому має бути підтверджено документом, наданим компетентним органом, але не більше 20 робочих днів з дати виникнення обставин. Строк дії обставин непереборної сили підтверджується документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом. Неповідомлення, а також несвоєчасне повідомлення про обставини непереборної сили, позбавляє Сторону посилання на них. Відповідачем не надані ніякі докази, що б підтверджували форс-мажорні обставини. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку (Постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21). Отже наведені обставини не є підставою для застосування норми частини шостої статті 762 ЦК України.

Постанова КМУ від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», на яку посилається Відповідач, не може застосовуватися до спірних правовідносин. Згідно п. 13.5. Договору сторони погодились, що на їх відносини не поширюються норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постаново Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786. Вищезазначена Постанова прийнята відповідно до Закону України від 1 квітня 2022 р. № 2181-IX Про внесення змін до Закону України Про оренду державного та комунального майна Кабінет Міністрів України та регулює правовідносини де орендодавцем, балансоутримувачем відповідного орендованого державного майна є Фонд державного майна, його регіональні відділення або представництва. Таким чином, посилання Відповідача на Постанова КМУ від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» безпідставні.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1ст. 628 вказаного Кодексузміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно дост. 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 цього Кодексу).

Відповідно дост. 525 Цивільного кодексу Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідност. 193 Господарського кодексу України таст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч.1ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як було встановлено судом, факт передачі майна Орендарю у користування підтверджується Актом приймання-передачі майна від 11.03.2021 р. Відповідно до цього Акту, на виконання умов Договору № БМЕС-01/72-ВУМ від 11.03.2021 р. Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 995,00 кв.м., а саме: частину шляху підвищенного контейнерного майданчика 17 шляху вантажного двору станції Харків-Балашовський за адресою: м. Харків. вул. Плеханівська, 114, загальною площею 1475,00 кв. м.

Згідно п. 3.5.-3.6. Договору нарахування Орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування Майном. Відповідно до п. 3.3.-3.4. Договору орендна плата нараховується починаючи з дати передачі Майна за Актом приймання-передачі Майна від Орендодавця до Орендаря та сплачується Орендарем щомісяця, шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок Орендодавця до 20 числа поточного місяця, за попередній місяць, за який здійснюється розрахунок. Невиставлення рахунку Орендодавцем не звільняє Орендаря від сплати Орендної плати за Договором.

Окрім того, пунктом 3.9. Договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) цього Договору Орендар сплачує Орендну плату до дати фактичного повернення Майна за Актом приймання-передачі майна від Орендаря до Орендодавця включно.

Доказів повернення орендованого майна в період, за який позивачем нараховано орендну плату, до суду не було надано.

Пунктом 3.9. Договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) цього Договору Орендар сплачує Орендну плату до дати фактичного повернення Майна за Актом приймання-передачі майна від Орендаря до Орендодавця включно.

Приймаючи до уваги те, що Сторонами дія Договору не припинялась, Майно Орендодавцю від Орендаря не повернуто і продовжує перебувати у користуванні Відповідача, Позивач має право для здійснення нарахувань за оренду Майна згідно Договору.

За період з 30.06.2022 р. до 31.07.2023 р. Позивачем було виставлено 18 рахунків на суму 811 285,23 грн. за оренду частини шляху підвищеного контейнерного майданчика. Доказів внесення орендної плати за вказаний період перебування об`єкта оренди в користуванні відповідача до суду не було надано.

Відхиляючи доводи відповідача щодо неможливості виконання зобов`язання та використання орендованого Майна в період військового стану, суд зазначає наступне.

Торгово-промислова палата (ТПП) України у своєму листі від 28.02.2022 р. «…засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Однак, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Стаття 617 Цивільного кодексу України звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Але, сама по собі війна з РФ не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

13 травня 2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Згідно правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду 16.07.2019 року у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 року у справі № 913/20/21, де, зокрема, вказано на те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Згідно п. 10.2 Договору сторони у п`ятиденний термін (строк) повинні сповістити одна одну про початок вказаних обставин, що в подальшому має бути підтверджено документом, наданим компетентним органом, але не більше 20 робочих днів з дати виникнення обставин. Строк дії обставин непереборної сили підтверджується документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом.

Однак, відповідачем не було надано до суду доказів повідомлення позивача про неможливість виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили.

Також, відповідачем не надано відповідних документів Торгово-промислової палати України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання саме зобов`язання за укладеним сторонами Договором в наслідок непереборної сили. В матеріалах справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України для відповідача за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання зобов`язань за договором, шляхом видачі відповідного сертифіката.

Окрім того, відповідно до Листа Регіональній філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 25.12.2023 у дату 11.04.2022 на частину шляху підвищеного контейнерного майданчика 17 шляху вантажного двору станції «Харків-Балашовський» прибував вагон № 24626517, що разом із фактом не повернення орендованого майна, свідчить про використання орендованого майна.

Також, позивачем було надано довідку № БМЕС Д-3-10/75 від 11.01.2024р. згідно якої, станом на 11.01.2024р. по ВСП «Харківська дирекція» філії «БМЕС» АТ «Укрзалізниця» відомостей, щодо пошкодження або знищення майна за адресою користування майном орендарем внаслідок збройної агресії РФ проти України не зафіксовано. Таким чином, відповідач мав усі можливості для використання Майна.

Посилання відповідача щодо втрати постачальників відхиляються судом як обставини, що можуть звільнити відповідача від внесення орендної плати. Так, відповідач не звертався, а позивач не отримував жодних листів чи підтверджуючих документів від відповідача стосовно неможливості використання орендарем орендованих приміщень, крім того, не звертався з пропозицією внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № БМЕС-01/72-ВУМ від 11.03.2021 чи розірвання цього Договору. Відповідач є господарюючим суб`єктом і несе відповідний підприємницький ризик під час здійснення своєї господарської діяльності щодо результатів такої діяльності.

Стосовно посилань відповідача застосування до спірних правовідносин положення постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022, суд зазначає, що як вбачається із преамбули постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022рю № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», остання прийнята відповідно до Закону України від 01.04.2022 № 2181-IX «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно п. 13.5. Договору сторони погодились, що на їх відносини не поширюються норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постаново Кабінету Міністрів України, відповідно, відсутні підстави й застосування до спірних правовідносин положень названої постанови КМУ.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Окрім того, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.2. Договору у разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим Договором, Орендар сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення грошового зобов`язання.

Згідно з п. 8.4. Договору у разі, якщо на дату сплати Орендної плати заборгованість Орендаря по її сплаті становить загалом більше ніж три місяці, Орендар також зобов`язується сплатити штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості. Відповідно до п. 14.7 Договору, Сторони дійшли згоди, що строк позовної давності, в тому числі з питань відповідальності, відшкодування збитків та щодо стягнення та нарахування штрафних санкцій за цим Договором, складає три роки.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню пені 264 942,78 грн., штрафу 24 338,56 грн. інфляційних збитків 43 448,68 грн., 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання 16 192,43 грн, суд визнає їх обґрунтованими.

Розглянувши заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та інших нарахувань, суд зазначає наступне.

Пунктом 1ст. 233 ГК Українизакріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3ст. 551 ЦК Українирозмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, інших обставин, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідністю розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

За результатами дослідження матеріалів справи та доводів сторін судом було встановлено, що хоча відповідачем і не було надано належних доказів наявності форс-мажорних обставин та неможливості використання орендованого майна, що б звільнило його від відповідальності за невиконання зобов`язання, в той же час, загальновідомі обставини запровадження в країні військового стану, перебування міста Харкова в прифронтовій зоні, окупація частини територій, на яких перебували суб`єкти господарювання, з діяльністю яких пов`язана основна діяльність відповідача, а також наявний в матеріалах справи лист Регіональній філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 25.12.2023 (згідно якого за весь період оренди до орендованого контейнерного майданчика прибув лише один вагон) свідчать про значно обмежені можливості відповідача щодо використання орендованого майна.

При цьому, суд враховує, що отримання позивачем у повному розмірі орендної плати, компенсації інфляційних втрат і сплата 3% річних в повній мірі поновлюють права орендодавця, а тому, враховуючи зазначені вище обставини, відсутність доказів заподіяння діями відповідача збитків позивачу, в даній справі суд вважає за необхідне зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій.

Таким чином, суд, розглянувши доводи і заперечення учасників справи, враховуючи військовий стан, територіальне розташування об`єкту оренди, необхідність неухильного виконання зобов`язань, з метою дотримання прав сторін на захист своїх інтересів з урахуванням балансу інтересів, вбачає підстави для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, а саме в частині зменшення нарахованого штрафу та пені на 100%.

Враховуючи встановлені обставини, зазначені положення діючого законодавства України і умови укладеного сторонами Договору, наявність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, суд задовольняє вимоги позивача частково з урахуванням зменшення пені та штрафу на 100%.

Відповідно до п. 2 ч.1статті 129 Господарського процесуального кодексу Українисудові витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ч. 9 згаданої статті якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року у разі зменшення неустойки в резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі Філія "ЦЕНТР БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНИХ РОБІТ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАРУС» (Україна, 61004, Харківська область, місто Харків, Нетіченська набережна, будинок 14, офіс 7, ідентифікаційний код особи 39137548) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» (Україна, 03035, місто Київ, вулиця Льва Толстого, будинок 61, ідентифікаційний код особи 41149437) заборгованість в розмірі 811 285,23 грн, три відсотки річних - 16 192,44 грн, інфляційні втрати - 43 448,68 грн та 17 403,12 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "20" березня 2024 р.

СуддяЛ.С. Лаврова