Постанова

від 05.06.2024 по справі 924/87/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року Справа № 924/87/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УАНПРАЙС ЦЕНТР" на рішення господарського суду Хмельницької області, ухваленого 21.03.24р. суддею Вибодовським О.Д. о 11:30 у м.Хмельницькому, повний текст складено 21.03.24р. у справі №924/87/24

за позовом Фізичної особи-підприємця Залуцької Катерини Олександрівни, м.Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УАНПРАЙС ЦЕНТР", м.Київ

про стягнення 123 117,85 грн.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява ФОП Залуцької Катерини Олександрівни, м.Хмельницький до ТОВ "УАНПРАЙС ЦЕНТР", м.Київ про стягнення 123 117,85 грн.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.03.2024 у справі № 924/87/24 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УАНПРАЙС ЦЕНТР" на користь ФОП Залуцької Катерини Олександрівни - 110 388,00 грн - заборгованість по сплаті суборендної плати, 10 365,17 грн - пені, 1 439,46 грн - інфляційних нарахувань, 925,22 грн - 3% річних та 3 028,00 грн - витрат по оплаті судового збору.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст. 30 ГПК України, постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/6644/18, від 07.07.2020 у справі №910/10647/18, від 16.02.2021 у справі №911/2390/18, прийшов до висновку про підсудність вказаної справи господарському суду Хмельницької області. Крім того, з посиланням на ст.ст. 11, 509, 526, 530, 546, 547, 612, 625, 626, 628, 759, 762, 763, 774 ЦК України, ст.ст. 179, 283, 284, 286, 343 ГК України, умови договору, умови додаткових договорів, доказів наявних в матеріалах справи, прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Не погодившись із винесеним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області у справі №924/87/24 та ухвалити нове рішення яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Вказує, що зобов`язання сторін за договором П/24-10/21 від 26.10.2021 із додатками та додатковими угодами до нього, припинилися з моменту розірвання вказаного договору за взаємною згодою сторін та на умовах, визначених сторонами під - час досягнення такої згоди, а тому донарахування орендної плати є безпідставним, оскільки це не передбачено угодою сторін про розірвання договору суборенди.

Вважає, що нарахування штрафних санкцій за договором, зокрема пені, є безпідставним оскільки відповідне право позивача, передбачене п.5.3. договору суборенди, припинилося у зв`язку з розірванням договору.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УАНПРАЙС ЦЕНТР» від 05.04.2024 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.03.2024 року у справі №924/87/24 - без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "УАНПРАЙС ЦЕНТР" на рішення господарського суду Хмельницької області від 21.03.24 у справі №924/87/24 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційні скарги в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між Фізичною особою-підприємцем Залуцькою Катериною Олександрівною, м. Хмельницький як орендарем (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю УАНПРАЙС ЦЕНТР, м. Київ як суборендарем (далі - Відповідач) 26 жовтня 2021 року було укладено Договір №П/24-10/21 суборенди частини нежитлового приміщення (далі по тексту - Договір).

Згідно п.1.1. - 1.5. Договору, Відповідачу надавалася у тимчасове платне користування частина нежитлового приміщення площею 224 кв. м. для використання в його господарській діяльності, а саме для розміщення магазину з продажу товарів переважно непродовольчого асортименту за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам' янецька, 19-А.

За Актом приймання-передачі від 07.11.2021 Позивач передав, а Відповідач прийняв в суборенду частину нежитлового приміщення площею 224 м. кв., що знаходиться в нежитловій будівлі ТГРК Либідь Плаза за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 19-А.

Позивач свій обов`язок щодо надання Відповідачу нежитлового приміщення в суборенду (п. 1.3 Договору) виконав належним чином, підписавши Акт приймання-передачі від 07.11.2021 без зауважень та заперечень, зазначивши, що приміщення на момент передачі знаходиться в належному технічному та санітарному стані, придатне для використання за цільовим призначенням відповідно до умов Договору. Будь-яких претензій щодо неможливості використання майна за цільовим призначенням (суборенда) чи його непридатність Відповідачем не заявлялось.

Відповідно до п.2.1. Договору розмір суборендної плати в місяць встановлювався за погодженням Сторін та склав з дати, що наступала після періоду проведення підготовчих робіт згідно підпункту 2.1.1. Договору (з 07.12.2021) - 179 200,00 грн (сто сімдесят дев`ять тисяч двісті гривень 00 копійок) за весь об`єкт суборенди. Розрахунки за Договором здійснювалися шляхом перерахування Суборендарем грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендаря (п.2.7 Договору).

Згідно з п.2.4. Договору Орендар гарантував збереження розміру суборендної плати незмінним протягом першого року суборенди, відрахованого з дня підписання Сторонами Акту приймання-передачі об`єкту суборенди. Починаючи з другого року суборенди, і протягом терміну дії Договору, що залишився, Орендар мав право на зміну розміру суборендної плати (індексацію) не частіше одного разу на рік і не більше, ніж на 8% від розміру діючого на момент підвищення суборендної плати. Зміна розміру суборендної плати здійснювалася без підписання Сторонами додаткових договорів до Договору, і набирала чинності з першого місяця кожного наступного року суборенди.

Відповідно до укладеного між сторонами 01 березня 2022 року додаткового договору №1 до Договору, на період з 01.03.2022 по 31.03.2022 (включно) розмір суборендної плати, з урахуванням наданої Орендарем Суборендарю знижки був встановлений в сумі 125 440,00 грн за об`єкт суборенди, а на період з 01.04.2022 по 30.04.2022 (включно) - в сумі 161 280,00 грн за об`єкт суборенди.

Додатковим договором №2 до Договору, укладеним сторонами 24 квітня 2023 року, було передбачено, що на період з 01.05.2023 по 30.06.2023 (включно), - з урахуванням наданої Орендарем Суборендарю знижки, розмір суборендної плати становив 174 182,00 грн за об`єкт суборенди в місяць.

Відповідно до п.4.1. Договору строк суборенди був встановлений 35 (тридцять п`ять) календарних місяців з дати підписання сторонами Договору, тобто до 26 вересня 2024 року.

Згідно п. 4.2. Договору Суборендар мав право відмовитися від Договору до закінчення строку його дії (достроково), попередивши письмово про це Орендаря за 60 календарних днів до моменту майбутнього розірвання Договору.

Умовами вищевказаних додаткових договорів була зафіксована домовленість сторін про те, що у випадку відмови Суборендаря від Договору до закінчення строку його дії (достроково), надані Орендарем Суборендарю знижки автоматично анулюються, а суборендна плата за цей період нараховується в розмірі, що передбачений п.2.1. Договору із застосуванням п.2.4. Договору.

Листом №11/03 від 03.07.2023 Відповідач повідомив Позивача про збитковість діяльності магазину протягом певного часу, просив прийняти рішення щодо подальшої співпраці за договором або, в іншому випадку, вважати цей лист повідомленням про розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою Відповідача в порядку та на умовах, встановлених Договором.

Позивач повідомив Відповідача, що приймає вищевказаний лист як повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою Відповідача в порядку та на умовах, встановлених пунктом 4.2. Договору (лист №264/08-23 від 31.08.2023).

Враховуючи вищевказане, Позивач вважає, що надані ним Відповідачу знижки на оплату суборендної плати, за періоди березень-квітень 2022р. та травень-червень 2023р. анулювалися.

Лист Позивача №264/08-23 від 31.08.2023 був надісланий електронною поштою за адресами Відповідача, зазначеними в розділі 7 Договору Повідомлення та інші документи, а також додатково цінним листом з описом вкладення - за адресою листування, зазначеною Відповідачем в розділі 10 Договору Реквізити сторін. Заперечень або додаткових пропозицій, у відповідь на цей лист, з боку Відповідача не надходило.

Акт приймання-передачі (повернення) об`єкту суборенди був підписаний сторонами 29 вересня 2023 року, але порушуючи взяті на себе договірні зобов`язання, Відповідач не здійснив доплату суборендної плати за періоди березень-квітень 2022р. та травень-червень 2023р., в результаті чого за Відповідачем утворилась заборгованість по суборендній платі в загальній сумі 110 388,00 грн.

21 листопада 2023 року Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія №268/11-23 про погашення заборгованості та сплату пені, втрат від інфляції, 3% річних від простроченої суми.

Додатково, скановані копії претензії, додатків до неї та доказів їх направлення Відповідачу 30 листопада 2023 року Позивачем були надіслані електронною поштою за адресами Відповідача, зазначеними в розділі 7 Договору Повідомлення та інші документи. Однак, звернення залишилося без відповіді, а заборгованість - непогашеною.

Відповідно до п.5.3. Договору, у випадку прострочення по сплаті платежів, передбачених п. 2.1., п.2.2., п.2.5 Договору, Суборендар, на вимогу Орендаря, зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення виконання зобов`язання, включаючи день оплати. Сторонами погоджено, що при нарахуванні штрафних санкцій (пені) за пунктом 5.3. Договору положення ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України не застосовуються та пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання (п.5.4. Договору).

Оскільки, Відповідач порушував умови Договору щодо дотримання строків оплати Товару, окрім суми основного боргу Позивачем відповідно до п.5.3. Договору нараховано Відповідачу пеню в розмірі 10 365,17 грн за період з 30.09.2023 по 09.01.2024.

Також, Позивачем в порядку ст.625 ЦК України нараховано Відповідачу 925,22 грн - 3% річних та 1 439,46 грн - інфляційних втрат за період з 30.09.2023 по 09.01.2024.

Всього, сума заборгованості за Договором складає 123 117,85 грн, з яких 110 388,00 грн - основний борг, 10 365,17 грн - пені, 925,22 грн - 3% річних, 1 439,46 грн - інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 30 ГПК України передбачено виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Предметом спору у даній справі є суборендна плата за користування нерухомим майном, розташованим відповідно до договору у місті Хмельницькому. При цьому, адресою місцезнаходження Відповідача є м. Київ, проспект Бажана Миколи, буд.10 А, поверх 4.

Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

За наведеного, колегія суддів погоджується із місцевим господарськи судом, що оскільки правила виключної підсудності поширюються на спір щодо стягнення заборгованості зі сплати суборендної плати за користування нерухомим майном, розташованим у місті Хмельницькому, даний спір підлягає вирішенню згідно положень частини третьої статті 30 ГПК України у господарському суді Хмельницької області.

Аналогічна правова позиція щодо поширення виключної підсудності на спір щодо стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування нерухомим майном наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 по справі №911/2390/18.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як убачається із матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору суборенди частини нежитлового приміщення від 26.10.2021 №П/24-10/21, який в подальшому був припинений сторонами, а майно повернуто згідно акту приймання-передачі (повернення) від 29.09.2023 до договору суборенди частини нежитлового приміщення від 26.10.2021 №П/24-10/21.

Відповідно до ч.1 та ч.6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Згідно, із 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 774 ЦК України передбачено, що передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач як орендар по Договору виконав свої зобов`язання в повному обсязі.

Як зазначалося вище, в подальшому, листом №11/03 від 03.07.2023 відповідач повідомив Позивача про збитковість діяльності магазину протягом певного часу, просив прийняти рішення щодо подальшої співпраці за договором або, в іншому випадку, вважати цей лист повідомленням про розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою Відповідача в порядку та на умовах, встановлених Договором.

Позивач повідомив Відповідача, що приймає вищевказаний лист як повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою Відповідача в порядку та на умовах, встановлених пунктом 4.2. Договору (лист №264/08-23 від 31.08.2023).

Згідно п. 4.2. Договору Суборендар мав право відмовитися від Договору до закінчення строку його дії (достроково), попередивши письмово про це Орендаря за 60 календарних днів до моменту майбутнього розірвання Договору.

Умовами вищевказаних додаткових договорів була зафіксована домовленість сторін про те, що у випадку відмови Суборендаря від Договору до закінчення строку його дії (достроково), надані Орендарем Суборендарю знижки автоматично анулюються, а суборендна плата за цей період нараховується в розмірі, що передбачений п.2.1. Договору із застосуванням п.2.4. Договору.

Позивач вважає, що надані ним Відповідачу знижки на оплату суборендної плати, за періоди березень-квітень 2022р. та травень-червень 2023р. анулювалися.

Акт приймання-передачі (повернення) об`єкту суборенди був підписаний сторонами 29 вересня 2023 року, але порушуючи взяті на себе договірні зобов`язання, Відповідач не здійснив доплату суборендної плати за періоди березень-квітень 2022р. та травень-червень 2023р., в результаті чого за Відповідачем утворилась заборгованість по суборендній платі в загальній сумі 110 388,00 грн.

Колегія суддів зауважує, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань. Навіть після припинення дії договору невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом всього часу, коли існує відповідне зобов`язання.

При цьому, доводи скаржника про те, що зобов`язання сторін за договором П/24-10/21 від 26.10.2021 із додатками та додатковими угодами до нього, припинилися з моменту розірвання вказаного договору за взаємною згодою сторін та на умовах, визначених сторонами під - час досягнення такої згоди, а тому донарахування орендної плати є безпідставним не беруться судовою колегію до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, судова колегія вважає обґрунтованою заборгованість Відповідача по Договору станом на 09.01.2024 в сумі 110 388,00 грн, що підтверджується довідкою про стан взаєморозрахунків, виписками по банківських рахунках.

Крім того, позивачем було нараховано відповідно до п.5.3. Договору нараховано Відповідачу пеню в розмірі 10 365,17 грн за період з 30.09.2023 по 09.01.2024 та в порядку ст.625 ЦК України нараховано Відповідачу 925,22 грн - 3% річних та 1 439,46 грн - інфляційних втрат за період з 30.09.2023 по 09.01.2024.

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ч.2 ст. 343 ГК України і ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 4статті 631 ЦК України передбачено, щозакінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно із п.5.3. Договору, у випадку прострочення по сплаті платежів, передбачених п. 2.1., п.2.2., п.2.5 Договору, Суборендар, на вимогу Орендаря, зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення виконання зобов`язання, включаючи день оплати. Сторонами погоджено, що при нарахуванні штрафних санкцій (пені) за пунктом 5.3. Договору положення ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України не застосовуються та пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання (п.5.4. Договору).

Враховуючи наведені положення законодавства, колегія суддів зауважує, що строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, зокрема, в частині оплати поставленого товару, тому помилковим є твердження скаржника про відсутність підстав для нарахування пені поза межами строку дії договору за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, яке мало місце під час дії цього договору.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 04.05.2018 у справі № 927/333/17.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія вважає його правильним та арифметично вірним. А тому погоджується із місцевим господарським судом, про задоволення позову в частині нарахування 10 365,17 грн - пені, 1 439,46 грн - інфляційних нарахувань, 925,22 грн - 3% річних.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується зі висновком суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.03.2024 у справі № 924/87/24 прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УАНПРАЙС ЦЕНТР" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.03.2024 у справі № 924/87/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.03.2024 у справі №924/87/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу № 924/87/24 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.