Постанова

від 12.03.2024 по справі 922/3953/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/3953/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Багай Н.О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

прокуратури - Валевач М. М.(прокурор за посвідченням),

позивача - не з`явились,

відповідача-1- не з`явились,

відповідача-2- Яровенко О. Ю. (адвокат),

відповідача-3- Яровенко О. Ю. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Фермерського господарства "Фацелія 2017"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 (судді: Шевель О. В. - головуючий, Крестьянінов О. О., Фоміна В. О.) у справі

за позовом керівника Богодухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Валківської міської ради Харківської області

до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, 2) ОСОБА_1 , 3) Фермерського господарства "Фацелія 2017"

про скасування наказів, визнання недійсними договорів та повернення земельних ділянок.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У вересні 2021 року керівник Богодухівської окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Валківської міської ради Харківської області (далі - Валківська міська рада) до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (далі - ГУ Держгеокадастру), фізичної особи ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Фацелія 2017" (далі - ФГ "Фацелія 2017"), в якому просив:

- визнати незаконним наказ ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 № 5815-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 15,6014 га (кадастровий номер 6321282500:02:000:1169) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області;

- визнати незаконним наказ ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 № 5817-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 12,3525 га (кадастровий номер 6321282500:04:000:0979) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.09.2016 площею 15,6014 га (кадастровий номер 6321282500:02:000:1169), який укладений між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.09.2016 площею 12,3525 га (кадастровий номер 6321282500:04:000:0979), який укладений між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ФГ "Фацелія 2017" та ОСОБА_1 повернути Валківській міській раді (Валківській ОТГ) до комунальної власності земельні ділянки комунальної власності загальною площею 27,9539 га, кадастрові номери 6321282500:02:000:1169, 6321282500:04:000:0979, які розташовані за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області (далі - спірні земельні ділянки), шляхом внесення відповідних відомостей до земельно-кадастрової документації.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор зазначав, що ГУ Держгеокадастру всупереч вимогам статей 122- 124, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 1, 2, 7, 8, 14 Закону України "Про фермерське господарство" прийняв накази від 30.06.2016 № 5815-СГ, № 5817-СГ, якими незаконно передав ОСОБА_1 у користування земельні ділянки державної власності. Прокурор зазначав, що договори оренди земельних ділянок укладені на підставі та на виконання цих наказів, тому їх належить визнати недійсними на підставі положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зобов`язати ФГ "Фацелія 2017" та ОСОБА_1 повернути Валківській міській раді (Валківській ОТГ) до комунальної власності земельні ділянки.

У позовній заяві Прокурор стверджував, що про виявлені порушення довідався лише у 2018 році після отримання інформації та копій відповідних матеріалів від ГУ Держгеокадастру, тому звертався до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсними наказів ГУ Держгеокадастру і договорів оренди та повернення земельних ділянок. Зазначений позов залишено без розгляду постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі № 922/1795/19 на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). У зв`язку з цим Прокурор просив суд визнати поважними причини пропуску позовної давності на звернення до суду з цим позовом.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 (суддя Шатерніков М. І.) у задоволенні позову Прокурора відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що накази ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 № 5815-СГ та № 5817-СГ щодо передачі в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства прийняті з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України і статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство". ГУ Держгеокадастру під час розгляду заяв ОСОБА_1 використало спрощений режим отримання земель для ведення фермерського господарства всупереч цілям, визначеним Законом України "Про фермерське господарство", не перевірило можливість самостійно чи працею найманих працівників вести фермерську діяльність, не встановило дійсного волевиявлення заявника на створення фермерського господарства, спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, тому суд першої інстанції зазначив, що Прокурором доведено правомірність вимог при зверненні до господарського суду з позовною заявою в межах цієї справи.

Водночас суд першої інстанції встановив, що позов Прокурора про скасування наказів ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених 09.09.2016, та повернення орендованих земельних ділянок подано 29.09.2021, тобто більше ніж через п`ять років з моменту прийняття спірних наказів та укладення на їх підставі відповідних договорів. При цьому, як зазначив суд, факт подачі Прокурором залишеного без розгляду позову у справі № 922/1795/19, не спростовує факту пропуску ним строку позовної давності.

Суд першої інстанції зазначив, що, обґрунтовуючи поважність причин пропуску трирічної позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України, Прокурор стверджував про те, що про порушення вимог земельного законодавства під час відведення спірних земельних ділянок ОСОБА_1 органи прокуратури дізнались тільки у 2018 році, тобто після отримання документів від ГУ Держгеокадастру та опрацювання наданих документів. Дослідивши причини пропуску строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку, що Прокурором не наведено достатніх аргументів на підтвердження поважності причин пропуску зазначеного строку; прокуратурою систематично здійснюється моніторинг законності розпорядження земельними ділянками і у разі виявлення порушень чинного законодавства направляються позови до суду, а також Прокурор не був позбавлений можливості з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру", своєчасно отримати від ГУ Держгеокадастру необхідну для подання позову інформацію; починаючи із червня 2016 року, Прокурор не був позбавлений права та можливості звернутися з відповідним позовом в межах строку позовної давності. Тому суд першої інстанції ухвалив рішення про відмову Прокурору у задоволенні позовних вимог з підстав, установлених частиною 4 статті 267 ЦК України, у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

4. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 (суддя Шатерніков М. І.) клопотання представника ОСОБА_1 та ФГ "Фацелія 2017" про ухвалення додаткового рішення задоволено: стягнуто з прокуратури Харківської області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн; стягнуто з прокуратури Харківської області на користь ФГ "Фацелія 2017" понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Додаткове рішення мотивоване обґрунтованістю клопотання ОСОБА_1 і ФГ "Фацелія 2017" про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Прокурора на користь відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи.

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 (судді: Слободін М. М. - головуючий, Шутенко І. А., Гребенюк Н. В.) рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 у справі № 922/3953/21 скасоване та прийнято нове рішення, яким позов Прокурора задоволено: визнано незаконним наказ ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 № 5815-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 15,6014 га (кадастровий номер 6321282500:02:000:1169) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області; визнано незаконним наказ ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 № 5817-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 12,3525 га (кадастровий номер 6321282500:04:000:0979) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.09.2016 площею 15,6014 га, кадастровий номер 6321282500:02:000:1169, укладений між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 ; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.09.2016 площею 12,3525 га, кадастровий номер 6321282500:04:000:0979, укладений між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 ; зобов`язано ФГ "Фацелія 2017" та ОСОБА_1 повернути до комунальної власності Валківської міської ради (Валківській ОТГ) земельні ділянки комунальної власності загальною площею 27,9539 га, кадастрові номери 6321282500:02:000:1169, 6321282500:04:000:0979, які розташовані за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області, шляхом внесення відповідних відомостей до земельно-кадастрової документації; здійснено розподіл судових витрат; додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у справі № 922/3953/21 скасоване та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні клопотання представника фізичної особи ОСОБА_1 та ФГ "Фацелія 2017" про ухвалення додаткового рішення.

Постанову мотивовано тим, що:

- накази ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 № 5815-СГ та № 5817-СГ щодо передачі в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства прийняті з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України і статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство". Оскільки спірні договори оренди земельних ділянок укладені на підставі наказів ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 № 5815-СГ та № 5817-СГ, які прийняті з порушенням вимог законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договори оренди земельних ділянок належить визнати недійсними на підставі статей 203, 215 ЦК України. Враховуючи висновки про наявність підстав для визнання незаконними спірних наказів та для визнання недійсними спірних договорів оренди земельних ділянок, суд апеляційної інстанції зазначив про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги Прокурора про зобов`язання повернути до комунальної власності Валківської міської ради (Валківської ОТГ) спірні земельні ділянки шляхом внесення відповідних відомостей до земельно-кадастрової документації;

- строк позовної давності у цьому спорі позивачем не пропущений, оскільки позивач став власником спірних земельних ділянок лише у 2020 році згідно з наказом ГУ Держгеокадастру від 28.12.2020 № 52-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", отже, Валківська міська територіальна громада в особі Валківської міської ради, яка є позивачем у цій справі, як сторона у спірних правовідносинах, право якої порушено, об`єктивно, з незалежних від неї обставин, не могла довідатись про порушення, допущені ГУ Держгеокадастру під час передачі на підставі наказів від 30.06.2016 № 5815-СГ та № 5817-СГ спірних земельних ділянок ОСОБА_1 , раніше, ніж нею набуто право комунальної власності - 28.12.2020;

- у зв`язку зі скасуванням рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 у справі № 922/3953/21, задоволенням позовних вимог Прокурора, згідно зі статтями 123, 126, 129 ГПК України підлягає скасуванню і додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у справі № 922/3953/21 з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні клопотання представника фізичної особи ОСОБА_1 та ФГ "Фацелія 2017" про ухвалення додаткового рішення.

6. Постановою Верховного Суду від 03.10.2023 (судді: Багай Н. О. - головуючого, Зуєв В. А., Чумак Ю. Я.) постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 у справі № 922/3953/21 скасовано, справу № 922/3953/21 передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

При цьому Верховний Суд зазначив, що, встановивши факти порушення процедури, передбаченої ЗК України та Законом України "Про фермерське господарство", отримання ОСОБА_1 у користування на умовах оренди спірних земельних ділянок, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновків про доведеність позовних вимог Прокурора.

Водночас суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції помилково не врахував, що закон не пов`язує перебіг позовної давності за цим позовом з моментом виникнення права комунальної власності у Валківської міської ради, у зв`язку із цим суд апеляційної інстанції не з`ясував початкового моменту перебігу позовної давності, не встановив обставин щодо її переривання чи зупинення, наслідків спливу чи наявності поважних причин для пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права, як того вимагають положення статті 267 ЦК України.

7. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 у справі № 922/3953/21 скасоване та прийнято нове рішення, яким позов Прокурора задоволено частково: зобов`язано ФГ "Фацелія 2017" та ОСОБА_1 повернути до комунальної власності Валківської міської ради (Валківській ОТГ) земельні ділянки комунальної власності загальною площею 27,9539 га, кадастрові номери 6321282500:02:000:1169, 6321282500:04:000:0979, які розташовані за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області, шляхом внесення відповідних відомостей до земельно-кадастрової документації; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у справі №922/3953/21 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні клопотання представника фізичної особи ОСОБА_1 та ФГ "Фацелія 2017" про ухвалення додаткового рішення.

Постанову мотивовано тим, що:

- позовні вимоги про визнання незаконними наказу ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 №5815-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 15,6014 га (кадастровий номер 6321282500:02:000:1169) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області, а також наказу ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 № 5817-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 12,3525 га (кадастровий номер 6321282500:04:000:0979) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області - не підлягають задоволенню, оскільки зазначені накази були реалізовані та вичерпали свою дію, тому задоволення цих позовних вимог не призведе до ефективного захисту інтересів держави в особі Валківської міської ради Харківської області;

- позовні вимоги про визнання недійсними договорів від 09.09.2016 оренди земельних ділянок площею 15,6014 га (кадастровий номер 6321282500:02:000:1169) та площею 12,3525 га (кадастровий номер 6321282500:04:000:0979), укладених між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки ці договори є нікчемними, а відтак не потребують визнання судом недійсними;

- позовні вимоги про зобов`язання ФГ "Фацелія 2017" та ОСОБА_1 повернути Валківській міській раді (Валківській ОТГ) до комунальної власності земельні ділянки комунальної власності загальною площею 27,9539 га, кадастрові номери 6321282500:02:000:1169, 6321282500:04:000:0979, які розташовані за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області, шляхом внесення відповідних відомостей до земельно-кадастрової документації, які Верховний Суд у постанові від 03.10.2023 у цій справі № 922/3953/21 визнав обґрунтованими, підлягають задоволенню, при цьому позовна давність до таких вимог не застосовується в силу негаторного характеру відповідного позову, спрямованого на усунення триваючого правопорушення;

- у зв`язку зі скасуванням рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 у справі № 922/3953/21 підлягає скасуванню і додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у цій справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. У касаційній скарзі ФГ "Фацелія 2017" просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 у справі № 922/3953/21 повністю, залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 у справі № 922/3953/21 та залишити в силі додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 у справі № 922/3953/21.

Крім того, ФГ "Фацелія" заявило про те, що судові витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно становлять 10 000,00 грн та є фіксованою сумою, докази про понесені витрати на професійну правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України. ФГ "Фацелія" просить покласти судові витрати на Харківську обласну прокуратуру.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків щодо застосування положень статей 16, 391 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), де зазначено, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

При цьому скаржник наголошує на тому, що на час видачі дозволів ОСОБА_1 існувала підстава для передачі земельних ділянок державної власності у користування без проведення земельних торгів, що виключає доводи суду апеляційної інстанції, що спірні договори є нікчемними, оскільки укладені без дотримання конкурентних засад, за відсутності для цього підстав, визначених частиною 2 статті 134 ЗК України, тобто спірні договори оренди є оспорюваними, що свідчить про порушення судом апеляційної інстанції положень статті 14, частини 5 статті 296 ГПК України. Таким чином, обраний прокурором спосіб захисту не відповідає належному способу захисту, не призводить до відновлення порушених прав держави, оскільки є неефективним, що є самостійною підставою для відмови у позові, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у наведених вище постановах.

Крім того скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно витлумачив та застосував частину 1 статті 261 ЦК України, не врахувавши позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 16.07.2021 у справі № 924/430/19, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 20.01.2021 у справі № 758/4388/16-ц, від 05.06.2018 у справі № 359/2421/15-ц, оскільки наведена норма містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

До того ж скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19, щодо застосування статті 267 ЦК України (сплив позовної давності є підставою для відмови у позові).

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

10. Харківська обласна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу зазначає про законність та обґрунтованість постанови апеляційного господарського суду, тому просить залишити без задоволення касаційну скаргу ФГ "Фацелія 2017", а постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 у справі № 922/3953/21 - без змін. Харківська обласна прокуратура зауважує, що ФГ "Фацелія 2017" не спростувало обставин, на які прокурор посилався у позовній заяві, зокрема, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру від 06.08.2015 № 785-СГ ОСОБА_1 раніше вже надавалась земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 22,0056 га, кадастровий номер 6321282500:03:000:0325 для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів Заміської сільської ради Валківського району Харківської області (договір оренди землі 03.11.2015, укладений між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Харківській області).

ГУ Держгеокадастру у відзиві на касаційну скаргу просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 у справі № 922/3923/21 повністю, залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 у справі № 922/3923/21. ГУ Держгеокадастру зазначає, що вимоги про визнання незаконними оспорюваних наказів є безпідставними, а також не узгоджуються із актуальною судовою практикою Верховного Суду, з огляду на що задоволенню не підлягають. Щодо вимог про визнання договорів оренди недійсними ГУ Держгеокадастру вважає, що воно не може бути відповідачем, оскільки у зв`язку зі змінами нормативно-правового регулювання земельних відносин та внесення змін до ЗК України не є стороною цього договору.

11. Інші учасники справи своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу не скористались.

Розгляд справи Верховним Судом

12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ "Фацелія 2017" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 у справі № 922/3953/21 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 12.03.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13. Богодухівською окружною прокуратурою Харківської області в ході вивчення стану законності надання у власність та користування, а також використання земель виявлені факти порушення інтересів держави ГУ Держгеокадастру та громадянином ОСОБА_1 , які полягають у прийнятті незаконних наказів про передачу земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, а також укладенні договорів оренди земель сільськогосподарського призначення.

14. Так, наказами ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 № 5815-СГ та № 5817-СГ ОСОБА_1 затверджено проекти землеустрою та передано в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства загальною площею 27,9539 га (12,3525 га та 15,6014 га), кадастрові номери 6321282500:04:000:0979 та 6321282500:02:000:1169, розташовані за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області, строком на 21 рік.

15. На підставі наказів ГУ Держгеокадастру від 30.06.2016 № 5815-СГ та № 5817-СГ між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 09.09.2016 укладено два договори оренди зазначених земельних ділянок строком на 21 рік, які 20.12.2016 були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 18248941, № 18257008.

16. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення були передані заявнику в оренду саме з метою ведення фермерського господарства. Водночас ОСОБА_1 при зверненні із заявами про надання в оренду цих земель не підтверджено наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо).

17. Згідно з листом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 25.04.2019 № 7.0/5267 за громадянином ОСОБА_1 сільськогосподарська техніка не обліковується.

18. У подальшому ОСОБА_1 заснував ФГ "Фацелія 2017", яке зареєстроване як юридична особа 27.04.2017.

19. ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру від 06.08.2015 № 785-СГ раніше вже надавалася земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 22,0056 га, кадастровий номер 6321282500:03:000:0325, для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів Заміської сільської ради Валківського району Харківської області (договір оренди землі 03.11.2015, який укладений між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру).

20. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю підстав для скасування наказів ГУ Держгеокадастру, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та повернення спірних земельних ділянок до комунальної власності.

Позиція Верховного Суду

21. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

23. Предметом позову в цій справі є вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Валківської міської ради про скасування наказів ГУ Держгеокадастру про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства, визнання недійсними договорів оренди цих земельних ділянок та повернення спірних земельних ділянок до комунальної власності Валківської міської ради (Валківської ОТГ).

24. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Частиною 1 статті 116 ЗК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

26. За змістом частин 1-3 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

27. Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

28. За змістом частини 3 статті 134 ЗК України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34 (для сінокосіння і випасання худоби), 36 (для городництва) та 121 (для ведення фермерського господарства; для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); для індивідуального дачного будівництва; для будівництва індивідуальних гаражів) цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

29. Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство", який є спеціальним нормативно-правовим актом.

30. Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

31. Відповідно до частини 1 статті 5, частини 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України (частина 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство").

32. Згідно зі статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

33. Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19).

34. За змістом положень статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Відповідно до положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа - громадянин України із метою створення фермерського господарства.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц.

35. Суди попередніх інстанцій установили, що ГУ Держгеокадастру під час розгляду заяви громадянина ОСОБА_1 застосувало спрощений режим отримання земель для ведення фермерського господарства всупереч цілям, визначеним Законом України "Про фермерське господарство", не перевірило попереднього отримання земельної ділянки для аналогічних цілей та можливість самостійно ним та працею найманих працівників здійснювати фермерську діяльність. Суд першої інстанції також зазначив, що дії ОСОБА_1 щодо отримання в оренду земельних ділянок фактично були спрямовані не на ведення (створення) фермерського господарства особисто, а на отримання цих земельних ділянок за спрощеною процедурою, без проведення земельних торгів.

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оспорювані договори є нікчемними, а тому не підлягають визнанню судом недійсними, позовна вимога про повернення земельних ділянок є негаторною, а тому позовна давність до неї не застосовується.

36. ФГ "Фацелія 2017", не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, зазначає, що Східним апеляційним господарським судом порушено положення статей 14, 296 ГПК України, неправильно застосовано положення статей 16, 261, 267, 391 ЦК України, статті 134 ЗК України. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 16.07.2021 у справі № 924/430/19, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 20.01.2021 у справі № 758/4388/16-ц, від 05.06.2018 у справі № 359/2421/15-ц, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19.

37. Пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

38. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

39. У пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

40. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96- 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

41. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, у цьому випадку частково підтвердилися з огляду на таке.

42. У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що оскільки оспорювані договори оренди укладено без дотримання конкурентних засад за відсутності для цього підстав, визначених частиною 2 статті 134 ЗК України, тобто спрямовані на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, такі договори згідно з частинами 1 та 2 статті 228 ЦK України є нікчемним, посилаючись на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 916/2319/22.

43. Водночас з матеріалів справи вбачається, що 18.08.2015 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявами про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок. Наказами ГУ Держгеокадастру від 07.09.2015 № 1503-СГ та № 1504-СГ громадянину ОСОБА_1 було надано два дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області.

44. На час прийняття ГУ Держгеокадастру оспорюваних наказів від 30.06.2016 № 5815-СГ та № 5817-СГ про затвердження проектної документації із землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 спірних земельних ділянок та укладення спірних договорів оренди землі від 09.09.2016, Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до ЗК України щодо проведення земельних торгів", який набув чинності з 03.04.2016, було внесено зміни до частини 2 статті 134 ЗК України шляхом викладення абзацу шістнадцятого в такій редакції: "передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва". Отже, з 03.04.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

При цьому положеннями пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" визначено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини 2 статті 134 ЗК України, що виключаються цим Законом.

45. Отже, фізичні та юридичні особи, які до набрання чинності цим Законом № 1012-VIII, у встановленому земельним законом порядку отримали дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів.

46. При цьому статтею 123 ЗК України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заборонено компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлені загальні підстави для відмови у наданні такого дозволу.

47. Разом із тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім положень ЗК України, положеннями Закону України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

48. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV).

49. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини 2, 4 статті 7 Закону № 973-IV).

50. Таким чином, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

51. Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).

52. Отже, при вирішенні вимог про законність рішення відповідного органу щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та дійсність договорів, укладених на підставі таких рішень, застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону № 973-IV як спеціальний щодо статті 123 ЗК України.

53. Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, відповідний орган (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

54. За наслідками зазначеної перевірки відповідний орган повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної або комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

55. Крім того, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної або комунальної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

56. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 16.02.2024 у справа № 917/1173/22 звертала увагу на деякі аспекти розмежування оспорюваного правочину та нікчемного правочину, зокрема як такого, що порушує публічний порядок.

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 71- 73 постанови від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частини 2 статті 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий cпociб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення як обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення (див. пункт 33.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 469/3134/19).

З огляду на вищевикладене об`єднана палата з метою визначення судами нікчемних правочинів, які порушують публічний порядок (в контексті заволодіння майном фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади), наголосила на необхідності достеменного встановлення судом того, чи існують певні законодавчо визначені обставини, за наявності яких такий правочин загалом може бути укладено, але з порушеннями такого законодавства (недійсний правочин) чи укладення такого правочину неможливе за будь-яких обставин (нікчемний правочин) як такого, що порушує публічний порядок.

57. Зазначене виключає доводи суду апеляційної інстанції, що спірні договори оренди є нікчемними, оскільки ОСОБА_1 отримав два дозволи на розробку проектів землеустрою до набрання чинності Законом № 1012-VIII, тому мав право на отримання спірних земельних ділянок без проведення земельних торгів, що виключає очевидність порушення у цьому випадку законодавства. Однак обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидними і встановити це можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Таким чином, договори оренди від 09.09.2016 є оспорюваними.

58. Верховний Суд у контексті спірних правовідносин, виходячи з системного тлумачення положень частини 2 статті 124, частини 2 статті 134 ЗК України, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", дійшов висновку, що повторна реалізація громадянином права на отримання земельної ділянки з метою створення нового фермерського господарства без проведення земельних торгів є порушенням порядку, встановленого нормами статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України та спеціальними нормами статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати лише один раз, а тому положення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" на зазначений висновок не впливають.

59. При цьому Верховний Суд у постанові від 03.10.2023 у цій справі (№ 922/3953/21) зазначав, що, встановивши факти порушення процедури, передбаченої ЗК України та Законом України "Про фермерське господарство", отримання ОСОБА_1 у користування на умовах оренди спірних земельних ділянок, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновків про доведеність позовних вимог Прокурора (пункт 5.16).

Водночас у пункті 5.39 зазначеної постанови (від 03.10.2023) Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не з`ясував початкового моменту перебігу позовної давності, не встановив обставин щодо її переривання чи зупинення, наслідків спливу чи наявності поважних причин для пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права, як того вимагають положення статті 267 ЦК України.

60. Згідно з положеннями частини 1 статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Натомість суд апеляційної інстанції не в повній мірі виконав вказівки суду касаційної інстанції під час нового розгляду цієї справи, оскільки дійшов помилкового висновку, що позовна давність у цьому випадку не підлягає застосуванню.

61. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

62. Позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган (пункт 102 постанови Великої Палата Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).

63. Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

64. Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

65. При цьому норма частини 1 статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

66. Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

67. У постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 359/2421/15-ц, на яку посилається скаржник, за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" до Київської обласної державної адміністрації, фізичних осіб про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, витребування земельних ділянок на користь держави Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:

"Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право".

Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у справі № 359/2421/15-ц, виходила із того, що суди всупереч вимогам частини 1 статті 261 ЦК України не з`ясували, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду з позовом в інтересах держави, а також не з`ясували, коли саме Кабінету Міністрів України стало відомо про порушення державних інтересів щодо права власності на земельні ділянки.

68. У постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, на яку посилається скаржник, за позовом заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські Зорі" про витребування майна з незаконного володіння Велика Палата Верховного Суду зазначила:

"48. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права".

Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи судові рішення у справі № 907/50/16, зазначила, що суди дійшли правильного висновку про те, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше. Суди у справі № 907/50/16 встановили, що відповідач у заяві про застосування позовної давності довів, що позивач у цій справі міг довідатися про порушення свого права ще 08.06.2011, тому дійшли висновку про необґрунтованість наведених позивачем обставин про поважність причин пропуску строку позовної давності.

69. У постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, на яку посилається скаржник, за позовом Канівської міжрайонної прокуратури Черкаської області до Канівської районної державної адміністрації Черкаської області, фізичних осіб, Реєстраційної служби Канівського міськрайонного управління юстиції про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними та скасування їх державної реєстрації, Велика Палата Верховного Суду зазначила:

"…позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила".

Скасовуючи судові рішення у справі № 697/2751/14-ц, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що всупереч вимогам частини 1 статті 261 ЦК України суди належним чином не з`ясували, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду з позовом в інтересах держави; доводи прокурора та висновки суду першої інстанції про те, що таке право виникло після проведеної у квітні 2014 року прокурорської перевірки, судами спростовані не були.

70. У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 758/4388/16-ц, на яку посилається скаржник, за позовом фізичної особи до відповідачів - фізичних осіб про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання за позивачем права власності Верховний Суд сформував такий висновок:

"У статті 261 Цивільного кодексу України використовуються терміни "довідався" та "міг довідатися", тому діє презумпція можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому саме по собі доведення факту, що позивач не знав про порушення свого цивільного права і через це не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, так як стаття 81 ЦПК України зобов`язує його такі обставини довести".

Верховний Суд зазначив, що позивач звернувся до суду з позовом у справі № 758/4388/16-ц із пропуском позовної давності, про застосування якої просили відповідачі, тому права позивача захисту не підлягають у зв`язку із пропуском позовної давності. Верховний Суд зауважив, що оскільки апеляційний суд відмовив у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позовних вимог, судове рішення підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог про захист спадкових прав, а саме у зв`язку з пропуском позовної давності.

71. У постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, на яку посилається скаржник, за позовом прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та Державного підприємства "Миколаївське лісове господарство" до Миколаївської міської ради, фізичних осіб про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень Миколаївської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування запису про право власності та витребування земельної ділянки з незаконного володіння Велика Палата Верховного Суду зазначила:

"102. Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

…106. І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65, 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справі № 362/44/17)".

Велика Палата Верховного Суду у справі № 488/5027/14-ц погодилася з висновками судів про відсутність підстав для застосовування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності та зазначила, що з урахуванням установлених судами обставин, досліджених і оцінених доказів сам по собі факт присутності представника органів прокуратури на пленарному засіданні ради під час прийняття нею оскаржених рішень не є доказом про обізнаність уповноважених органів держави про порушення її прав.

72. Щодо посилання скаржника на невідповідність оскаржуваного судового рішення висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 16.07.2021 у справі № 924/430/19, то і його не може бути враховано судом, оскільки за пошуковим запитом у Єдиному державному реєстрі судових рішень відповідної постанови не знайдено.

73. Таким чином, суд апеляційної інстанції, не виконавши вказівки суду касаційної інстанції під час нового розгляду цієї справи, не з`ясував початкового моменту перебігу позовної давності, не встановив обставин щодо її переривання чи зупинення, наслідків спливу чи наявності поважних причин для пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права, як того вимагають положення статті 267 ЦК України.

Отже, доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 05.06.2018 у справі № 359/2421/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 20.01.2021 у справі № 758/4388/16-ц (щодо застосування статей 257, 261 ЦК України), підтвердилися, що є підставою для часткового задоволення вимог касаційної скарги.

74. Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19 щодо застосування статті 267 ЦК України, а саме, що сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, Верховний Суд відхиляє як недоречні з огляду на вказівки, зазначені у пункті 73 цієї постанови, про необхідність з`ясування судом апеляційної інстанції початкового моменту перебігу позовної давності, встановлення обставин щодо її переривання чи зупинення, наслідків спливу чи наявності поважних причин для пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права.

75. Крім того, згідно зі статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

76. Суд апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові зазначив, що метою звернення прокурора до суду є повернення відповідній територіальній громаді земельних ділянок, які фактично не вибували з комунальної власності, а були передані в оренду з порушенням вимог чинного законодавства, тобто за своїм змістом та спрямованістю цей позов фактично є негаторним, тобто позовом власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

77. Водночас, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що застосування конкретного способу захисту залежить від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право та інтерес мають бути захищені у спосіб, який є ефективним, тобто відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

78. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

79. У позовній заяві Прокурор, зокрема, просив зобов`язати ФГ "Фацелія 2017" та ОСОБА_1 повернути Валківській міській раді (Валківській ОТГ) до комунальної власності спірні земельні ділянки шляхом внесення відповідних відомостей до земельно-кадастрової документації.

Земельно-кадастрова документація - це документація, в якій фіксуються дані державного земельного кадастру. В Україні до земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні й цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що знаходяться у державній, колективній і приватній власності, кількість їх, якість, народногосподарську цінність та продуктивність по власниках землі і землекористувачах, населених пунктах, територіях сільських, селищних, міських, районних рад народних депутатів, областях, Автономній Республіці Крим та Україні в цілому. Земельно-кадастрова документація включає також книги реєстрації державних актів на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорів на тимчасове користування землею, в тому числі договорів оренди землі.

80. Отже, у контексті наведеного суду апеляційної інстанції належало з`ясувати, чи позивачем, який звернувся із вимогою немайнового характеру, обрано такий спосіб захисту, який є ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

81. Задоволення вимоги про повернення земельних ділянок способом її відтворення в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції аналогічно тому, як воно було зазначено Прокурором у позовній заяві, може призвести на практиці до ускладнення фактичного виконання судового рішення немайнового характеру.

82. Водночас у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини 5 статті 13 ГПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18).

Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

83. Зазначеного суд апеляційної інстанції також не врахував та не надав мотивованої правової оцінки кожному вагомому аргументу сторін та не здійснив належним чином дослідження обставин справи та оцінки доказів.

84. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

85. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

86. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

87. Ураховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги те, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувану у справі постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду, а касаційну скаргу - задовольнити частково.

88. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

89. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

90. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, про які заявлено ФГ "Фацелія", судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Фацелія 2017" задовольнити частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 у справі № 922/3953/21 скасувати, справу № 922/3953/21 передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді: Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай