Постанова

від 19.03.2024 по справі 910/4475/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/4475/19 (910/3262/19)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Колос І. Б.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О. М.,

представників учасників справи:

позивача - Клименко О. В. (самопредставництво)

відповідача 1 - Пиріг О. В. (адвокат)

відповідача 2 - Безпалюк Н.В. (адвокат)

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1 - Ярошенко А. С. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Національного банку України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023

за позовом Національного банку України

до: Публічного акціонерного товариства "Златобанк";

Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго"

про визнання недійсним правочину

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. До Господарського суду міста Києва 15.03.2019 від Національного банку України (далі - позивач) надійшла позовна заява від 14.03.2019 №63-0006/14166 до Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (далі - ПАТ "Златобанк", відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Соларенерго" (далі - ТОВ "Соларенерго", відповідач 2) про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ТОВ "Соларенерго" від 12.02.2015 №12-1 про зарахування однорідних грошових вимог в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21.01.2013 №8/33/13-KLMV.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що майнові права за кредитним договором від 21.01.2013 № 8/33/13-KLMV перебувають у заставі Національного банку України відповідно до договору застави від 26.03.2014 №12/ЗМП/2, відтак порушує права останнього, як заставодержателя за вказаним договором застави та впливає на втрату предмета застави.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 (суддя Чеберяк П. П.) позов задоволено; визнано недійсним односторонній правочин - заяву ТОВ "Соларенерго" від 12.02.2015 №12-1 про зарахування однорідних грошових вимог в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21.01.2013 №8/33/13-KLMV; стягнуто з ПАТ "Златобанк" на користь Національного банку України судовий збір у розмірі 960,00 грн.; стягнуто з ТОВ "Соларенерго" на користь Національного банку України судовий збір у розмірі 960,00 грн.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 (колегія суддів: Остапенко О. М., Поляков Б. М., Сотніков С. В.) рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Національного банку України на користь ТОВ "Соларенерго" 2 881,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Національний банк України, не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати і залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункту 1 частини першої та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

4.2. Скаржник, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду, зазначає, зокрема, про те, що:

- судом апеляційної інстанції допущено порушення частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також безпідставно не застосував положення частини сьомої статті 75 ГПК України, а тому дійшов необґрунтованих висновків, що вплинули на правильне вирішення спору;

- апеляційний господарський суд залишив поза увагою, що судовими рішеннями у справі №910/20978/15 не досліджувалися обставини недійсності одностороннього правочину, як і не здійснювалася перевірка одностороннього правочину на предмет його відповідності вимогам законодавства;

- скаржник зауважує, що докази, які містяться в матеріалах справи №910/4475/19 (910/3262/19), не підтверджують ні розмір заборгованості ТОВ "Соларенерго" за кредитним договором, ні розміру вимог, набутих за договорами банківського рахунка/вкладу, тобто не доведено співмірність сум заборгованості за кредитним договором та вимог за договором банківського вкладу/ рахунку, що в свою чергу виключає підстави для зарахування зустрічних однорідних вимог;

- оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена неповноважним складом суду, сформованим внаслідок порушення пункту 4 частини першої статті 35 ГПК України. Відтак, за доводами скаржника, оскаржувана постанова ухвалена з порушенням статті 38 ГПК України, без заявлення самовідводу, за наслідком чого справа розглянута неповноважним складом суду, що є безумовною підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції (пункт 1 частини першої статті 310 ГПК України).

5. Доводи інших учасників справи

5.1. До Верховного Суду від ТОВ "Соларенерго" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ТОВ "Соларенерго" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5.2. Від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа) надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому третя особа просить задовольнити в повному обсязі касаційну скаргу Національного банку України. Крім того, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб також погоджується з доводами скаржника щодо розгляду справи в суді апеляційної інстанції неповноважним складом суду, оскільки віднесення цієї справи до категорії справ про банкрутство є помилковим, як наслідок в результаті здійснення неправильного автоматизованого розподілу справ та визначення колегії суддів.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Між ПАТ "Златобанк" (кредитодавець, відповідач 1) та ТОВ "Соларенерго" (позичальник, відповідач 2) 21.01.2013 укладено Кредитний договір № 8/33/13-KLMV (далі - Кредитний договір).

6.2. Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору в порядку та на умовах, встановлених цим Кредитним договором та чинним законодавством України, кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього Кредитного договору.

6.3. Згідно з пунктом 1.2 Кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредитні кошти у наступних валютах: у гривні та доларах США у формі відкриття відкличної Кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим Кредитним договором. Базовою валютою є гривня. Кредит може надаватися траншами у будь-якій валюті, зазначеній в Кредитному договорі, відповідно до письмової заяви позичальника.

6.4. Максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становив 110 000 000,00 грн. Кінцева дата повернення кредиту не пізніше 19.07.2013 року включно. Додатковими договорами до Кредитного договору було внесено зміни, в тому числі строк користування кредитом було продовжено до 27.07.2015.

6.5. З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за Кредитним договором між відповідачем 1 та відповідачем 2, зокрема, були укладені наступні договори:

- договір іпотеки від 18.02.2013, посвідчений приватним нотаріусом Рогатинського нотаріального округу Дзерою Л.О., зареєстрованого в реєстрі за № 363, відповідно до якого позивач передав в іпотеку належну йому на праві власності земельну ділянку кадастровий номер 6534755500:02:001:0050, площею 34 га, яка розташована за адресою: Херсонська область, Скадовський район, Лазурненська селищна рада;

- договір іпотеки від 31.07.2013, посвідчений приватним нотаріусом Рогатинського нотаріального округу Дзерою Л.О., зареєстрованого в реєстрі за № 2540, відповідно до якого позивач передав в іпотеку належну йому на праві власності сонячну електростанцію "Лазурне" та споруди з системами кріплень сонячних модулів, розташовані за адресою: Херсонська область, Скадовський район, с. Лазурне, вул. Приозерна, 1 "а".

6.6. Між Національним банком України (кредитор, позивач) та ПАТ "Златобанк" (позичальник, відповідач 1) 05.03.2014 укладений кредитний договір № 12, відповідно до пункту 1.1 якого кредитор надає позичальнику кредит для забезпечення ліквідності.

6.7. З метою забезпечення виконання зобов`язань відповідача 1 за вказаним договором, між сторонами було укладено договір застави майнових прав від 26.03.2014 № 12/ЗМП/2, предметом застави за яким є майнові права за кредитними договорами, що укладені між відповідачем 1 і юридичними та фізичними особами, перелік яких наведений у додатку №1 до договору (боржники).

6.8. У пункті 1.3 Договору застави визначено, що надана застава забезпечує належне виконання заставодавцем вимог заставодержателя, що випливатимуть з Кредитного договору, а також усіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до нього, а також з усіх окремих кредитних договорів (та змін до нього в тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, що наведені у цьому договорі).

6.9. Згідно з додатком № 1 до Договору застави у забезпечення надано, зокрема, майнові права за Кредитним договором № від 21.01.2013 8/33/13 - KLMV, укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2.

6.10. У зв`язку з проблемами ліквідності у відповідача 1 Національним банком України прийнято низку рішень з метою недопущення погіршення стану ліквідності відповідача 1 та захисту інтересів його вкладників і кредиторів, а саме Постанову Правління НБУ від 04.12.2014 № 777/БТ "Про віднесення АТ "Златобанк" до категорії проблемних" строком до 180 днів. Для стабілізації діяльності банку та відновлення його фінансового стану з дня прийняття цієї постанови та до кінця визначеного строку для ПАТ "Златобанк" були встановлені обмеження в його діяльності, в тому числі такі, як:

не допускати проведення будь-яких активних операцій з інсайдерами та пов`язаними особами;

погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку, приймати тільки в грошовій формі;

погашення заборгованості за наданими кредитами та іншими активними операціями шляхом набуття права власності на об`єкти застави здійснювати за погодженням з куратором банку;

не здійснювати дострокового повернення коштів інсайдерам та пов`язаним особам;

не допускати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та інші.

6.11. Натомість, 12.02.2015 між відповідачем 2 та ТОВ "Агрофірма сошників плюс", відповідачем 1 укладено договір відступлення права вимоги № 100 (далі - договір відступлення права вимоги 1), відповідно до умов якого первісний кредитор (ТОВ "Агрофірма сошників плюс") відступив новому кредитору ТОВ "Соларенерго", а новий кредитор набув належне первісному кредиторові права вимоги у боржника (ПАТ "Златобанк") грошових коштів на загальну суму, що складає еквівалент 6 465 236,70 доларів США.

6.12. Відповідно до пункту 1.4 договору відступлення права вимоги право вимоги засновано на правочинах, укладених між первісним кредитором ТОВ "Агрофірма сошників плюс" та боржником (ПАТ "Златобанк"), а також на договорах відступлення прав вимоги, укладених первісним кредитором з клієнтами боржника, згідно з переліку до даного договору.

6.13. 12.02.2015 між відповідачем 2, ТОВ "Будинок Краусса" та відповідачем 1 укладено договір про відступлення права вимоги (далі - договір відступлення права вимоги 2), відповідно до умов якого банк має певні зобов`язання з повернення грошових коштів згідно з договорами, що зазначені нижче на загальну суму 2 528 869,61 доларів США, 82 762 615,83 грн. (що є еквівалентом 3 271 365,92 доларів США), 158 245,45 євро (що є еквівалентом 178 769,88 доларів США), 217 516,90 російських рублів (що є еквівалентом 3 323,60 доларів США):

- договір банківського рахунку від 16.10.2014 № 8380-ЮР, укладений між банком та Приватним акціонерним товариством "Бахмутский аграрний союз";

- договір банківського рахунку від 19.08.2011 № 2477-ЮР укладений між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон";

- договір банківського рахунку фізичної особи від 20.03.2014, укладений між банком та ОСОБА_1 ;

- договір про відкриття поточного рахунку та надання і використання платіжної картки від 18.03.2014, укладений між банком та ОСОБА_1 ;

- договір банківського рахунку фізичної особи від 20.03.2014, укладений між банком та ОСОБА_2 ;

- угода про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 076689, яка укладена між банком та ОСОБА_2 ;

- договір про відкриття поточного рахунку та надання і використання платіжної картки від 03.09.2013, укладений між банком та ОСОБА_2 ;

- угода про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 19.01.2015 № 079123, яка укладена між банком та ОСОБА_3 ;

- договір банківського вкладу № 062703 "Класичний плюс" в іноземній валюті від 06.06.2014, укладений між банком та ОСОБА_3 ;

- договір банківського вкладу № 060929 "Весняний" в іноземній валюті від 07.05.2014, укладений між банком та ОСОБА_3 ;

- угода про приєднання до публічної пропозиції про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 17.12.2014 № 077401, яка укладена між банком та ОСОБА_3 ;

- договір банківського рахунку від 26.02.2014 № 7587-ЮР, укладений між банком та Приватним акціонерним товариством "Аквасервіс";

- договір банківського рахунку від 04.02.2013 № 5432-ЮР, укладений між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість".

6.14. Відповідно до даного договору про відступлення права вимоги до банку за вищезазначеними договорами на загальну суму, еквівалентну 5 982 329,01 доларів США, були передані/відступлені відповідними особами-кредиторами (клієнтами, вкладниками) банку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Краусса" за наступними договорами:

- договір № 1 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015;

- договір № 2 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015;

- договір № 3 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015;

- договір № 4 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015;

- договір № 5 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015;

- договір № 6 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015;

- договір № 7 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015;

- договір № 8 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.02.2015;

- договір № 9 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.02.2015;

- договір № 10 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.02.2015;

- договір № 11 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.02.2015;

- договір № 12 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.02.2015;

- договір № 13 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.02.2015.

6.15. Також, 12.02.2015 між відповідачем 1 та Національним університетом "Львівська політехніка", відповідачем 2 укладено Договір про відступлення права вимоги № 102 (далі - договір відступлення права вимоги 3).

6.16. Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору про відступлення права вимоги 3 в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває належне первісному кредиторові право вимоги у боржника грошових коштів на загальну суму, що складає еквівалент 1 805 038,47 доларів США, в обсязі та умовах, що існували на момент переходу цих прав. За цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного та реального виконання обов`язку з повернення залишку коштів в розмірі, що складає еквівалент 1 805 038,47 дол. США.

6.17. Згідно з пунктом 1.4 договору відступлення права вимоги 3 право вимоги засновано на правочинах, укладених між первісним кредитором та боржником, а також на договорах відступлення прав вимоги, укладених первісним кредитором з клієнтами боржника, згідно з переліку до Договору.

6.18. В подальшому, 12.02.2015 відповідач 2 заявами № 12 та № 12-1 повідомив відповідача 1 про зарахування однорідних грошових вимог в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором від 21.01.2013 № 8/33/13- KLMV. Відповідно до заяви № 12-1 від 12.02.2015 відповідач 2, на підставі пункту 1.2 кредитного договору заявив про дострокове повне погашення поточної заборгованості шляхом зарахування заборгованості банку в рахунок погашення своєї заборгованості за Кредитним договором.

6.19. В свою чергу, відповідач 1 листом від 13.02.2015 № 911 повідомив відповідача 2 про те, що станом на 12.02.2015 свої зобов`язання за Кредитним договором відповідачем 2 не виконано, у зв`язку з чим відсутні будь-які правові підстави вважати їх припиненими.

6.20. За переконанням позивача, враховуючи, що майнові права за кредитним договором від 21.01.2013 № 8/33/13-КЕМУ передані відповідачем 1 в заставу Національному банку відповідно до Договору застави від 26.03.2014 № 12/ЗМП/2, погашення заборгованості за кредитним договором від 21.01.2013 № 8/33/13-KLMV шляхом зарахування однорідних вимог відбулось з порушенням прав Національного банку України, без згоди останнього, що є підставою для визнання одностороннього правочину - заяви від 12.02.2015 № 12-1 недійсним.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

7.3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (частина третя статті 300 ГПК України).

7.4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

7.5. Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Васьковського О.В., (головуючого), Білоуса В.В., Погребняка В.Я., передано справу № 910/4475/19 (910/3262/19).

7.6. Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2024: відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою НБУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі № 910/4475/19 (910/3262/19); призначено її до розгляду на 05.03.2023 та визначено учасникам спору строк на подання відзивів на касаційну скаргу позивача протягом 15 днів від дати отримання ухвали про відкриття касаційного провадження.

7.7. Ухвалою Верховного Суду від 06.02.2024 колегія суддів дійшла висновку про те, що спір про визнання недійсним одностороннього правочину, не пов`язаний зі справою про банкрутство, а з огляду на предмет спору, Верховний Суд дійшов висновку, що спір у справі стосується правочинів, зокрема договорів. На підставі викладеного, оскільки при здійсненні автоматичного розподілу справи неправильно визначено категорію спору, керуючись статтями 35, 39, 234 ГПК України, заяву Національного банку України про відвід суддів у справі задоволено.

7.8. У зв`язку з ухвалою про задоволення відводу суддів Васьковського О.В., Білоуса В.В., Погребняка В.Я. від 06.02.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/4475/19 (910/3262/19).

7.9. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2024 справу № 910/4475/19 (910/3262/19) передано колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Бенедисюка І. М. (головуючого), Ємця А. А., Колос І. Б.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Під час вивчення матеріалів справи з`ясовано, таке.

8.2. До Господарського суду міста Києва 15.03.2019 від Національного банку України надійшла позовна заява від 14.03.2019 №63-0006/14166 до ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Соларенерго" про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ТОВ "Соларенерго" від 12.02.2015 №12-1 про зарахування однорідних грошових вимог в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21.01.2013 №8/33/13-KLMV.

8.3. 03.10.2019 до суду від відповідача 2 надійшла заява про передачу позовної заяви для розгляду в межах справи про банкрутство, яка мотивована тим, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/4475/19 про банкрутство ПАТ "Златобанк", яка відкрита за заявою кредитора відповідача, оскільки останній має кредиторську заборгованість і неспроможний її сплатити.

8.4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 справу №910/3262/19 передано для розгляду в межах справи №910/4475/19 про банкрутство ПАТ "Златобанк".

8.5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 прийнято справу № 910/3262/19 за позовом Національного банку України до ПАТ "Златобанк", ТОВ "Соларенерго" про визнання недійсним правочину до розгляду в межах справи № 910/4475/19 про банкрутство ПАТ "Златобанк" та зупинено провадження у справі № 910/3262/19 до повернення матеріалів справи № 910/4475/19 про банкрутство ПАТ "Златобанк" до Господарського суду міста Києва.

8.6. У справі №910/4475/19 постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 18.11.2021, скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 та прийнято нове рішення, яким відмовлено у порушенні справи про банкрутство Боржника.

8.7. Рішення мотивовано відсутністю підстав для застосування за заявою Кредитора до Боржника правил відкриття та здійснення провадження у справі про банкрутство згідно із Законом про банкрутство, що не регулює банкрутство банківської установи, якою є Боржник та до якого як до банківської установи застосовуються спеціальні норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в частині належної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та їх ліквідації.

8.8. За наслідками розгляду заявлених позовних вимог Національного банку України рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 року у справі №910/4475/19(910/3262/19) позов задоволено; визнано недійсним односторонній правочин-заяву ТОВ "Соларенерго" від 12.02.2015 №12-1 про зарахування однорідних грошових вимог в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21.01.2013 №8/33/13-KLMV; стягнуто з ПАТ "Златобанк" на користь Національного банку України судовий збір у розмірі 960,00 грн.; стягнуто з ТОВ "Соларенерго" на користь Національного банку України судовий збір у розмірі 960,00 грн.

8.9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що односторонній правочин - заява ТОВ "Соларенерго" від 12.02.2015 №12-1 про зарахування зустрічних грошових вимог суперечить вимогам законодавства, що є підставою для визнання такого правочину недійсним.

8.10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 року у справі №910/4475/19(910/3262/19) скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

8.11. Апеляційним судом зауважено, що в межах розгляду справи №910/20978/15 судами вже було надано оцінку визначеним у статті 601 ЦК України умовам, яким мають відповідати вимоги, що підлягають зарахуванню, та встановлено обставини їх зустрічності, однорідності та настання строку виконання відповідних зобов`язань, тобто встановлено відповідність такого правочину вимогам законодавства, та не потребують повторному доказуванню. Наведені Національним банком України у позовній заяві доводи фактично зводяться до незгоди останнього з рішеннями судів у справі №910/20978/15, які набрали законної сили, та за своєю суттю є намаганням позивача, спираючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №914/3217/16 щодо застосування норм права в частині визначення однорідності вимог, зобов`язання за якими підлягають виконанню у різних валютах, якого не існувало на час розгляду судами справи №910/20978/15 та який змінив чинне у 2015-2016 роках правове регулювання даного питання (п.26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин"), досягти повторної оцінки доказів, які вже були предметом дослідження у суді. За вищевказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Національного банку України, оскільки задоволення позову призведе до порушення принципу остаточності та обов`язковості судового рішення, як складової принципу правової визначеності.

8.12. Як вбачається з матеріалів справи спір у справі стосується правочинів, зокрема договорів.

8.13. Згідно з частиною першою - третьою статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

8.14. Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів.

8.15. Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).

8.16. Згідно з частиною першою-третьою статті 32 ГПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою суддя-доповідач. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду.

8.17. Визначення судді або колегії суддів (судді доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється згідно з частиною третьою статті 6 ГПК України Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою в порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справи).

8.18. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи визначення судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється на підставі пп. 17.4 п. 17 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

8.19. Рішенням Ради суддів України затверджене Положення про автоматизовану систему документообігу суду, яке визначає порядок функціонування автоматизованої системи документообігу в судах (у тому числі місцевих та апеляційних господарських судах), та яке забезпечує, зокрема об`єктивний та неупереджений розподіл судових справ між суддями з додержанням принципів випадковості та в хронологічному порядку надходження судових справ, з урахуванням завантаженості кожного судді (збалансованого навантаження) (пункти 1.3.1, 1.4.3 цього Положення).

8.20. Відповідно до частини дев`ятнадцятої статті 32 ГПК України особливості розподілу судових справ встановлюються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

8.21. Відповідно до пункту 2 § 2 "Прикінцеві положення" розділу 4 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи здійснюються поетапно.

8.22. Окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

8.23. Вища рада правосуддя рішенням 17.08.2021 № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

8.24. Вища рада правосуддя рішенням від 25.01.2022 № 83/0/15-22 затвердила зміни до "Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи", якими це Положення було доповнене новим розділом IV "Особливості автоматизованого розподілу судових справ", а також було доручено Державній судовій адміністрації України забезпечити приведення автоматизованого розподілу судових справ у судах у відповідність до затверджених змін до 01 березня 2022 року.

8.25. Вища рада правосуддя рішенням від 22 лютого 2022 року № 166/0/15-22 внесла зміни до свого рішення від 25 січня 2022 року № 83/0/15-22, згідно з якими, зокрема, зазначила про необхідність Державній судовій адміністрації України, Київському апеляційному суду, Верховному Суду до 15 березня 2022 року забезпечити приведення автоматизованого розподілу судових справ у судах у відповідність до затверджених змін. Також було визначено, що порядок роботи автоматизованої системи документообігу суду визначається Положенням, яке затверджується Радою суддів України та застосовується в частині, що не суперечить Положенню про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженому рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

8.26. Відповідно до підпункту 6 пункту 56 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в період дії надзвичайного чи воєнного стану та протягом 30 днів після дня його скасування (припинення) і за умови відсутності повноважного складу Вищої ради правосуддя, визначеного статтею 131 Конституції України, Голова Верховного Суду або особа, яка виконує повноваження Голови Верховного Суду, затверджує Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положення, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), а також затверджує внесення змін до зазначених документів.

8.27. Вища рада правосуддя рішенням від 28 лютого 2023 року № 162/0/15-23 відтермінувала набрання чинності нормами розділу IV Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до внесення змін до цього Положення та доопрацювання програмного забезпечення автоматизованої системи документообігу.

8.28. З огляду на викладене, враховуючи те, що розділ IV Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, в якому визначені особливості автоматизованого розподілу судових справ, не набрав чинності, у вирішенні питань, пов`язаних з автоматизованим розподілом судових справ, слід керуватися положеннями статей 6, 32 та підпункту 17.4 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, а також правилами здійснення автоматизованого розподілу судових справи, визначеними у Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (далі по тексту - Положення).

8.29. Такі висновки Верховного Суду щодо застосування статей 6, 32, пункту 17.4 Перехідних положень ГПК України, Положення, викладені у постановах від 09.08.2023 у справі № 910/268/23, від 31.01.2023 у справі №910/10417/22.

8.30. Відповідно до підпункту 2.3.10 пункту 2.3 Положення збори суддів відповідного суду мають право запроваджувати спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій судових справ. Спеціалізація суддів визначається із розрахунку розподілу не менше двох суддів на одну спеціалізацію.

8.31. За змістом підпункту 2.3.23 пункту 2.3 Положення якщо судова справа підлягає розгляду (перегляду) колегією суддів, при автоматизованому розподілі судових справ автоматизованою системою в місцевому суді визначається головуючий суддя, а в судах апеляційної та касаційної інстанцій - суддя-доповідач із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності).

8.32. З огляду на приписи частини першої статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, перелік яких міститься в цій статті.

8.33. Колегія суддів враховує, що відповідно до наказу Державної судової адміністрації України № 622 від 21.12.2018 "Про затвердження загального класифікатора спеціалізацій суддів та категорій справ" до справ у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них встановлено код 209000000, а спеціалізації справи про банкрутство, з них встановлено код 212000000.

8.34. Водночас, як вбачається з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями (Північний апеляційний господарський суд) від 31.07.2023, з витягів з повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023 та від 28.08.2023 у справі №910/4475/19 (910/3262/19), а також з наявної інформації в Комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" для справи №910/4475/19 (910/3262/19) визначено категорію "справи про банкрутство, з них".

8.35. Тобто, у суді апеляційної інстанцій у цій справі визначено категорію спорів: "справи про банкрутство, з них".

8.36. Водночас, колегія суддів (що визначена для розгляду справи № 910/4475/19 (910/3262/19) у складі: головуючий суддя - Остапенко О. М., судді: Поляков Б. М., Сотніков С. В., входять до складу третьої судової палати, до спеціалізації якої віднесено, зокрема, справи у спорах щодо захисту прав на об`єкти інтелектуальної власності, з них; справи про банкрутство, з них, справи наказного провадження, справи щодо оскарження рішень третейських судів та про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів, з них.

8.37. Втім, спір про визнання недійсним одностороннього правочину, не пов`язаний зі справою про банкрутство, а з огляду на предмет спору, Верховний Суд дійшов висновку, що спір у справі стосується правочинів, зокрема договорів.

8.38. Таким чином, у суді апеляційної інстанцій був порушений порядок визначення спеціалізації суддів та категорії спору (коду класифікатора), у зв`язку з чим справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

8.39. Вказані обставини є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення на підставі пункту 1 частини першої статті 310 ГПК України.

8.40. Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №910/8902/19, від 27.02.2020 у справі №910/17560/18, в ухвалах Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №910/268/23, від 31.10.2023 у справі №910/10417/22, від 15.11.2023 №910/11028/20 тощо.

8.41. Верховний Суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

8.42. При цьому термін "повноважний склад суду" слід сприймати як наявність повноважень суддів щодо здійснення ними своїх професійних обов`язків: компетентність у розумінні наявності повноважень на розгляд справ у суді відповідно до предмета спору, вирішення справ судом певної інстанції та судом, який має повноваження на розгляд справ у межах територіальної юрисдикції, визначеної ГПК України, що забезпечує право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

8.43. Судова практика свідчить про те, що вказана підстава для скасування судових рішень застосовується у випадку, коли оскаржуване судове рішення прийняте судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності) (статті 20 - 31 ГПК України) або з порушенням порядку визначення складу суду (статті 32 ГПК України).

8.44. Судочинство, яке здійснюється з порушенням наведених правил, за наявності сумнівів в безсторонності і неупередженості суду, не може вважатися правосуддям, оскільки вирішення справи неповноважним складом суду належить до безумовних підстав перегляду судових рішень.

8.45. Отже, з огляду на те, що розгляд цієї справи у суді апеляційної інстанції здійснено неповноважним складом суду з порушенням порядку визначення складу суду, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8.46. З урахуванням наведеного, Верховний Суд не надає оцінку іншим доводам касаційної скарги, як таким, що не впливають на результат розгляду справи.

8.47. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу третьої особи та неприйнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Соларенерго", з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

8.48. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.49. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.50. Колегія суддів касаційної інстанції, з огляду на викладене, зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

9.2. За змістом пунктів 1 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

9.3. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

9.4. З огляду на те, що заявлена скаржником у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду у цій справі, передбачена, зокрема пунктом 4 частини другої статті 287 та пунктом 1 частини першої статті 310 ГПК України, знайшла своє підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа- передачі на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

10. Судові витрати

10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, не здійснюється, адже суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржуване судове рішення та передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу цього судового збору.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Національного банку України задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі № 910/4475/19 (910/3262/19) скасувати.

Справу № 910/4475/19 (910/3262/19) передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя І. Колос