Рішення

від 21.03.2024 по справі 924/87/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" березня 2024 р. Справа № 924/87/24

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Вибодовський О.Д., при секретарі судового засідання Буй К.В., розглянувши матеріали справи

за позовом ФОП Залуцької Катерини Олександрівни, м.Хмельницький

до ТОВ "УАНПРФЙС ЦЕНТР", м.Київ

про стягнення 123 117,85 грн.

Представники сторін: не з"явилися

Суть спору:

До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява ФОП Залуцької Катерини Олександрівни, м.Хмельницький до ТОВ "УАНПРФЙС ЦЕНТР", м.Київ про стягнення 123 117,85 грн.

Ухвалою суду від 15.01.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.02.2024р. закрито підготовче провадження та призначено справу №924/87/24 до судового розгляду по суті.

На адресу суду 15.02.2024р. від представника відповідача надійшла заява про здійснення розгляду даної справи без його участі.

На адресу суду 20.03.2024р. від представника позивача надійшло клопотання про розгляд даної справи без його участі за наявними матеріалами, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У поданому відзиві на позов від 26.01.2024р. представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вважає, що зобов`язання сторін за договором П/24-10/21 від 26.10.2021 року із додатками та додатковими угодами до нього, припинилися з моменту розірвання вказаного договору за взаємною згодою сторін та на умовах, визначених сторонами під - час досягнення такої згоди, а тому донарахування орендної плати є безпідставним, оскільки це не передбачено угодою сторін про розірвання договору суборенди.

Вважає, що нарахування штрафних санкцій за договором, зокрема пені, є безпідставним оскільки відповідне право позивача, передбачене п.5.3. договору суборенди, припинилося у зв"язку з розірванням договору.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Між Фізичною особою-підприємцем Залуцькою Катериною Олександрівною, м. Хмельницький як орендарем (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УАНПРАЙС ЦЕНТР», м. Київ як суборендарем (далі - Відповідач) 26 жовтня 2021 року було укладено Договір №П/24-10/21 суборенди частини нежитлового приміщення (далі по тексту - Договір).

Згідно п.1.1. - 1.5. Договору, Відповідачу надавалася у тимчасове платне користування частина нежитлового приміщення площею 224 кв. м. для використання в його господарській діяльності, а саме для розміщення магазину з продажу товарів переважно непродовольчого асортименту за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам' янецька, 19-А.

За Актом приймання-передачі від 07.11.2021р. Позивач передав, а Відповідач прийняв в суборенду частину нежитлового приміщення площею 224 м. кв., що знаходиться в нежитловій будівлі ТГРК «Либідь Плаза» за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 19-А.

Позивач свій обов`язок щодо надання Відповідачу нежитлового приміщення в суборенду (п. 1.3 Договору) виконав належним чином, підписавши Акт приймання-передачі від 07.11.2021р. без зауважень та заперечень, зазначивши, що приміщення на момент передачі знаходиться в належному технічному та санітарному стані, придатне для використання за цільовим призначенням відповідно до умов Договору. Будь-яких претензій щодо неможливості використання майна за цільовим призначенням (суборенда) чи його непридатність Відповідачем не заявлялось.

Відповідно до п.2.1. Договору розмір суборендної плати в місяць встановлювався за погодженням Сторін та склав з дати, що наступала після періоду проведення підготовчих робіт згідно підпункту 2.1.1. Договору (з 07.12.2021р.) - 179 200,00 грн. (сто сімдесят дев`ять тисяч двісті гривень 00 копійок) за весь об`єкт суборенди. Розрахунки за Договором здійснювалися шляхом перерахування Суборендарем грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендаря (п.2.7 Договору).

Згідно з п.2.4. Договору Орендар гарантував збереження розміру суборендної плати незмінним протягом першого року суборенди, відрахованого з дня підписання Сторонами Акту приймання-передачі об`єкту суборенди. Починаючи з другого року суборенди, і протягом терміну дії Договору, що залишився, Орендар мав право на зміну розміру суборендної плати (індексацію) не частіше одного разу на рік і не більше, ніж на 8% від розміру діючого на момент підвищення суборендної плати. Зміна розміру суборендної плати здійснювалася без підписання Сторонами додаткових договорів до Договору, і набирала чинності з першого місяця кожного наступного року суборенди.

Відповідно до укладеного між сторонами 01 березня 2022 року додаткового договору №1 до Договору, на період з 01.03.2022р. по 31.03.2022р. (включно) розмір суборендної плати, з урахуванням наданої Орендарем Суборендарю знижки був встановлений в сумі 125 440,00 грн. за об`єкт суборенди, а на період з 01.04.2022р. по 30.04.2022р. (включно) - в сумі 161 280,00 грн. за об`єкт суборенди.

Додатковим договором №2 до Договору, укладеним сторонами 24 квітня 2023 року, було передбачено, що на період з 01.05.2023р. по 30.06.2023р. (включно), - з урахуванням наданої Орендарем Суборендарю знижки, розмір суборендної плати становив 174 182,00 грн. за об`єкт суборенди в місяць.

Відповідно до п.4.1. Договору строк суборенди був встановлений 35 (тридцять п`ять) календарних місяців з дати підписання сторонами Договору, тобто до 26 вересня 2024 року.

Згідно п. 4.2. Договору Суборендар мав право відмовитися від Договору до закінчення строку його дії (достроково), попередивши письмово про це Орендаря за 60 календарних днів до моменту майбутнього розірвання Договору.

Умовами вищевказаних додаткових договорів була зафіксована домовленість сторін про те, що у випадку відмови Суборендаря від Договору до закінчення строку його дії (достроково), надані Орендарем Суборендарю знижки автоматично анулюються, а суборендна плата за цей період нараховується в розмірі, що передбачений п.2.1. Договору із застосуванням п.2.4. Договору.

Листом №11/03 від 03.07.2023р. Відповідач повідомив Позивача про збитковість діяльності магазину протягом певного часу, просив прийняти рішення щодо подальшої співпраці за договором або, в іншому випадку, вважати цей лист повідомленням про розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою Відповідача в порядку та на умовах, встановлених Договором.

Позивач повідомив Відповідача, що приймає вищевказаний лист як повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою Відповідача в порядку та на умовах, встановлених пунктом 4.2. Договору (лист №264/08-23 від 31.08.2023р.).

Враховуючи вищевказане, Позивач вважає, що надані ним Відповідачу знижки на оплату суборендної плати, за періоди березень-квітень 2022р. та травень-червень 2023р. анулювалися.

Лист Позивача №264/08-23 від 31.08.2023р. був надісланий електронною поштою за адресами Відповідача, зазначеними в розділі 7 Договору «Повідомлення та інші документи», а також додатково цінним листом з описом вкладення - за адресою листування, зазначеною Відповідачем в розділі 10 Договору «Реквізити сторін». Заперечень або додаткових пропозицій, у відповідь на цей лист, з боку Відповідача не надходило.

Акт приймання-передачі (повернення) об`єкту суборенди був підписаний сторонами 29 вересня 2023 року, але порушуючи взяті на себе договірні зобов`язання, Відповідач не здійснив доплату суборендної плати за періоди березень-квітень 2022р. та травень-червень 2023р., в результаті чого за Відповідачем утворилась заборгованість по суборендній платі в загальній сумі 110 388,00 грн.

21 листопада 2023 року Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія №268/11-23 про погашення заборгованості та сплату пені, втрат від інфляції, 3% річних від простроченої суми.

Додатково, скановані копії претензії, додатків до неї та доказів їх направлення Відповідачу 30 листопада 2023 року Позивачем були надіслані електронною поштою за адресами Відповідача, зазначеними в розділі 7 Договору «Повідомлення та інші документи». Однак, звернення залишилося без відповіді, а заборгованість - непогашеною.

Відповідно до п.5.3. Договору, у випадку прострочення по сплаті платежів, передбачених п. 2.1., п.2.2., п.2.5 Договору, Суборендар, на вимогу Орендаря, зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення виконання зобов`язання, включаючи день оплати. Сторонами погоджено, що при нарахуванні штрафних санкцій (пені) за пунктом 5.3. Договору положення ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України не застосовуються та пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання (п.5.4. Договору).

Оскільки, Відповідач порушував умови Договору щодо дотримання строків оплати Товару, окрім суми основного боргу Позивачем відповідно до п.5.3. Договору нараховано Відповідачу пеню в розмірі 10 365,17 грн. за період з 30.09.2023р. по 09.01.2024р.

Також, Позивачем в порядку ст.625 ЦК України нараховано Відповідачу 925,22 грн. - 3% річних та 1 439,46 грн. - інфляційних втрат за період з 30.09.2023р. по 09.01.2024р.

Всього, сума заборгованості за Договором складає 123 117,85 грн., з яких 110 388,00 грн. - основний борг, 10 365,17 грн. - пені, 925,22 грн. - 3% річних, 1 439,46 грн. - інфляційних втрат.

Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:

Частиною 3 ст. 30 ГПК України передбачено виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Предметом спору у даній справі є суборендна плата за користування нерухомим майном, розташованим відповідно до договору у місті Хмельницькому. При цьому адресою місцезнаходження Відповідача є м. Київ, проспект Бажана Миколи, буд.10 А, поверх 4.

Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Оскільки правила виключної підсудності поширюються на спір щодо стягнення заборгованості зі сплати суборендної плати за користування нерухомим майном, розташованим у місті Хмельницькому, даний спір підлягає вирішенню згідно положень частини третьої статті 30 ГПК України у господарському суді Хмельницької області.

Аналогічна правова позиція щодо поширення виключної підсудності на спір щодо стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування нерухомим майном наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021р. по справі №911/2390/18.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку: Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять, умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 та ч.6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Згідно, із 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається «на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 774 ЦК України передбачено, що передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк, (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Із змісту Договору №П/24-10/21 суборенди частини нежитлового приміщення від 26 жовтня 2021 року слідує, що останній за правовою природою є договором оренди (піднайму), укладеним на визначений строк на певних умовах, погоджених сторонами, зокрема щодо сплати Відповідачем (Суборендарем) суборендної плати (п.2.1 - 2.7 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що Позивач як орендар по Договору виконав свої зобов`язання в повному обсязі.

Суд, вважає обґрунтованою заборгованість Відповідача по Договору станом на 09.01.2024р. в сумі 110 388,00 грн., що підтверджується довідкою про стан взаєморозрахунків, виписками по банківських рахунках.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до. умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи із змісту ч.1 ст. 546 ЦК України вбачається, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст. 343 ГК України і ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р. № 543/96-ВР платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5.3. Договору, у випадку прострочення по сплаті платежів, передбачених п. 2.1., п.2.2., п.2.5 Договору, Суборендар, на вимогу Орендаря, зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення виконання зобов`язання, включаючи день оплати. Сторонами погоджено, що при нарахуванні штрафних санкцій (пені) за пунктом 5.3. Договору положення ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України не застосовуються та пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання (п.5.4. Договору).

Оскільки, Відповідач порушував умови Договору щодо дотримання строків оплати Товару, окрім суми основного боргу Позивачем відповідно до п.5.3. Договору нараховано Відповідачу пеню в розмірі 10 365,17 грн. за період з 30.09.2023р. по 09.01.2024р.

Також, Позивачем в порядку ст.625 ЦК України нараховано Відповідачу 925,22 грн. - 3% річних та 1 439,46 грн. - інфляційних втрат за період з 30.09.2023р. по 09.01.2024р.

Суд, перевіривши правильність нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у вище вказаних сумах, дійшов висновку, що вказані нарахування здійсненні вірно та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши всі обставини справи, давши їм правову оцінку, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ч.9, ст.129 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УАНПРФЙС ЦЕНТР", (02072, м.Київ, проспект Бажана Миколи, буд.10 А, поверх 4, код: 44243466) на користь ФОП Залуцької Катерини Олександрівни, ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) - 110 388,00 грн. (сто десять тисяч триста вісімдесят вісім гривень 00 коп.) - заборгованість по сплаті суборендної плати, 10 365,17 грн. (десять тисяч триста шістдесят п"ять гривень 17 коп.) - пені, 1 439,46 грн. (одну тисячу чотириста тридцять дев"ять гривень 46 коп.) - інфляційних нарахувань, 925,22 грн. (дев"ятсот двадцять п"ять гривень 22 коп.) - 3% річних та 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.Д. Вибодовський

Віддрук 3 прим.:

1- до справи

2- позивачу - ІНФОРМАЦІЯ_1

3 - відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_2