Постанова

від 13.03.2024 по справі 754/12394/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року

м. Київ

справа № 754/12394/20

провадження № 61-8667св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Клінт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Грасса Груп», ОСОБА_2 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Строй-3»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Клінт» (далі - ТОВ «Євро-Клінт»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Грасса Груп» (далі - ТОВ «Грасса Груп»), ОСОБА_2 про визнання майнового (речового) права на об`єкт незавершеного будівництва, визнання договору купівлі-продажу майнових прав недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що 22 вересня 2014 року між нею та товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Строй-3» (далі - ТОВ «Глобал строй-3»), товариством з обмеженою відповідальністю «Київмонтажбуд» (далі - ТОВ «Київмонтажбуд») укладено договір купівлі-продажу майнових прав № КМБ/01/057, відповідно до умов якого покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва житлової прибудови з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:62:096:0038. Об`єктом нерухомості відповідно до умов договору є двокімнатна квартира АДРЕСА_2 , загальна площа 52,8 кв. м.

Вона сплатила продавцю кошти у розмірі 391 248,00 грн, що складає 100 % вартості майнових прав об`єкта нерухомості за договором № КМБ/01/057, а 30 листопада 2015 року отримала технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 . Проте вчасно не отримала те, на що розраховувала, укладаючи договір № КМБ/01/057, оскільки термін будівництва та введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва затримано більше ніж на п`ять років.

В березні 2020 року їй стало відомо, що ТОВ «Грасса Груп» зареєструвало за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а в подальшому спірна квартира була зареєстрована за ОСОБА_2 Відбувся перепродаж майнових прав поза її волею.

З урахуванням заяви про зміну предмета позову (т. 1., а. с. 144), ОСОБА_1 просила суд:

визнати за ОСОБА_1 майнове (речове) право на об`єкт незавершеного будівництва - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:096:0038;

визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № КМБ/01/283 від 25 липня 2017 року, укладений між ТОВ «Глобал строй-3», ТОВ «Київмонтажбуд» та ТОВ «Грасса Груп»;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 травня 2019 року № 47147486 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В., яким за ТОВ «Грасса Груп» зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

витребувати квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Справу суди розглядали неодноразово.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суди виходили з того, що предметом договору від 22 вересня 2014 року №КМБ/01/057 є об`єкт нерухомості, майнові права на які передаються за даним договором, розташований в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , двокімнатна квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 52,8 кв. м, на 6 поверсі, та позивачем сплачено грошові кошти - 100 % вартості майнових прав об`єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_2 , а тому підстави для визнання за позивачем майнового (речового) права на квартиру АДРЕСА_1 відсутні.

Також, не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № КМБ/01/283 від 25 липня 2017 року, укладеного між ТОВ «Глобал Строй-3», ТОВ «Київмонтажбуд» та ТОВ «Грасса Груп», оскільки позивачем не надано вказаного договору та не заявлено клопотань про його витребування.

Відсутні також правові підстави для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 травня 2019 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В., відповідно до якого за ТОВ «Грасса Груп» було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки вказане рішення скасовано на підставі наказу Міністерства юстиції України від 21 липня 2020 року № 2479/5.

Безпідставною є і вимога позивача про витребування квартири АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , оскільки остання не є власником зазначеної квартири.

Постановою Верховного Суду від 17 травня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що, звертаючись до апеляційного суду, ОСОБА_1 зазначала, що 01 липня 2021 року при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження № 12019100030000166 від 10 січня 2019 року їй стало відомо, що слідчим СВ Деснянського УП ГУ НП у м. Києві при проведенні слідчої дії - виїмки, були вилучені документи. На підставі її заяви від 01 липня 2021 року їй надано дозвіл на використання матеріалів, що містять таємницю досудового розслідування. До апеляційної скарги нею було додано:

- копію відповіді Головного Управління Національної поліції у м. Києві на клопотання потерпілої ОСОБА_1 від 01 липня 2021 року;

- копію довідки від 01 березня 2016 року про фінансування 100 % майнових прав об`єкта нерухомості до договору № КМБ/01/057 купівлі-продажу майнових прав від 22 вересня 2014 року, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатила продавцю 391 248,00 грн, що складає 100% вартості майнових прав об`єкта нерухомості, що знаходиться за будівельною адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 53,4 кв. м згідно з технічним паспортом);

- копію акта приймання-передачі технічного паспорта від 01 березня 2016 року до договору купівлі-продажу майнових прав № КМБ/01/057 від 22 вересня 2014 року, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв технічний паспорт 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 ;

- копію додаткової угоди від 01 березня 2016 року до договору купівлі-продажу майнових прав № КМБ/01/057 від 22 вересня 2014 року, відповідно до якої сторони виклали п. 2.2 договору у новій редакції, а саме домовились, що об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за цим договором, є квартира, що розташована в 1 секції об`єкта капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 ;

- копію додаткової угоди від 25 липня 2017 року про заміну сторони у зобов`язанні до договору № КМБ/01/057 від 22 вересня 2014 року, відповідно до якої всі зобов`язання ОСОБА_1 перед ТОВ «Київмонтажбуд», які на дату підписання указаної додаткової угоди виконані ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київмонтажбуд», вважаються належно виконаними ОСОБА_1 перед ТОВ «Грасса Груп», та не потребують оформлення додатковою угодою;

- копію договору купівлі-продажу майнових прав № КМБ/01/283 від 25 липня 2017 року, укладеного між ТОВ «Глобал Строй-3», ТОВ «Київмонтажбуд» (продавець) та ТОВ «Грасса Груп» (покупець), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53,4 кв. м на 6 поверсі;

- висновок експерта від 12 травня 2021 року № СЕ-19/111-21/11069-ПЧ на підставі постанови про призначення почеркознавчої експертизи від 05 березня 2021 року, винесеної слідчим СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві в кримінальному провадженні № 12019100030000166 від 10 січня 2019 року.

Апеляційний суд, відмовляючи у прийнятті доказів, які не були подані до суду першої інстанції, не навів мотивів такого рішення, та здійснив це без встановлення неможливості їх подання до суду першої інстанції. Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з`ясувати дійсні обставини справи, колегія суддів направила справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 травня 2021 року скасовано. Ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Євро-Клінт», ТОВ «Грасса Груп», ОСОБА_2 , третя особа - ТОВ «Глобал Строй-3», про визнання майнового (речового) права на об`єкт незавершеного будівництва - квартиру, визнання договору купівлі-продажу майнових прав недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено частково.

Витребувано квартиру АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9 781,20 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, є неефективними.

З наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів робить висновок, що позивач в повному обсязі сплатила вартість спірної квартири, на підставі акта прийому-передачі прийняла її, а тому набула права на квартиру. Отже, вимога про визнання майнових прав на квартиру є неефективною, а тому задоволенню не підлягає.

Вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № КМБ/01/283 від 25 липня 2017 року, укладений між ТОВ «Глобал строй-3», ТОВ «Київмонтажбуд» та ТОВ «Грасса Груп», задоволенню не підлягає з тих підстав, що право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника.

Позовна вимога про скасування запису про право власності задоволенню не підлягає, враховуючи висновки, вкладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження

№ 14-936цс20), оскільки рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

З урахуванням встановлених фактичних обставин, вимог закону, усталеної судової практики Верховного Суду, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині витребування квартири АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Протилежний висновок суду першої інстанції є помилковим.

Аргументи учасників справи

У червні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що представник позивача подала до апеляційного суду клопотання від 06 лютого 2023 року про долучення нових доказів до матеріалів справи, суд апеляційної інстанції прийняв всі ці нові докази на стадії апеляційного розгляду. Ніщо не заважало позивачу та її представнику ознайомитися з матеріалами кримінального провадження від 10 січня 2019 року раніше (до ухвалення судового рішення 05 травня 2021 року судом першої інстанції) або заявити клопотання про витребування доказів судом у порядку статті 84 ЦПК України. Позивач письмово визнала, що вона завжди знала про існування документів (нові докази, які без поважних причин не були подані до суду першої інстанції) (т. 3, а. с. 182). А тому суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв нові докази у справі і встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Крім того, позивач надавала до апеляційного суду докази, які взагалі не існували на час розгляду справи судом першої інстанції.

У матеріалах справи немає жодного правовстановлюючого документа, який би підтверджував право власності позивача на цю квартиру, а тому вона безпідставно звернулась із позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння. Положення статей 387, 388 ЦК України про витребування майна із чужого незаконного володіння до спірних правовідносин не можуть бути застосовані. Позивач звернулась з позовною вимогою про визнання за нею майнового (речового) права на об`єкт незавершеного будівництва - квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа - 53,4 кв. м. Це дві різні квартири з різними індивідуальними ознаками (різні номери та різні площі). Позивач не надала доказів, що є власником майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно з п. 3.1. договору № КМБ/01/057 купівлі продажу майнових прав від 22 вересня 2014 року майнові права на об`єкт нерухомості за цим договором передаються продавцем покупцю шляхом підписання Акта прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості. У матеріалах справи взагалі відсутній Акт прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості.

У червні 2023 року ОСОБА_2 подала доповнення до касаційної скарги, в яких зазначила, що апеляційний суд не аргументував, чому прийняв нові докази у справі, а саме висновок експерта від 12 травня 2021 року, тоді як рішення суду першої інстанції ухвалено 05 травня 2021 року.

Також апеляційний суд взагалі нічого не вказав про застосування позовної давності, хоча відповідна заява ОСОБА_2 була подана до суду першої інстанції 26 листопада 2020 року.

Окрім того, апеляційний суд вказав, що дійшов висновку про сплату позивачем повної вартості спірної квартири, на підставі акта прийому-передачі вона прийняла її, а тому набула права на квартиру. Однак в матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 . Вказане стосується квартири АДРЕСА_2 .

У липні 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржене судове рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Зазначає, що скаржник як на одну з підстав подання касаційної скарги (щодо недопустимих доказів) посилається на частину третю статті 411 ЦПК України (якою визначено, що застосування даної підстави презюмує повноваження суду касаційної інстанції скасувати судове рішення та направити справу на новий розгляд), а просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Нові докази позивач подавала в суд апеляційної інстанції (долучала як додатки до апеляційної скарги) ще коли справа № 754/12394/20 знаходилась вперше в суді апеляційної інстанції. Однак тоді судом апеляційної інстанції було відмовлено позивачу у їх долученні, мотиви відмови наведено не було. Після того як справа повернулася на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, позивач знову подала указані докази і суд апеляційної інстанції вже прийняв їх та долучив до матеріалів справи.

Позивач через канцелярію Деснянського районного суду м. Києва 01 лютого 2021 року вже подавала заперечення на заяву про застосування позовної давності, в якій, відповідно, аргументувала, що позовна давність починається із березня 2020 року та неодноразово в суді апеляційної інстанції такі заперечення висловлювались нею усно.

ОСОБА_2 у касаційній скарзі заявляє, що положення статей 387, 388 ЦК України про витребування майна із чужого незаконного володіння до спірних правовідносин не можуть бути застосовані. На підтвердження своїх тверджень посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2020 року у справі № 607/16948/15-ц, у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2020 року у справі № 330/375/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 у справі № 372/2163/20. Посилання ОСОБА_2 на зазначені постанови безпідставні та не мають жодного відношення до цієї справи, оскільки стосуються інших правовідносин, що виникли за інших обставин. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 витлумачено норми права в аналогічній справі, в результаті спірну квартиру витребувано в особи, за якою зареєстроване право власності на цю квартиру на користь позивача - інвестора житлового будівництва.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі. Клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року задоволено. Зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

В ухвалі зазначено, що скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження. Зазначає, що суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2022 року в справі № 307/2170/18, від 08 вересня 2022 року в справі № 910/5011/18, від 14 липня 2021 року в справі № 405/2098/18, від 22 грудня 2021 року в справі № 947/14605/20, від 11 серпня 2021 року в справі № 161/7205/20, від 17 серпня 2022 року в справі № 344/11652/21, від 27 липня 2022 року в справі № 920/746/21; апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

16 листопада 2023 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування квартири з чужого незаконного володіння. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 22 вересня 2014 року між ТОВ «Глобал строй-3», ТОВ «Київмонтажбуд» та ОСОБА_1 укладено договір № КМБ/01/057 купівлі-продажу майнових прав, відповідно до пункту 2.2 якого сторони домовились, що об`єктом нерухомості, майнові права на які передаються за даним договором, є об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою АДРЕСА_2 , двокімнатна квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 52,8 кв. м, на 6 поверсі.

Згідно з положенням п. 3.1. договору, майнові права на об`єкт нерухомості за договором передаються продавцем покупцю шляхом підписання акта прийому - передачі майнових прав.

На виконання пунктів 4.2, 4.3.1 договору ОСОБА_1 сплатила продавцю грошові кошти у розмірі 391 248,00 грн, що складає 100 % вартості майнових прав об`єкта нерухомості, що знаходиться за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 52,8 кв. м, про що свідчить копія довідки про фінансування.

25 липня 2017 року ТОВ «Київмонтажбуд» змінило назву на ТОВ «Євро-Клінт».

18 серпня 2017 року між ТОВ «Глобал Строй-3», ТОВ «Грасса Груп» та ОСОБА_1 підписано акт обстеження об`єкта нерухомості за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 52,8, поверх 6. Пунктом 2.1 акта обстеження передбачено, що після підтвердження покупцем належного усунення продавцем всіх вказаних в цьому акті недоліків, об`єкт нерухомості вважатиметься переданим покупцеві у належному стані, а обов`язки продавця перед покупцем щодо об`єкта нерухомості вважатимуться виконані ними в повному обсязі.

Матеріали справи містять технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 , виданий на ім`я ОСОБА_1 .

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47147486 від 31 травня 2019 року, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н. В., відповідно до якого ТОВ «Грасса Груп» було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , скасовано на підставі наказу Міністерства юстиції України від 21 липня 2020 року № 2479/5.

ОСОБА_1 посилалася на те, що в березні 2020 року їй стало відомо, що ТОВ «Грасса Груп» зареєструвало за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а в подальшому спірна квартира була зареєстрована за ОСОБА_2 , у зв`язку із чим вважає, що відбувся перепродаж майнових прав позивача поза її волею.

Апеляційний суд також встановив, що відповідно до висновку експерта від 12 травня 2021 року №СЕ-19/111-21/11069-ПЧ на підставі постанови про призначення почеркознавчої експертизи від 05 березня 2021 року, винесеної слідчим СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві в кримінальному провадженні № 12019100030000166 від 10 січня 2019 року:

1) Підпис в графі «Замовних ТОВ «Глобал строй-3» код ЄДРПОУ 37117755. Директор у Договорі №КМБ/01/283 купівлі-продажу майнових прав від 25 липня 2017 року виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

2) Підпис в графі «Продавець. Замовник ТОВ «Глобал строй-3» код ЄДРПОУ 37117755. Директор» в Акті приймання-передачі технічного паспорта до договору купівлі-продажу майнових прав до договору КМБ/01/283 від 25 липня 2017 року, датованому 25 серпня 2017 року, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

3) Підпис у графі «Замовник ТОВ «Глобал строй-3» код ЄДРПОУ 37117755. Директор» в Акті приймання-передачі об`єкта нерухомості до договору купівлі-продажу майнових прав №КМБ/01/283 від 25 липня 2017 року, датованому 25 серпня 2017 року, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

За змістом частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У частині другій статті 331 ЦК України вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статті 387, частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, зокрема у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) зазначено, що:

«інвестор після виконання ним фінансових зобов`язань за укладеними договорами купівлі-продажу цінних паперів та резервування об`єкта нерухомості (чи аналогічними правочинами, що підтверджують здійснення інвестування) отримує документи, які підтверджують реальність такого правочину та встановлюють для нього його особисті майнові права на конкретний об`єкт нерухомого майна. Для отримання права власності на такий об`єкт нерухомості інвестор має трансформувати свої майнові права у власність шляхом державної реєстрації речових прав на цей об`єкт нерухомості, але виконати це можна лише за умов завершення будівництва новоствореного об`єкта нерухомості відповідно вимог чинного законодавства та прийняття такого нерухомого майна до експлуатації (статті 328, 331 ЦК України). Отже саме інвестор є особою, яка первісно набуває право власності на об`єкт нерухомого майна, що споруджений за його кошти.

Інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов`язаними зі створенням об`єкту нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред`явлення позову про визнання за ним його майнових прав та витребування своєї власності з незаконного володіння іншої особи (статті 392, 388 ЦК України). При цьому не вимагається визнання недійсними нікчемних правочинів, які спрямовані на незаконне заволодіння майном інвестора іншими особами (стаття 228 ЦК України)».

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін,кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням, зокрема мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Касаційний суд зауважує, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі № 501/1672/22 (провадження № 61-16084св23), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 441/1159/21 (провадження № 61-14938св23)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2022 року у справі № 307/2170/18 (провадження № 61-4595св22) та інших постановах Верховного Суду, на які є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що «така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність, що узгоджується із правовими висновками зробленими Верховним Судом у постановах від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18, від 25 квітня 2018 року у справі № 911/3250/16, від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 913/632/17, від 06 березня 2019 року у справі № 916/4692/15».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц (провадження № 61-2393св21) зазначено, що:

«тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Враховуючи те, що мотивувальна частина постанови апеляційного суду мотивів про прийняття додаткових доказів, наданих позивачем не містить, колегія суддів погоджується з аналогічними за змістом доводами касаційної скарги та констатує порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів».

У постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18) зазначено, що «дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Таких обставин апеляційним судом встановлено не було».

Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (частина перша статті 417 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

суд першої інстанції відмовив у позові в частині витребування квартири АДРЕСА_1 , оскільки позивач не надала доказів, що є власником саме зазначеної квартири;

при направленні справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції Верховний Суд вказав, що апеляційний суд, відмовляючи у прийнятті доказів, які додані до апеляційної скарги, але не були подані до суду першої інстанції, не навів мотивів такого рішення, зокрема щодо неможливості їх подання до суду першої інстанції;

при новому розгляді справи суд апеляційної інстанції долучив до справи всі документи, які надавались стороною позивача, зокрема, з клопотаннями від 27 червня 2022 року, від 25 жовтня 2022 року, від 02 січня 2023 року, від 06 лютого 2023 року (а. с. 1-75, 110-156, 180-185 т. 3, а. с. 2-22 т. 4);

апеляційний суд: задовольнив позов в частині витребування квартири АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ; в обґрунтування такого висновку послався лише на наявні в матеріалах справи докази та встановлені фактичні обставини; вказав, що протилежний висновок суду першої інстанції є помилковим;

апеляційний суд не врахував, що: суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів); докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього; про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні;

апеляційний суд окремо не вирішував питання можливості прийняття додаткових доказів при наданні їх позивачем, мотивувальна частина постанови апеляційного суду відповідних мотивів також не містить; апеляційний суд не мотивував, на підставі яких наявних в матеріалах справи доказів та фактичних обставин він встановив обставини, які мають значення для справи і на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог або заперечень, зокрема, і щодо права власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 ; не надав жодної оцінки та не відхилив доводи відповідача як в частині заперечень щодо наявності підстав для прийняття додаткових доказів на стадії апеляційного розгляду справи, так і щодо можливості задоволення позову в частині витребування спірної квартири по суті його вирішення.

За таких обставин суд апеляційної інстанцій не виконав вказівок постанови Верховного Суду від 17 травня 2022 року та допустив порушення норм процесуального права і при новому розгляді справи, у зв`язку з чим висновок апеляційного суду про задоволенні позову в оскарженій частині неможливо визнати законним та обґрунтованим.

З огляду на положення статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, тому справу в оскарженій частині належить направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Оскільки постанова апеляційного суду в оскарженій частині підлягає скасуванню, то Верховний Суд не поновлює її дію, що зупинена ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2023 року.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування квартири з чужого незаконного володіння скасувати.

Справу № 754/12394/20 в зазначеній частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року в скасованій частині втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук