Постанова

від 21.03.2024 по справі 906/133/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/133/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жайворонок Т. Є. - головуючого, Ємця А.А., Колос І. Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маклаут Регіон»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 (у складі колегії суддів: Тимошенко О. М. (головуючий), Юрчук М. І., Крейбух О. Г.) та на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.10.2023 (суддя Шніт А. В.) про відмову у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маклаут Регіон» на дії державного виконавця

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маклаут Регіон»

до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»

про стягнення 1 649 331,71 грн,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Маклаут Регіон» (далі - скаржник, ТОВ «Маклаут Регіон») звернулося до місцевого господарського суду із скаргою на дії старшого державного виконавця Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондарчука Кирила Степановича (далі - державний виконавець) щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, в якій просило визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця від 22.09.2023 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 72862175; зобов`язати державного виконавця поновити виконавче провадження № 72862175.

Скарга мотивована тим, що постанова державного виконавця від 22.09.2023 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні прийнята протиправно, в порушення положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI), тому підлягає скасуванню; філія «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» є державним підприємством, відтак державний виконавець зобов`язаний був застосувати Закон № 4901-VI, який є пріоритетним порівняно із Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), та виконати рішення суду за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку ст. 4 Закону № 4901-VI.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.10.2023, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2024, у задоволенні скарги позивача відмовлено.

Судові рішення обґрунтовані тим, що дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні є законними та були здійсненні відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону № 1404-VIII, оскільки примусове виконання наказу суду у даній справі обмежене законодавчими положеннями про обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні у разі включення державного підприємства-боржника до переліку об`єктів великої приватизації.

Доводи скаржника про помилкове незастосування державним виконавцем у даному випадку положень ст. 4 Закону № 4901-VI суди відхилили, врахувавши при цьому правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16 про те, що на державне підприємство, яке включене до переліку об`єктів приватизації, не поширюються гарантії виконання державою судового рішення згідно ст. 4 Закону № 4901-VI.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «Маклаут Регіон», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення, та прийняти нове рішення про задоволення скарги на дії державного виконавця.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що у даному випадку рішення суду має бути виконане за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку ст. 4 Закону № 4901-VI. Зупинення виконавчого провадження при зверненні стягнення на кошти державного підприємства не передбачене положеннями Закону 4901-VI, тому дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні суперечать цьому Закону та є протиправними.

Скаржник також вказав, що у даному випадку наявні обставини втручання держави у його право на мирне володіння майном (грошовими коштами), яке здійснюється не на підставі принципу верховенства права та є непропорційним меті втручання, якою є запобігання знецінення активів підприємства, що підлягає приватизації, що не було враховано державним виконавцем при винесення постанови від 22.09.2023 про зупинення вчинення виконавчих дій.

Окрім того, скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій безпідставно здійснили посилання на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16, оскільки правовідносини у справі Верховного Суду та у справі, яка розглядається, не є подібними.

Одночасно скаржник висловив незгоду з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у згаданій справі про те, що на державне підприємство, яке включене до переліку об`єктів приватизації, не поширюються гарантії виконання державою судового рішення згідно ст. 4 Закону № 4901-VI, а тому вважає наявними підстави для відступлення колегією суддів від такого висновку Великої Палати Верховного Суду.

При цьому відповідного клопотання в порядку ст. 303 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржником не заявлено.

Обґрунтовуючи підстави для відступу від уже сформованої правової позиції Великої Палати Верховного Суду у наведеній постанові, скаржник зазначив, що:

включення державою державного підприємства до переліку об`єктів приватизації не гарантує та не пришвидшує виконання державним підприємством-боржником судового рішення, суттєво, на невизначений строк, затримує виконання таким підприємством рішення суду, через що стягувач позбавлений можливості отримати грошові кошти протягом тривалого часу;

у разі прийняття державою рішення про приватизацію державного підприємства, у зв`язку із чим зупиняється виконання цим підприємством судового рішення, держава має гарантувати виконання судового рішення протягом розумного строку, який би не створював для стягувача надмірного тягаря;

відповідно до ст. 1, 2, 4 Закону № 4901-VI держава надала кредиторам будь-яких державних підприємств гарантії виконання нею рішень судів, за якими боржниками є такі підприємства, якщо вони самі не виконують ці рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, не поділяючи державні підприємства за видами, категоріями чи іншими ознаками.

Отже, наведений вище правовий висновок Великої Палати Верховного Суду про правомірність зупинення вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, і відсутності підстав для застосування ст. 4 Закону № 4901-VI у такому випадку, на думку скаржника, є помилковим, та має бути сформований наступним чином: «Якщо держава прийняла рішення про приватизацію майна державного підприємства, у зв`язку з чим зупинене виконання таким підприємством судового рішення на невизначний строк, то держава має гарантувати виконання таким державним підприємством судового рішення протягом розумного строку, який би не створював для кредитора надмірного тягаря», що відповідає нормам ст. 4 Закону № 4901-VI.

Ухвалою Верховного Суду 28.02.2024 відкрито касаційне провадження у даній справі з підстави, передбаченої абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Філія «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» 13.03.2024 надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечила доводи касаційної скарги, просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, врахувавши подані заперечення у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що філія «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» є відокремленим структурним підрозділом Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія».

Згідно ч. 1-3 ст. 95 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Отже, відокремлений підрозділ (філія) не є юридичною особою, є складовою частини юридичної особи, яка його створила, а тому не може від свого імені відкривати рахунки, набувати майно, нести юридичну відповідальність. Юридична особа несе повну юридичну відповідальність по зобов`язаннях, що виникають з діяльності її відокремленого підрозділу (філії).

Згідно ч. 3 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (далі - Закон № 2269-VIII) до об`єктів великої приватизації належать об`єкти державної або комунальної власності (єдині майнові комплекси державних підприємств та пакети акцій (часток) суб`єктів господарювання, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі) та пули, вартість активів яких (для пулу - загальна вартість активів об`єктів приватизації, з яких сформовано пул) згідно з даними фінансової звітності за останній звітний рік перевищує 250 мільйонів гривень.

Приватизація об`єктів державного і комунального майна здійснюється поетапно відповідно до порядку, встановленому у ч. 1 ст. 10 Закону № 2269-VIII, і вважається завершеною з моменту продажу такого об`єкта та переходу до покупця права власності або завершення розміщення акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформляється наказом відповідного органу приватизації (ч. 2 цієї статті).

Перелік об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України (ч. 2 ст. 11 Закону № 2269-VIII).

Суди з`ясували, що 10.05.2018 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 358-р затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році, до якого внесено Публічне акціонерне товариство «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (розмір державного пакету акцій 100%).

08.06.2018 наказом Фонду державного майна України № 761 (далі - наказ ФДМУ № 761) прийнято рішення про приватизацію об`єкта державної власності - державного пакета акцій розміром 100% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія».

22.12.2018 наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1955 змінено тип Публічного акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» з публічного на приватне, і перейменоване в Акціонерне товариство «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (далі - АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»). Вказано, що АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» є правонаступником майнових прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія».

16.01.2019 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 36-р затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності, проведення якої продовжено, відповідно до якого об`єктом приватизації Фонду державного майна України в добувній промисловості визначено АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» із зазначенням розміру пакету акцій - 100%.

16.06.2021 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 662-р затверджено умови продажу державного пакету акцій АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на аукціоні з умовами. Проведення аукціону доручено ФДМУ.

У січні 2023 року ТОВ «Маклаут Регіон» звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії 1 649 331,71 грн боргу за договором поставки від 22.11.2022 № ВДТ365-331/3-22.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.04.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023, присуджено до стягнення з АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії 1 611 394,27 грн заборгованості за поставлений товар.

07.08.2023 на примусове виконання судових рішень видано наказ.

22.09.2023 державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 72862175 з примусового виконання наказу суду від 07.08.2023.

У цей же день, 22.09.2023, державний виконавець виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі наказу ФДМУ № 761.

Такі дії державного виконавця стали підставою для звернення ТОВ «Маклаут Регіон» до суду із скаргою в порядку ст. 339 ГПК України, з вимогами скасувати постанову державного виконавця від 22.09.2023 про зупинення вчинення виконавчих дій та зобов`язати останнього поновити виконавче провадження № 72862175.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 ст. 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 26 Закону 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення та виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50% статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Частиною 7 ст. 35 Закону 1404-VIII встановлено, що у випадку, передбаченому п. 12 ч. 1 ст. 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації.

Таким чином, положеннями Закону 1404-VIII передбачено обов`язок державного виконавця зупиняти вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Як установили суди попередніх інстанцій, з 2018 року АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (разом із відокремленими підрозділами) включено державою до переліку об`єктів великої приватизації.

Отже, станом на дату укладення договору поставки (22.11.2022), заборгованість за яким присуджена до стягнення з АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії рішенням у цій справі, та станом на дату звернення ТОВ «Маклаут Регіон» з позовом у цій справі (23.01.2023) обставини включення АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» до переліку об`єктів великої приватизації державної власності вже існували.

Водночас судами попередніх інстанції не встановлено припинення дії обставин, які стали підставою для винесення державним виконавцем постанови від 22.09.2023 про зупинення вчинення виконавчих дій.

У той же час, на законодавчому рівні (у п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону № 1404-VIII) чітко обумовлено неможливість проведення виконавцем виконавчих дій у разі включення боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

У постанові від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16 Велика Палата Верховного Суду у питанні вирішенні виключної правової проблеми «Про правомірність зупинення вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження")» дійшла наступних правових висновків.

Закон № 4901-VI було прийнято 05.06.2012, зокрема, з метою надання державних гарантій щодо виконання зобов`язань перед кредиторами державних підприємств, які не підлягали приватизації.

Встановлена у ч. 2 ст. 4 Закону № 4901-VI державна гарантія поширювалась на коло суб`єктів, визначених ст. 2 цього Закону, до яких віднесено й державні підприємства, і передбачала виконання державою рішення суду про стягнення коштів, у тому числі, з державного підприємства за рахунок бюджетних коштів у разі, якщо таке рішення суду не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи, зокрема, мету прийняття Закону № 4901-VI щодо забезпечення державних гарантій для підприємств, які не підлягають приватизації, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що обсяг державної гарантії щодо виконання судових рішень за Законом № 4901-VІ не може виходити за межі тих державних підприємств (юридичних осіб), майно яких не підлягає приватизації. Державне підприємство є юридичною особою та повинно нести відповідальність за своїми зобов`язаннями належним йому майном відповідно до загальних положень ст. 96 ЦК України.

У випадку включення державного підприємства до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, за висновками Великої Палати Верховного Суду:

на таке державне підприємство (юридичну особу) не поширюються гарантії виконання державою судового рішення згідно ч. 2 ст. 4 Закону № 4901-VI, оскільки кредитор вправі задовольнити свої вимоги за рахунок активів боржника у виконавчому провадженні з урахуванням особливостей приватизації такого підприємства;

виконавець має підстави для зупинення виконавчого провадження з виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача, відповідно до положень п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону № 1404-VIII, адже зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду навела випадок, на який поширюються гарантії виконання державою судового рішення згідно ч. 2 ст. 4 Закону № 4901-VI, і виснувала, що за інших обставин зупинення вчинення виконавчих дій державним виконавцем є обмеженням, передбаченим п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону № 1404-VIII, і колегія суддів не вбачає правових підстав для відступлення від таких висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону № 1404-VIII, наведених у постанові від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16.

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

З огляду на предмет скарги, характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів відзначає, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16 ухвалена за схожого правового регулювання, зокрема щодо застосування положень п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону № 1404-VIII, тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано здійснили посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду у наведеній постанові під час вирішення даної справи.

Ураховуючи правове регулювання спірних правовідносин у розрізі актуальної судової практики щодо застосування п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону № 1404-VIII, з огляду на встановлені судами обставини, що відносно відповідача (державного підприємства-боржника) у справі розпочато і триває процедура приватизації у відповідності до норм Закону № 2269-VIII, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на правильному застосуванні норм права висновку, що примусове виконання наказу суду у даній справі обмежене законодавчими положеннями про обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні у разі включення державного підприємства-боржника до переліку об`єктів великої приватизації, відтак дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 72862175 є правомірними та були здійсненні відповідно до закону, що виключає можливість задоволення скарги позивача на такі дії державного виконавця.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє покликання скаржника в касаційній скарзі на безпідставне врахування судами попередніх інстанцій правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16 при розгляді даної справи та необхідність застосування у даному випадку положень ст. 4 Закону № 4901-VI.

У контексті доводів касаційної скарги Суд зазначає, що на момент перегляду справи в суді касаційної інстанції спеціальні норми, які регулюють спірні правовідносини, а саме положення п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону № 1404-VIII не скасовані та не визнанні неконституційними, а відтак підлягають застосуванню.

При цьому Суд враховує, що виконавче провадження № 72862175 відкрито державним виконавцем 22.09.2023 та того ж дня зупинено вчинення виконавчих дій, тому стверджувати про необґрунтовану затримку державою виконання судового рішення на час звернення позивача із скаргою на дії державного виконавця (жовтень 2023 року) недоцільно.

Разом з тим, повноваження/дискреція державного виконавця щодо можливості виконання судового наказу у справі вже на стадії відкриття виконавчого провадження була обмежена законодавчими положеннями про обов`язкове зупинення виконавчого провадження в силу прямої вказівки закону (п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону № 1404-VIII).

Суд відхиляє посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що в результаті зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні державним виконавцем здійснюється втручання у право скаржника на мирне володіння майном (грошовими коштами), оскільки у випадку, передбаченому п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону 1404-VIII, державний виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об`єкта приватизації, тобто скаржник матиме можливість отримати виконання судового рішення після закінчення строку дії відповідних обставин.

З огляду наведене вище, аргументи касаційної скарги ТОВ «Маклаут Регіон» про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду, оскільки усі доводи учасників справи, а також зібрані докази були предметом дослідження судів із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

В силу положень ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, Касаційний господарський суд, переглянувши оскаржувані судові рішення у цій справі в межах доводів касаційної скарги, вважає, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 та ухвала Господарського суду Житомирської області від 23.10.2023 прийняті з додержанням норм процесуального та матеріального права, а відтак підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маклаут Регіон» залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.10.2023 у справі № 906/133/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Є. Жайворонок

Судді: А. А. Ємець

І. Б. Колос