Рішення

від 20.02.2024 по справі 761/14373/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/14373/23

Провадження № 2/761/2328/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

за участі секретаря: Лишняк А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Нивок»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвин Анастасія Сергіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ляхар Олена Михайлівна, ОСОБА_2 , про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Саадулаєва А.І.

Предметом позову є витребування від ТОВ «ПЕРЛИНА НИВОК» на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2467528132200).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.04.2023 р. відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в підготовче судове засідання.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання 05.09.2023 року залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , Закрите акціонерне товариство «ІМЕНЕРОС СТАТИБА».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.10.2023 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання 16.02.2024 року виключено зі складу учасників справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог: Закрите акціонерне товариство «ІМЕНЕРОС СТАТИБА».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в листопаді 2022 року позивачу стало відомо про протиправне заволодіння її квартирою, яке вчинене шляхом проведення державної реєстрації прав власності на квартиру за третіми особами. ОСОБА_1 стала власником квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору про участь у фонді фінансування будівництва №432, укладеного 10.09.2009 з ВАТ «АРТЕМ-БАНК», як управителем. ОСОБА_1 , виконавши всі обов`язки Довірителя за Договором №432 про участь у фонді фінансування будівництва від 10 вересня 2009 року, набула права власності на оспорювану квартиру. 05 вересня 2006 року між УДО України (Сторона 1) та КП «Житомирбудзамовник» (Сторона 2) укладено Договір про спільну діяльність в будівництві. В подальшому, 26.04.2012 між УДО України, КП «Житомирбудзамовник» та ТОВ «Під-ключ» укладено договір про заміну сторони у зобов`язанні. Відповідно до його умов КП «Житомирбудзамовник» передає, а ТОВ «Під-ключ» приймає на себе права та обов`язки КП «Житомирбудзамовник» за Договором про спільну діяльність в будівництві від 05 вересня 2006 року. Після передачі ОСОБА_1 грошових коштів за об`єкт інвестування - оспорювань квартиру, майнові права на неї були відступлені позивачу, а після завершення будівництва будинку квартира №152 в ньому передана позивачу за відповідним актом.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо про проведення 24.09.2021 державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за ЗАТ «ІМЕНЕРОС СТАТИБА». Реєстрація проведена на підставі Акту приймання-передачі майнових прав, б\н, виданий 23.04.2015 ТОВ «Під-ключ» та ЗАТ «ІМЕНЕРОС СТАТИБА», Договір купівлі-продажу майнових прав, виданий тими ж особами, серія та номер: 197/152/щ, виданий 17.05.2015. В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу квартири №934 від 02.11.2021 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «ПЕРЛИНА НИВОК». Майнові права на квартиру АДРЕСА_1 належать позивачу та не могли бути предметом цивільно-правових угод, укладених між КП «Житомирбудзамовник» та ТОВ «Під-ключ», а в подальшому - між ТОВ «Під-ключ» та ЗАТ «ІМЕНЕРОС СТАТИБА».

Дійсним власником спірного нерухомого майна є ОСОБА_1 . Виключно власнику належить право розпорядження своїм майном. Рішень про відчуження спірного майна останньою не приймалося. Волевиявлення законного власника на відчуження спірного майна не було, а отже право власності позивача на згадане майно не припинялося. Таким чином, інші особи, окрім власника майна, не мали право відчужувати спірну квартиру. Відповідач придбав вказану квартиру у особи, яка не мала права її відчужувати, тому таке майно підлягає витребуванню від ТОВ «Перлина Нивок» на користь ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Представник відповідача подав до суду пояснення щодо позовної заяви, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що після введення в експлуатацію житлових приміщень в будинку за адресою: АДРЕСА_4 , укладення договорів про участь у ФФБ є правом, а не обов`язком управителя. Оскільки будинок з 2010 введено в експлуатацію, укладення договору про відступлення права вимоги між TOB «Під-ключ» (Продавець) та ЗАТ «Іменерос Статиба» (Покупець). Внаслідок надання згоди Іпотекодержателем на вилучення обтяження (зняття іпотеки та заборони), об`єкт є вільним для вчинення цивільно-правових угод. TOB «Перлина Нивок» з листопада 2021 року у відповідності до чинного закону володіє, користується та розпоряджається майном на свій розсуд, оскільки є єдиним та зареєстрованим власником в державному реєстрі прав власності. Позивачка не довела факту реєстрації свого права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру у державному реєстрі прав власності ні на момент реєстрації права власності за TOB «Перлина Нивок» (02.11.2021 року), ні після видачі їй спірного свідоцтва про право власності. ЗAT «Іменерос Статиба» набули право власності на зазначену квартиру на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав у TOB «Під-ключ». Позивачка не надала докази того, що вона отримала зареєстроване право власності у встановленому законодавством порядку, оскільки факт наявності Свідоцтва про право власності не свідчить про реєстрацію права власності в реєстрі через бюро технічної інвентаризації.

В судове засідання, яке відбулось 20.02.2024 року, представник позивача не з`явився, подав до суду заяву в якій позов підтримав за викладених у позовній заяві обставин, просив його задовольнити.

В судове засідання, яке відбулось 20.02.2024 року, представник відповідача не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

В судове засідання, яке відбулось 20.02.2024 року, треті особи не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалося.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 стала власником квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору про участь у фонді фінансування будівництва №432, укладеного 10.09.2009 з ВАТ «АРТЕМ-БАНК» як управителем.

За цим договором ОСОБА_1 передала управителю в управління грошові кошти з метою отримання у власність об`єкта інвестування. Управитель прийняв від ОСОБА_1 кошти на рахунок ФФБ у довірчу власність та 04.07.2012 передав ОСОБА_1 об`єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_5 згідно Акту прийому-передачі квартири у відповідності із Договором №432 про участь у фонді фінансування будівництва від 10 вересня 2009.

Об`єкт інвестування за цим Договором характеризується як квартира АДРЕСА_6 .

Всього, в період з 14.09.2009 по 07.12.2009, на виконання умов Договору №432, ОСОБА_1 , як довірителем, внесено на рахунок ФФБ у ВАТ «АРТЕМ-БАНК» 893860,73 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 07.12.2009 виконав умови щодо повного внесення грошових коштів в довірчу власність Управителя та набув прав Довірителя.

На підтвердження цього Управителем - ПАТ «АРТЕМ-БАНК» ОСОБА_1 видано Свідоцтво про участь у ФФБ виду А за програмою КП «Житомирбудзамовник» (Договір №432 від 10.09.2009 р.) від 07.12.2009.

Відповідно до цього свідоцтва ОСОБА_1 внесла 893 860,73 гривень, номер об`єкта будівництва: 52, закріплений об`єкт інвестування: квартира, номер об`єкта: 152, 9 поверх, кількість закріплених вимірних одиниць об`єкта інвестування : 60,49 кв.м.

Також, 07.12.2009 між ПАТ «АРТЕМ-БАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір відступлення майнових прав №432.

Відповідно до вказаного договору Управитель уступає Довірителю майнові права на об`єкт інвестування, які Управитель набув відповідно до умов договору на організації спорудження об`єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А №1 від 14.12.2007 із КП «Житомирбудзамовник».

Під об`єктом інвестування в цьому договорі розуміється закріплений за Довірителем на підставі договору про участь у фонді фінансування будівництва №432 від 10.09.2009 об`єкт: квартира АДРЕСА_7 .

10.12.2010 будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземною автостоянкою на АДРЕСА_4 було завершено.

У подальшому, 04.07.2012 проведено звірку вимірів загальної площі в об`єкті інвестування квартирі АДРЕСА_1 . Про ПАТ «АРТЕМ-БАНК» (Управителем) та ОСОБА_1 (Довірителем) складено відповідний Акт звірки вимірів загальної площі по договору №432 про участь у фонді фінансування будівництва від 10 вересня 2009 року. В акті зокрема зазначено, що за результатами вимірів БТІ, загальна площа квартири складає 60,7 кв.м.

Того ж дня ОСОБА_1 сплачено 3103,17 грн. за фактичну різницю загальної площі інвестування після вимірів БТІ. Таким чином, остаточно проведено усі фінансові розрахунки з Довірителем за договором №432.

04.07.2012 Управителем ФФБ виду А з забудовником КП «Житомирбудзамовник» АТ «АРТЕМ-БАНК» видано ОСОБА_1 Довідку №432.

Відповідно до цієї довідки ОСОБА_1 дійсно сплатила повну вартість (896963,90 гривень) квартири АДРЕСА_5 .

Відповідно до Акта прийому-передачі квартири від 04.07.2012 у відповідності із Договором №432 про участь у фонді фінансування будівництва від 10 вересня 2009 ОСОБА_1 передано оспорювану квартиру.

Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу КМР (КМДА) видано свідоцтво про право власності Серія САЕ №712996 від 16 липня 2012 року, відповідно до якого, квартира АДРЕСА_1 , площею 60,70 кв.м., дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Свідоцтво видано на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 06 липня 2012 року №1021-С/КІ.

Згідно зі ст. 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Таким чином, саме факт придбання позивачем зазначеної квартири обумовлює виникнення права власності на неї. Державна реєстрація прав власності за ЗАТ «ІМЕНЕРОС СТАТИБА» сама по собі не створює правових підстав для набуття права власності на квартиру останнім. З огляду на викладене, не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що позивач не довела факту реєстрації свого права власності на об`єкт нерухомого майна.

05 вересня 2006 року між Управлінням державної охорони України (Сторона 1) та Комунальним підприємством «Житомирбудзамовник» (Сторона 2) укладено Договір про спільну діяльність в будівництві. Відповідно до його умов сторони зобов`язуються шляхом об`єднання зусиль, фінансових та матеріальних ресурсів спільно діяти для досягнення загальної господарської мети: будівництва та введення в експлуатацію комплексу житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями за будівельною адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до п. 3.4.6. Договору КП «Житомирбудзамовник» має право здійснювати залучення коштів фізичних та юридичних осіб для фінансування та інвестування будівництва Об`єкта через випуск цільових (безвідсоткових) облігацій, де базовим активом є одиниця нерухомості (право бути емітентом).

Відповідно до п. 4.5. майнові права / майно, створене на підставі даного Договору, не є частковою власністю Сторін (редакція пункту, визначена Додатковою угодою №5 від 12.10.2011).

Також, відповідно до пункту 4.6. (в редакції, визначеній Додатковою угодою від 12.10.2011) сторони досягли згоди про розподіл результатів спільної діяльності:

Стороні 1 належатиме - 24% загальної житлової площі Об`єкта та, додатково, 641,65 кв.м. загальної житлової площі Об`єкта . Додаткова житлова площа, що побудована за кошти Сторони 1, належатиме Стороні 1 у повному обсязі ціною, що не перевищуватиме собівартість і визначатиметься на рівні опосередкованої вартості 1 кв.м. загальної площі житла в м.Києві, що буде встановлено Держбудом на момент внесення інвестицій та буде щоразу фіксуватись додатковим угодами до цього Договору.

Стороні 2 або залученим Стороною 2 або Управителем ФФБ третім особам (довірителям, власникам облігацій) належатиме - 76% загальної житлової площі Об`єкта. При підписанні Сторонами Протоколу розподілу площ в Об`єкті частка Сторони 2 буде зменшена в відповідному відсотковому розмірі на 641,65 кв.м.

Довірителі (власники облігацій) мають право отримати у власність профінансовані ними об`єкти інвестування в Об`єкті (квартири, нежитлові приміщення, закріплені за Стороною 2) в порядку та на умовах, визначених даним Договором та чинним законодавством.

Після досягнення Сторонами загальної цілі спільної діяльності Об`єкт буде розподілятися між Сторонами в наступному порядку:

Сторона 1 отримає закріплені за нею Протоколом розподілу площ Об`єкта квартири, з яких Сторона 1 зобов`язується провести розрахунки з органами місцевого самоврядування та відповідними експлуатаційними організаціями по передачі житла в установленому порядку.

Сторона 2 та/або залучені нею треті особи (довірителі, власники облігації тощо) отримають закріплені за Стороною-2 Протоколом розподілу площ квартири, вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення, машиномісця в паркінгу та/або майнові права на них. (п. 4.10. Договору)

Додатковою угодою №6 від 27.01.2012 до Договору від 05.09.2006 затверджено Протокол розподілу (закріплення) площ в об`єкті будівництва - в житлових будинках з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями за будівельною адресою АДРЕСА_4 . Відповідно до нього Сторона 2 отримує 73,88% загальної площі квартир, в тому числі квартиру 152 в зведеному будинку.

При цьому, у відповідності до положень Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», 14.12.2007 між ТОВ «АРТЕМ-БАНК» як Управителем з однієї сторони та Управлінням державної охорони України та КП «Житомирбудзамовник» як Забудовником з другої сторони укладено Договір №1 про організацію спорудження об`єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об`єкту по АДРЕСА_4 .

Відповідно до п. 1.1. цього договору Забудовник (Управління державної охорони України та КП «Житомирбудзамовник») зобов`язується збудувати за замовленням Управителя (ТОВ «АРТЕМ-БАНК») об`єкти будівництва, ввести їх в експлуатацію та передати об`єкти інвестування Довірителям, а Управитель зобов`язується здійснювати фінансування будівництва у порядку, визначеному Регламентом фінансування будівництва за рахунок коштів ФФБ (додаток №1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною).

Згідно з положеннями п. 1.2. конкретний об`єкт будівництва, що споруджується Забудовником згідно цього договору, строк та умови передачі Довірителям об`єктів інвестування в об`єкті будівництва передбачаються в Договорі на об`єкт будівництва (додаток №2) та Порядку роботи Забудовника щодо передачі об`єктів інвестування у власність Довірителям ФФБ (додаток №3), які будуть укладатися між Управителем та Забудовником в момент організації спорудження конкретного об`єкта будівництва та є невід`ємними частинами цього договору.

Як бачимо, безпосередньо в Договорі на об`єкт будівництва від 14.12.2007 (Додаток №2 до договору про організацію спорудження об`єктів будівництва з використанням коштів ФФБ виду А №1 від 14.12.2007) зазначено наступне:

При укладанні цього Договору Забудовник передає Управителю майнові права на об`єкти інвестування для подальшої передачі Довірителям, які повністю проінвестують закріплені об`єкти інвестування (п. 2.2.).

Повертаючись до Договору №1 від 14.12.2007, його пункт 1.7. також передбачає, що одночасно з підписанням цього договору між Забудовником та Управителем укладається зокрема договір іпотеки майнових прав на конкретний об`єкт будівництва, який є забезпеченням належного виконання Забудовником своїх зобов`язань по спорудженню об`єкта будівництва.

Вказане знаходить своє відображення і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Його архівна частина - Реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна містить запис про реєстрацію обтяження на оспорювану квартиру на підставі договору іпотеки №2, 6102 від 14.12.2007.

Також, відповідно до пункту 3.2. Договору, на Забудовника - після завершення будівництва - покладено обов`язок здійснювати необхідні заходи в порядку, передбаченому законодавством України щодо оформлення права власності Довірителів на конкретні об`єкти інвестування (які згідно інформації Управителя виконали свої зобов`язання перед Управителем у повному обсязі) та передачі цим Довірителям правовстановлюючих документів.

Сертифікатом відповідності від 24.12.2010 КВ 000562 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві засвідчила відповідність вказаного закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, та підтвердила його готовність до експлуатації.

В подальшому, 26.04.2012 між Управлінням державної охорони України, Комунальним підприємством «Житомирбудзамовник» та ТОВ «Під-ключ» укладено договір про заміну сторони у зобов`язанні. Відповідно до його умов КП «Житомирбудзамовник» передає, а ТОВ «Під-ключ» приймає на себе права та обов`язки КП «Житомирбудзамовник» за Договором про спільну діяльність в будівництві від 05 вересня 2006 року.

Крім того, відповідними додатковими угодами здійснено заміну сторони (КП «Житомирбудзамовник» передав ТОВ «Під-ключ» свої права та обов`язки) в Договорі №1 про організацію спорудження об`єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об`єкту по АДРЕСА_4 .

Таким чином, майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , як об`єкт цивільних правовідносин, виник з моменту укладення Договору про спільну діяльність в будівництві від 05.09.2006. В подальшому, з укладенням Договору №1 про організацію спорудження об`єктів будівництва з використанням коштів ФФБ виду від 14.12.2007 та Договору на об`єкт будівництва від 14.12.2007, майнові права на квартиру передані Управителю ТОВ «АРТЕМ-БАНК» для закріплення за Довірителем що передав грошові кошти Управителю.

Після передачі ОСОБА_1 грошових коштів за об`єкт інвестування - оспорювань квартиру, майнові права на неї були відступлені Позивачу, а після завершення будівництва будинку квартира №152 в ньому передана Позивачу за відповідним актом.

24.09.2021 проведено первинну державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на спірну квартиру за ЗАТ «ІМЕНЕРОС СТАТИБА».

Реєстрація проведена на підставі Акта приймання-передачі майнових прав, б\н, виданий 23.04.2015 ТОВ «Під-ключ» та ЗАТ «ІМЕНЕРОС СТАТИБА», Договір купівлі-продажу майнових прав, виданий тими ж особами, серія та номер: 197/152/щ, виданий 17.05.2015.

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Таким чином, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має, і визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/15993/16.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства.

Вбачається, що первинна реєстрація права власності на спірний об`єкт відбулася на підставі рішення приватного нотаріуса Київського МНО Литвин А.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60657393 від 29.09.2021. Рішення прийняте на підставі правочинів, виданих ТОВ «Під-ключ» та ЗАТ «ІМЕНЕРОС СТАТИБА», а саме:

1. Акт приймання-передачі майнових прав, серія та номер: б/н, виданий 23.04.2015, видавник: ТОВ «Під-ключ» та ЗАТ «ІМЕНЕРОС СТАТИБА»;

2. Договір купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: 197/152/щ, виданий 17.05.2015, видавник: ТОВ «Під-ключ» та ЗАТ «ІМЕНЕРОС СТАТИБА».

Шляхом доступу до електронної реєстраційної справи за об`єктом нерухомого майна з реєстраційним номером 2467528132200 отримано електронний документ - скан-копію вищевказаних документів.

Відповідно до пункту 1.1. договору №197/152/щ від 17.05.2015 його предметом є «Майнові права на технічне приміщення». Пунктом 1.2. договору вже передбачено, що об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним Договором є квартира АДРЕСА_1 .

При цьому, в розділі «Терміни та їх визначення» зазначено, що майнові права - це всі права на Об`єкт нерухомості, які належать Продавцю на підставі Договору про заміну сторони у зобов`язанні від 26 квітня 2012 року між КП «Житомирбудзамовник» та ТОВ «Під-ключ» та полягають у праві продавця набути право власності на Об`єкт нерухомості після введення Об`єкту капітального будівництва в експлуатацію та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

26.04.2012, на підставі договору про заміну сторони у зобов`язанні, ТОВ «Під-ключ» дійсно набуло прав КП «Житомирбудзамовник» за Договором про спільну діяльність в будівництві від 05 вересня 2006 року.

У той же час, реалізація житлових та нежитлових приміщень, у житловому комплексі по АДРЕСА_4 , здійснювалась через фонд фінансування будівництва, на підставі укладеного 14.12.2007р. між ТОВ «Артем-Банк», як управителем, з однієї сторони та Управлінням державної охорони України і КП «Житомирбудзамовник», як забудовником, з іншої, договору № 1 про організацію спорудження об`єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об`єкту по АДРЕСА_4 .

Згідно ст. 13 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» система функціонування ФФБ передбачає в тому числі: укладання управителем ФФБ договору з довірителем про участь у ФФБ; внесення довірителем коштів до ФФБ та передачу їх управителю ФФБ в управління за договором про участь у ФФБ; закріплення управителем за довірителем обраного ним об`єкта інвестування, що є підтвердженням замовлення на спорудження цього об`єкта інвестування як складової частини об`єкта будівництва; відкриття управителем рахунку довірителю у системі обліку прав вимоги довірителів ФФБ; передачу управителем довірителям, які повністю проінвестували закріплені за ними об`єкти інвестування, майнових прав на ці об`єкти інвестування за договором про уступку майнових прав; здійснення довірителем остаточних розрахунків з управителем за даними щодо фактичної площі об`єктів інвестування; набуття довірителями у власність закріплених за ними об`єктів інвестування, припинення дій за договором про участь у ФФБ.

Статтею 14 даного Закону встановлено, що фізична або юридична особа, або спільний інвестор ФОН стає довірителем ФФБ за умови передачі коштів в управління управителю ФФБ та укладання з управителем ФФБ договору про участь у ФФБ на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Крім того, на момент укладення вказаного Договору про заміну сторони від 26.04.2012 майнові права на весь об`єкт будівництва по АДРЕСА_4 , в тому числі, на квартиру 152 в будинку, передано Управителю.

В подальшому, майнові права на зазначену квартиру передані Позивачу як довірителю на підставі договору про участь у фонді фінансування будівництва від 10.09.2009.

Також, суд звертає увагу на те, що станом на 26.04.2012 - день укладення договору про заміну сторони у зобов`язанні, на весь об`єкт будівництва, в тому числі і на квартиру 152 , на підставі договору іпотеки № 2 від 14.12.2007р., укладеного між Управлінням Державної охорони України і КП «Житомирбудзамовник», як іпотекодавцями, з однієї сторони, та ТОВ «Артем-Банк», як іпотекодержателем, з іншої, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було накладено заборону на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження 6236487).

Отже, суд дійшов висновку, що майнові права на квартиру АДРЕСА_1 належать позивачу та не могли бути предметом цивільно-правових угод, укладених між КП «Житомирбудзамовник» та ТОВ «Під-ключ», а в подальшому - між ТОВ «Під-ключ» та ЗАТ «ІМЕНЕРОС СТАТИБА». У зв`язку із викладеним, суд відхиляє доводи відповідача про правомірність набуття права власності на квартиру ЗАТ «ІМЕНЕРОС СТАТИБА».

Частинами першою, другою і четвертою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої і третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частинами першою і п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ст. 6 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" об`єкт управління майном знаходиться в довірчій власності управителя. Управитель є довірчим власником отриманого ним в управління майна. Управитель здійснює управління майном відповідно до Правил фонду та договору управління майном. Майно, набуте управителем у результаті управління, включається до складу отриманого в управління майна.

Реалізація житлових та нежитлових приміщень у житловому комплексі по АДРЕСА_4 могла здійснювалась виключно через фонд фінансування будівництва, на підставі укладеного між ТОВ "Артем-Банк" як управителем, з однієї сторони та Управлінням державної охорони України і КП "Житомирбудзамовник" як забудовниками з іншої договору від 14.12.2007 №1 Про організацію спорудження об`єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об`єкту по АДРЕСА_4 .

Відповідно до Договору про участь у фонді фінансування будівництва №432 10.09.2009 майнові права на спірну квартиру управителем передані позивачу.

Таким чином, майнові права на квартиру АДРЕСА_1 ) належать виключно ОСОБА_1 , як довірителю, що повністю виконала зобов`язання щодо оплати вартості квартири за договором про участь у фонді фінансування будівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Нормою ст. 658 ЦК встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що Додаткова угода №6 від 27.01.2012 до Договору про спільну діяльність у будівництві б/н від 05 вересня 2006 року, зокрема в частині закріплення за КП «Житомирбудзамовник» належної позивачу квартири АДРЕСА_1 є недійсною.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Таким чином, суд дійшов висновку, що КП «Житомирбудзамовник», а в подальшому і ТОВ «Під-ключ» не набули майнових прав на спірну квартиру, а отже і не мали права відчужувати ці майнові права на користь ЗАТ «ІМЕНЕРОС СТАТИБА».

З цього випливає і те, що зазначена Додаткова угода №6 від 27.01.2012 та Договір №197/152/щ купівлі-продажу майнових прав від 17 квітня 2015 року порушують публічний порядок, оскільки ці правочини спрямовані на порушення майнових прав дійсного власника квартири - ОСОБА_1 .

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Таким чином, статями 330, 387, 388 ЦК України визначені умови та підстави, за наявності яких, майно яке вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, може бути витребуване від набувача.

Згідно з вимогами вищенаведених норм право власності на майно, яке було відчужене поза межами волі власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

Таку позицію відображено зокрема в постанові Верховного Суду України, від 29.06.2016 в справі № 6-1376цс16.

Позивач набув право володіння та право користування спірною квартирою, і відповідно, право на захист цих прав.

На наявність права власника на майно не впливає також і та обставина, що воно було предметом угод відчуження, укладених іншими особами, оскільки дійсний власник не був стороною цих угод, а ст. 346 ЦК України не передбачає припинення права власності дійсного власника в зв`язку з реєстрацією майна за іншими особами під час його неодноразового перепродажу, що відбувалося без участі та поза межами волі дійсного власника.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 17.10.2011 у справі № 5002-8/5447-2010, від 11.02.2015 у справі № 6-1цс15 та від 24.06.2015 у справі № 6-535цс15.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначає, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.

Так, від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише в разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (ч. 1 ст. 388 ЦК України).

Дійсним власником спірного нерухомого майна є ОСОБА_1 Виключно власнику належить право розпорядження своїм майном. Рішень про відчуження спірного майна останньою не приймалося. Волевиявлення законного власника на відчуження спірного майна не було, а отже, суд дійшов висновку, що право власності позивача на спірне майно не припинялося.

Також Верховний Суд України у Постанові від 02 березня 2016 року справа № 6-3090-цс15 визначив поняття кондиція, як позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може бути застосований самостійно на підставі ст. 1212 ЦК України. Зокрема, вказано на те, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондиційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондиційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

В силу ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові.

Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння в даних правовідносинах є належним та ефективним способом захисту порушених прав.

У поясненнях відповідача наводиться твердження про те що спірна квартира могла бути реалізована не лише управителем а й іншими особами, посилаючись на можливість повернення управителем майнових прав забудовнику після введення об`єкту в експлуатацію. В той же час, відповідачем не надано будь-яких доказів повернення управителем майнових прав на спірну квартиру забудовнику (ТОВ «Під Ключ»). Крім того, відповідачем не спростовано тверджень позивача про наявність обтяження на квартиру саме на момент укладення договору про заміну сторони у зобов`язанні від 26.04.2012.

Щодо обставин, встановлених судовими рішеннями Господарського суду м. Києва від 15.05.2018 року у справі №910/1043/18, Господарського суду Черкаської області від 01.12.2020 року у справі №925/668/19, Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 року у справі №910/1676/20 та Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.07.2023 року у справі №761/15392/19 слід зазначити наступне.

Вказаними рішеннями встановлено обставини зведення житлового будинку по АДРЕСА_4 . Для зведення будинку укладено договори про спільну діяльність в будівництві житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою за адресою по АДРЕСА_4 від 05.09.2006 з додатками та про організацію спорудження об`єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об`єкту по АДРЕСА_4 з додатками.

Вказані обставини не заперечуються Позивачем та підтверджуються документами, долученим до позовної заяви. Також, сторони не заперечували щодо укладення договору від 26.04.2012 про заміну сторони у зобов`язанні.

У той же час, не відповідають дійсності твердження відповідача про відступлення ПАТ «Артем-Банк» права вимоги на спірну квартиру на користь ТОВ «Під Ключ» в період з липня 2012 по грудень 2013 років. Відповідно, ці обставини не були встановлені вищевказаними судовими рішеннями.

При цьому, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що первинна реєстрація права власності на спірну квартиру проведена на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: 197/152/щ, виданого 17.05.2015 ТОВ «Під-ключ» та ЗАТ «ІМЕНЕРОС СТАТИБА».

В розділі «Терміни та їх визначення» вищевказаного договору купівлі-продажу зазначено, що майнові права - це всі права на Об`єкт нерухомості, які належать Продавцю (ТОВ «Під-ключ») на підставі Договору про заміну сторони у зобов`язанні від 26 квітня 2012 року між КП «Житомирбудзамовник» та ТОВ «Під-ключ» та полягають у праві продавця набути право власності на Об`єкт нерухомості після введення Об`єкту капітального будівництва в експлуатацію та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Так, 26.04.2012 між Управлінням державної охорони України, КП «Житомирбудзамовник» та ТОВ «Під-ключ» дійсно укладено договір про заміну сторони у зобов`язанні. Відповідно до його умов ТОВ «Під-ключ» прийняло на себе права та обов`язки КП «Житомирбудзамовник» за Договором про спільну діяльність в будівництві від 05 вересня 2006 року.

Станом на 26.04.2012 - день укладення договору про заміну сторони у зобов`язанні, на весь об`єкт будівництва, в тому числі і на квартиру 152 , на підставі договору іпотеки № 2 від 14.12.2007р., укладеного між Управлінням Державної охорони України і КП «Житомирбудзамовник», як іпотекодавцями, з однієї сторони, та ТОВ «Артем-Банк», як іпотекодержателем, з іншої, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було накладено заборону на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження 6236487).

Отже, майнові права на квартиру АДРЕСА_1 належать Позивачу та не могли бути предметом цивільно-правових угод, укладених між КП «Житомирбудзамовник» та ТОВ «Під-ключ», а в подальшому - між ТОВ «Під-ключ» та ЗАТ «ІМЕНЕРОС СТАТИБА».

Суд звертає увагу, що станом на 26.04.2012 до складу майнових КП «Житомирбудзамовник» квартира АДРЕСА_1 належати не могла, оскільки ще 07.12.2009 між ВАТ «АРТЕМ-БАНК» як управителем фонду фінансування будівництва та позивачем укладено Договір відступлення майнових прав №432, за яким Управитель уступив Довірителю майнові права на об`єкт інвестування, які Управитель набув відповідно до умов договору на організації спорудження об`єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А №1 від 14.12.2007 із КП «Житомирбудзамовник».

Під об`єктом інвестування в цьому договорі розуміється закріплений за Довірителем на підставі договору про участь у фонді фінансування будівництва №432 від 10.09.2009 об`єкт: квартира АДРЕСА_7 .

Також, станом на день укладення Договору про заміну сторони у зобов`язанні від 26 квітня 2012 року між КП «Житомирбудзамовник» та ТОВ «Під-ключ», до предмету договору не могли входити майнові права, одержані на підставі укладених вже в період з липня 2012 по грудень 2013 років договорів про відступлення прав вимог між ПАТ «Артем Банк» та ТОВ «Під-ключ», як про це зазначається у запереченнях відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що первинна реєстрація права власності на квартиру №152 , включену оспорюваним договором до предмету іпотеки, проведена на підставі правочину, який не передбачав виникнення будь-яких прав ЗАТ «ІМЕНЕРОС СТАТИБА» на цю квартиру.

Враховуючи приписи ст. 388 ЦК України, вказана вище квартира придбана ТОВ «Перлина Нивок» у особи яка не мала права її відчужувати. Зазначене майно також вибуло з володіння позивача не з його волі.

Згідно з частиною першою статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 10434,33 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Нивок»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвин Анастасія Сергіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ляхар Олена Михайлівна, ОСОБА_2 , Закрите акціонерне товариство «ІМЕНЕРОС СТАТИБА», про витребування майна - задовольнити.

Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Нивок»</a> (ЄДРПОУ: 44527921) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2467528132200).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Нивок»</a> (ЄДРПОУ: 44527921) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 10434 (десять тисяч чотириста тридцять чотири) гривні 33 копійки.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 01 березня 2024 року.

Суддя: