Ухвала

від 12.03.2024 по справі 904/2395/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/2395/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючої - Вронської Г.О., суддів - Бакуліної С.В., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Долгополової Ю.А.,

представників учасників справи:

від позивача: Приятеленко Т.В.,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

в складі колегії суддів: головуючого - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Коваль Л.А.

від 12.12.2023

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕГРА ЛОДЖИСТІКС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА"

про стягнення 5 298 295,31 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕГРА ЛОДЖИСТІКС" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення 2 032 872,32 грн пені у розмірі 0,1 % від суми непоставленого у строк товару, 1 015 495,98 грн п`ятнадцяти процентів річних та 2 249 927,10 грн інфляційних втрат.

2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем умов договору від 29.10.2021 № 29/10-2021 (далі - Договір) у частині поставки товару в строк, визначений специфікацією від 18.01.2022 № 2.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2023 у справі № 904/2395/23 у задоволенні позову відмовлено.

4. Суд першої інстанції погодився з доводами Відповідача, що за умовами додаткової угоди від 20.10.2022 № 2 поставка товару за специфікацією від 18.01.2022 № 2 мала відбутися до 03 грудня 2022 року, тоді як Позивач нарахував пеню, п`ятнадцять процентів річних та інфляційні втрати за період березень-жовтень 2022 року. Крім того, за твердженням суду першої інстанції, застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК країни) щодо стягнення з Відповідача суми індексу інфляції та п`ятнадцяти процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з суми попередньої оплати, перерахованої за договором, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні наведеної статті.

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2023 апеляційну скаргу Позивача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2023 у справі № 904/2395/23 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 2 032 872,32 грн пені у розмірі 0,1 % від суми непоставленого у строк товару та судовий збір за подання позову в розмірі 30 493,09 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

6. Суд апеляційної інстанції встановив, що додаткова угода від 20.10.2022 № 2 містить умову про нові строки поставки товару за специфікацією від 18.01.2022 № 2, проте не врегульовує питання щодо вже допущеного Відповідачем порушення зобов`язання з поставки товару в строк, визначений цією специфікацією. Водночас застосування до спірних правовідносин статті 625 ЦК України не є можливим, а посилання Позивача на цю норму, як на підставу позовних вимог про стягнення процентів річних та інфляційних втрат, є помилковим. Відповідальність у розмірі п`ятнадцяти процентів річних, передбачена пунктом 12.8 Договору, встановлена за порушення грошового зобов`язання, а отже не є процентами, встановленими як відповідальність за порушення зобов`язання з поставки товару відповідно до частини третьої статті 693 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи

7. Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2023, у якій просить скасувати її та залишити без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2023 у справі № 904/2395/23.

8. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, стверджуючи, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував частину першу статті 612 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 917/265/18: "Необхідно розрізняти поняття "додаток до договору" та "додаткова угода до договору". Додаток до договору - це документ, який містить доповнення, уточнення, додаткові роз`яснення, пояснення умов договору, перелік конкретних товарів, послуг тощо. Отже, додаток до договору - це документ, який уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов. Водночас додаткова угода є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору, і саме до додаткової угоди можуть застосовуватися вимоги статті 654 ЦК України, а також положення про нікчемність".

9. Ухвалою від 05.02.2024 Верховний Суд встановив учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу - до 23 лютого 2024 року.

10. 01 березня 2024 року, тобто поза межами встановленого Судом строку, Позивач за допомогою засобів поштового зв`язку подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін; стягнути зі Скаржника на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції. У відзиві Позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести.

11. Позивач також подав заяву, в якій повідомив, що докази сплати судових витрат будуть подані Суду не пізніше п`яти днів після ухвалення судового рішення.

12. Відповідно до частини другої статті 118 ГПК України заяви, скарги та документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

13. Зважаючи, що Позивач пропустив строк на подання відзиву та у встановленому ГПК України порядку не звернувся до Суду з клопотанням про продовження цього строку, Суд залишає відзив на касаційну скаргу без розгляду та не бере його до уваги при розгляді справи.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

14. 29 жовтня 2021 року Позивач та Відповідач уклали Договір, у порядку та на умовах якого Відповідач (продавець) зобов`язується передати у власність Позивача (покупця) колісну продукцію (далі - Товар), а Покупець - прийняти та оплатити її у повному обсязі. Найменування, асортимент, кількість, ціна, умови та строки поставки Товару зазначаються у специфікаціях, які оформлюються у вигляді додатків і складають невід`ємну частину Договору (пункт 1.1 Договору).

15. Строк постачання Товару зазначається у додатках до Договору (пункт 3.2 Договору).

16. Покупець здійснює оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Валюта платежу - українська гривня (пункт 5.1 Договору).

17. Строк оплати - протягом 5 (п`яти) банківських днів на підставі пред`явленого продавцем рахунку на попередню оплату, якщо інше не передбачено у додатках до Договору (пункт 5.2 Договору).

18. У разі порушення строків постачання Товару продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від суми непоставленого в строк Товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня (пункт 7.3 Договору).

19. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині невиконаних зобов`язань - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Датою підписання Договору слід вважати дату, вказану в правому верхньому кутку на першій сторінці цього Договору (пункт 12.1 Договору).

20. Сторони домовилися встановити відсотки річних за порушення виконання грошових зобов`язань у розмірі п`ятнадцяти відсотків (пункт 12.3 Договору).

21. 18 листопада 2021 року Позивач та Відповідач уклали специфікацію № 1 товарів, що постачаються Позивачу. Зазначеною специфікацією погоджено поставку коліс суцільнокатаних для залізничного рухомого складу м/с2 у кількості 160 штук на суму 5 184 000 грн з ПДВ. Термін поставки Товару - листопад 2021 pоку за умови своєчасного зарахування грошових коштів у порядку передоплати на рахунок продавця. Цей додаток є невід`ємною частиною Договору.

22. 30 грудня 2021 року Позивач та Відповідач уклали додаткову угоду № 1 до Договору, виклавши пункт 12.1 Договору у редакції, згідно з якою Договір набуває чинності з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2022 pоку, а в частині невиконаних зобов`язань за Договором - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Усі інші умови Договору залишилися незмінними і сторони підтвердили за ними свої зобов`язання.

23. 18 січня 2022 року Позивач та Відповідач уклали специфікацію № 2 товарів, що постачаються Позивачу. Зазначеною специфікацією погоджено поставку коліс суцільнокатаних для залізничного рухомого складу м/с2 у кількості 320 штук на суму 10 560 000 грн з ПДВ. Датою поставки залізничним транспортом вважається дата штемпеля станції вантажовідправника у залізничній накладній. Покупець здійснює оплату Товару, зазначеного у специфікації, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості Товару на рахунок продавця в наступному порядку: 100 % передоплата протягом 5 календарних днів з дати виставлення рахунку продавцем. Термін поставки Товару - лютий 2022 pоку за умови своєчасного зарахування грошових коштів у порядку передоплати на рахунок продавця. Цей додаток є невід`ємною частиною Договору.

24. Відповідно до платіжної інструкції від 27.01.2022 № 221 Позивач перерахував Відповідачу 10 560 000 грн за колеса суцільнокатні мехобработані 2 ГОСТ 10791 згідно з Договором, рахунком від 26.01.2022 № 190-1-00810, у тому числі ПДВ 20 % - 1 760 000 грн.

25. Позивач звернувся до Відповідача з претензією від 14.06.2022 № 225-14/06-22 щодо виконання обов`язків за Договором та сплати штрафних санкцій.

26. Відповідач надав Позивачу відповідь на претензію від 23.06.2022 № 399, зазначивши, що не відмовляється від виконання зобов`язань за Договором, проте послався на наявність форс-мажорних обставин.

27. 20 жовтня 2022 року Позивач та Відповідач уклали специфікацію № 3 товарів, що постачаються Позивачу. Зазначеною специфікацією погоджено поставку коліс суцільнокатаних для залізничного рухомого складу м/с2 у кількості 320 штук на суму 10 560 000 грн з ПДВ. Покупець здійснює оплату Товару, зазначеного у специфікації, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця в розмірі 100 % від вартості партії Товару, готового до відвантаження, протягом трьох банківських днів від дати отримання письмового повідомлення продавця про готовність до відвантаження партії Товару із обов`язковим зазначенням номеру залізничного вагону, в якому він буде відвантажуватися. Термін поставки Товару - жовтень-листопад 2022 pоку за умови своєчасного зарахування грошових коштів у порядку, передбаченому цією специфікацією. Цей додаток є невід`ємною частиною Договору.

28. 20 жовтня 2022 року Позивач та Відповідач уклали додаткову угоду № 2 до Договору, встановивши, що продавець на виконання специфікації від 18.01.2022 № 2 здійснює поставку Товару (колеса суцільнокатані для залізничного рухомого складу м/с2) у такому порядку:

- перша партія товару за специфікацією від 18.01.2022 № 2 - 160 (сто шістдесят) суцільнокатаних коліс, що відвантажуються в одному залізничному вагоні, постачається протягом трьох робочих днів від дати поставки аналогічної партії товару за специфікацією від 20.10.2022 № 3;

- друга партія товару за специфікацією від 18.01.2022 № 2 - 160 (сто шістдесят) суцільнокатаних коліс, що відвантажуються в одному залізничному вагоні, постачається протягом трьох робочих днів від дати поставки аналогічної партії товару за специфікацією від 20.10.2022 № 3.

Решту умов Договору, що не передбачені додатковою угодою, залишено без змін.

29. У травні 2023 року Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Відповідача пені та п`ятнадцяти процентів річних за період з 01 березня 2022 року до 20 жовтня 2022 року, а також інфляційних втрат за період березень-жовтень 2022 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

30. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов наступних висновків.

31. Як вже було зазначено, підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував частину першу статті 612 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 917/265/18.

32. Суд звертає увагу, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

33. Більш того, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, обов`язковою умовою є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

34. Суд зауважує, що ГПК України та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку.

35. Задля визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

36. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини". Так, на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, щодо якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні ознаки з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність ознак слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

37. У справі № 917/265/18, на яку посилається Скаржник, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.11.2020 (з урахуванням ухвали Господарського суду Полтавської області від 15.12.2020 про виправлення описки) частково задоволено заяву про заміну сторони у справі. Замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області у справі № 917/265/18 щодо стягнення 1 597 500,00 грн заборгованості за простроченим кредитом, 2 669 711,05 грн заборгованості за простроченими відсотками, 38 132,08 грн пені за несвоєчасне повернення відсотків, 5 688,88 грн трьох процентів річних від суми прострочених відсотків, 71 661,20 грн штрафу, з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста". В іншій частині заяви про заміну сторони у справі № 917/265/18 відмовлено.

38. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.11.2020 у справі № 917/265/18 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви про заміну сторони у справі № 917/265/18.

39. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що текст нотаріально посвідченого договору від 31.08.2020 № 2302/К/1, на підставі якого, за твердженням заявника, у нього виникли відповідні права, не свідчить, що такі права виникли щодо Приватного підприємства "КремАвто-Плюс". Витяг з додатку № 1 до цього договору, де міститься посилання на Приватне підприємство "КремАвто-Плюс", викладений на кількох сторінках, які не прошиті та не пронумеровані. На сторінці, де міститься посилання на Приватне підприємство "КремАвто-Плюс", відсутні підписи. Додаток № 1 не посвідчений нотаріально, що є обов`язковим, якщо він визначає предмет договору, який сторони домовилися посвідчити нотаріально. У ньому також не визначено обсяг, в якому до набувача перейшли права щодо Приватного підприємства "КремАвто-Плюс".

40. Постановою Верховного Суду від 31.05.2021 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2021, а справу № 917/265/18 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

41. У цій постанові Верховний Суд зауважив, що, пославшись на статтю 654 ЦК України, згідно з якою зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, та зазначивши, що додаток № 1 до договору укладений у простій письмовій формі, апеляційний суд дійшов висновку, що такий додаток є нікчемним, а отже матеріали справи не містять доказів набуття новим кредитором відповідних прав.

Водночас суд касаційної інстанції не погодився з наведеними висновками апеляційного суду та звернув увагу на потребу розмежування понять "додаток до договору" і "додаткова угода до договору".

Верховний Суд виснував, що додаток до договору - це документ, який містить доповнення, уточнення, додаткові роз`яснення, пояснення умов договору, перелік конкретних товарів, послуг тощо. Отже, додаток до договору - це документ, який уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов. Натомість додаткова угода є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору, і саме до додаткової угоди можуть застосовуватися вимоги статті 654 ЦК України, а також положення про нікчемність.

Суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин вимоги статті 654 ЦК України, не з`ясувавши правової природи підписаного між сторонами додатку.

Додаток № 1 є невід`ємною частиною договору. До нього здійснено безпосередню відсилку у договорі про відступлення прав вимоги від 31.08.2020 № 2302/К/1. Вимоги про викладення додатків до договору на спеціальних бланках законодавством не передбачені (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 464/8424/15-ц).

Апеляційний суд встановив, що безпосередньо договір про відступлення прав вимоги від 31.08.2020 № 2302/К/1 посвідчений нотаріально. Водночас відхилення судом апеляційної інстанції додатку № 1 до цього договору лише з посиланням, що він був укладений у простій письмовій формі, без з`ясування правової природи відповідного додатку та надання оцінки його оригіналу, є передчасним.

42. Суд звертає увагу, що у справі № 917/265/18 оскаржувалася постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції, якою частково задоволено заяву про заміну сторони у справі (стягувача у виконавчому провадженні). Водночас у цій справі (№ 904/2395/23) спірні правовідносини виникли на підставі договору поставки, що був укладений між Позивачем та Скаржником.

43. Системно проаналізувавши доводи та аргументи Скаржника, Верховний Суд вважає, що правовідносини у справі № 917/265/18 та справі, що переглядається, не є подібними за змістовним критерієм.

44. Крім того, обґрунтовуючи обрану підставу касаційного оскарження, Скаржник стверджує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини першої статті 612 ЦК України без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 917/265/18.

45. Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

46. Водночас у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 917/265/18 не досліджувалися та не вирішувалися питання, пов`язані з простроченням боржника. Верховний Суд не застосовував статтю 612 ЦК України (посилання на цю норму відсутні в тексті постанови) та не формував жодних висновків щодо її застосування.

Поняття "додаток до договору" та "додаткова угода до договору" розмежовувалися Верховним Судом у розрізі статті 654 ЦК України та положень цивільного законодавства про нікчемність.

47. У цій справі (№ 904/2395/23) Скаржник обґрунтовує потребу застосування вимог частини першої статті 612 ЦК України до додаткової угоди від 20.10.2022 № 2, тоді як у справі № 917/265/18, на яку він посилається у касаційній скарзі, відсутні будь-які висновки Верховного Суду з цього питання.

48. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу (частина друга статті 296 ГПК України).

49. У пункті 56 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" від 02.03.1987 (заяви №№ 9562/81, № 9818/82) зазначається, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

50. Таким чином, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

51. На підставі викладеного вище касаційне провадження у цій справі, що відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

52. Будь-які інші підстави касаційного оскарження Скаржник не зазначив та не обґрунтував.

Судові витрати

53. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі № 904/2395/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко